Ухвала суду № 54621912, 25.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/10193/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26. 10. 2015 р.,

в с т а н о в и л а:

19. 11. 2013 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 22363 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 230 грн. з тих підстав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 09. 07. 2010 р. з вини відповідача був пошкоджений автомобіль Тойота, держномер ВН 8662 АХ, під її керуванням і згідно висновку експертизи сума матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля становить 22363 грн. Просила поновити строк подачі позовної заяви та вважати його пропущеним з поважних причин, оскільки вона неодноразово направляла до суду позовну заяву, однак на її адресу не надходило жодного документу про підтвердження відкриття провадження у справі або вчинення судом будь-яких процесуальних дій, повязаних з прийняттям та провадженням її позовної заяви, а зявитися до суду самостійно не мала можливості оскільки 23. 02. 2012 р. народила дитину та знаходилася в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26. 10. 2015 р. відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду як незаконного та необґрунтованого з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Зокрема, вказала, що судом встановлено, що внаслідок винних дій відповідача 09. 07. 2010 р. в результаті ДТП пошкоджено автомобіль Тойота, держномер ВН 8662 АХ, яким вона керувала за довіреністю, і вартість матеріальної шкоди завданої автомобілю становить 21903,73 грн., а вартість проведеного дослідження склала 460 грн. Зазначила, що 31. 01. 2011 р. вона звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування цієї шкоди, а в подальшому звернулася до суду з заявою про залишення позову без розгляду, про що 04. 05. 2011 р. була винесена відповідна ухвала суду, а вона зайнялася пошуком власника автомобіля ОСОБА_4, щоб останньою було повторно подано позов. В подальшому вона взнала, що також має право подати позов, що неодноразово робила за допомогою пошти, оскільки знаходилася в декретній відпустці і не мала можливості прибути до суду особисто, але з невідомих причин від суду не надходили документи, щоб підтверджували відкриття провадження чи то відмову у його відкритті. Засумнівавшись в якості надання послуг поштою вона була змушена подати позовну заяву до суду особисто 19. 11. 2013 р. і лише після цього провадження у справі було відкрито, але рішенням суду у задоволенні позову було відмовлено у звязку з пропуском строку позовної давності. Вважає, що суд безпідставно не визнав поважними причини пропуску нею строків позовної давності у звязку з народженням дитини та перебуванням у декретній відпустці, зазначає, що звернення до суду за захистом своїх прав вона здійснює особисто, оскільки не має можливості залучити до цього представника (адвоката, юриста тощо). Вказує, що знаходячись з кінця 2011 р. спочатку у відпустці у звязку з вагітністю та пологами, а згодом в декретній відпустці, не могла особисто звернутися до суду з відповідним позовом, так як після народження дитини 23. 02. 2012 р. весь час приділяла догляду за дитиною та її вихованню. Зазначила, що проживає з чоловіком та дитиною і оскільки чоловік постійно працював для того, щоб матеріально забезпечити сімю, то вона змушена була постійно знаходитися біля немовляти, що унеможливлювало її явку до суду для подачі позову, а також, що суд не звернув уваги на те, що вона неодноразово протягом строку позовної давності зверталася з відповідним позовом до суду. Вказала, що перший позов був поданий ще 31. 01. 2011 р. і лише запевнення з боку суду, що вона є неналежним позивачем, змусило її звернутися з заявою про залишення позову без розгляду, а відразу як їй стало відомо з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01. 03. 2013 р., що вона має право звернутися з таким позовом, вона навіть не маючи змоги прибути до суду особисто, направляла позови поштою і лише після їх ненадходження до кінцевого адресата знайшла можливість подати позов особисто і поштові відправлення були здійсненні до спливу строку позовної давності, тобто до 09. 07. 2013 р., що підтверджує її намагання скористатися правом на захист своїх інтересів шляхом звернення до суду. З посиланням на ст. 261 ЦК України стверджує, що про те, що її право порушено їй стало відомо з розяснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01. 03. 2013 р. № 4 і вона не памятає, коли ознайомилася зі змістом постанови, але логічним буде починати відлік перебігу строку позовної давності з дати опублікування постанови, коли вона стала відома широкому колу і тому днем, коли вона дізналася, що саме її право порушене, а не власника, є не дата ДТП, а дата опублікування постанови 01. 03. 2013 р.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що вважає рішення суду правильним.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання інших осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила строк позовної давності і судом не встановлено наявність поважних причин цього пропуску.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію ВНС 010706 власником автомобіля TOYOTA RAV4, 2005 року випуску, реєстраційний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_4, а ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4, 21. 04. 2010 р. довіреністю уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_6 представляти інтереси власника в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, з питань, які будуть стосуватись експлуатації та розпорядження від імені власника та в його інтересах, стосовно належного власнику автомобіля марки TOYOTA RAV4, 2005 року випуску, реєстраційний знак НОМЕР_1 і ця довіреність посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та видана терміном до 25. 07. 2011 р.

09. 07. 2010 р. о 15:10 год. на вул. Прохорівській у м. Одесі, ОСОБА_3 порушив вимоги п. п. 13.1, 2.9 «Правил дорожнього руху України», керував автомобілем ВАЗ, д/н 250-61ОА в стані алкогольного спяніння, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну дистанцію, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_2, який зупинився попереду, в результаті чого, автомобіль «Тойота» скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, що стояв попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 03. 08. 2010 р. ОСОБА_3 визнано винним вказаному зіткненні автомобілів і у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 130 ч. 1, 124 КпАП України.

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження № 412/2010 з визначення вартості матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля TOYOTA RAV4, реєстраційний знак НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП, станом на 15.07.2010 року, вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю становить 21903,73 грн.

Однак, матеріали справи не містять письмових доказів на підтвердження того, що позивач сплатила вартість проведенного дослідження.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, передбачено, що враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

З урахуванням цього, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 не будучи власником автомобіля марки TOYOTA RAV4, реєстраційний знак НОМЕР_1, правомірно звернулася до суду із позовом за захистом порушеного права.

Вказані обставини справи підтверджені матеріалами справи та не оспорюються.

В силу ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У даному випадку рішення суду оспорюється позивачем в частині застосування строку позовної давності судом першої інстанції.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 265 ЦК України передбачено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Статтею 267 ч. ч. 2, 3, 4, 5 ЦК України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом першої інстанції досліджено ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04. 05. 2011 р., яка набрала законної сили 11. 05. 2011 р., про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України у справі № 2-2648/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. В ухвалі зазначено, що 31. 01. 2011 р. позивач звернулася до суду із позовом, а в судовому засіданні надала заяву про залишення її позову без розгляду.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 ще 31. 01. 2011 р. зверталася до суду із аналогічним позовом до відповідача і за її заявою 04. 05. 2011 р. цей позов було залишено без розгляду.

Судом було досліджено заяву відповідача від 14. 09. 2015 р. про застосування строку позовної давності у даній справі.

Позивач на підтвердження поважності пропуску строку пред'явлення позову посилалася на те, що 23. 02. 2012 р. народила доньку, що унеможливлювало її особисту явку до суду і в ході розгляду справи судом досліджено свідоцтво про народження серії І-ЖД № 288835, з якого вбачається, що 23. 02. 2012 р. народилася ОСОБА_8 і у свідоцтві матір'ю вказана позивач.

Суд першої інстанції з урахуванням доводів позивачки і наданих нею доказів щодо поважності пропуску строку позовної давності і поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності та встановлених судом обставин, а також враховуючи, що судом не встановлено наявності поважних причин пропуску позивачем строку для подання позовної заяви, обгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_2 пропустила строк позовної давності, а тому в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Аналізуючи матеріали справи апеляційний суд з урахуванням вищенаведених правових положень вважає обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у звязку з пропуском нею строку позовної давності.

При цьому, апеляційний суд враховує положення ст. ст. 10, 11 ЦПК України, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги про необхідність задоволення зазначеного позову ОСОБА_2 у даній справі спростовуються матеріалами справи та з урахуванням вказаних правових положень свідчать про правильність висновку суду першої інстанції.

При цьому, апеляційний суд відмічає необґрунтованість цих доводів, їх суперечливість, а що стосується твердження про початок строку позовної давності з часу, коли загалу стало відомо про правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, то така вимога не ґрунтується на законі.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у звязку з пропуском строку позовної давності.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 26. 10. 2015 р. залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

ОСОБА_9

ОСОБА_10