Ухвала суду № 54622086, 24.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/10051/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

ОСОБА_2,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: позивачки ОСОБА_3, представників відповідачів, ПАТ «Одесагаз» - ОСОБА_4, Іллічівського управління експлуатації газового господарства ПАТ «Одесагаз» - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Одесагаз», Іллічівського управління експлуатації газового господарства ПАТ «Одесагаз», про захист прав споживачів, зобовязання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

17 червня 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_3Ю, звернулись до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вони є співвласниками будинку № 168 по вулиці Бузковій житлового масиву «Совіньон» с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області та з 2001 року є споживачами послуг з газопостачання відповідно до особового рахунку №280195. За весь період отримання послуг з газопостачання вони згідно з встановленими тарифами оплачували вартість наданих послуг у повному обсязі за показниками лічильника, вказуючи їх в платіжних документах. Однак ПАТ «Одесагаз» вказані в платіжних документах показники лічильника не врахувало та значно завищило розмір заборгованості, що призвело до оплати послуг із газопостачання за більш високим тарифом другої категорії та порушення умов договору про надання послуг з газопостачання. Складені відповідачем акти обстеження від 17 серпня 2012 року, 09 серпня 2013 року, 03 травня 2013 року та 15 лютого 2013 року вони не підписували, тому вважають такі дії відповідача неправомірними та такими, що призвели до їх моральних страждань.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 20 Закону України» Про житлово-комунальні послуги», позивачі просили суд зобов'язати ПАТ «Одесагаз» та Іллічівське управління експлуатації газового господарства ПАТ «Одесагаз» (далі Іллічівське УЕГГ) залишити без змін розрахунок оплати за спожитий газ в період з 01 січня 2012 року по 20 березня 2014 року з урахуванням першої цінової категорії оплати, тобто 0,7254 гривні за 1 кубометр; зобов'язати ПАТ «Одесагаз» та Іллічівське УЕГГ провести перерахунок спожитого газу в період з 20 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року, з урахуванням першої цінової категорії оплати та затвердженими у цей період державними тарифами; стягнути з ПАТ «Одесагаз» та Іллічівське УЕГГ 7 000 грн. на відшкодування моральної шкоди (т.1, а.с. 2-7).

Представникі відповідачів, ПАТ «Одесагаз» та Іллічівського УЕГГ, проти позову заперечували й в своїх поясненнях зазначали, що споживач зобовязаний на 1 число кожного місяця знімати показання лічильника і до 10 числа проводити оплату спожитого газу в попередньому місяці (п. 16 договору про надання населенню послуг з газопостачання, укладеному між Іллічівським УЕГГ і ОСОБА_6М.), підтвердженням оплати є квитанція про сплату за спожитий газ у попередньому місяця до 10 числа поточного місяця. Дане положення з оплати не виконувалось споживачем ОСОБА_6, що є порушення п.п. 17, 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання. Заборгованість виникла в результаті щорічного перерахунку вартості спожитого газу залежно від обсягу споживання в 2013 року. Зняття контрольних показань лічильника проводилось газопостачальником у відповідності з Правилами. Позивачі не забезпечили зняття фактичних показників лічильника у грудні 2012/13р.р. і в січні 2013/14р.р., про що оформлені відповідні акти про не допуск від 18 січня 2012 року, 07 лютого 2012 року, 03 січня 2013 року, 23 грудня 2013 року та 23 січня 2014 року, тому підстав для задоволення позову немає (т. 1, а.с. 61-63).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2014 року, позов ОСОБА_6, ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «Одесагаз» та Іллічівське УЕГГ залишити ОСОБА_6 та ОСОБА_3 без змін розрахунок оплати за спожитий газ в період з 01 січня 2012 року по 20 березня 2014 року з урахуванням першої цінової категорії оплати, тобто 0,7254 грн. за 1 кубометр. Зобов'язано ПАТ «Одесагаз» та Іллічівське УЕГГ провести ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перерахунок спожитого газу в період з 20 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року з урахуванням першої цінової категорії оплати та затвердженими у цей період державними тарифами. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (т.1, а.с. 135-136, 179-182).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 08 квітня 2015 року касаційна скарга Іллічівського УЕГГ задоволена частково, судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с. 255-257).

Скасовуючи судові рішення, касаційний суд виходи з того, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не взяв до уваги акти-претензії від 18 січня 2012 року, 07 грудня 2012 року, 03 січня 2013 року, 23 грудня 2013 року та 23 січня 2014 року, складені Іллічівським УЕГГ, з яких вбачається відсутність вільного доступу та здійснення перешкод під час перевірки обладнання системи газопостачання позивачів, та дійшов висновку, що директор громадського кооперативу «Совіньйон-Дачний» не брав участі в зніманні показників газового лічильника та за місцем проживання позивачів не виходив.

Також судами не взято до уваги складені Іллічівським УЕГГ акти обстеження від 17 серпня 2012 року, 09 серпня 2013 року, 03 травня 2013 року та 15 лютого 2013 року через обґрунтовані сумніви у справжності підпису ОСОБА_7 Посилання суду на те, що є сумніви у тому, що ОСОБА_8 підписав акти обстеження від 17 серпня 2012 року, 09 серпня 2013 року, 03 травня 2013 року та 15 лютого 2013 року, є припущенням, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Задовольняючи позов та фактично зобовязуючи відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з газопостачання, суди попередніх інстанцій належним чином не встановили чи взагалі передбачено чинним законодавством такий спосіб захисту як зобов'язання відповідача залишити без змін розрахунок оплати за спожитий газ в період з 01 січня 2012 року по 20 березня 2014 року з урахуванням першої цінової категорії оплати, тобто 0,7254 гривні за 1 кубометр та провести їм перерахунок спожитого газу в період з 20 березня по 31 грудня 2014 року з урахуванням першої цінової категорії оплати та затвердженими у цей період державними тарифами.

При новому розгляді справи, 18 вересня 2015 року, позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_3 уточнили вимоги й просили суд визнати неправомірними дії ПАТ «Одесагаз» в особі Іллічівського УЕГГ з проведенням перерахунку щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_3Ю платежів за спожитий газ за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 р із використанням вартісних показників другої цінової категорії роздрібних цін на спожитий газ за відсутності газових лічильників, що використовуються для потреб населення; відновити становище позивачів через зобовязання відповідачів провести перерахунок ОСОБА_6 і ОСОБА_3 платежів за спожитий газ за період з 01.01.2012 рік по 31.12.2014 рік за першою ціновою категорією роздрібних цін на спожитий природний газ 0,7254 грн. за 1 куб.м. газу відповідно до діючих на той період тарифів; стягнути з ПАТ «Одесагаз» в особі Іллічівського УЕГГ на користь позивачів на відшкодування моральної шкоди 7000 грн. (т.2, а.с. 30-31).

Останнім рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 52-55).

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання неправомірними дії ПАТ «Одесагаз» в особі Іллічівського УЕГГ з проведення перерахунку щодо них платежів за спожитий природний газ за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, особовий рахунок 280195 із використання вартісних показників другої цінової категорії роздрібних цін на спожитий природний газ за відсутності газових лічильників, що використовуються для потреб населення проведення та відновити становище щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_3, яке існувало до здійснення ПАТ «Одесагаз» в особі Іллічівського УЕГГ вказаних неправомірних дій через зобовязання ПАТ «Одесагаз» в особі Іллічівського УЕГГ провести перерахунок ОСОБА_6 і ОСОБА_3 платежів за спожитий газ за період з 01.01.2012 рік по 31.12.2014 рік за першою ціновою категорією роздрібних цін на спожитий природний газ 0,7254 грн. за 1 куб.м. газу за період з 01 січня 2012 року 30 квітня 2014 року (п.1 Роздрібних цін за природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного дитячого центру «Артек» і Українського дитячого центру «Молода гвардія», затвердженою постановою НКРЕ від 13 листопада 2010 року № 812), 1,1820 грн. за 1 куб.м. спожитого природного газу за період з 01 травня 2014 року 31 грудня 2014 року (п.1 Роздрібних цін за природний газ, що використовується для потреб населення, затвердженою постановою НКРЕ від 03 квітня 2014 року № 420), в іншій частині рішення суду залишити без змін, мотивуючи тим, що судом порушенні норми матеріального та процесуального права, а саме, судом не надана належна оцінка копії особистого рахунку позивачів від 06 липня 2015 року про списання відповідачем заборгованості позивачів за 2013-2014 року, чим фактично визнані їх позовні вимоги.

В запереченні проти апеляційної скарги представник відповідача, Іллічівського УЕГГ ПАТ «Одесагаз», ОСОБА_4, просить скаргу відхилити у звязку з безпідставністю її доводів.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивачка ОСОБА_3, пояснення на апеляцію позивачки ОСОБА_3, представників відповідачів, ПАТ «Одесагаз» - ОСОБА_4, Іллічівського управління експлуатації газового господарства ПАТ «Одесагаз» - ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 10постанови Кабінету Міністрів України № 2246 від 9 грудня 1999 року«Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» (далі Правил), в редакції чинної на час виникнення спірних право відносин, встановлено, що розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється, починаючи з 1 січня 2007 р. за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу.Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики встановлено 4 категорії споживання природного газу, у кожної категорії своя ціна за одиницю об`єму.

Таким чином, застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, у поточному році для споживачів здійснюється залежно від річного обсягу фактичного використання природного газу (зафіксованого на кожному особовому рахунку споживача за показаннями лічильників газу) у попередньому році. Іншого порядку визначення обсягу річного споживання абонентом газу для обчислення ціни на газ Постанова Кабінету Міністрів України № 2246 від 9 грудня 1996 року «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» не передбачає.

Згідно пункту 15Правил справляння плати за нормами споживання у разі наявності лічильника газу не допускається, крім випадків встановлених цими Правилами (а саме пунктом 15).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 року № 821 було внесено зміни до Правил, які передбачають, що газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році. Якщо за підсумками попереднього року фактичне використання природного газу споживачем не відповідає обсягам, на підставі яких визначалась ціна на природний газ, зокрема: у разі перевищення обсягу використаного природного газу порівняно з встановленим у попередньому році, споживач зобовязаний протягом трьох місяців з дати здійснення перерахунку сплатити газопостачальному підприємству різницю його вартості; у разі зменшення обсягу використаного природного газу порівняно з встановленим у попередньому році, різниця у вартості газу залишається на особовому рахунку споживача і зараховується в рахунок майбутніх платежів. Такий перерахунок здійснюється до 1 лютого поточного року.

Пункт 32 Правил встановлює обовязок газопостачального підприємства визначати на основі саме фактичних обсягів використання природного газу споживачем у попередньому році та першому півріччі поточного року величину роздрібної ціни на природний газ для споживача на поточний рік та відповідно друге півріччя поточного року відповідно до пункту 10 цих Правил; проводити за підсумками року станом на 1 січня перерахунок оплати споживачем вартості спожитого в попередньому році природного газу залежно від обсягу його фактичного використання в попередньому році за роздрібними цінами, що діяли в попередньому році (такий перерахунок здійснюється до 1 лютого поточного року; проводити за підсумками першого півріччя поточного року станом на 1 липня перерахунок оплати споживачем вартості спожитого в першому півріччі поточного року природного газу залежно від обсягу його фактичного використання в першому півріччі поточного року за роздрібними цінами, що діяли в першому півріччі поточного року.

Згідно з пунктом 17 Правил розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк. Зняття показань лічильників газу проводиться споживачем щомісяця станом на 1 число місяця, що настає за розрахунковим. Газопостачальне підприємство має право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів. Відповідно до вимог положень пункту 19 Правил споживач зобовязаний, зокрема, своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання.

Пунктом 32 Правил передбачено, що газопостачальне підприємство зобовязане проводити не менше ніж один раз на шість місяців контрольне зняття показань лічильників газу у споживачів відповідно до затверджених графіків та знімати показники лічильників газу у грудні попереднього року та січні поточного року.

Таким чином, нарахування оплати за надані послуги з газопостачання споживачам повинно здійснюватися газопостачальним підприємством за встановленими цінами на підставі фактичних показань лічильників газу споживачів, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. Розрахунок обсягу використаного газу за не обліковані дні розраховується як різниця між контрольними зняттями показників лічильника газопостачальним підприємством у січні поточного року та грудні попереднього року, що помножена на кількість днів, не облікованих до 1 січня поточного року, та поділена на кількість днів між зазначеними контрольними зняттями показників лічильника.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_3 проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 масиву «Совіньон» с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області та з 2001 року є споживачами послуг з газопостачання відповідно до особового рахунку №280195.

Відповідно до умов договору про надання населенню послуг з газопостачання від 10 лютого 2012 року, укладеному між І ллічівським УЕГГ та ОСОБА_6, виконавцем послуг є ВАТ "Одесагаз", який повинен надавати послуги з газопостачання, а позивач як споживач, повинна сплачувати зазначені послуги за встановленим тарифом, в залежності від кількості споживання природного газу (т.1, а.с. 19-21).

Згідно умов договору а саме: ч.3 п. 28 споживач зобовязаний вносити своєчасно та у повному розмірі плату за надані послуги, згідно ч. 1 п. 33 споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення такої плати.

До жовтня 2013 року позивачі сплачували спожитий природний газ за показниками лічильника (показники лічильника і квитанції про оплату надані до суду на (т.1, а.с.8-25), спір щодо обсягу і вартості за спожитий газ між сторонами був відсутній.

За період з 01.11.2013 року по 20.03.2014 року у позивачів була відсутня розрахункова книжка (попередня закінчилась) і оплату за спожитий газ вони не проводили, показання лічильника газу не фіксувались і не повідомлялись газопостачальнику.

Перерахунок річного обсягу споживання природного газу за 2012 рік і за 2013 рік споживачу ОСОБА_6 ПАТ «Одесагаз» здійснював у березні місяці, що не відповідає вимогам п.10 Правил. Під час вирішення спору в квітні місяці 2014 року ПАТ «Одесагаз» провів повторний перерахунок обсягів спожитого ОСОБА_3 газу за 2012 рік і за результатами перерахунку зняв зайві нарахування у розмірі 921,52 грн.

Суд не прийняв як належний доказ акти, складені працівниками ПАТ «Одесагаз» у грудні 2013 року-січні 2014 року «про відсутність вільного доступу до обладнання системи газопостачання споживача» (а.с.70-74).

Відповідно до Постанови від 29.05.2003 року №475 (з подальшими змінами) НКРЕУ «Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газотранспортній організації внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання» акти обстеження лічильників складаються в присутності споживача і засвідчуються його підписом (або записом про відмову від підпису), а факт відсутності вільного доступу має бути засвідченим виборною особою будинкового, вуличного, квартального та іншого органу самоврядування. У даному випадку акти, складені ПАТ «Одесагаз» не відповідають вимогам постанови НКРЕУ підпис споживача відсутній (від його імені розписалась інша особа, підпис виборної особи також відсутній (а.с.85).

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. А також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси (ст. ст. 45, 46 ЦПК України).

У абзаці 2 п. 11 постанови № 14 Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України розяснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Таким чином, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналізуючи зазначені норми права, розяснення Пленуму Верховного Суду України, зясовуючи вказані обставини та наявні у справі докази колегія суддів вважає, що в судовому засіданні позивачами не доведено те, що відповідач порушує, не визнає або оспорює їх права.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок порушення Правил як споживачем так і постачальником газувідсутні належні докази щодо визначення річного обсягу спожитого позивачами природного газу у 2013 році, відповідно, відсутні і належні докази щодо проведених нарахувань вартості спожитого газу за 2013 рік. Тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України їх право не підлягає судовому захисту.

Посилання позивачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки судом безпідставно не враховано те, що відповідач списав заборгованість за спожитий газ, чим фактично визнав позов, не приймаються до уваги за таких підстав.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивачі повинні були довести в судовому засіданні належними та допустимими доказами ті обставини, на які вони посилались як на підставу позову, а відповідач як на заперечення проти позову.

Однак ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачами не доведено переконливими доказами те, що при визначенні обсягу спожитого газу в межах календарного 2013 року та 2014 року порушені їх права як споживачів природного газу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник щодо визначення обсягу спожитого газу в межах календарного 2013 року.

За даними споживача обсяг спожитого газу за 2012 рік склав 2474 м. куб., що підпадає під 1 цінову категорію, спору з цього приводу не має.

Сплата впродовж 2013 року повинна була здійснюватись та здійснювалась за 1 ціновою категорією. Однак станом на 01.01.2014 року обсяг спожитого газу споживачем за попередній 2013 рік склав 2972 м куб., що зумовило перерахунок сплати за спожитий в 2013 рік по II ціновій категорії та встановлення плати по такій категорії на 2014 рік. Основним у вирішені питання про правомірність здійснення такого перерахунку є правильність визначення обсягу спожитого газу за 2013 рік.

Покази лічильника за квитанцією споживача станом на 26.12.2012 року складають 3015 м. куб., що ніким не оспорюється.

Згідно передбаченої п.10 Правил формули, враховуючи показники лічильника станом на 26.12.2012 року, при відсутності зняття показів станом на 01.01.2013 року, додавши розрахунковий обсяг використання природного газу за не обліковані дні грудня (розрахунок здійснюється програмним комплексом), отримана розрахункова величина обсягу спожитого газу станом на 01.01.2013 року склала 3094 куб. м., що також не оспорюється.

За відомостями платіжної квитанції споживача від 07.03.2013 року покази лічильника склали 4124 куб.м., що не суперечить як показам за попередньою квитанцією споживача - 3015 куб.м. станом на 26.12.2012 р., так і розрахунковій величині станом на 01.01.2013 р.- 3094 куб.м.

В останнє в 2013 році споживач зняв покази лічильника станом на 01.10.2013 року - 5036 куб. м. Тому за показами лічильника обсяг споживання газу за період з 01 січня 2013р. по 01.10.2013 року склав 1942 м куб. Для встановлення річного обсягу, підлягає встановленню обсяг спожитого газу за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року, оскільки в порушення своїх зобовязань споживач не знімав покази станом на 1 число кожного місяця, в тому числі станом на грудень 2013 року й відсутність розрахункової книжки не звільняє споживача від виконання пунктів 17, 19 Правил.

Отже обсяг спожитого газу за 2013 рік визначався у відповідності до п.10 Правил шляхом додавання обсягу згідно показникам лічильника з початку 2013 року ( 3094 куб.м) до зняття показників в останнє станом на 01.10.2013 року (5036 куб.м) - 1942 куб.м, та розрахункового обсягу використання за не обліковані дні з 01.10.2013 року по 01.01.2014 року за допомогою програмного комплексу відповідно до норм: розрахункова величина показів лічильника за період з 01.10.2013 року по 01.01.2014 року склала 1028,81396 куб.м. Отже річний обсяг спожитого газу за 2013 рік склав 2970 куб. м. (1942 + 1028).

Покази лічильника за даними споживача станом на березня 2014 року - 7084 куб.м., що не суперечить розрахунковому обсягу спожитого газу за 2013 рік.

Вказаний обсяг підпадає під II цінову категорію, у звязку з чим споживачу правомірно було здійснено перерахунок ціни за спожитий в 2013 році газ по II ціновій категорії та по цій же категорії встановлено ціну на поточній 2014 рік.

Станом на 1 липня 2014 року за ініціативою споживача йому було здійснено перерахунок, внаслідок якого визначено обсяг спожитого газу за І півріччя в розмірі 1361 куб. м., що відповідає обсягу для І цінової категорії, у звязку з чим здійснено відповідний перерахунок сплачених за І півріччя коштів та встановлено ціну по І категорії на II півріччя 2014 року. Тому, за 2014 рік не було порушень прав споживача й безпідставними є доводи відповідачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що списання відповідачем заборгованості є визнанням позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2015 року, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

ОСОБА_9

ОСОБА_2