Ухвала суду № 54608018, 22.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/248/15-ц Головуючий у І інстанції Карпович В. Д.Провадження № 22-ц/780/6669/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 33 22.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участі секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», третя особа ОСОБА_4, Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_5» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2015 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Посилалися на те, що 22 грудня 2013 року ОСОБА_4 в м. Яготин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху та не впоравшись з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем Мерседес-Бенц Спринтер 216 CDI д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди і встановлено, що в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах з ТОВ «БЗК» та керуючи автомобілем КАМАЗ, виконував свої трудові обовязки. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Мерседес-Бенц був пошкоджений, ремонт визнано економічно необгрунтованим, а автомобіль - фізично знищеним, що підтверджується звітом № 1332 автотоварознавчого дослідження, проведеного на замовлення страхової компанії ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_5». Таким чином позивачу ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди в розмірі ринкової вартості автомбіля Мерседес-Бенц, страховою компанією було відшкодовано лише 49279 грн. в якості страхового відшкодування, а непокриту частину збитків відповідач в добровільному порядку не відшкодував. Також власнику автомобіля ОСОБА_2 завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у звязку із знищенням її майна, приниженні ділової репутації, неможливістю користуватися автомобілем за призначенням. Моральна шкода, завдана ОСОБА_3, полягає у фізичному болю і стражданнях, які він відчував під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок нанесення йому тілесних ушкоджень, а також болем і стражданнями, які він відчував в подальшому в звязку з розладом здоровя, викликаного отриманими травмами. Збільшивши позовні вимоги в жовтні 2015 року, просили стягнути із відповідача на користь ОСОБА_2 190837 грн. завданих позивачу збитків знищенням майна в розмірі вартості такого майна на момент розгляду справи, вирішити питання про передачу пошкодженого автомобіля відповідачу, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату судової експертизи та судового збру, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду 8000 грн., з відповідача на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 24804 грн.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 частково задоволено, стягнуто з ТОВ «Баришівська зернова компанія» на користь ОСОБА_2 190837 грн., судові витрати в розмірі 9417 грн., в дохід держави 238 грн., стягнуто з ТОВ «Баришівська зернова компанія» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду 5000 грн., на користь ОСОБА_3 моральну шкоду 5000 грн., зобовязано ОСОБА_2 після повного відшкодування їй збитків передати ТОВ «Баришівська зернова компанія» пошкоджений належний їй на праві власності транспортний засіб.

Відповідач ТОВ «Баришівська зернова компанія» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Баришівська зернова компанія» на користь ОСОБА_2 41288 грн. завданих матеріальних збитків, зобовязавши після відшкодування збитків передати автомобіль відповідачу. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що відповідачем визнаються збитки в розмірі, встановленому звітом про визначення вартості матеріального збитку № 1332 від 29 січня 2014 року, з яким погодився і позивач, а тому додаткова експертиза для визначення матеріальної шкоди не повинна була проводитися. Крім того, висновок експертів за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи від 04 вересня 2015 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки містить суттєві недоліки та помилки у розрахунках. Також суд не врахував, що у випадку знищення транспортного засобу розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Із стягнутим розміром моральної шкоди відповідач також не погоджувався, вважав його недоведеним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції виходив із того, що постановою суду встановлено вину ОСОБА_4, який перебував в трудових відносинах із ТОВ «Баришівська зернова компанія», в сприченні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок яких автомобіль, належний позивачу, отримав механічні ушкодження, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню завдана внаслідок цього шкода, а на користь обох позивачів заподіяна моральна шкода.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_2 є власником автомобіля НОМЕР_3.

Наказом ТОВ «БЗК» від 17 квітня 2012 року № 25 закріплено автомобіль НОМЕР_4 за водієм ОСОБА_4, який перебував в трудових відносинах з ТОВ «Баришівська зернова компанія».

21 березня 2013 року між ТОВ «Баришівська зернова компанія» та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_5» укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № АЕ-1617608, забезпечений транспортний засіб КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_5, ліміт відповідальності страховика 50000 грн., франшиза 500 грн., термін дії полісу з 22 березня 2013 року по 21 березня 2014 року.

22 грудня 2013 року в м. Яготин сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення забезпеченого транспортного засобу КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу Mersedes Benz Sprinter 216 CDI, д.н.з. НОМЕР_6.

В матеріалах кримінального провадження № 12013100320000658 за фактом дорожньо-транспортної пригоди знаходиться висновок експерта № 45/д, яким встановлено, що згідно наданої медичної документації у ОСОБА_3 виявлені наступні тілесні ушкодження: садна обличчя, які характерні для дії тупого твердого предмету (ів), або при ударі об такий (і), за давністю можуть відповідати терміну, вказаному в постанові, а саме 22 грудня 2013 року та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

29 січня 2014 року на замовлення ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_5» складено звіт № 1332 про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mersedes Benz Sprinter 216 CDI, д.н.з. НОМЕР_6, згідно якого вартість відновлювального ремонту КТЗ визначена за витратним подходом 195268,42 грн., ринкова вартість КТЗ визначена за порівняльним подходом 90567 грн., коефіціент фізичного зносу 0,7000, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіціента физичного зносу 100046,10 грн. На підставі виконаних досліджень зроблено висновок, що вартість матеріального збитку станом на 29 січня 2014 року складає 90567 грн.

Постановою Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 04 березня 2014 року закрито кримінальне провадження в звязку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

26 березня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_5» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2014 року встановлено, що 22 грудня 2013 року близько 18:20 ОСОБА_4 в м. Яготин по вул. Котовського, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, в результаті чого ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, а автомобілі механічні пошкодження. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

27 жовтня 2014 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_5» відшкодовано ОСОБА_2 49279 грн. страхового відшкодування з урахуванням франшизи.

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи від 04 вересня 2015 року № 7256/15-54, ринкова вартість автомобіля НОМЕР_3 станом на 22 грудня 2013 року складала 110592 грн., станом на 24 червня 2015 року складає 240116 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 станом на 24 червня 2015 року складає 694489,71 грн. При цьому провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого автомобіля НОМЕР_3 можливо, але економічно недоцільно.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля ОСОБА_2 отримано страхове відшкодування в розмірі 49279 грн., яке з урахуванням франшизи є лімітом відповідальності, визначеної ст. 9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та полісу обовязкового страхування № АЕ/1617608, а отже суд першої інстанції зробив правильний висновок, що різниця між фактичним розміром шкоди відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і страховою виплатою повинна бути стягнута із відповідача.

Доводи апеляційної скарги, що визначення розміру шкоди повинен визначатися за ринковою вартістю на момент пошкодження, не грунтуються на вимогах ст. 1192 ЦК України та відхиляється колегією суддів.

Суд першої інстанції обґрунтовано погодився із доводами позивача про відшкодування матеріальної шкоди із врахуванням вартості пошкодженого майна саме на момент розгляду справи, стягнувши із відповідача на користь позивача у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 190837 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності призначення експертизи, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Ст. 143 ЦПК України визначає, що для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки обставини визначення вартості автомобіля потребують спеціальних знань у галузі техніки, судом обгрунтовано було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Також не спростовують висновків суду посилання відповідача на недоліки та помилки, допущені при проведенні експертизи, оскільки із клопотанням про проведення повторної експертизи відповідач до суду не звертався, а також не зажадав виклику експерта в судове засідання для отримання розяснень відповідно до ст. 189 ЦПК України.

Даний висновок експертизи іншими доказами не спростований.

В частині зобовязання позивача ОСОБА_2 передати відповідачу після повного відшкодування їй збитків належний їй на праві власності пошкоджений транспортний засіб Mersedes Benz Sprinter 216 CDI, д.н.з. НОМЕР_6 рішення суду також є законним, обгрунтованим і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Такі висновки суду узгоджуються із п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», яким розяснено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Визначаючи законність рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, завдана позивачу ОСОБА_2 моральна шкода полягає в душевних стражданнях, повязаних із пошкодженням майна, яким позивач володіла та користувалася на відповідній правовій підставі, у позбавленні її володіння транспортним засобом, який є засобом пересування та заробітку, у необхідності тривалих додаткових зусиль для організації звичайного способу життя, який існував до дорожньо-транспортної пригоди.

Моральна шкода, завдана позивачу ОСОБА_3, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у звязку з отриманням тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди.

При визначенні розміру відшкодування колегія суддів враховує характер правопорушення, позбавлення можливості позивачів реалізації звичайного способу життя та ступінь вини особи, протиправними діями якої позивачам завдано моральної шкоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що протиправними діями відповідача позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню.

При цьому розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі по 5000 грн. на користь кожного позивача, визначений судом першої інстанції, вбачається колегії суддів розумним, виваженим, справедливим та пропорційним завданій позивачам шкоді.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

ОСОБА_6