Постанова № 54600555, 24.12.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2015 р. Справа № 924/1764/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Василишин А.Р.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промінерал" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.15 р.

у справі № 924/1764/14 (суддя Крамар С.І. )

позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промінерал" м. Маріуполь Донецької області

відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" м. Київ

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Олімп ОСОБА_3" м. Київ

про визнання права власності на транспортний засіб Volkswagen Passat B6 1.8 FSI шасі №WVWZZZ3CZ9Z000438, реєстраційний №АА3901НТ чорного кольору, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію №ААС393295 від 13.09.2008р.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_4 ( представник , довіреність у справі)

третя особа 1- ОСОБА_5В.( представник , довіреність у справі)

третя особа 2 - не з"явився

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.10.2015 р. у справі № 924/1764/14 (суддя Крамар І.С.) в позові ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промінерал" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛІЗИНГ", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ "ОСОБА_2 Аваль", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Олімп ОСОБА_3" про визнання права власності на транспортний засіб Volkswagen Passat B6 1.8 FSI шасі №WVWZZZ3CZ9Z000438, реєстраційний №АА3901НТ чорного кольору, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію №ААС393295 від 13.09.2008р. відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд керувався положеннями ст. ч.1 ст.316, ст..ст.317, 319, 334 509,586,589, ч.2 ст. 590, ст. 806 Цивільного кодексу України, ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1, ч.2 ст. 8 Закону України " Про фінансовий лізинг", ч.2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та прийшов до висновку, що зазначеними правовими нормами встановлено обмеження щодо відчуження предмету застави, яке може здійснюватися тільки за згодою заставодержателя (банку), а також передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором; при підписанні договору фінансового лізингу № 919 від 15.08.2008р. умова набуття права власності шляхом укладення договору купівлі-продажу, яка передбачена п. 6.4., встановлена сторонами виходячи із захисту прав заставодержавтеля і передбачає необхідність його згоди на перехід права власності, оскільки лізиногоодержувач гарантує, що в разі якщо лізиногодавець не може виконати своїх зобов'язань перед банком, або іншою установою, що фінансує, і до банка перейде право розпорядження заставним майном (транспортним засобом), то лізиногодержувач продовжить орендувати ці транспортні засоби у банка (іншої установи, що фінансує) або в іншої компанії (лізиногдавця), призначеної цим банком (установою, що фінансує), якщо умови лізингу не зміняться.

Не погодившись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промінерал" звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вказує, що в порушення умов договору фінансового лізингу та угоди від 30.07.2013 р. щодо викупу транспортного засобу, відповідач не передав автомобіль Volkswagen Passat у власність позивача.

З огляду на положення ст.179,181 Господарського кодексу України, ст. ст.628,638, 655,806 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", апелянт вважає, що ним набуто право власності на транспортний засіб у зв"язку з сплатою залишкової вартості транспортного засобу та укладанням угоди щодо викупу транспортних засобів від 30.07.2013 р.

Крім того, заключаючи та підписуючи Договір застави № 11/1-2558 від 05.09.2008 р. з Додатковою угодою № 11/1-2558/2, на умовах того, що предмет застави знаходиться у лізингу, за предмет лізингу Лізингоодержувачем щомісяця сплачується викупна вартість, а сам лізинг по своєї суті передбачає перехід права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача , як згідно п.п.6.4,9,5 розділу 12 Договору фінансового лізингу № 919 від 15.08.2008 р., так і згідно Закону України "Про фінансовий лізинг", Заставодержатель фактично погодив можливість передачі у власність транспортного засобу третім особам ( ТОВ "Промінерал" для виконання зобов"язання ТОВ "Євро Лізинг" по Договору фінансового лізингу.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Хмельницької області у вказаній справі та прийняти нове, яким визнати за позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промінерал" право власності на транспортний засіб Volkswagen Passat B6 1.8 FSI шасі №WVWZZZ3CZ9Z000438, реєстраційний № НОМЕР_1 чорного кольору, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію №ААС393295 від 13.09.2008р.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Євро Лізинг" вказує, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2015 року у справі № 924/1282/13 про банкрутство ТОВ Євро Лізинг, скасовано ухвалу Господарського суду Хмельницької області в частині призначення ліквідатором ТОВ Євро Лізинг арбітражного керуючого ОСОБА_6, прийнято нове рішення, котрим зокрема: призначено ліквідатором ТОВ Євро Лізинг (Код ЄДРПОУ - 32774741) арбітражного керуючого ОСОБА_7.

Вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промінерал" безпідставною, необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню із наступних підстав.

ТОВ Євро Лізинг, будучи власником спірного транспортного засобу, на власний розсуд розпорядився ним. При цьому , не було потрібно отримувати згоду від ТОВ Промінерал на передачу спірного транспортного засобу в заставу ПАТ ОСОБА_8 Аваль, оскільки ТОВ Промінерал вказаним транспортним засобом має лише право користуватися і його право не обмежується ані ПАТ ОСОБА_2 Аваль, ані ТОВ Євро Лізинг.

Зазначає, що відповідно до п. 6.4 Договору фінансового лізингу № 919 від 15.08.2008р.лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами. Враховуючи вищевказані умови договору та виконання його умов зі сторони заявника, станом на час припинення строку лізингу, у заявника лише виникло право на отримання у власність обєкту лізингу (п. 6.4. договору), у відповідача ж, виник відповідний обовязок по передачі обєкту лізингу у власність позивачу, шляхом укладення договору купівлі продажу (п. 9.5).

Таким чином, підставою набуття права власності в даному випадку є договір купівлі-продажу транспортного засобу, оскільки умови договору фінансового лізингу не передбачають автоматичного переходу права власності на автомобілі від лізингодавця до лізингоотримувача.

Щодо доводів скаржника стосовно укладеної між сторонами угоди щодо викупу транспортних засобів від 30.07.2013 року, просить врахувати , що на момент укладення угоди існувало обтяження заставою даного транспортного засобу у ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" відповідно до договору застави, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перебували записи про ці обтяження, згода банку на передачу майна надана не була, а відтак така угода суперечить ст. 586 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст.17 Закону України "Про заставу", тому дана угода не може породжувати будь-яких прав чи обов'язків для сторін правочину, в тому числі переходу права власності.

За таких обставин, покликання заявника про те, що ним набуто право власності на транспортний засіб у зв'язку зі сплатою 09.09.2014 р. залишкової вартості та укладенням угоди щодо викупу транспортних засобів від 30.07.2013 р., ТОВ Євро Лізинг вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки право власності на транспортний засіб згідно договору № 919 від 15.08.2008 р. заявник може набути тільки шляхом укладення договору його купівлі-продажу, що прямо випливає з умов договору фінансового лізингу.

У судовому засіданні 09.12.2015р. представник позивача ОСОБА_9 апеляційну скаргу підтримала, з підстав викладених у ній, вказала, що між ТОВ "Промінерал" та ТОВ "Євро Лізинг" було укладено договір фінансового лізингу. Вказала, що до відповідача пред'являли вимоги 19.09.14р., 01.10.14р., 15.06.15р. про передачу права власності на транспортний засіб, однак відповіді отримано не було. Крім того. звернула увагу, що банку було відомо, що транспортний засіб знаходиться у володінні ТОВ "Промінерал" на підставі договору фінансового лізингу, а отже вважає, що банк надав згоду відчуження. Просила апеляційну скаргу задовольнити.

Директор ТОВ « Промінерал» ОСОБА_10 в судовому засіданні 09.12.2015р. повністю підтримав пояснення представника позивача .

Представник третьої особи ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі. Вказала, що було укладено договір застави між ТОВ "Євро Лізинг" та ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" та було передано в заставу транспортні засоби, в державному реєстрі було зазначено про заборону їх відчуження. Додала, що відповідне відчуження можливе було лише зі згоди банку, проте банк такої згоди не надавав,а до них за такою згодою апелянт не звертався. Крім того, автомобіль знаходиться у лізингу, проте лізинг передбачав виключно користування, у зв"язку з чим просила апеляційну скаргу відхилити.

Представник ТОВ "Євро Лізинг" просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги , з підстав, викладених у відзиві.

В подальшому апелянт не скористався правом участі в судовому засіданні, проте надіслав клопотання, в якому просив розглядати справу без участі їх представника.

Крім того, в судове засідання не з»явився представник третьої особи ТОВ " Олімп ОСОБА_3» ,про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся належним чином і заздалегідь.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки апелянт та третя особа ТОВ» Олімп ОСОБА_3» належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника апелянта та представника третьої особи ТОВ" Олімп ОСОБА_3».

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників апелянта, відповідача та третьої особи ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промінерал" не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2008 року між ТОВ "Євро Лізинг" (Лізингодавець) та ТОВ "Промінерал" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 919 (далі - Договір) ( а.с.22-32, зворот т.1)

Відповідно до розділу 2 договору, лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби у відповідності із замовленням на транспортні засоби (т.1, а.с.22, зворот).

Лізингоодержувачу, згідно розділу 3 договору, надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в Плані лізингу.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках. Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортних засобів; комісію Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору (п. 5.2 договору) ( а.с.23, зворот, т.1).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення терміну дії цього договору і при виконанні його умов у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість транспортних засобів, зазначену у плані лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами.( а.с.24, зворот , т.2)

Згідно п.6.6 договору лізингоодержувач має право на достроковий викуп транспортного засобу, але не раніше 12 міс. з дати передачі транспортного засобу у лізинг. В такому випадку лізингоодержувач має сплатити всі необхідні лізингові платежі за весь термін дії плану лізингу, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції (у разі їх наявності) згідно договору, та інші платежі, які повязані із використанням транспортного засобу і не входять у щомісячні лізингові платежі (у разі їх наявності) та залишкову вартість транспортного засобу, яка розраховується за формулою. Лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору, з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 7.10 договору лізиногоодержувач гарантує, що в разі якщо лізиногодавець не може виконати своїх зобов'язань перед банком, або іншою установою, що фінансує, і до банка перейде право розпорядження заставним майном ТЗ, то лізиногодержувач продовжить орендувати ці ТЗ у банка (іншої установи, що фінансує) або в іншої компанії (лізиногдавця), призначеної цим банком (установою, що фінансує), якщо умови лізингу не зміняться. За вимогою банку (установи), що фінансує, лізингоодержувач має підписати лист повідомлення і підтвердження застави ( а.с.24, т.2).

Пунктом 7.16. договору сторони обумовили, що лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані із використанням транспортного засобу і не входять до складу місячних лізингових платежів ( а.с.25, т.2)

Згідно п.9.5 договору лізингодавець зобовязаний по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем, передати транспортний засіб у власність лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені в п. 6.4. договору ( а.с.26 т.2).

У розділі 12 договору сторони передбачили умови переходу права власності на транспортний засіб, зокрема, право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на транспортний засіб та залишкової вартості згідно з цим Договором, але не раніше 12 місяців від дати надання транспортного засобу (п.12.5 договору). Перехід права власності на транспортний засіб до лізингоодержувача оформляється всіма необхідними документами, що передбачені чинним законодавством (п. 12.6 договору) ( а.с.28, зворот, т.2).

Дія договору, відповідно до п. 13.1.3. Договору, може бути достроково припинена на вимогу банку або іншої установи, що фінансує у зв'язку зі зверненням такою установою банку або іншою установою, що фінансує, стягнення на транспортний засіб, що був наданий у заставу на користь зазначеної установи банку або іншої установи, що фінансує, якщо остання не здійснить відступлення усіх прав лізингодавця по цьому договору на користь третьої особи ( а.с.29, т.2).

У відповідності до п. 14.1 договору після закінчення строку лізингу транспортний засіб, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості транспортного засобу відповідно до умов договору та законодавства України ( а.с.29, зворот т.2).

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання. Термін дії договору зумовлений строком лізингу, який вказується в Плані лізингу окремо щодо кожного транспортного засобу. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (п.п.19.1,19.2 договору). Зміни та доповнення до цього договору можуть бути викладені тільки у письмовій формі. (п.19.3 договору). Договір підписаний повноважними представника підприємства та скріплений печатками сторін ( а.с.30, зворот т.2).

В подальшому, на виконання умов укладеного договору від 15.08.2008 року, сторонами погоджено замовлення на транспортні засоби, в якому сторони домовились, що лізингоодержувач замовляє та доручає лізингодавцю придбати у постачальника та передати у термін, який визначений договором, транспортний засіб: Volkswagen Passat B6 1.8 FSI.дв. 1998 см.куб./сс.

Згідно акту прийому-передачі (Додаток 2 до Договору) відповідачем передано позивачу транспортний засіб, а саме: автомобіль Volkswagen Passat B6 1.8 FSI шасі №WVWZZZ3CZ9Z000438, реєстраційний №АА3901НТ ( а.с.34 т.1)

Відповідно до додатку 3 до договору "Плани лізингу" № 919/002 зі змінами від 04.09.2008р., початкова вартість предмета лізингу складає 168141,45 грн., залишкова вартість: 42227,15 грн. ( а.с.35 т.1, зворот).

Додатки до договору лізингу №919 від 15.08.2008р. підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

25 липня 2013 р. ТОВ "Євро Лізинг" направило ТОВ "Промінерал" повідомлення про відступлення №1534/1, згідно якого ТОВ "Євро Лізинг" інформує ТОВ "Промінерал" про відступлення своїх відповідних прав та переведення відповідних обов'язків лізингодавця за договором фінансового лізингу №919 від 15.08.2008 року на користь ТОВ "Олімп ОСОБА_3" згідно договору факторингу №12-ф/07 від 24.07.2013 року ( а.с. 136, т.1).

Згідно угоди щодо викупу транспортного засобу від 30.07.2013 року, ТОВ "Олімп ОСОБА_3" (кредитор), ТОВ "Промінерал" (лізингоодержувач), ТОВ "Євро Лізинг"(власник), виходячи з того, що 15.08.2008 року між власником та лізингоодержувачем був укладений договір фінансового лізингу №919, відповідно до якого лізингоодержувач отримав у фінансовий лізинг автомобіль Volkswagen Passat B6 1.8 FSI шасі №WVWZZZ3CZ9Z000438, реєстраційний №АА3901НТ, дійшли згоди, що лізингоодержувач не пізніше 31.12.2013р. сплачує кредитору всю суму належних лізингових платежів, в частині суми, яка відшкодовує частину вартості транспортного засобу, та інших витрат, пов'язаних з експлуатацією транспортного засобу на підставі виставленого кредитором рахунку в розмірі 106111,07 грн. (п.1. угоди).

Після внесення грошових коштів у розмірі, вказаному в п.1 угоди, на рахунок кредитора, лізингоодержувач має право звернутися до власника для оформлення права власності на транспортний засіб, зазначений в п.1 угоди (п.2 угоди).

Власник, після підтвердження кредитором факту внесення лізингоодержувачем всіх платежів за договором фінансового лізингу №919 від 15.08.2008 року, передає право власності на т/з, зазначений у п.1 угоди (п.3 договору).

Позивач як лізингоодержувач в повному обсязі виконав умови договору фінансового лізингу щодо сплати лізингових та інших платежів в сумі 696646,66 грн., в тому числі сплатив залишкову вартість транспортного засобу в розмірі 84280,32 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями ( а.с.38-127 , т.1).

Так, згідно листа ТОВ "Олімп ОСОБА_3" від 17.11.2014 року № 58, у позивача відсутня заборгованість по договору факторингу № 12-ф/07 від 24.07.2013 року, що також підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2013р. по 31.10.2014р. підписаним сторонами - ТОВ "Олімп ОСОБА_3" та ТОВ "Промінерал" ( а.с.142, т.1).

В подальшому, ТОВ "Євро Лізинг" листом № 277/4 від 30.07.2014 року повідомив, що у позивача станом на 30.07.2014 року відсутня заборгованість перед ТОВ "Євро Лізинг" за Договором фінансового лізингу № 919 від 15.08.2008 року та Плану лізингу № 919/002 від 04.09.2008 року (зі змінами та доповненнями) ( а.с.141т.1).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Промінерал" неодноразово звертався листами №75, № 95 від 19.09.2014 року, від 01.10.2014 року до ТОВ "Євро Лізинг", у якому просив останнього підписати договір купівлі-продажу транспортного засобу та передати право власності на предмет лізингу ( а.с.133,134).

З огляду на вказані обставини та у звязку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань по договору фінансового лізингу № 919 позивач звернувся до суду з позовом для захисту свого права.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати такі положення чинного законодавства.

Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами 15.08.2008 року договір № 919 є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями §1 глави 58 Цивільного кодексу України, статті 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем належним чином та в повному обсязі було виконано свої зобов'язання за Договором в частині сплати лізингових платежів за умовами укладеного договору № 919.

Як зазначалось вище, між ТОВ "Олімп ОСОБА_3" (кредитор),ТОВ "Промінерал" (Лізингоодержувач), ТОВ "Євро Лізинг" (Лізигодавець) було укладено угоду про достроковий викуп транспортного засобу від 30.07.2013 року, згідно якої та виходячи з того, що 15.08.2008 року між Власником та Лізингоодержувачем був укладений Договір фінансового лізингу №944, відповідно до якого Лізингоодержувач отримав у фінансовий лізинг автомобіль Volkswagen Passat B6 1.8 FSI шасі №WVWZZZ3CZ9Z000438, реєстраційний №АА3901НТ, дійшли згоди, що лізингоодержувач не пізніше 31.12.2013р. сплачує кредитору всю суму належних лізингових платежів, в частині суми, яка відшкодовує частину вартості транспортного засобу, та інших витрат, пов'язаних з експлуатацією транспортного засобу на підставі виставленого кредитором рахунку в розмірі 106111,07 грн. (п.1. угоди).

Після внесення грошових коштів у розмірі, вказаному в п.1 угоди, на рахунок кредитора, лізингоодержувач має право звернутися до власника для оформлення права власності на транспортний засіб, зазначений в п.1 угоди (п.2 угоди).

Власник, після підтвердження кредитором факту внесення лізингоодержувачем всіх платежів за договором фінансового лізингу №919 від 15.08.2008 року, передає право власності на т/з, зазначений у п.1 угоди (п.3 договору).

Згідно п.5 угоди, угода набирає чинності з дати її підписання обома сторонами та є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу № 919 від 15.08.2008 року.

Угода підписана сторонами та скріплена їхніми печатками.

На виконання умов укладеного договору фінансового лізингу № 919 від 15.08.2008р. позивач як лізингоодержувач в повному обсязі виконав умови договору щодо сплати лізингових та інших платежів в сумі 696646,66 грн., в тому числі сплатив залишкову вартість транспортного засобу в розмірі 84280,32 грн. , що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Умови переходу права власності на майно сторонами узгоджено в п.п.6.4 та 9.5 договору фінансового лізингу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до п. 6.4. умов договору фінансового лізингу №919 від 15.08.2008р., лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами. Оскільки, враховуючи вищевказані умови договору та виконання його умов зі сторони заявника, станом на час припинення строку лізингу, у заявника лише виникло право на отримання у власність обєкту лізингу (п. 6.4. договору), у відповідача ж, виник відповідний обовязок по передачі обєкту лізингу у власність позивачу, шляхом укладення договору купівлі продажу (п. 9.5).

Як вбачається з умов договору фінансового лізингу, лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами.

З огляду на дані обставини справи та положення чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою набуття права власності в даному випадку є договір купівлі-продажу транспортного засобу, оскільки умови договору фінансового лізингу не передбачають автоматичного переходу права власності на автомобілі від лізингодавця до лізингоотримувача. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ по справі № 924/1282/13 від 19.02.2015р.).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду Хмельницької області від 02.03.2015р. по справі № 924/22/15 ( а.с.244-246 ,т.1), залишеним постановою апеляційної інстанції без змін, в задоволенні позовної заяви ТОВ "Промінерал" до ТОВ "Євро Лізинг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Олімп ОСОБА_3", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" про зобов'язання виконати умови пунктів 6,4, 9,5 договору фінансового лізингу № 919 від 15.09.2008 року шляхом визнання укладеним між ТОВ "Промінерал" та ТОВ "Євро Лізинг" договору купівлі-продажу предмету лізингу від 09.09.2014 року в наданій позивачем редакції відмовлено ( а.с.247-249, зворот т.1).

Щодо доводів скаржника в тій частині, що визнання за ТОВ "Промінерал" права власності на транспортний засіб не порушить права ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль", колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до статей 572, 574 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 586 Кодексу встановлено, що заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним. Заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи.

Відповідно до статті 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Статтею 27 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Так, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. по справі № 924/22/15 встановлено, що оскільки на момент укладення угоди щодо викупу транспортних засобів від 30.07.2013р. існувало обтяження заставою даного транспортного засобу у ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" відповідно до договору застави, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перебували записи про ці обтяження, згода банку на передачу майна надана не була, а відтак така угода суперечить ст.586 ЦК України, ст.9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст.17 Закону України "Про заставу", тому дана угода не може породжувати будь-яких прав чи обов'язків для сторін правочину (в т.ч. переходу права власності) ( а.с.249, зворот т.1).

Відповідно до ст. 35 ГПК України, підставами звільнення від доказування зазначено факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства та зазначені вище обставини справи, твердження скаржника про те, що ним набуто право власності на транспортний засіб у зв'язку зі сплатою 09.09.2014р. залишкової вартості та укладенням угоди щодо викупу транспортних засобів від 30.07.2013р., суд апеляційної інстанції вважає також необґрунтованим та таким, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки право власності на транспортний засіб згідно договору №919 від 15.08.2008р. заявник може набути тільки шляхом укладення договору його купівлі-продажу, що прямо випливає з умов договору фінансового лізингу.

Крім того, як зазначалось вище, 05.09.2008р. між ТОВ "Євро Лізинг" та ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль" було укладено договір застави №11/1/2558 в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 010/08/4062 від 05.09.2008р.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору заставодавець передав заставодержателю в заставу рухоме майно - транспортні засоби, наведені в додатку № 1 до договору, в т.ч. автомобіль Volkswagen Passat B6 1,8 FSI чорного кольору, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію № ААС393295 від 13.09.2008 року.

Разом з тим, ТОВ "Євро Лізинг" має заборгованість перед ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" щодо повернення кредитних коштів згідно кредитного договору № 010/08/4062 від 05.09.2008р.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з положеннями ст. 589, ч.2 ст. 590 ЦК України встановлено обмеження щодо відчуження предмету застави, яке може здійснюватися тільки за згодою заставодержателя (банку), а також передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що при підписанні договору фінансового лізингу № 919 від 15.08.2008р. умова набуття права власності шляхом укладення договору купівлі-продажу, яка передбачена п. 6.4., встановлена сторонами виходячи із захисту прав заставодержавтеля і передбачає необхідність його згоди на перехід права власності, оскільки згідно п.7.10 договору фінансового лізингу, лізиногоодержувач гарантує, що в разі якщо лізиногодавець не може виконати своїх зобов'язань перед банком, або іншою установою, що фінансує, і до банка перейде право розпорядження заставним майном ТЗ, то лізиногодержувач продовжить орендувати ці ТЗ у банка (іншої установи, що фінансує) або в іншої компанії (лізиногдавця), призначеної цим банком (установою, що фінансує), якщо умови лізингу не зміняться.

Таким чином, доводи та докази апелянта є не обґрунтованими і такими, що спростовуються положеннями чинного законодавства та матеріалами справи, а тому не можуть бути взяті до уваги.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Однак за правилами ст. 34 ГПК України докази, якими сторони обгрунтовують свої доводи та заперечення повинні бути належними та допустимими. Особливістю судових доказів є те, що вони виступають в якості гарантії достовірності одержаної судом інформації, оскільки на підставі їх оцінки в сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 господарський суд приймає судове рішення іменем України.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 12 жовтня 2015 року у справі № 924/1764/14.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 12 жовтня 2015 року у справі № 924/1764/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Промінерал" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Гудак А.В.