Постанова № 54601946, 24.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року 810/2724/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного упрваління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

26 червня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2015 р. № НОМЕР_1 та рішення про застосування фінансових санкцій № 000162302.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 р. замінено неналежного відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на належного - Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного упрваління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2015 р. № НОМЕР_1 та рішення про застосування фінансових санкцій № 000162302 є протиправними та такими, що винесені з порушенням чинного законодавства. Стверджує, що відповідачем невірно застосовано норми законодавства та не враховано, що для імпортної алкогольної продукції сума акцизного податку визначається на момент подання митної декларації і не повинна відповідати даті розливу такої продукції, а маркування акцизними марками кожної окремої одиниці тютюнової продукції (сигари) чинним законодавством не перебачено.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що перевіркою позивача встановлено маркування продукції марками акцизного податку невідповідного зразка та зберігання тютютових виробів без марок акцизного податку (а.с. 90-92).

Представник відповідача подав до суду письмове клопотання, у якому просив розглянути справу без участі його представника, у порядку письмового провадження.

Позивач проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

2 грудня 2002 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АД № 096678 (а.с. 30).

12 лютого 2015 р. відповідачем було проведено фактичну перевірку з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої 23 лютого 2015 р. було складено акт перевірки № 26/133/21/32294905 (далі акт перевірки № 26/133/21/32294905) (а.с. 32-35).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1251 (даалі - Положення № 1251), ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячног і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР (далі Закон України № 481/95-ВР), п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського користування та послуг" від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме: зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку; зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку відповідного зразка; не забезпечено ведення обліку товарних запасів продукції (а.с. 34-35).

23 березня 2015 р. на підставі названого акту перевірки відповідачем було винесено:

- рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_2, яким накладено на позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу у сумі 34 000 грн 00 коп. (далі - рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_2) (а.с. 13);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 1776 грн 10 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (а.с. 12).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом № 481/95-ВР, Законом № 265/95-ВР та Положенням № 1251.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України № 481/95-BP алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Такий порядок маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначений в Положенні про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1251 (далі - Положення).

Як вбачається з абз. 1, 2 п. 20 Положення № 1251, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

При цьому маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної податкової служби, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - митні органи.

Відповідно до вимог абз. 3 п. 20 Положення для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Ставки акцизного податку та перелік товарів (в тому числі алкогольних напоїв), з яких справляється податок наведені в пп. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 ПК України.

Згідно з абз. 4 п. 20 Положення (а також п. 226.9 ст. 226 ПК України) вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до п.п. 213.1.3 п. 213.1. ст. 213 ПК України об'єктами оподаткування є операції з ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;

Як убачається з п. 216.4 ст. 216 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.

Згідно з вимогами п. 218.1 ст. 218 суми податку з товарів (продукції), які ввозяться на митну територію України, що підлягають сплаті, визначаються платниками податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку.

Відповідно до вимог п.п. 222.2.2 п. 222.2 ст. 222 ПК України у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Як убачається з п. 224.2 ст. 224 ПК України, контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, під час митного оформлення здійснюється контролюючими органами.

Згідно з вимогами п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязанівести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Стосовно правомірності винесення відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_2, судом встановлено таке.

Як вже зазначалося, 12 лютого 2015 р. відповідачем було проведено фактичну перевірку з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої 23 лютого 2015 р. було складено акт перевірки № 26/133/21/32294905.

Перевірку було проведено в магазині позивача, що розташований за адресою м. Київ, вул. А.Заболотного, 37.

В акті перевірки зазначено, що позивачем, нібито, було допущено зберігання тютюнових виробів, описаних в додатку № 1 до акту перевірки, без марок акцизного податку встановленого зразка та реалізації алкогольних напоїв, описаних в додатку № 2 до акта перевірки, маркованих маркою акцизного податку, ставка за одиницю маркованої продукції не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинної на дату розливу продукції ставки акцизного податку міцності продукції та місткості тари, а саме, віскі "Джентельмен Джек" із маркою акцизного податку 19, 748 грн., дата 08/14, дата виробництва продукції 25 квітня 2014 р. (56 грн 42 коп. ставка акцизного податку на дату розливу * 0, 7 л. * 40%/ 100 = 15, 798 грн.) (а.с. 34).

Проте, відповідачем додатки №№1,2 до акта перевірки позивачу та суду надано не було.

На думку перевіряючих, сума акцизного податку на дату розливу складала 15, 798 грн. та не відповідала сумі зазначеній на марці акцизного податку, якою пляшка маркована.

За таких обставин перевіряючі зробили висновок, що алкогольні напої з маркою акцизного податку, на яких зазначено суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, а, отже, відповідно до вимог п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

15 серпня 2014 р. позивачем до Головного управління Міндоходів у Київській області (далі ГУ Міндоходів) було подано заявку розрахунок на придбання марок акцизного збору для маркування алкогольних напої (далі заявка-розрахунок) (а.с. 40).

Зазначену заявку ГУ Міндоходів було отримано 15 серпня 2014 р. за вх. № 5257/10, про що свідчить вхідний штемпель на ній.

Плату за марки акцизного збору в сумі 32 542 грн 56 коп. позивачем було внесено 9 січня 2014 р. згідно платіжного документа № 2293, що підтверджується відповідною відміткою на заявці-розрахунку (а.с. 41).

25 серпня 2014 р. на виконання заявки-розрахунку ГУ Міндоходів було видано позивачу марки акцизного податку у загальній кількості 120 528 штук (а.с. 42).

Відповідно до вантажномитної декларації від 26 вересня 2014 р. № 100250004/2014/096576 позивачем було отримано від ТОВ "Браун-Формен Україна" віскі "Джентельмен Джек", який був предметом перевірки, разом з акцизними марками (а.с. 43-44).

Як убачається з п. 216.4 ст. 216 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.

Згідно з вимогами п.п. 222.2.2. п. 222.2 ст. 222 ПК України, у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України, податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Наведене свідчить, що позивачем було сплачено податок, вирахований на дату подання митної декларації на віскі "Джентельмен Джек".

Крім того, стосовно зберігання тютюнових виробів, описаних в додатку № 1 до акту перевірки, без марок акцизного податку встановленого зразка, судом встановлено таке.

Згідно з поясненнями представника позивача в судовому засіданні, в магазині позивача за адресою: м. Київ, вул. А.Заболотного, 37 здійснювалося зберігання та реалізація тютюнових виробів (сигар) поштучно за відсутності на кожній сигарі марок акцизного податку встановленого зразка.

Згідно з вимогами абз. 10 п. 11 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 р. № 218, продаж тютюнових виробів забороняється в упаковках, що містять менше ніж 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар).

Відповідно до вимог п. 23 Положення № 1251 на тютюнові вироби марки наклеюються:

- на пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, сигар, сигарил, а також цигарок, упакованих у сувенірні коробки (незалежно від їх розміру), - у такій спосіб, щоб марки обов'язково розривалися під час відкривання;

- на тютюнові вироби в упаковці, що підлягає обгортанню у поліпропіленову плівку, - під плівку.

Наведене свідчить про відсутність законодавчо встановленого обов"язку маркування марками акцизного податку кожної сигари з пачки, а, отже, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 11 Закону № 481/95-ВР є помилковим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 23 березня 2015 р. № НОМЕР_2 є незаконними та необґрунтованими, та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1, судом встановлено таке.

Назване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акта перевірки № 26/133/21/32294905, в якому, зокрема, зазначено, що підприємством не забезпечено ведення обліку товарних запасів продукції, описаної в додатках №№ 1, 2 до акта перевірки, які, як вже зазначалося, не були надані позивачу та суду, що є порушенням вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Проте, жодного документа на підтвердження названого висновку відповідачем надано не було.

При вирішенні справи судом враховано, що згідно з вимогами ст. 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 669-ХІV (далі - Закон № 669-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 5 ст. 8 названого Закону підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Даний Закон не зазначає необхідність зберігання документів первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

Наведене свідчить, що відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Крім того, судом враховано, що перевіряючими при проведенні перевірки не було витребувано від позивача жодних додаткових документів.

До того ж судом враховано, що неподання відповідачем до суду додатків 1, 2 до акту перевірки є порушенням права позивача на отримання документів, які є невід'ємною частиною акту перевірки.

Враховуючи те, що надані відповідачем заперечення жодним чином не спростовують доводів позивача, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого відповідачем зроблено не було.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2015 р. № НОМЕР_1 та рішення про застосування фінансових санкцій № 000162302 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про застосування фінансових санкцій від 23 березня 2015 р. № НОМЕР_2.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 23 березня 2015 р. № НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.