Постанова № 54602687, 17.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Полтава Справа № 816/4586/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2015 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.10.2015 №0007601502.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" віднесене до категорії неплатоспроможних, 20.11.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження з 21.11.2014 у банку тимчасової адміністрації. У подальшому, 20.03.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк". З огляду на вказані обставини, а також враховуючи приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для нарахування ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у сумі 17,33 грн, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні, що здійснювалося у режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення представник обґрунтовувала тим, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

10.02.2015 ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (ідентифікаційний код 19017842) подано до Миргородської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, якою визначено зобовязання щодо земельного податку за земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, в розмірі 1739,09 грн із розбивкою сплати земельного податку щомісячно з січня 2015 року по листопад 2015 року у розмірі 144,92 грн та у грудні 2015 року у розмірі 144,97 грн (а.с. 80, 83-85).

24.09.2015 у приміщенні Миргородської ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за періоди жовтень, листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2015 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 24.09.2015 складено акт №16-20-15-02-49/100/19017842/687, в якому зафіксовано порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) протягом строків, визначених п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України. Так, перевіркою, зокрема, встановлено, що самостійно визначене грошове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за травень 2015 року по граничному терміну сплати 30.06.2014 фактично сплачене платником податків 30.08.2015.

На підставі висновків акту перевірки Миргородською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0007601502 від 06.10.2015, яким до позивача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 86,65 грн на 61 календарний день застосовано штрафні санкції у сумі 17,33 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з вимогою про визнання вказаного рішення протиправним та його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням субєкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у звязку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, 20.11.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_3" до категорії неплатоспроможних" від 20.11.2014 №733, винесено рішення №123 (а.с. 76-77), відповідно до якого, зокрема, вирішено:

- розпочати з 20.11.2014 процедуру виведення ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27, м. Київ, Україна, 04119) з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації;

- запровадити тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015 включно;

- призначити уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедур тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4.

В подальшому, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 24.11.2014 №128, відповідно до якого з 24.11.2014 ОСОБА_5 була призначена уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" (а.с. 75).

Матеріалами справи встановлено, що 17.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення №35 про продовження здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" по 20.03.2015 включно (74).

Листом від 25.02.2015 вих.№20/1/3-2457 ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" проінформувало Миргородську ОДПІ про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" до 20.03.2015 включно (а.с. 11). Вказаний лист контролюючим органом отриманий 02.03.2015 (а.с. 12).

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 №63, з 20.03.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" з відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5 строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно (а.с. 15).

26.03.2015 за вих.№20/1/3-4793 ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" направило на адресу Миргородської ОДПІ лист, у якому повідомило контролюючий орган про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк", а також про те, що вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку за адресою: вул. Харківське шосе, 49, м. Київ, 02096 (а.с. 13). Водночас, у своєму листі позивач просив контролюючий орган врахувати, що банк має певні зобов'язання щодо Миргородської ОДПІ, у зв'язку з чим просило не знімати банк з обліку як платника окремих податків до отримання окремого листа від банку.

Як свідчить наявне у матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення лист ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" від 26.03.2015 за вих.№20/1/3-4793 Миргородською ОДПІ отриманий 31.03.2015 (а.с. 14).

В ході судового розгляду справи виникнення у банку певних грошових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб представник позивача пояснював тим, що банком до Миргородської ОДПІ у лютому 2015 року була подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Так, згідно даних, відображених у обліковій картці платника податків по земельному податку з юридичних осіб за відповідний період сума грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за травень 2015 року в частині 86,65 грн сплачена платником податків лише 30.08.2015, тобто із затримкою на 61 календарний день (а.с. 82). Проти вказаного факту представник позивача в судовому засіданні не заперечував.

За приписами статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В спірному випадку податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2015 №0007601502 до ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" застосовані штрафні санкції у сумі 17,33 грн (20 відсотків погашеної суми податкового боргу) саме за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 86,65 грн на 61 календарний день.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України).

Згідно з підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статі 144 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що питання застосування до платників податків відповідальності за несвоєчасну сплату законодавчо визначеного податку чи збору, тобто податкового зобов'язання, у вигляді визначення контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання (штрафу) по суті випливає та пов'язане з питанням погашення самого податкового зобов'язання.

У пункті 1.3 Податкового кодексу України закріплено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Таким чином, в даному випадку на спірні правовідносини поширюються саме положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не Податкового кодексу України.

Частинами 1, 3, 4 статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

За приписами статті 45 вказаного Закону Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

У частині 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема: - припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; - банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; - строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.

За викладених обставин, оскільки податкове повідомлення-рішення від 06.10.2015 №0007601502 про застосування до ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" штрафних санкцій у сумі 17,33 грн, яке по суті пов'язане з питанням погашення відповідного податкового зобов'язання, прийняте контролюючим органом під час процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3", суд доходить висновку, що воно суперечить приписам статей 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Поряд з цим, суд вважає за доцільне зауважити, що до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" у визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядку Миргородська ОДПІ не зверталася.

Відтак, на думку суду, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом було невірно обрано спосіб захисту інтересів держави та порушено вимоги чинного законодавства, а саме пункт 1.3 статті 1 Податкового кодексу України та норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному випадку відповідач не довів суду, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області №0007601502 від 06 жовтня 2015 року.

Присудити Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" (ідентифікаційний код 19017842) витрати на сплату судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 (нуль) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39740766).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький