Постанова № 54602681, 07.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4204/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисака С.В.,

представників позивача ОСОБА_1, Яременко О, Є.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2015 року позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення.

Протокольною ухвалою суду від 27.10.2015 здійснено заміну первинного відповідача ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області його правонаступником - ОСОБА_4 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що придбані у ТОВ "Вівотранс" та ТОВ "Форт Консалт" послуги перевезення мали реальний характер, а господарські операції позивача з вказаними контрагентами були спрямовані на досягнення економічної вигоди підприємства. Позивач наголошував на тому, що доводи відповідача про порушення ТОВ "Добробут" вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими до матеріалів справи письмовими доказами. Тому, з огляду на викладене в позовній заяві, позивач вважає, що висновки ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області в акті перевірки № 671/16-03-22-02-12/32682703 від 28 травня 2015 року, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції зі спірним контрагентом є товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач з підстав, викладених у наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить таких висновків.

В період з 07.05.2015 по 21.05.2015 на підставі наказу ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 810 від 30 квітня 2015 року, направлення від 30 квітня 2015 року № 837/16-03-22-02 посадовими особами податкового органу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ АФ "Добробут" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Вівотранс" за жовтень 2014 р., ТОВ "Форт Консалт" за жовтень - листопад 2014 р. /т. 1 а. с. 24-47/.

За наслідками перевірки ОСОБА_4 ОДПІ складено Акт № 671/16-03-22-02-12/32682703 від 28 травня 2015 року, згідно із висновками якого встановлено порушення вимог підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення в ряд. 24 декларації (скороченої), яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у загальній сумі 1 401 803 грн. в т. ч.:

за жовтень 2014 р. в сумі 748 105 грн. (внаслідок зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, ряд. 18);

за листопад 2014 р. в сумі 332 038 грн. (внаслідок збільшення позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, ряд. 19);

за грудень 2014 р. в сумі 321 660 грн. (внаслідок збільшення позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду, ряд. 19).

На підставі висновків Акту перевірки № 671/16-03-22-02-12/32682703 від 28 травня 2015 року, відповідачем 12 червня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003252202/1235, яким ТОВ АФ "Добробут" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 401 803 грн. /т. 1 а. с. 23/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням рішенням у звязку із чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню суд виходить з такого.

Так, відповідачем, відповідно до акту перевірки № 671/16-03-22-02-12/32682703 від 28 травня 2015 року реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Вівотранс", ТОВ "Форт Консалт" заперечується, зокрема, і з тих підстав, що

відповідно до акту Полтавської ДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській обласні від 20 березня 2015 року № 1195/16-01-22-02/39230146 Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Вівотранс" по взаємовідносинах з контрагентами за серпень, жовтень 2014 р. встановлено, що посадові особи ТОВ "Вівотранс" використовують у своїй господарській діяльності транспортні засоби, зареєстровані на пов'язану особу (перебуває у родинних зв'язках), що, в свою чергу, дає підстави ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності;

відповідно до листа ДПІ у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.01.2015 № 309/7/15-52-22-02 з податковою інформацією від 22.01.2015 за № 536/15-52-22-02 по ТОВ "Форт Консалт" за жовтень листопад 2014 року по ТОВ "Форт Консалт" вбачаються такі ризики: ознаки невідповідності придбання та постачання товару (робіт, послуг), надання послуг, невластивих основному виду діяльності, відсутність працівників, відсутність основних фондів.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також суд зазначає, що належними та допустимими доказами факту відображення платником податків в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (або діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи листа про надання податкової інформації, в яких викладені висновки про вчинення непідтвердження господарських операцій або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані лист не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також звертає увагу на те, що позивач та його контрагент, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Стосовно висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено зменшення залишку від'ємного значення в ряд. 24 декларації (скороченої), яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у загальній сумі 1 401 803 грн., суд виходить з такого.

Так, пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що для включення ТОВ АФ "Добробут" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

Так, перевіркою податкового органу, висновки якої містяться в акті перевірки № 671/16-03-22-02-12/32682703 від 28 травня 2015 року, досліджувалось використання ТОВ АФ "Добробут" у господарській діяльності послуг з перевезення, придбаних у ТОВ "Вівотранс", ТОВ "Форт Консалт".

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Вівотранс" (виконавець) укладався договір про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк) № 3/0814/17 від 14 серпня 2014 року. Кількість транспортних засобів, конкретний обсяг перевезення (тонн) вантажу, його маршрут та інші дані, необхідні для надання послуг, вказуються в Заявці на перевезення вантажу, що погоджується із Виконавцем (пункт 1.1 Договору). Сторони домовилися, що всі розрахунки між сторонами здійснюються на основі підписаних сторонами актів заміру відстаней від поля до бурякоприймального пункту, що погоджується сторонами згідно додатку № 3 до цього договору (пункту 1.5 Договору). Замовник зобов'язується на кожну поїздку (завантаження) транспортних засобів, належним чином оформляти та надавати Виконавцю два примірники товарно-транспортної накладної з обов'язковим зазначенням завантаженої та розвантаженої ваги вантажу та відстані між пунктами завантаження та вивантаження згідно погодженого сторонами акту відстаней від поля до бурякопункту (пункту 2.2.3 Договору) /т. 1 а. с. 97-99/. До вказаного договору сторонами було оформлено Додаток № 3 "Акт заміру віддалей" /т. 1 а. с. 94-97/, Додаток № 2 "Тарифи на перевезення вантажу" /т. 1 а. с. 98/, Додаткову угоду № 1 щодо внесення змін до додатку № 2 /т. 1 а. с. 99/.

Між сторонами (ТОВ АФ "Добробут" та ТОВ "Вівотранс") складались акти виконаних робіт /т. 1 а. с. 100-149/. На виконання умов пункту 2.2.3 Договору позивачем оформлялись товарно-транспортні накладні, оригінали яких долучені до матеріалів справи /т. 10 а. с. 1-679, т. 11 а. с. 5-127, т. 13 а. с. 4-693/. Також, на підтвердження фактичного виконання умов договору про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк) № 3/0814/17 від 14 серпня 2014 року позивачем надані доповнення до накладних з місця розвантаження ВП "Кобеляцький цукровий завод" /т. 10 а. с. 1-679, т. 11 а. с. 4-127, т. 13 а. с. 3-693/.

Так, ТОВ "Вівотранс" виписувались податкові накладні /том 2 а. с. 1-48/.

Відповідач в акті перевірки зауважив, що реальність господарських операції між позивачем та ТОВ "Вівотранс" поставлено під сумнів і у зв'язку з тим, що контрагент позивача ТОВ "Вівотранс" не має власних транспортних засобів, а орендує у пов'язаної особи (брата директора ТОВ "Вівотранс") транспортні засоби, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення вказаним контрагентом господарської діяльності.

З цього приводу суд зазначає, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина 1 статті 3 Господарського кодексу України).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України).

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини (частина 4 статті 3 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина 3 статті 5 Господарського кодексу України).

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Також, статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до вимог статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу (стаття 800 Цивільного кодексу України).

Відповідач ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду справи не надав жодних доказів того, що господарська діяльність ТОВ "Вівотранс" з оренди транспортних засобів, які використовувались в наданні послуг перевезення позивачу, суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Також, в будь-якому випадку контрагент позивача ТОВ "Вівотранс" не позбавлений права залучати для виконання договору перевезення № 3/0814/17 від 14 серпня 2014 року інших перевізників, навпаки, вказаним договором не визначено обов'язку ТОВ "Вівотранс" надавати виключно власні транспортні засоби або орендовані, а визначено обов'язок вказаного контрагенту надавати транспортні засоби технічно справні та обладнані відповідно до передбачених законодавством вимог, в строк та умовах згідно з заявками Замовника (пункти 2.1.1 та 2.1.2 Договору).

Крім цього, в акті перевірки відповідач звернув увагу на те, що ряд транспортних засобів, які використовувались ТОВ "Вівотранс" для надання послуг за договором № 3/0814/17 від 14 серпня 2014 року, або не зареєстровані або належать ТОВ АФ "Добробут", або не можуть використовуватись для здійснення перевезень вантажів (зокрема, цукрового буряку). Так, відповідач зауважив, що

транспортний засіб ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 не зареєстровано за базами даних АІС "ДАІ",

транспортний засіб ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстровано за ТОВ АФ "Добробут" за базами даних АІС "ДАІ", до того ж тип вказаного транспортного засобу автобус, тобто останній не може використовувати для перевезення вантажів,

транспортний засіб ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_3 не зареєстровано за базами даних АІС "ДАІ",

транспортний засіб ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_4 не зареєстровано за базами даних АІС "ДАІ".

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться посвідчені копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які використовувались в наданні послуг перевезення позивачу за договором про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк) № 3/0814/17 від 14 серпня 2014 року.

Так, стосовно

транспортного засобу DAF, модель FT 95 XF 380, тип вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску, власник ОСОБА_5, надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САА № 697422, видане Кобеляцьким ВРЕВ /т. 2 а. с. 93-94/;

транспортного засобу DAF, модель 95 XF 430, тип - вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску, власник ОСОБА_5, надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САА № 847193, видане Кобеляцьким ВРЕВ /т. 2 а. с. 62-63/;

транспортного засобу DAF, модель XF 430, тип - вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2004 року випуску, власник ОСОБА_5, надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САЕ № 604740, видане Кобеляцьким ВРЕВ /т. 2 а. с. 78-79/;

транспортного засобу DAF, модель ТЕ 95 XF, тип - вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_4, 1998 року випуску, власник ОСОБА_5, надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САЕ № 080673, видане Кобеляцьким ВРЕВ /т. 2 а. с. 66-67/.

Наведене в повному обсязі спростовує доводи позивача щодо невідповідності транспортних засобів, які фактично використовувались ТОВ "Вівотранс", для надання послуг за договором № 3/0814/17 від 14 серпня 2014 року.

Тому, суд робить висновок, що за наявності документів, які підтверджують фактичне використання послуг перевезення у власній господарській діяльності, позивачем було дотримано вимоги закону з реалізації права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого з придбання послуг у ТОВ "Вівотранс", до податкового кредиту, що підтверджується матеріалами справи. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "Форт Консалт" судом встановлено таке.

12 серпня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Форт Консалт" (виконавець) укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк) № 3/0814/14 /т. 2 а. с. 111-134/. Кількість транспортних засобів, конкретний обсяг перевезення (тонн) вантажу, його маршрут та інші дані, необхідні для надання послуг, вказуються в Заявці на перевезення вантажу, що погоджується із Виконавцем (пункт 1.1 Договору). Сторони домовилися, що всі розрахунки між сторонами здійснюються на основі підписаних сторонами актів заміру відстаней від поля до бурякоприймального пункту, що погоджується сторонами згідно додатку № 3 до цього договору (пункту 1.5 Договору). Замовник зобов'язується на кожну поїздку (завантаження) транспортних засобів, належним чином оформляти та надавати Виконавцю два примірники товарно-транспортної накладної з обов'язковим зазначенням завантаженої та розвантаженої ваги вантажу та відстані між пунктами завантаження та вивантаження згідно погодженого сторонами акту відстаней від поля до бурякопункту (пункту 2.2.3 Договору). До вказаного договору сторонами було оформлено Додаток № 3 "Акт заміру віддалей" /т. 2 а. с. 119-134/, Додаток № 2 "Тарифи на перевезення вантажу" /т. 2 а. с. 118/, Додаткову угоду № 1 щодо внесення змін до додатку № 2 /т. 2 а. с. 117/.

Між сторонами (ТОВ АФ "Добробут" та ТОВ "Форт Консалт") складались акти виконаних робіт /т. 2 а. с. 135-146/.

Відповідач в акті перевірки /т. 1 а. с. 42/ зауважив, що у всіх акти виконаних робіт зазначено недостовірні відомості:

невірно зазначено назву контрагента позивача (в актах зазначено ТОВ Торговий дім "Форт Консалт", в той час як назвою контрагента є ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Форт Консалт");

всі акти виконаних робіт підписано ОСОБА_6, але за даними ІС "Податковий блок" директором ТОВ "Форт Консалт" є ОСОБА_7

Суд, оглянувши надані позивачем акти виконаних робіт /т. 1 а. с. 42/, зазначає, що всі акти містять назву контрагента позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Форт Консалт". Також, суд звертає увагу, що у вказаних актах зазначено, що особа, яка підписала акт від імені ТОВ "Форт Консалт" ОСОБА_6 діє на підставі довіреності. До того ж, відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_6 діяв від імені ТОВ "Форт Консалт" на підставі довіреності від 24.07.2014 р. /т. 1 а. с. 41, абзац 1/, копія вказаної довіреності міститься в матеріалах справи /т. 2 а. с. 196/.

На виконання умов пункту 2.2.3 Договору позивачем оформлялись товарно-транспортні накладні, оригінали яких долучені до матеріалів справи /т. 15, т. 7, т. 8, т. 9, т. 14, т. 12/. Також, на підтвердження фактичного виконання умов договору про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк) № 3/0814/14 від 12 серпня 2014 року позивачем надані доповнення до накладних з місця розвантаження ВП "Кобеляцький цукровий завод" /т. 15, т. 7, т. 8, т. 9, т. 14, т. 12/.

Так, ТОВ "Форт Консалт" виписувались податкові накладні /том 2 а. с. 184-195/.

Відповідач в акті перевірки зауважив, що реальність господарських операції між позивачем та ТОВ "Форт Консалт" поставлено під сумнів і у зв'язку з тим, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних зазначено понад 50 одиниць вантажного транспорту з причепами, на які відсутні документи, які підтверджують належність підприємству ТОВ "Форт Консалт" на праві власності або найму, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення вказаним контрагентом господарської діяльності.

З цього приводу суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надані посвідчені копії свідоцтв про право власності на транспортні засоби /т. 2 а. с. 212-219/, а також договори оренди на вказані транспортні засоби, укладені між ТОВ "Форт Консалт" та фізичними особами власниками зазначених транспортних засобів /т. 3 а. с. 1-97/.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина 1 статті 3 Господарського кодексу України).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України).

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини (частина 4 статті 3 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина 3 статті 5 Господарського кодексу України).

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Також, статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до вимог статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу (стаття 800 Цивільного кодексу України).

Відповідач ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду справи не надав жодних доказів того, що господарська діяльність ТОВ "Форт Консалт" з оренди транспортних засобів, які використовувались в наданні послуг перевезення позивачу, суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Також, в будь-якому випадку контрагент позивача ТОВ "Форт Консалт" не позбавлений права залучати для виконання договору перевезення № 3/0814/14 від 12 серпня 2014 року інших перевізників, навпаки, вказаним договором не визначено обов'язку ТОВ "Форт Консалт" надавати виключно власні транспортні засоби або орендовані, а визначено обов'язок вказаного контрагенту надавати транспортні засоби технічно справні та обладнані відповідно до передбачених законодавством вимог, в строк та умовах згідно з заявками Замовника (пункти 2.1.1 та 2.1.2 Договору).

Крім цього, в акті перевірки відповідач звернув увагу на те, що ряд транспортних засобів, які використовувались ТОВ "Форт Консалт" для надання послуг за договором № 3/0814/14 від 12 серпня 2014 року, або не зареєстровані або не призначені для здійснення перевезень вантажів (зокрема, цукрового буряку). Так, відповідач зауважив, що

транспортний засіб з реєстраційним номером ВА 0580 ВА є легковим седаном В ВАЗ 21070 за базами даних АІС "ДАІ",

транспортний засіб з реєстраційним номером 00647 КО є легковим універсалом В Volkswagen Golf за базами даних АІС "ДАІ",

транспортний засіб з реєстраційним номером 07560 НА має тип кузову фургон ізотермічний С, модель КАМАЗ 53212 за базами даних АІС "ДАІ", та не пристосований для здійснення перевезень вантажу (цукровий буряк),

транспортний засіб з реєстраційним номером 14936 КО є легковим седаном В ВАЗ 2107 за базами даних АІС "ДАІ".

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться посвідчені копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які використовувались в наданні послуг перевезення позивачу за договором про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк) № 3/0814/14 від 12 серпня 2014 року.

Так, стосовно

транспортного засобу DAF, модель XF 105.460, тип загальний вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_5, 2007 року випуску, власник ОСОБА_8, надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія СХХ № 129570, видане Центром ДАІ 3506 /т. 2 а. с. 212-213/;

транспортного засобу КАМАЗ, модель 53212, тип - вантажний ізотермічний фургон, реєстраційний номер НОМЕР_6, 1987 року випуску, власник ОСОБА_9, надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія ЯТС № 456250, видане Мелітопольським МРЕВ ДАІ УМВС у Запорізькій області /т. 2 а. с. 214-215/;

транспортного засобу КАМАЗ, модель 5320, тип - вантажний бортовий автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_7, 1988 року випуску, власник ОСОБА_10, надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія КРС № 153573, видане РЕВ м. Саки /т. 2 а. с. 216-217/;

транспортного засобу КАМАЗ, модель 5320, тип - бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_8, 1981 року випуску, власник ОСОБА_11, надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія КРС № 339569, видане РЕВ АР Крим /т. 2 а. с. 218-219/.

Наведене в повному обсязі спростовує доводи позивача щодо невідповідності транспортних засобів, які фактично використовувались ТОВ "Форт Консалт", для надання послуг за договором № 3/0814/14 від 12 серпня 2014 року.

Тому, суд робить висновок, що за наявності документів, які підтверджують фактичне використання послуг перевезення у власній господарській діяльності, позивачем було дотримано вимоги закону з реалізації права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого з придбання послуг у ТОВ "Форт Консалт", до податкового кредиту, що підтверджується матеріалами справи. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Позивач зазначив, що придбані послуги з перевезення вантажу (цукровий буряк) використовувались позивачем для перевезення цукрового буряку, вирощеного у виробничих підрозділах позивача в 2014 році, на ВП "Кобеляцький цукровий завод" ТОВ "Агрофірма "Добробут", який згодом було перероблено на цукор, а також продукти переробки (жом та мелясу) та реалізовано як готову продукцію. Позивач надав до суду звіти за 2014 рік "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду", "Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2014 року" /т. 3 а. с. 125-154/, "Звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2014 рік", "Зведений остаточний виробничо-технічний звіт з перероблення цукрових буряків за 2014 рік" /а. с. 165-181/, на підтвердження чого позивачем надані копії відповідних документів. Також позивачем надано до суду докази реалізації готового продукту переробки цукрового буряку /т. 16 а. с. 70-193/. Наведене вище спростовує доводи відповідача, викладені в акті перевірки /т. 1 а. с. 46, абзац 1/, про те, що відсутній факт формування активу позивача внаслідок реального придбання послуг у ТОВ "Вівотранс" та ТОВ "Форт Консалт", а тому відсутній і рух активу.

Також відповідач в акті перевірки /т. 1 а. с. 46, абзац 5/ зазначив, що у позивача відсутнє право на включення до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1 401 803 грн. на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України. В той же час, під час судового розгляду справи відповідач не міг визначитись, які саме порушення вимог статті 201 Податкового кодексу України були допущені при оформленні податкових накладних, виданих ТОВ "Вівотранс" та ТОВ "Форт Консалт" позивачу. Вказані порушення не визначені і в акті перевірки від 28.05.2015 № 671/16-03-22-02-12/32682703.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ Агрофірма "Добробут" та ТОВ "Вівотранс", ТОВ "Форт Консалт" з придбання послуг на перевезення вантажів, а отже, про правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1 401 803 грн., сплачених за вказаними операціями.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 12.06.2015 року № 0003252202/1535.

Присудити ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" (код ЄДРПОУ 32682703) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 027,05 грн. (двадцять одна тисяча двадцять сім гривень п'ять копійок) сплачених згідно платіжного доручення № С8-18626 від 07 вересня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14.12.2015.

СуддяР.І. Молодецький