Ухвала суду № 54602630, 17.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5695/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Домусчі С.Д.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баско» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баско» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 17.07.2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, в період з 29.05.2015 року по 09.06.2015 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеський області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Баско» за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2015 року № 4240/15-53-22-03/20971740.

Згідно висновків зазначеного акту перевірки відповідачем встановлені порушення з боку позивача вимог: пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток у сумі 62626 за 2014 рік; п. 201.1 ст. 201, пп. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит на суму 69584 грн., у тому числі, в розрізі податкових періодів: квітень 2014 року - 12500 грн., травень 2014 року - 13750 грн., липень 2014 року - 15000 грн., серпень 2014 року - 5000 грн., вересень 2014 року - 5000 грн., жовтень 2014 року - 10000 грн. грудень 2014 року - 8334 грн.

На підставі акту перевірки від 16.06.2015 року № 4240/15-53-22-03/20971740 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.07.2015 року: № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання позивача за платежем податок на прибуток на загальну суму 93939 грн., з яких за основним платежем на 62626 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 31313 грн.; № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 104376 грн., з яких за основним платежем на 69584 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 34792 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийняті на підставі таких висновків перевірки рішення із визначенням відповідних зобовязань та штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даних видів податків, стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по господарських операціях з Концерн «Титан».

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2013 року між Концерн «Титан» (Виконавець) та ТОВ «Баско» (Замовник) укладено договір про надання послуг № 03/13, предметом якого згідно п. 1.1. договору є: Виконавець надає Замовнику послуги по зберіганню майна (товару).

Згідно п. 1.3 договору, під товаром розуміються будівельні матеріали.

Додатковою угодою від 01.10.2013 року до договору про надання послуг № 03/13 від 01.10.2013 року, сторони договору визначили, зокрема: відповідно п. 1.2. договору Виконавець надає послуги Замовнику за адресою: м. Київ, вул. Світлогірська, 5/6 під зберігання будматеріалів: складське приміщення 466 кв.м.; Виконавець надає Замовнику послуги з охорони території підприємства Виконавця, організації руху транспорту на вїзді виїзді на територію підприємства, допомогу в організації руху автотранспорту Замовника та його покупців та території Виконавця, послуги щодо парковки складської техніки Замовника.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2013 року до договору про надання послуг № 03/13 від 01.10.2013 року, сторони договору погодились пролонгувати строк дії цього договору, визначили вартість та умови оплати та зазначили, що договір набуває чинності з 01.10.2014 року та діє до 01.03.2015 року.

Згідно доповнення № 3 від 29.11.2013 року до договору про надання послуг № 03/13 від 01.10.2013 року сторони визначили умови оплати за користування наданих послуг.

На підтвердження виконання умов означеного договору позивачем, як до перевірки, так і до суду надані: акти приймання здачі робіт за січень грудень 2014 року; податкові накладні по контрагенту Концерн «Титан» за 2014 рік; платіжні доручення по сплаті грошових коштів Концерну «Титан»; товарно-транспортні накладні на доставляння товарів за місцем знаходження м. Київ, вул. Світлогірська 5/6; щомісячні оборотно-сальдові відомості по рахунках 28 за 2014 рік; бухгалтерську довідку ТОВ «Баско» від 22.09.2014 року щодо необхідності ТОВ «Баско» зберігання матеріалів та товарів за адресою: м. Київ, вул. Світлогірська 5/6; бухгалтерську довідку ТОВ «Баско» від 22.09.2015 року з розшифровками складу витрат ТОВ «Баско», відображених в деклараціях з податку на прибуток у 2014 році; щомісячні оборотно-сальдові відомості за 2014 рік ТОВ «Баско»; щомісячні журнали, ордери та відомості по рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів за 2014 рік»; журнал кореспонденції проводок за 2014 рік ТОВ «Баско» по рахункам 20 та 6852 контрагента Концерн «Титан»; відомість оборотів по рахунку 90 за 2014 рік ТОВ «Баско»; журнал, ордер та відомість по рахунку 92 «Адміністративні витрати за 2014 рік»; реєстри податкових накладних за квітень грудень 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за цими первинними та платіжними документами можливо встановити зміст та обсяг операцій, місце постачання послуг, їх отримання, оплату позивачем та надані первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій, виконання умов вищевказаного договору, а відтак правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за цими операціями.

На думку колегії суддів, позивачем обґрунтовано необхідність придбання послуг зі зберігання від свого контрагента у звязку із тим, що в м. Києві у ТОВ «Баско» власних приміщень немає, для здійснення господарської діяльності з реалізації товару Київською філією підприємства, здійснюється збереження товару на площах Концерну «Титан», розташованих: м. Київ, вул. Світлогірська 5/6.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем підтверджено оприбуткування придбаних послуг та використання їх у власній господарській діяльності наданими: товарно-транспортними накладними на доставляння товарів за місцем знаходження м. Київ, вул. Світлогірська 5/6, щомісячними оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 28 за 2014 рік, бухгалтерською довідкою ТОВ «Баско» від 22.09.2015 року з розшифровками складу витрат ТОВ «Баско», відображених в деклараціях з податку на прибуток у 2014 році, щомісячними оборотно-сальдовими відомостями за 2014 рік ТОВ «Баско», щомісячними журналами, ордерами та відомостями по рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів за 2014 рік», журналами кореспонденції проводок за 2014 рік ТОВ «Баско» по рахункам 20 та 6852 контрагента Концерн «Титан», відомостями оборотів по рахунку 90 за 2014 рік ТОВ «Баско», журналами, ордерами та відомостями по рахунку 92 «Адміністративні витрати за 2014 рік», з яких вбачається, що за місцем зберігання - м. Київ, вул. Світлогірська 5/6 згідно договору № 03/13 від 01.10.2013 року позивачем доставлявся товар будівельні матеріали, а також рух активів ТОВ «Баско» у період проведення цих операцій, їх збільшення/зменшення, тощо.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги доводи податкового органу про те, що акти здачі-прийняття робіт, складені позивачем та його контрагентом на виконання умов договору від 01.10.2013 року № 03/13 не містять в собі відомостей щодо змісту, місця, обсягу та виміру господарської операції у натуральному і вартісному виразі, оскільки в наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) визначено, що виконавцем були надані послуги по зберіганню за договором № 03/13 від 01.10.2013 року, тобто в актах здачі-прийняття робіт наявні посилання на відповідний договір за якими вони складались, в свою чергу, зміст, місце, обсяг та вимір господарської операції у натуральному і вартісному виразі зазначені сторонами договору № 03/13 від 01.10.2013 року у самому договорі та додаткових угодах до цього ж договору, про що і зроблені посилання в актах виконаних робіт.

Також, вирішуючи спірне питання, судом першої інстанції обґрунтовано наголошено, що постановою слідчого призначено позапланову документальну перевірку ТОВ «Баско» з питань нарахування і сплати ПДВ та податку на прибуток, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства України за період: 2014 рік по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПЗВОГ «Строітель», проте ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області замість перевірки взаємовідносин ТОВ «Баско» з вказаним контрагентом фактично вийшло за межі перевірки, призначеної слідчим, та перевірило взаємовідносини позивача з усіма контрагентами суцільним порядком.

Вищенаведені висновки свідчать про безпідставність оскаржуваних податкових повідомлень рішень та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про їх скасування.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Також, враховуючи, що апелянтом не сплачено судовий збір, сплату якого відстрочено до ухвалення рішення у справі, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3272,20 грн. згідно пп. 1, 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (110% ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, яку подано субєктом владних повноважень, юридичною особою).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баско» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565511) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) 828011; рахунок отримувача 31212206781008; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року в розмірі 3272 (три тисячі двісті сімдесят дві) гривні 20 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: Н.В. Вербицька