Постанова № 54600822, 25.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2015 року № 826/20212/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Гарника К.Ю., суддів Кобилянського К.М., Федорчука А.Б., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до треті особи Міністерства юстиції України Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Л.В. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Марченко О.А.про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1), ОСОБА_2 (далі по тектсу - позивач 2) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора управління державної реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Канівець Любові Володимирівни (далі по тексту - відповідач 1), Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач 2), треті особи ОСОБА_4, Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Марченко Олександр Анатолійович з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (Марченка O.A.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 20921232 від 24 квітня 2015 року щодо реєстрації права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 630617780000) на підставі іпотечного договору, серія та номер 1019, виданого 18 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B., договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер 1039, виданий 12 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповським О.В.; номер запису про право власності 9574811; на підставі якого державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М. було внесено відповідний запис до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язати державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М. вилучити з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 630617780000), внесений на підставі Рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (Марченка O.A.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 20921232 від 24 квітня 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 версеня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/20212/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому.

В судовому засіданні 22 жовтня 2015 року представник позивачів підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідачів 2, 3 та третьої особи проти позову заперечив. Відповідач 1 та третя особа 1 участі уповноваженого представника у судове засідання не забезпечили, про дату, місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між стороною 1 ВАТ «Ерде Банк» (надалі - іпотекодержатель) та стороною 2 ОСОБА_1 (надалі - іпотекодавець 1), ОСОБА_10 (надалі - іпотекодавець 2), які виступають майновими поручителями ОСОБА_11 (надалі - позичальник) укладено іпотечний договір від 18 червня 2008 року, згідно умов якого іпотеко давці з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передають, а іпотеко держатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру загальною площею 90,60 кв.м, жилою площею 49,90 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - предмет іпотеки), яка належить іпотекодавцям на праві спільної приватної власності в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району, згідно з розпорядженням (наказом) № 12223 від 18 листопада 1998 року та зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 19 листопада 1998 року. Договір зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. в реєстрі за номером 1019.

Договором про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 18 червня 2008 року Літвіновим А.В., за реєстровим № 1019 внесено зміни до розділу 1 «Визначення термінів».

Даний іпотечний договір зі змінами укладено з метою забезпечення належного виконання зобов'язання ОСОБА_11 за кредитним договором № 31-Л, укладеним з ВАТ «Ерде Банк» 18 червня 2008 року.

Крім того, з матеріалів реєстраційної справи вбачається, що 29 вересня 2011 року між ПАТ «Ерде Банк» (надалі - кредитодавець) та ОСОБА_11 (надалі - позичальник) укладено кредитний договір № КЛ-209/11, відповідно до якого позичальнику надано грошові кошти (надалі - кредит) у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 2300000,00 грн. Умовами договору визначено, що в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів виступатиме іпотека. У випадку, якщо в забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором позичальником в іпотеку буде передано нерухоме майно житлового призначення, то позичальник зобов'язується протягом дії іпотечного договору не здійснювати дій щодо реєстрації місця проживання та/або перебування будь-яких осіб в такому нерухомому майні житлового призначення.

Згідно договору про відступлення права вимоги № 12/02/15 від 12 лютого 2015 року, укладеного між ТОВ «Кредекс Фінанс» (первісний кредитор) та ОСОБА_4 (новий кредитор) первісний кредитор відступає новому кредитору своє право вимоги за кредитним договором № КЛ-209/11 від 29 вересня 2011 року з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є невід'ємною частиною, укладеним між ПАТ «Ерде Банк» та ОСОБА_11. Право вимоги за основним договором належить первісному кредитору на підставі договору про відступлення права вимоги від 12 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Ерде Банк» та первісним кредитором.

09 квітня 2015 року представник ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_13 звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 20921232 від 24 квітня 2015 року, керуючись ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 проведено державну реєстрацію права власності на приватну квартиру, що розташована АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 37158251, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі договору іпотеки від 18 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Літвінов А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1019; договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1039 від 12 лютого 2015 року зареєстровано за ОСОБА_4.

Позивач, посилаючись на протиправність дій відповідача по проведенню державної реєстрації та по прийняттю рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Кабінетом Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року « 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.

Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.

Відповідальність за відповідність електронних копій оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, оригіналам таких документів у паперовій формі несе особа, яка подає заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі.

Водночас, суд звертає увагу, що з урахуванням вимог частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

81) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Так, згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Порядок здійснення державної реєстрації майна, на яке звернуто стягнення за іпотечним договором, передбачає подання завіреної копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, а також документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем цієї вимоги (пункт 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868).

Аналіз наведеної норми дає підстави стверджувати, що обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки у разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем (оскільки строк її виконання обчислюється з моменту отримання). Це також означає, що іпотекодержатель має довести не тільки факт надсилання, а й отримання вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2015 року ОСОБА_4 згідно вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» надіслала ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 іпотечні вимоги.

Проте, з наявних в матеріалах реєстраційної справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, надісланих ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 за адресою 01004, АДРЕСА_1 неможливо з'ясувати вміст відправлення, а також дату отримання.

Крім того, в іпотечних вимога в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» не вказано стислий зміст порушених зобов'язань, внаслідок чого з даних вимог неможливо встановити про порушення боржником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Викладене означає, що ОСОБА_4 не дотрималася законодавчої вимоги про подання Реєстратору документів, які підтверджують завершення строку на усунення порушень, оскільки не доведено отримання вимоги іпотекодавцем.

Аналогічна позиція викладена у ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2015 року К/800/51521/14.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про неправомірність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 20921232 від 24 квітня 2015 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на приватну квартиру, що розташована АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 квітня 2015 року № 20921232 та зобов'язання відповідача-2 вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності від 09 квітня 2015 року № 9574811.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20921232 від 24 квітня 2015 року.

3. Зобов'язати державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М. вилучити з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності від 09 квітня 2015 року № 9574811.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.Ю. Гарник

Судді К.М. Кобилянський

А.Б. Федорчук