Постанова № 54600528, 16.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 917/1799/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну позивача (вх. № 5332 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.15 р. у справі № 917/1799/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава,

про стягнення 87149736,87 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" заборгованість за договором № 4203/13-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013 р. у розмірі 87149736,87 грн., у т.ч. 66079036,35 грн. - основного боргу, 9635760,06 грн. - пені, 3021180,33 грн. - 3% річних, 8413759,73 грн. - інфляційних втрат, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.10.2015 р. у справі № 917/1799/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 39849957,35 грн. основного боргу,1592906,52 грн. пені, 596111,69 грн. - 3% річних,4520692,14 грн. інфляційних втрат та 40378,67 грн. судового збору. В частині стягнення з відповідача 26229079,40 грн. провадження припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що в процесі розгляду справи відповідачем надані докази сплати 26229079,40 грн. заборгованості за природний газ, у звязку з чим провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 26229079,40 грн. припинено за відсутністю предмета спору на підставі п. 1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Позовні вимоги в частині стягнення 39849957,35 грн. визнано обґрунтованими. Також судом першої інстанції у відповідності до ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшено розмір пені до 1592906,52 грн.

Також судом здійснено перевірку нарахованих позивачем до стягнення з відповідача 596111,69 грн. - 3% річних за період з 14.01.2014 р. по 15.07.2014 р., інфляційних втрат у розмірі 4520692,14 грн. за період з січня 2014 р. по червень 2014 р., які визнані правомірними та такими, що підлягають задоволенню, та ін.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2015 р. у справі № 917/1799/14 в частині відмови у стягненні 8042853,54 грн. пені, 2425068,64 - 3 % річних, 3893067,59 грн. - інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 8042853,54 грн. пені, 2425068,64 - 3 % річних, 3893067,59 грн. - інфляційних втрат, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 10.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Публічним акціонерним товариством Полтаваобленерго, (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 4203/13-ТЕ-24 (далі - оговір).

Цей Договір укладений сторонами в редакції, визначений рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2013 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/7409/13 від 27.11.2013 р. (п.10.13. договору).

Додатковою угодою № 1 від 10.12.2013 р. внесені зміни до п. 2.1. та п. 5.5. до договору купівлі-продажу природного газу № 4203/13-ТЕ-24 від 10.12.2013 р.

Предметом вищезазначеного договору є передача продавцем (позивачем) у власність покупця (відповідача) у 2013 році природного газу, ввезеного на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та зобов'язанням відповідача прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Газ, що продається за умов зазначеного договору використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (п.1.2. Договору).

Сторонами погоджено, що продавець передає покупцеві протягом 2013 р. газ обсягом до 102642,00 тис. куб. м. (п.2.1. договору в редакції додаткової угоди №1).

Ціна за 1000 куб.м. природного газу складає 1091,00 грн. з урахуванням ПДВ складає 1309,20 грн. (п. 5.2. договору № 4203/13-ТЕ-24 від 10.12.2013 р.).

Згідно з п. 3.3. та п. 3.4. договору № 4203/13-ТЕ-24 від 10.12.2013 р., приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла /вузлів обліку газу покупця. Акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, з січня по грудень 2013 року продавець поставив, покупець прийняв природний газ, на загальну суму 133720378,80 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу спожитого у січні 2013 року на суму 22116323,45 грн., спожитого у січні 2013 року на суму 9156,55 грн., спожитого у лютому 2013 року на суму 17506837,11 грн., спожитого у лютому на суму 7640,49 грн., спожитого у березні 2013 року на суму 21196 939,07 грн., спожитого у березні на суму 6864,13 грн., спожитого у квітні 2013 року на суму 8904616,75 грн., спожитого у квітні 2013 року на суму 3180,05 грн., спожитого у травні 2013 року на суму 2987594,40 грн., спожитого у червні 2013 року на суму 2728372,80 грн., спожитого у липні 2013 року на суму 2686478,40 грн., спожитого у серпні 2013 року на суму 2762412,00 грн., спожитого у вересні 2013 року на суму 3026870,40 грн., спожитого у жовтні 2013 року на суму 2,62 грн., спожитого у жовтні 2013 року на суму 877,16 грн., спожитого у жовтні 2013 року на суму 13208948,22 грн., від 22.01.2014 року спожитого у листопаді 2013 року на суму 772,43 грн., спожитого у листопаді 2013 року на суму 2398,45 грн., спожитого у листопаді на суму 16360519,92 грн., спожитого у грудні на суму 20196609,45 грн., які підписані 22.01.2014 р., а також актами приймання-передачі спожитого у грудні 2013 року на суму 799,92 грн., спожитого у грудні 2013 року на суму 6165,03 грн., які підписані 31.12.2013 року. Таким чином, акти приймання-передачі природного газу були складені після набрання чинності договору № 4203/13-ТЕ-24 від 10.12.2013 року.

У відповідності до п. 6.1. договору № 4203/13-ТЕ-24 від 10.12.2013 року остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання в частині оплати за отриманий протягом 2013 року природний газ за договором № 4203/13-ТЕ-24 у визначені строки не виконав, оскільки цей договір укладено лише 10.12.2013 р. Відповідач розрахувався з позивачем частково за одержаний природний газ.

На момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу № 4203/13-ТЕ-24 від 10.12.2013 р. становила 66079036,35 грн.

У звязку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ позивачем нараховано по кожному платежу окремо та заявлено до стягнення 9635760,06 грн. - пені, 3021180,33 грн. - 3% річних та 8413759,73 грн. - інфляційних втрат.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що в процесі розгляду справи відповідачем надані докази на сплату 26229079,40 грн. заборгованості за природний газ, в звязку з цим провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 26229079,40 грн. припинено за відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Позовні вимоги в частині стягнення 39849957,35 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також судом першої інстанції у відповідності до ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшено розмір пені до 1592906,52 грн.

Також судом здійснено перевірку нарахованих позивачем до стягнення з відповідача 596111,69 грн. - 3% річних за період з 14.01.2014 р. по 15.07.2014 р., інфляційних втрат у розмірі 4520692,14 грн. за період з січня 2014 р. по червень 2014 р., які визнані правомірними та такими, що підлягають задоволенню, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як зазначено вище, 10.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Публічним акціонерним товариством Полтаваобленерго, (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 4203/13-ТЕ-24.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином здійснив поставку газу, в свою чергу відповідач оплату здійснив частково, що підтверджується випискою Операції по договору № 4203/13-ТЕ-24, підприємство ПАТ Полтаваобленерго.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі - Постанова КМУ № 20), порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) і компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).

Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації, ПАТ Полтаваобленерго та ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, на виконання Постанови КМУ № 20 уклали Спільне протокольне рішення організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 218 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 11.02.2014 р. (далі СПР № 218) на суму 23515190,70 грн.

Заборгованість в сумі 23515190,70 грн. підтверджується зведеним реєстром актів звіряння для проведення розрахунків по погашенню заборгованості згідно з постановою КМУ від 11.01.2005 р. № 20 станом на 01.02.2014 р.

Оплата здійснена платіжним дорученням № 1 від 21.02.2014 р. на суму 23515190,70 грн. В призначенні платежу у платіжному дорученні було зазначено: Постанова КМУ від 11.01.2005 р. № 20, згідно з Спільним протокольним рішенням № 218 від 11.02.2014 р., за природний газ 2013 р., договір від 10.12.2013 р. № 4203/13-ТЕ-24.

Розділом 2 СПР № 218, сторонами передбачено порядок проведення взаєморозрахунків СПР № 218 підписане сторонами та скріплене відтисками їх печаток.

Крім того, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, ПАТ Полтаваобленерго та ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України укладено:

- договір про організацію взаєморозрахунків № 1039/30 від 04.12.2014 р. (далі - договір № 1039/30) на суму 7660553,04 грн.;

- договір про організацію взаєморозрахунків № 1040/30 від 04.12.2014 р. (далі - договір № 1040/30) на суму 2854000,00 грн.

- договір про організацію взаєморозрахунків № 1041/30 від 04.12.2014 р. (далі - договір № 1041/30) на суму 63690772,00 грн. (з них по договору № 4203/13-ТЕ-24 на суму 15714526,36 грн.)

Предметом вищезазначених договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік і Порядку та умов надання у 2014 р. субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 (далі - порядок та умови).

Вищеукладені договори передбачають перерахування з Державного бюджету України відповідачеві заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню в сумі 74205325,04 грн. з них у сумі 26229079,40 грн. по договору № 4203/13-ТЕ-24.

В свою чергу відповідач перерахував кошти у сумі 26229079,40 грн. в погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік за договором № 4203/13-ТЕ-24.

Укладений договір № 4203/13-ТЕ-24 є підставою для проведення розрахунків з погашення зазначеної заборгованості з різниці в тарифах, що визначається згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору (п. 4 Порядку та умов).

У п. 7 Порядку та умов передбачено, що розрахунок обсягу заборгованості складається за формою згідно з додатком 4, погоджується відповідним структурним підрозділом місцевого органу виконавчої влади або виконавчого органу ради та подається разом з документами, зазначеними у п. 5 цих Порядку та умов, учасниками розрахунків територіальним комісіям з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (далі - територіальні комісії), утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 190 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 8, ст. 447), для прийняття рішення про узгодження обсягу заборгованості.

Розрахунок обсягу заборгованості згідно з додатком 4 складений на суму 10514553,04 грн. та погоджений протоколом № 8 від 13.02.2014 р. засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Полтавської області.

Розрахунок обсягу заборгованості згідно з додатком 4 складений на суму 63690772,00 грн. та погоджений протоколом № 15 від 26.03.2014 р. засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Полтавської області.

Укладання договору № 1039/30, договору № 1040/30 та договору № 1041/30 можливо лише за наявності заборгованості відповідача перед позивачем за спожитий газ.

Відшкодування заборгованості згідно з умовами договору № 1039/30, договору № 1040/30 та договору № 1041/30 з різниці в тарифах відповідачу та відповідно погашення заборгованості позивачу за спожитий природний газ 2013 року по договору №4203/13-ТЕ-24 відбулося 18.12.2014 року в сумі 10514553,04 грн. та 29.12.2014 р. в сумі 15714526,36 грн.

Відповідно до заключної виписки Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області від 18.12.2014 р. позивач одержав 18.12.2014 р. кошти у сумі 10514553,04 грн.

Відповідно до заключної виписки Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області від 29.12.2014 р. позивач одержав 29.12.2014 р. кошти у сумі 15714526,36 грн.

Позивачем нараховані санкцій відповідачу відповідно до умов договору № 4203/13-ТЕ-24 на суму, яка не погашалася та обліковувалася у ПАТ Полтаваобленерго як заборгованість від різниці в тарифах.

За змістом п.12.2. договору № 1039/30, договору № 1040/30 та договору № 1041/30 сторони зобовязалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості; перерахувати кошти наступній стороні.

Умовами п. 17 договору № 1039/30, договору № 1040/30 та договору № 1041/30 передбачено, що сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензій стосовно предмета договору.

Таким чином, уклавши договір № 1039/30, договір № 1040/30 та договір № 1041/30 сторони змінили порядок і строк розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору № 4203/13-ТЕ-24.

Порядок відшкодування різниці в тарифах встановлений Постановою Кабінету міністрів України № 30 з січня 2014 року.

Договір № 1039/30, договір № 1040/30 та договір № 1041/30 укладені в грудні 2014 року.

В грудні 2014 року, відбулося відшкодування позивачу коштів у сумі 26229079,40 грн. за природний газ 2013 року по договору № 4203/13-ТЕ-24., позивачем прийняті зазначені платежі, як і передбачено умовами договорів на відшкодування в оплату по договору № 4203/13-ТЕ-24.

Пунктами 12.2. договору № 1039/30, договору № 1040/30 та договору №1041/30, сторони зобовязалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості по договору.

Договір № 1039/30, договір № 1040/30 та договір № 1041/30 підписаний сторонами та скріплений печатками.

В процесі розгляду справи відповідачем надані докази сплати 26229079,40 грн. заборгованості за природний газ., яка сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Суд першої інстанції на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 26229079,40 грн. у звязку з відсутністю предмета спору в цій частині.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 39849957,35 грн.

Стосовно нарахованих та заявлених позивачем до стягнення 9635760,06 грн. пені, 3021180,33 грн. 3% річних, 8413759,73 грн. інфляційних втрат суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до розрахунку позивача:

за зобов'язаннями за січень 2013 року нараховано 1605764,29 грн. пені, 574653,30 грн. 3% річних за період з 14.02.2013 року по 26.12.2013 року та 65398,71 грн. інфляційних втрат за прострочення платежів за період з лютого 2013 року по грудень 2013 року;

- за зобов'язаннями за лютий 2013 року нараховано 1262961,78 грн. пені, 425 145,05 грн. 3% річних за період з 14.03.2013 року по 17.01.2014 року та 81167,33 грн. інфляційних за прострочення платежів за період з березня 2013 р. по січень 2014 року;

- за зобов'язаннями за березень 2013 року нараховано 1485428,08 грн. пені, 538529,96 грн. 3% річних за період з 14.04.2013 року по 24.02.2013 року та 227602,59 грн. інфляційних втрат за прострочення платежів за період з квітня 2013 року по лютий 2014 року;

- за зобов'язаннями за квітень 2013 року нараховано 612563,56 грн. пені, 234518,76 грн. 3% річних за період з 14.05.2013 року по 15.07.2014 року та 343719,76 грн. інфляційних втрат за прострочення платежів за період з травня 2013 року по червень 2014 року;

- за зобов'язаннями за травень 2013 року нараховано 199636,79 грн. пені, 97 485,61 грн. 3% річних за період з 14.06.2013 року по 15.07.2014 року та 355429,77 грн. інфляційних втрат за прострочення платежів за період з червня 2013 року по червень 2014 року;

- за зобов'язаннями за червень 2013 року нараховано 181044,35 грн. пені, 82299,68 грн. 3% річних за період з 14.07.2013 року по 15.07.2014 року та 324590,55 грн. інфляційних втрат за період з липня 2013 року по червень 2014 року;

- за зобов'язаннями за липень 2013 року нараховано 176056,34 грн. пені, 74190,97 грн. 3% річних за період з 14.08.2013 року по 15.07.2014 року та 322615,53 грн. інфляційних втрат за прострочення платежів за період з серпня 2013 року по червень 2014 року;

- за зобов'язаннями за серпень 2013 року нараховано 178080,97 грн. пені, 69249,51 грн. 3% річних за період з 14.09.2013 року по 15.07.2014 року та 353546,00 грн. інфляційних втрат за прострочення платежів за період з вересня 2013 року по червень 2014 року;

- за зобов'язаннями за вересень 2013 року нараховано 196207,54 грн. пені, 68415,56 грн. 3% річних за період з 14.10.2013 року по 15.07.2014 року та 387392,58 грн. інфляційних втрат за прострочення платежів за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року;

- за зобов'язаннями за жовтень 2013 року нараховано 914554,39 грн. пені, 264 920,39 грн. 3% річних за період з 14.11.2013 року по 15.07.2014 року та 1631289,14 грн. інфляційних за прострочення платежів за період з листопада 2013 року по червень 2014 року;

- за зобов'язаннями за листопад 2013 року нараховано 1222121,13 грн. пені, 287821,63 грн. 3% річних за період з 14.12.2013 року по 15.07.2014 року та 1984065,93 грн. інфляційних втрат за прострочення платежів за період з грудня 2013 року по червень 2014 року;

- за зобов'язаннями за грудень 2013 року нараховано 1601340,84 грн. пені, 303883,90 грн. 3% річних за період з 14.01.2014 року по 15.07.2014 року та 2336941,83 грн. інфляційних втрат за прострочення платежів за період з січня 2014 року по червень 2014 року.

Згідно з п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу № 4203/13-ТЕ-24 від 10.12.2013 року остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, посилання відповідача на відстрочення виконання зобовязання на підставі ст. 613 Цивільного кодексу України в звязку із простроченням кредитора, а саме неможливості проведення відповідачем платежів до отримання актів приймання-передачі газу в даному випадку є необґрунтованим.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що укладенням договорів про організацію взаєморозрахунків та підписанням спільних протокольних рішень, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 4203/13-ТЕ-24 від 10.12.2013 р.

Тобто, в даному випадку відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої умовами договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Верховний Суд України зазначив, що для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України та застосування неустойки (пені, штрафу), передбачених договором купівлі-продажу природного газу, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 4203/13-ТЕ-24 від 10.12.2013 р., та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків № 1039/30, № 1040/30, № 1041/30 та спільним протокольним рішенням № 218.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання,

придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. (ст.640 Цивільного кодексу України).

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 10.13. договору № 4203/13-ТЕ-24 даний договір укладений сторонами в редакції, встановленій рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2013 року та постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 910/7409/13, які набрали чинності 27.11.2013 року.

Таким чином до 10.12.2013 р. договір № 4203/13-ТЕ-24 (між позивачем та відповідачем) не вважався укладеним та не набрав чинності. Тому, нараховані позивачем пеня, 3% річних та інфляційні за період до 10.12.2013 р. правомірно відхилено з причини відсутності договірних умов господарського зобов'язання.

Доказів надсилання відповідачеві вимог у порядку, передбаченому ст. 530 ЦК України позивач не надав

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено судом, акти приймання-передачі газу за січень-листопад 2013 року були складені 22.01.2014 року, за грудень 2013 року 31.12.2013 року та 21.01.2014 року після підписання 10.12.2013 року договору № 4203/13-ТЕ-24 купівлі - продажу природного газу.

А отже, зобов'язання відповідача з оплаті газу згідно зі ст. 692 ЦК України виникли після їх складення, з урахуванням п. 6.1 договору вони повинні були виконані до 14.01.2014 р. Виходячи з цього відповідальність за невиконання грошового зобов'язання може бути застосована з 15.01.2014 року.

Згідно з проведеним судом перерахунком правомірно нарахованою є пеня у розмірі 3185813,03 грн. за період з 14.01.2014 р. по 15.07.2014 р.

Матеріали справи містять клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, у якому відповідач просить суд застосувати п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір стягуваної суми пені та штрафу до 1 000,00 грн. відповідно.

В обґрунтування заявлених клопотань відповідач посилається на те, що філія ПАТ Полтаваобленерго Кременчуцька ТЕЦ займається виробленням теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води мешканцям міста Кременчука та юридичним особам; рівень тарифів на опалення не покриває затрати товариства на виробництво теплової енергії; дана діяльність є збитковою; наявна значна заборгованість споживачів за отримані послуги з опалення та гарячого водопостачання; контрагенти відповідача несвоєчасно розраховуються також і за електричну енергію; зазначене призводить до незадовільного майнового стану відповідача.

Викладене підтверджується звітом про фінансові результати та виконання кошторису витрат з ліцензованих видів діяльності за 12 місяців 2012 року, за 12 місяців 2013 року та за 12 місяців 2014 року, що свідчить про збитковість діяльності товариства щодо виробництва теплової енергії. Примусове стягнення заборгованості через державну виконавчу службу не дає змоги оперативно стягнути визнані судами кошти. В підтвердження цього постанови про відкриття виконавчого провадження надані відповідачем в матеріали даної справи.

Крім того, Кременчуцька ТЕЦ виробляє електричну енергію, весь обсяг якої продається Державному підприємству Енергоринок. ДП Енергоринок не своєчасно розраховується за куповану електричну енергію з ПАТ Полтаваобленерго, тому має значну непогашену заборгованість, що стало зростає. Факт підтверджується наданими в матеріали справи копіями актів звірки взаємних розрахунків між ПАТ Полтаваобленерго та ДП Енергоринок за період 2010- 2015 роки.

Діяльність ПАТ Полтаваобленерго має значне соціальне значення для забезпечення життєвих умов населення та функціонування підприємств і організацій Полтавської області, адже постачає електричну енергію для всіх споживачів Полтавської області.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 223 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд правомірно вважав, що застосування до відповідача штрафних санкцій у повному обсязі може привести до погіршення і так вкрай тяжкого фінансового стану відповідача. Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, у відповідності до ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов обґрунтовано до висновку щодо доцільності зменшення розмір пені до 1592906,52 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, позивачем невірно визначений період прострочення виконання зобовязання з січня по грудень 2013 року, яка виникла лише 14.01.2014 року, враховуючи дати підписання актів приймання-передачі та Договору купівлі-продажу природного газу № 4203/13-ТЕ-24.

Згідно з проведеним судом перерахунком правомірним визнано стягнення 596111,69 грн. - 3% річних за період з 14.01.2014 року по 15.07.2014 року та інфляційних у розмірі 4520692,14 грн. за період з січня 2014 року по червень 2014 року. Тому, позовні вимоги в частині стягнення 596111,69 грн. - 3% річних та інфляційних у розмірі 4520692,14 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1592906,52 грн. - пені, 596111,69 грн. - 3% річних, 4520692,14 грн. - інфляційних витрат та відмови у іншій частині позову

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.15 р. у справі № 917/1799/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.15 р. у справі № 917/1799/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 21.12.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.