Постанова № 54600836, 24.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2015 року № 826/14051/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства «Імпостач - ЛПТ»

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві

про

визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Імпостач - ЛПТ» (далі по тексту – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві (далі по тексу – відповідач) в якому просить:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві щодо відмови у прийнятті поданої ПП «Імпостач - ЛПТ» звітної податкової декларації з податку на додану вартість за листопад місяць 2014 року поданої 04 червня 2015 року;

зобов’язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві прийняти подану ПП «Імпостач - ЛПТ» звітну податкову декларацію податку на додану вартість за листопад місяць 2014 року поданої 04 червня 2015 року днем її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14051/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 18 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Приватне підприємство «Імпостач - ЛПТ» зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 39246271) за адресою: 04136, місто Київ, вул. Маршала Гречка, будинок 13, офіс 705 перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві.

04 червня 2015 року Приватним підприємством «Імпостач - ЛПТ» подано засобами електронного зв’язку до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року.

Контролюючим органом, відповідно до квитанції № 1, зазначена податкова звітність контролюючим органом не прийнята. Виявлені помилки: не був платником ПДВ на дату подання звіту, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ: 16.12.2014. Закінчення дії форми – грудень 2014 року для періоду подання «листопад 2014 року».

Позивач, не погоджуючись з відмовою контролюючого органу прийняти податку звітність платника податків, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Пункт 48.1 статті 48 Податкового кодексу України визначає, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпункт 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України встановлює, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

За вимогами пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

49.9.2. у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Підпункт 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачає, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Згідно з пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Таким чином, наведені норми Податкового кодексу України вказують, що податкова декларація вважається прийнятою за умови її надіслання платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, заповнення її відповідно до норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та за відсутності підтвердженого факту надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Матеріали справи свідчать, що листом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 вересня 2014 року № 8820/10/26-56-10-05 позивач повідомлено про розірвання договору про визнання електронних документів № 180620141 від 18 червня 2014 року, у зв'язку з порушенням істотних умов Договору, а саме: у зв'язку з відсутністю ПП «Імпостач-ЛТП» за місцезнаходженням.

Позивач вважаючи протиправними дії ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, оскільки одностороннє розірвання договору про визнання електронних документів та невизнання податкової звітності відбулось за відсутності правових підстав, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідним позовом.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі № 826/19463/14, адміністративний позов Приватного підприємства «Імпостач-ЛПТ» задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів № 180620141 від 18 червня 2014 року укладеного між Приватним підприємством «Імпостач-ЛПТ» та Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві.

На підставі наявної у справі копії податкової декларації ПП «Імпостач - ЛПТ» з податку на додану вартість за листопад 2014 року суд встановив, що вона містить необхідні обов'язкові реквізити, відповідає нормам та змісту податку на додану вартість, підписана керівником підприємства.

Щодо посилань позивача про відмову у прийнятті податкової звітності у зв'язку із «закінчення дії форми – грудень 2014 року для періоду подання «листопад 2014 року», суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, у разі отримання податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Отже, податковий орган у строки, встановлені пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, повинен надіслати платникові податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно пп. 49.8 ст. 49 Кодексу, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України.

Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби, відповідно до п. 49.10 ст. 49 даного Кодексу, прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття, забороняється.

Відтак, враховуючи, що контролюючим органом в порушення вимог Податкового кодексу України не було направлено на адресу позивача відповідного письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови та з урахуванням наявності переліку обов’язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, які, в свою чергу, містить спірна податкова декларація, суд приходить до висновку про протиправність відмови податкового органу у прийнятті звітної податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року.

Одночасно, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 16 грудня 2014 року реєстрацію ПП «Імпостач-ЛПТ» як платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою контролюючого органу.

Разом з тим, відповідно до пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Підпункт "б" пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України встановлює, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, у разі анулювання реєстрації платником податку на додану вартість платник зобов'язаний подати податку декларацію за останній звітний період, в даному випадку за листопад 2014 року, відповідно, зазначивши індивідуальний податковий номер, під яким був зареєстрований у такий звітний період.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для відмови у прийнятті податкової декларації ПП «Імпостач-ЛПТ» з податку на додану вартість за листопад 2014 року не узгоджуються з нормами Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року № 1503/12/13-12 Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати). Вимоги про зобов’язання податкового органу прийняти податкову декларацiю, визнання протиправними рiшення, дiї, бездiяльностi податкового органу, визнання поданої декларацiї податковою звiтнiстю, визнання податкової декларацiї поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Таким чином, захист прав позивача має відбуватися шляхом пред’явлення позовних вимог про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової звітності та подання платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Приватного підприємства «Імпостач - ЛПТ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві прийняти податкову декларацію Приватного підприємства «Імпостач - ЛПТ» з податку на додану вартість за листопад 2014 року.

3. Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року подану Приватним підприємством «Імпостач - ЛПТ» 04 червня 2015 року такою, що подана у день їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві – 04 червня 2015 року.

4. Судові витрати в сумі 146,16 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Імпостач - ЛПТ» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.Ю. Гарник