Постанова № 54600465, 07.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа № 920/1353/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників:

позивача - не зявився

відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№5157 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 05.10.15 у справі № 9201353/15

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна, м.Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Шостка, Сумська область

про стягнення 62030,11 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна, м.Київ звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шостка суму в розмірі 62030,11 грн., в якості виплати страхового відшкодування, а також стягнути сплачений судовий збір.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.10.2015 року у справі №920/1353/15 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна 62030,11грн. виплаченого страхового відшкодування, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на те, що подія яка сталася, а саме: викрадення частини товару, носить ознаки кримінального злочину, а тому виникли обставини форс-мажору, які є підставою для звільнення від правової відповідальності, та встановлення винності особи належить виключно до компетенції правоохоронних органів.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, просить повести розгляд справи за відсутності представника позивача.

У відзиві зазначив, що факт повідомлення про обставини зникнення вантажу, до правоохоронних органів СВ Борзнянського РВ УМВС України в Чернігівській області та СВ Козельцького РВ УМВС України в Чернігівській області, не доводить відсутність підстав для відшкодування шкоди відповідачем ФОП ОСОБА_1

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не зявлення представника не перешкоджає розгляду скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду встановила, що 01.01.2014 року між ПрАТ СК "ПЗУ Україна" та ПАТ "ОСОБА_2 Україна" укладено Генеральний договір страхування вантажів №024.992393624.0045, предметом якого є інтереси Страхувальника (ПАТ "ОСОБА_2 Україна" ), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами.

10.12.2013 року між ПАТ "ОСОБА_2 Україна" (Замовник) та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) був укладений договір перевезення вантажу №749/15.

Пунктом 5.7. договору пердбачено, що перевізник несе відповідальність перед замовником за збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу.

У п.5.8. договору зазначено, що перевізник несе відповідальність перед замовником за втрату, нестачу, зіпсування або пошкодження вантажу у розмірі його фактичної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За договором, заявкою на перевезення № 136 від 17.05.2014р., товарно-транспортною накладною №1810670 від 15.05.2014р. та видатковою накладною № 210013402 від 15.05.2014р., відповідач взяв на себе зобов'язання доставити вантаж наступним вантажоотримувачам : ТОВ «Торгова компанія «Асортимент» (Київська обл., с. Красилівка, вул. Київська); ФОП Поліщук (Черкаська обл., м. Умань, вул. Вокзальна, буд.З); ТОВ «Діамант» (м. Первомайськ, вул.. П.Тичини, буд.56); ТОВ «Алан» (м. Одеса, вул. Дарницька, буд.502 ); ТОВ «Вім-Сервіс»(м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд.16).

16.05.2014р., під час перевезення вантажу, водій належного відповідачу автомобіля - ОСОБА_3 здійснив зупинку на території АЗС у с. Кіпті Київської області та встановив нестачу частини вантажу (929 кг 290 г сиру твердого «Російський» ТМ «Шостка» 50%), що був прийнятий відповідачем до перевезення відповідно до товарно-транспортної накладної № 1810670 від 15.05.2014 року та видаткової накладної № 210013402 від 15.05.2014 року.

Як свідчать матеріали справи, факт втрати частини вантажу зафіксовано у Акті від 16.05.2014р., складеного представником замовника ТОВ «ТК» Асортимент» - зав.складом ОСОБА_4 та водієм перевізника- Алферовим П.В.

Суд першої інстанції встановив, що водієм відповідача, ОСОБА_3 повідомлено Борзнянський РВ УМВС України в Чернігівській області про викрадення вантажу, за даним фактом порушено кримінальне провадження № 12014270130000280, аналогічну заяву подано також ПАТ «ОСОБА_2 Україна», загальна сума збитків склала 62030,11 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що вантаж був застрахований у ПрАТ СК "ПЗУ Україна" згідно Генерального договору страхування вантажів №024.992393624.0045 від. 01.01.2014р., 05.09.2014 року позивач на підставі страхового акту та розрахунку до нього, здійснив виплату страхового відшкодування на користь ПАТ "ОСОБА_2 Україна" в розмірі 62 030,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4413 від 05.09.2014 р.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика (ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

15.04.2015р. позивач направив відповідачу претензії щодо відшкодування шкоди від №852/05-14/024-01/ИР та від 13.05.2015р. № 377/2015-01/ИР, у яких пропонував відшкодувати шкоду у досудовому порядку. Проте, відповідач відшкодування позивачу в розмірі 62030,11 грн. не провів.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач, не погодившись з тим, що відповідач після отримання претензій відшкодування шкоди не здійснив, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 62030,11 грн.

Суд першої інстанції встановив, що з метою отримання інформації щодо особи, винної у вчиненні крадіжки вантажу, належного ПАТ "ОСОБА_2 Україна", позивач здійснив запит до Борзнянського РВ УМВС України в Чернігівській області. Згідно відповіді слідчого СВ Борзнянського РВ УМВС України у Чернігівській області за вих.№3664 від 14.07.2015р., особу винну у крадіжці вантажу не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно зі ч. ч. 1, 3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено, або якого не вистачає.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що подія яка сталася, а саме: викрадення частини товару, носить ознаки кримінального злочину, а тому виникли обставини форс-мажору, які є підставою для звільнення від правової відповідальності, оскільки надана відповідачем довідка, яка видана слідчим СВ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області, свідчить лише про факт звернення до правоохоронних органів, та не може бути підтвердженням факту відсутності вини відповідача у втраті вантажу.

Відповідно до ч.2 ст. 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Отже, відповідач не спростував доводи, наведені позивачем, належних доказів в обґрунтування своїх заперечень не подав.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи; не спростовані відповідачем та задовольнив позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 62030,11 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 614,629,924,993 ЦК України, 308,314 ГК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.10.15 у справі №9201353/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.12.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.