Постанова № 54602684, 24.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 р. Справа № 522/20478/14-а

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Кравчук Т.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання незаконним рішення, зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України в Приморському районі м. Одеси про:

- визнання незаконним рішення №380\с-11 від 03.08.2015 про відмову в задоволені заяви позивача про нарахування та призначення пенсії за вислугою років;

- зобов'язання зарахувати позивачу до вислуги років: час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 05.12.1994 по 25.04.2014 (19 років 4 місяці 20 днів), половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечникова у період з 01.09.1990 по 04.12.1994 включно (2 роки 1 місяць 18 днів);

- прийняття рішення про нарахування і призначення пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 (діючого на той час) Закону України «Про прокуратуру» - з 25.04.2014 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржуване рішення порушує його право на соціальних захист, гарантоване ст. 46 Конституції України.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 до УПФ України у Приморському районі м. Одеси про визнання незаконним рішення та зобовязання вчинити певні дії - задоволено.

Залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_4 до УПФ України у Приморському районі м. Одеси про нарахування і призначення ОСОБА_4 пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 (діючого на той час) Закону України «Про прокуратуру України» - з 25.04.2014 року по 29.03.2015 року.

Визнано незаконним рішення № 380\с-11 від 03.08.2015 року УПФ України в Приморському районі м. Одеси про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про нарахування та призначення пенсії за вислугою років.

Зобовязано УПФ України в Приморському районі м. Одеси зарахувати ОСОБА_4 до вислуги років: час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 05.12.1994 року по 25.04.2014 року (19 років 4 місяці 20 днів), половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. Мечникова у період з 01.09.1990 року по 04.12.1994 року включно (2 роки 1 місяць 18 днів) та прийняти рішення про нарахування і призначення ОСОБА_4 пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 (діючого на той час) Закону України «Про прокуратуру України» - з 30.03.2015 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

10.09.2013 р. позивач звернувся до УПФ України у Приморському районі міста Одеси із заявою про нарахування і призначення пенсії відповідно до статті 50-1 (діючого на той час) Закону України «Про прокуратуру», за вислугою років з дня звернення.

Листом від 16.09.2013 р. Управлінням відмовлено позивачу у призначенні пенсії за відсутності стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугою років. Зокрема, половина строку навчання у Одеському державному університеті ім. І.І.Мечникова не зараховується до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугою років, оскільки він не є вищим юридичним навчальним закладом, до того ж, ОСОБА_4 під час навчання з 05.12.1994 р. перебував на службі в органах прокуратури України та період навчання обчислено: початок - з 01.09.1990 р., закінчення - 30.06.1995 р.

Позивач звернувся з позовом до Приморського районного суду м. Одеси щодо скасування рішення УПФ України в Приморському районі м. Одеси №131 від 16.09.2013 про відмову в задоволені заяви про призначення пенсії за вислугою років, який 28.11.2013 року судом було задоволено та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року Управління було зобов'язано зарахувати до вислуги років стаж навчання та стаж роботи в прокуратурі та призначити пенсію за вислугою років.

19.02.2015 року Вищий адміністративний суд України своєю постановою касаційну скаргу УПФ України в Приморському районі м. Одеси задовольнив частково, вищезазначені постанови скасував та прийняв нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково, а саме зобов'язано УПФ України м. Одеси зарахувати до вислуги років час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 05.12.1994 року по 10.09.2013 року (18 років 9 місяців 5 днів), половину строку навчання в Одеському національному університеті ім. Мечникова у період з 01.09.1990 по 04.12.1994 включно 2 роки 1 місяць 18 днів, тобто загальний стаж вислуги років з дня звернення до управління, а саме з 10.09.2013 складав 20 років 10 місяців 23 дні.

22.07.2015 року після отримання постанови Вищого адміністративного суду України, позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси щодо нарахування і призначення йому пенсії відповідно до статті 50-1 (діючого на той час) Закону України «Про прокуратуру», так як на той час прокурори і слідчі зі стажем роботи з 1 жовтня 2013 р. по 30 вересня 2014 р., мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, якщо їх стаж роботи складає не менше 21 рік 6 місяців, у т.ч. зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців.

Листом №380\с-11 від 03.08.2015 Управлінням відмовлено у призначенні пенсії за відсутності стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугою років, з посиланням на п.5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення. Також, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду без поважних причини за період до 30.03.2015 року, тому, у задоволенні позовних вимог, заявлених за цей період належить відмовити.

Колегія суддів частково не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року у справі №522/27003/13-а, УПФ України у Приморському районі м. Одеси протоколом від 19 травня 2014 року призначило позивачу пенсію за вислугою років з 10 вересня 2013 року, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII та виплатило позивачу борг, який утворився за період з 10 вересня 2013 року по 31 травня 2014 року. Після скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року (постановою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року) УПФ України у Приморському районі м. Одеси припинило виплату пенсії позивачу з 09.03.2015 року, проте, одночасно з цим провело попередній розрахунок стажу позивача та встановило, що станом на 10.04.2014 року стаж позивача складає 21 рік 5 місяців 25 днів (а.с.21, 22).

Відповідно до ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII (в редакції, яка була чинною на час проведення зазначеного розрахунку стажу позивача), прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менш з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців.

Таким чином, з врахуванням того, що попереднім розрахунком стажу позивача, проведеним УПФ України у Приморському районі м. Одеси, встановлено, що станом на 10.04.2014 року стаж позивача складає 21 рік 5 місяців 25 днів, колегія суддів приходить до висновку, що через 5 днів після 10.04.2014 року, тобто з 16.04.2014 року позивач мав необхідний стаж (21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців) для призначення пенсії відповідно до ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII.

14 липня 2015 року позивач звернувся до УПФ України у Приморському районі м. Одеси із заявою про нарахування і призначення пенсії з 10 квітня 2014 року, на що отримав оскаржувану відмову від 03.08.2015 року №380/С-11, якою його було, зокрема, повідомлено, що він не має права на призначення пенсії за вислугою років згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана відмова в частині призначення пенсії є протиправною, оскільки, як вказувалось вище, з 16.04.2014 року позивач мав необхідний стаж (21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців) для призначення пенсії відповідно до ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII.

УПФ України у Приморському районі м. Одеси вказує, що у липні 2015 року позивач вже не мав права на призначення пенсії, посилаючись на те, що згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Колегія суддів не приймає зазначений довід апелянта, оскільки позивач набув право на призначення пенсії відповідно до ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII на рік і кілька місяців раніше набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII і це право позивача не було реалізовано належним чином у більший мірі внаслідок неправомірних дій УПФ України у Приморському районі міста Одеси, яке у першій відмові в призначенні позивачу пенсії від 16.09.2013 року, необґрунтовано зменшило стаж роботи позивача, у звязку з чим, з цієї відмови не вбачався правильний висновок, що позивач, за умови продовження роботи в органах прокуратури, через півроку (а саме, у квітні 2014 року) набуде право на призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII.

Позивач був примушений захищати своє право у суді протягом двох років з грудня 2013 року по лютий 2015 року.

Колегія суддів вважає, що позивач не може бути позбавлений права на призначення пенсії з квітня 2014 року, яка не була йому призначена своєчасно з цієї дати з вини відповідача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога про визнання незаконним рішення №380\с-11 від 03.08.2015 про відмову в задоволені заяви позивача про нарахування та призначення пенсії за вислугою років є обґрунтованою в частині, яка стосується призначення пенсії.

Відповідно, колегія суддів вважає обґрунтованою похідну (від вказаної) позовну вимогу про зобовязання прийняти рішення про призначення пенсії за вислугою років з 25.04.2014 року відповідно до ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII.

Стосовно вимоги про нарахування пенсії з 25 квітня 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вказувалось вище, позивач отримував пенсію відповідно до ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII з квітня 2014 року по квітень 2015 року.

Тому, вказана вимога є необґрунтованою в частині, що стосується періоду з квітня 2014 року по квітень 2015 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), частину пятнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» замінено чотирма частинами такого змісту:

«Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується;

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2016 року пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (від 02 березня 2015 року №213-VIII), з 01 квітня 2015 року пенсія, призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, тимчасово не виплачується.

Наведена норма не визнана неконституційною.

Отже, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII позивач тимчасово втратив право на отримання пенсійних виплат.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога про визнання незаконним рішення №380\с-11 від 03.08.2015 про відмову в задоволені заяви позивача про нарахування та призначення пенсії за вислугою років є необґрунтованою в частині, яка стосується нарахування пенсії з 25.04.2014 року.

Відповідно, колегія суддів вважає необґрунтованою похідну (від вказаної) позовну вимогу про зобовязання прийняти рішення про нарахування пенсії за вислугою років з 25.04.2014 року відповідно до ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання зарахувати до вислуги років: час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 05.12.1994 по 25.04.2014 (19 років 4 місяці 20 днів), половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечникова у період з 01.09.1990 по 04.12.1994 включно (2 роки 1 місяць 18 днів), колегія суддів зазначає наступне.

Частково вказана вимога вже була вирішена вище наведеною постановою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015 року у справі №522/27003/13-а, якою зобов'язано УПФ України м. Одеси зарахувати до вислуги років час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 05.12.1994 року по 10.09.2013 року (18 років 9 місяців 5 днів), половину строку навчання в Одеському національному університеті ім. Мечникова у період з 01.09.1990 по 04.12.1994 включно 2 роки 1 місяць 18 днів.

Таким чином, є підстави для закриття провадження у справі в цій частині позову відповідно до п.4 ч.1 ст. 157 КАС України, та залишення для розгляду лише іншої частини цієї вимоги, а саме: часу роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 10.09.2013 року по 25.04.2014 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов'язання зарахувати до вислуги років: час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 05.12.1994 по 10.09.2013 (18 років 9 місяців 5 днів), половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечникова у період з 01.09.1990 по 04.12.1994 включно (2 роки 1 місяць 18 днів).

Як зазначалось вище, УПФ України у Приморському районі м. Одеси включило в попередній розрахунок стажу позивача час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 10.09.2013 по 10.04.2014 року, тобто, Управління не заперечує цьому включенню і право позивача на вказане підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, є підстави для зобовязання УПФ України у Приморському районі м. Одеси включити час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 10.09.2013 по 25.04.2014 року вже в остаточний розрахунок стажу позивача.

За таких обставин, позовна вимога про зобов'язання зарахувати до вислуги років: час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 05.12.1994 по 25.04.2014 (19 років 4 місяці 20 днів), половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечникова у період з 01.09.1990 по 04.12.1994 включно (2 роки 1 місяць 18 днів), підлягає задоволенню в частині зобов'язання зарахувати до вислуги років: час роботи позивача на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 10.09.2013 по 25.04.2014.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково не були встановлені наведені обставини, а висновки суду не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_4 до УПФ України в Приморському районі м. Одеси про визнання незаконним рішення, зобовязання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси - задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2015 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №380\с-11 від 03.08.2015 в частині відмови в задоволені заяви ОСОБА_4 про призначення пенсії за вислугою років з 16 квітня 2014 року.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси прийняти рішення про призначення ОСОБА_4 пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII - з 25.04.2014 року.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси зарахувати до вислуги років ОСОБА_4: час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 10.09.2013 по 25.04.2014.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання зарахувати до вислуги років: час роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Одеської області з 05.12.1994 по 10.09.2013 (18 років 9 місяців 5 днів), половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечникова у період з 01.09.1990 по 04.12.1994 включно (2 роки 1 місяць 18 днів).

Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 535 (пятсот тридцять пять)грн. 92 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л ОСОБА_1 Суддя: ОСОБА_2 Суддя: ОСОБА_3