Постанова № 54600673, 23.12.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 903/861/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Гулова А.Г. , суддя Петухов М.Г.

при секретарі Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ на рішення господарського суду Волинської області від 15.09.15р. у справі № 903/861/15 (суддя Костюк Софія Василівна)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до відповідача Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

про стягнення 909 590 грн 04 коп.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі Позивач) звернулося в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 3-4) до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача: 231 874 грн 54 коп. пені, 640 240 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 37 474 грн 96 коп. річних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15 вересня 2015 року (а.с. 85-86) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено частково. Стягнути з Відповідача на користь Позивача 44 365 грн 40 коп. пені, 37 474 грн. 96 коп. три відсотки річних та 280 613 грн 57 коп. інфляційних втрат. Також, даним судовим рішення покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 798 грн. 31 коп.. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернулися з апеляційною скаргою (а.с. 92-102) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 15 вересня 2015 року скасувати в частині якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 177 461 грн. 59 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача 177 461 грн. 59 коп. пені.

Апеляційна скарга Позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України має застосовуватися лише у виняткових випадках, а оскільки такі виняткові випадки у Відповідача були відсутні, суд не мав права зменшувати розмір нарахованих пені та відстрочувати виконання даного рішення.

Ухвалою суду від 7 жовтня 2015 року (а.с. 91) апеляційну скаргу Позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11 листопада 2015 року.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу Позивача (а.с. 113-118), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі Позивача та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Голови Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 10 листопада 2015 року (а.с. 123), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2015 року, з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи відкладено на 23 грудня 2015 року на 10 год. 00 хв..

У судовому засіданні від 23 грудня 2015 року представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав вказаних у цій апеляційній скарзі.

У судовому засіданні від 23 грудня 2015 року представник Відповідача заперечив проти апеляційної скарги Позивача, вважає її доводи необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 15 вересня 2015 року по справі № 903/861/15 залишити без змін. При цьому, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2014 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 999/14-КП-2 купівлі-продажу природного газу (надалі Договір; а.с. 7-11).

За умовами пунктів 1.1-1.2 Договору: Позивач зобовязався передати у власність Відповідача у 2014 році природний газ ввезений на митну територію України Позивачем, за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а Відповідач зобовязався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього Договору; газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що: Позивач передає Відповідачу з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року до 5936,8 тис. куб. м., у тому числі по місяцях ( тис. куб. м.): січень 1333,2; лютий 1084,5; березень 1078; квітень 434,2; травень 14,2; червень 14,6; липень 11,9; серпень 6,1; вересень 16,5; жовтень 262,8; листопад 585,3; грудень 1092,5 .

Відповідно до пункту 2.3 Договору, за розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов.

Умовами пункту 3.1 Договору визначено, що: Позивач передає газ Відповідачу у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Відповідача; право власності на газ переходить від Позивача до Відповідача в пунктах приймання-передачі; після переходу права власності на газ Відповідач несе ризики і бере на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ.

Згідно пункту 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Позивачем Відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу Відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів, обліку газу Відповідача.

Відповідно до умов пункту 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу - газу, Відповідач зобов'язався надати Позивачу підписані та скріплені печатками Відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути Відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що: кількість газу, яка подається Відповідачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Відповідача.

Згідно пункту 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

За умовами пункту 5.2 Договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3113 грн., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1 000 м3 природного газу 3 884 грн. 78 коп., крім того ПДВ - 20% - 57 грн. 40 коп., всього з ПДВ 344 грн 40 коп..

Загальна вартість цього договору на дату укладення становить 3 462 грн 26 коп., крім того ПДВ 4 154 грн. 71 коп..

Пунктом 6.1 Договору визначено, що: оплата за природний газ проводиться Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, у разі невиконання Відповідачем умов пункту 6.1 Договору Позивач має право не здійснювати поставку газу Відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання Відповідачем пункту 6.1 Договору він зобов'язався сплатити Позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як визначено пунктом 11.1 Договору, Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 1 січня 2014 року, а в частинні проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Договір підписано представниками та скріплено відбитками печаток сторін.

До даного Договору укладено додаткову угоду № 1 від 29 квітня 2014 року (а.с. 12) якою внесено зміни до пункту 5.2 Договору та викладено його у наступній редакції: "До сплати за 1000 куб м. природного газу 4 020 грн. 78 коп., крім того ПДВ-20 % - 57 грн 40 коп., всього з ПДВ 5 264 грн. 88 коп."

Також сторони уклали додаткову угоду до Договору № 2 від 20 травня 2014 року (а.с. 13) якою внесено зміни до пунктів 5.2 Договору та викладено його у наступній редакції: "До сплати за 1000 куб м. природного газу 4724 грн, крім того ПДВ-20 % - 57 грн 40 коп., всього з ПДВ 6 208 грн. 18 коп."

До даного Договору укладено додаткову угоду № 3 від 13 черпня 2014 року (а.с. 14) якою внесено зміни до пункту 5.2 Договору та викладено його у наступній редакції: "До сплати за 1000 куб м. природного газу 4724 грн, крім того ПДВ-20 % - 57 грн 40 коп., всього з ПДВ 6 222 грн 22 коп."

Також сторонами укладено додаткову угоду до Договору № 4 від 5 вересня 2014 року (а.с. 15) якою внесено зміни до пунктів 5.2 і 5.5 Договору та викладено його у наступній редакції: "До сплати за 1000 куб м. природного газу 4 874 грн, крім того ПДВ-20 % - 73 грн 34 коп., всього з ПДВ 6 405 грн 82 коп."

До даного Договору укладено додаткову угоду № 5 від 12 листопада 2014 року (а.с. 16) якою внесено зміни до пункту 5.2 Договору та викладено його у наступній редакції: "До сплати за 1000 куб м. природного газу 5 100 грн, крім того ПДВ-20 % - 73 грн 34 коп., всього з ПДВ 6 682 грн 44 коп."

Крім того, до даного Договору укладено додаткову угоду № 6 від 9 грудня 2014 року (а.с. 17) якою внесено зміни до пунктів 5.2 і 5.5 Договору та викладено його у наступній редакції: "До сплати за 1000 куб м. природного газу 5 900 грн, крім того ПДВ-20 % - 73 грн 34 коп., всього з ПДВ 7 661 грн 64 коп."

ОСОБА_4 угоди підписані представниками та скріплено відбитками печаток Позивача та Відповідача.

Як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи, на виконання умов Договору Позивач у період з січня 2014 року по грудень 2014 року, поставив, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 23 428 815 грн 04 коп., що підтверджується наступними копіями актів прийому-передачі (а.с. 27-38): акт приймання-передачі природного газу у обсязі 1 141,918 тис. куб. м. за січень 2014 року на суму 4 744 340 грн. 42 коп; акт приймання-передачі природного газу у обсязі 985,976 тис. куб. м. за лютий 2014 року на суму 4 096 446 грн. 31 коп.; акт приймання-передачі природного газу у обсязі 622,437 тис. куб. м. за березень 2014 року на суму 2 586 046 грн. 47 коп; акт приймання-передачі природного газу у обсязі 96,905 тис. куб. м. за квітень 2014 року на суму 510 193 грн 20 коп.;

акт приймання-передачі природного газу у обсязі 15,412 тис. куб. м. за травень 2014 року на суму 95 680 грн. 40 коп; акт приймання-передачі природного газу у обсязі 16,336 тис. куб. м. за червень 2014 року на суму 101 646 грн. 12 коп.; акт приймання-передачі природного газу у обсязі 9,039 тис. куб. м. за липень 2014 року на суму 56 242 грн. 61 коп; акт приймання-передачі природного газу у обсязі 3,195 тис. куб. м. за серпень 2014 року на суму 19 879 грн 98 коп.; акт приймання-передачі природного газу у обсязі 12,817 тис. куб. м. за вересень 2014 року на суму 82 103 грн. 34 коп.; акт приймання-передачі природного газу у обсязі 83,324 тис. куб. м. за жовтень 2014 року на суму 533 758 грн 21 коп; акт приймання-передачі природного газу у обсязі 527,448 тис. куб. м. за листопад 2014 року на суму 3 524 639 грн 62 коп.; акт приймання-передачі природного газу у обсязі 923,802 тис. куб. м. за грудень 2014 року на суму 7 077 838 грн 36 коп..

Вищезазначені акти прийому-передачі природного газу підписані повноважними представниками та скріплені відбитками печаток Позивача та Відповідача.

Незважаючи на те, що на момент розгляду справи в суді, Відповідачем повністю було сплачено основну заборгованість, однак, Відповідачем оплата за поставлений газу в строки передбачені Договором проводилася несвоєчасно Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 231 874 грн 54 коп. пені, 640 240 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 37 474 грн 96 коп. річних.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу дії частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суду констатує, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем подано розрахунок річних та інфляційних (18-26).

Водночас, Відповідачем також було подано контррозрахунок пені та інфляційних за Договором (а.с. 68-75) дослідивши котрий вбачається, що нарахування річних та інфляційних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

При цьому, даний контррозрахунок інфляційних не заперечується Позивачем.

Колегія суду проаналізувавши поданий Позивачем розрахунок та поданий Відповідачем контррозрахунок інфляційних (а.с. 68-75), вважає його обґрунтованим та підставним, а відтак приходить до висновку, щодо задоволення позову в частині стягнення з Позивача 37 474 грн 96 коп. річних та 280 613 грн 57 коп. інфляційних втрат. Відповідно, в стягненні інфляційних в розмірі 359 626 грн 97 коп. слід відмовити.

Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду щодо задоволення даних вимог без змін.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з Відповідача 231 874 грн. 54 коп. пені, то колегія суду зауважує наступне.

Відповідно до пункту 7.2 Договору: у разі невиконання Відповідачем умов пункту 6.1 Договору Позивач має право не здійснювати поставку газу Відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання Відповідачем пункту 6.1 Договору він зобов'язався сплатити Позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд зауважує, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

В силу дії частини 1 статті 233 Господарського кодексу України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги - ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, Відповідачем, відповідно до статті 83 Господарського процесуального України, подано клопотання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій (а.с. 59-60, 67).

Розглянувши дані клопотання місцевим господарським судом було зменшено розмір пені до 20 %, тобто до 44 365 грн 40 коп., в звязку з чим колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Підпунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо; крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України; у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків; при цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З врахуванням наведеного, колегія суду констатує те, що якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені колегією суддів приймається до уваги майновий стан Відповідача (62), ступінь виконання Відповідачем взятого на себе зобов'язання по сплаті заборгованості (станом на день розгляду справи в суді першої інстанції Відповідачем повністю сплачено борг).

Окрім того, приймаючи таке рішення колегією суду приймається до уваги також і майновий стан Позивача з врахуванням негативних наслідків, котрі можуть бути спричинені неналежним виконанням Відповідачем свого зобовязання по Договору.

Проаналізувавши зменшення розміру пені, проведене місцевим господарським судом, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку (з урахуванням обставин, наведених господарським судом Волинської області, в своєму рішенні), що виходячи із принципу розумності і співрозмірності, у даному випадку (з урахуванням погашення Відповідачем суми заборгованості) різниці в тарифах, що значно перевищують суму заборгованості, що підтверджене доданими до клопотання доказами; важке матеріальне становище, що підтверджено відповідними документами: звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2015 року; а.с. 62) є підставою для зменшення розміру нарахованої пені до 44 365 грн 40 коп. (до 20 %).

Відповідно апеляційний господарський суд залишає рішення суду першої інстанції у цій частині без змін.

В даному аспекті у головуючого судді була своя особиста думка, згідно котрої максимальна можливість зменшення пені в такому разі могло бути до 50 %, що неодноразово визначалося в інших судових рішеннях в подібних справах (справа 924/942/15; справа 918/1472/14)

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що за змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Водночас, доводи Позивача, висвітлені у апеляційній скарзі є безпідставними, спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові і до уваги судом не беруться.

Враховуючи усе вищевказане, на основі статтей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України колегія апеляційного господарського суду задовольняє позовні вимоги Позивача у вищенаведених розмірах.

З огляду на усе вищевисвітлене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 15 вересня 2015 року в справі № 903/861/15 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 903/861/15 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.