Рішення № 54598411, 21.12.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2015 р. Справа № 909/119/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.,

секретар судового засідання Попович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", юридична адреса: вул. Дегтярівська, 27 Т, Шевченківський район, м. Київ, 04119, поштова адреса: вул. Щорса, 7/9, м. Київ, 03150,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", вул. Промислова, 29/20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, поштова адреса: проспект Перемоги, 121 В, м. Київ, Київська область, 03115,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 України, вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601,

про визнання нікчемним додаткового договору від 15.09.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013 та визнання нікчемним акту обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 195 від 20.03.2015 року,

від відповідача: представники не з"явилися,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 - представник, довіреність № 18-02025/38241 від 04.06.2015 року,

встановив:

публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про визнання нікчемним додаткового договору від 15.09.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013, укладений між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", та визнання нікчемним акту обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013, укладений між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД".

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.04.2015, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2015 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію задоволено частково. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 у справі № 909/119/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2015 прийнято справу до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.10.2015.

Ухвалами суду від 22.10.2015 та від 05.11.2015 відкладено розгляд справи на 05.11.2015 та на 24.11.2015 відповідно.

Ухвалою суду від 24.11.2015 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 України та відкладено розгляд справи на 02.12.2015.

Ухвалою суду від 02.12.2015 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 15.12.2015.

В судовому засіданні 15.12.2015 оголошено перерву до 21.12.2015.

Представник позивача, в судовому засіданні 21.12.2015, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що оспорюваним договором внесені зміни в договір оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013, за умовами якого орендодавець не зобов'язаний відшкодовувати орендарю витрати на капітальний ремонт об'єкта оренди, і передбачено, зокрема, право орендаря при покращенні об'єкта оренди, в результаті яких здійснена реконструкція та/або створено новий об'єкт, претендувати у визначеному порядку на спільну з орендодавцем власність на об'єкт, та право орендаря на зарахування в рахунок орендної плати понесених ним витрат на поліпшення, реконструкцію, капітальний ремонт об'єкта оренди. Вказує, що сторонами складений акт обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014, яким вони за наслідками його огляду встановили, що орендарем здійснено реконструкцію об'єкта оренди на загальну суму 96535880 грн. Вважає, що додатковий договір від 15.09.2014 та даний акт є нікчемними з підстав, передбачених п. 1, п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки спрямовані на подальше безоплатне та безпідставне здійснення відчуження майна позивача без встановлення обов'язку відповідача щодо вчинення відповідних майнових дій, передбачають фактичну відмову позивача від власних майнових вимог, спрямовані на погіршення фінансового стану позивача шляхом незаконного відчуження частини активів неплатоспроможного банку. Позивач також вважає, що вказані додатковий договір та акт суперечать приписам постанови правління НБУ № 531/БТ від 03.10.2014, яка встановила для банку значні обмеження в діяльності, серед яких заборона здійснювати будь-яке відчуження будівель та споруд без погодження з ОСОБА_1 банком України. В письмових поясненнях до позовної заяви вих. № 32/1-4625 від 19.03.2015 (вх. 4576/15 від 23.03.2015) та письмових обгрунтуваннях позовних вимог вх. № 17198/15 від 05.11.2015 позивач також вказав, що п. 1.1 договору оренди (в редакції додаткового договору від 15.09.2014) містить невідповідності загальної площі об'єкту оренди, яка складає 7131,43 кв.м, загальній площі всіх нежитлових приміщень, які передані в оренду, і становить 8015,90 кв.м, що свідчить про недосягнення згоди між сторонами щодо істотної умови договору, а саме предмету договору. Вважає, що п. 1.6 договору оренди (в редакції додаткового договору від 15.09.2014) фактично затверджує процедуру відчуження частини об'єкта оренди на користь відповідача, а також встановлює обов'язок позивача передати частину об'єкта оренди у власність відповідача без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, зважаючи на балансову вартість об'єкта оренди та вартість його здійсненої реконструкції, що є підставою для визнання даного договору нікчемним відповідно до п. 1, п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Просить позов задовольнити та покласти на відповідача судові витрати.

Представник відповідача, в судове засідання 21.12.2015, не з"явився, хоча відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідач у відзивах на позовну заяву проти позову заперечив, оскільки вважає, що позивач не надав суду жодних доказів безоплатності та безпідставності відчуження банком на користь відповідача нерухомого майна чи інших доказів порушення відповідачем вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору та підписанні акту обстеження. Зазначає, що право власності на об'єкт оренди на даний час зареєстровано за позивачем, а відповідачем не вчинялись жодні дії щодо оформлення за собою права спільної власності на нерухоме майно у зв'язку з реконструкцією. Зауважує, що відповідно до п. 1.2 договору оренди (в редакції додаткового договору від 15.09.2014) передача об'єкта в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на нього. При цьому орендодавцем надано дозвіл орендарю на здійснення покращень, і сторони в договорі погодили, що такі покращення, в результаті яких здійснена реконструкція або створено новий об'єкт, надають орендарю право на спільну власність на частину об'єкта, яка буде визначена атестованим експертом відповідно до понесених витрат відповідача та погоджена сторонами договору. Вказує, що дані положення договору відповідають нормам законодавства України, зокрема, ст.ст. 331, 332 ЦК України. Зазначає, що оспорюваний акт обстеження від 09.11.2014 не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, а позовна вимога щодо визнання його нікчемним спрямована на встановлення факту і не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, які визначені ст. 16 ЦК України. Вважає, що позовна вимога щодо визнання акту обстеження від 09.11.2014 нікчемним не підсудна господарським судам, оскільки даний документ не містить ознак акту в розумінні ст. 12 ГПК України, а тому в цій частині провадження у справі слід припинити.

Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в судовому засіданні 21.12.2015, проти позову заперечив з підстав викладених у письмових поясненнях. Обгрунтовуючи свої заперечення посилається на те, що письмової згоди на відчуження частини предмету іпотеки та на зміну умов передавання предмета іпотеки в оренду ОСОБА_1 України не надавав. Вважає, що додатковий договір від 15.09.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013 укладено із порушенням вимог чинного законодавства України. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Згідно рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 123 від 20.11.2014 з 21.11.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці до 20.02.2015.

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 128 від 24.11.2014 призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасовою адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4

Відповідно до рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 35 від 17.02.2015 здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" продовжено по 20.03.2015 (включно), а також продовжено повноваження ОСОБА_4 по 20.03.2015 (включно), що також підтверджується наказом фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 55 від 17.02.2015.

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду ОСОБА_4 строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016.

На виконання своїх повноважень Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулась до господарського суду з позовом у даній справі про визнання нікчемними Додаткового договору та акту обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до Договору оренди.

01.11.2013 між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № К-11/13 (далі Договір оренди), за умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування без права викупу нежитлові приміщення загальною площею 7131,43 м2 на строк, який починається з 02.01.2014, але не раніше дати підписання акту прийому-передачі об'єкту, та продовжується до 30.11.2016.

У п. 1.2. Договору оренди сторони передбачили, що цей договір не дає права Орендарю на викуп чи іншу форму відчуження об'єкта; капітальний ремонт здійснюється Орендарем у міру необхідності; вартість капітального ремонту Орендодавцем не відшкодовується.

Розділом 7 Договору оренди передбачені обов'язки Орендаря, зокрема, самостійно здійснювати поточний ремонт об'єкта упродовж строку дії договору, до якого відносяться роботи по систематичному і своєчасному запобіганню від передчасного зносу частин будівлі, споруди та інженерного обладнання шляхом проведення профілактичних заходів та усунення дрібних пошкоджень і несправностей. Якщо поліпшення орендованого об'єкта зроблено за згодою Орендодавця, Орендар має право на їх вилучення, якщо такі поліпшення можуть бути відокремлені без пошкодження орендованого майна (п. 7.2.6).

Пунктами 8.6., 8.7., 8.8. Договору оренди сторони погодили, що об'єкт повинен бути переданий Орендодавцеві у тому ж стані, у якому він був переданий в оренду, з урахування нормального зносу. Поліпшення об'єкту, що зроблені Орендарем без згоди Орендодавця, якщо їх можна відокремити від об'єкта без завдання йому шкоди, Орендар повинен відокремити без завдання шкоди об'єкту та вивезти до моменту, визначеного у п. 8.2 договору. Невідокремлені поліпшення та поліпшення, які неможливо відокремити від об'єкта без завдання останньому шкоди, компенсації Орендарю не підлягають.

Відповідно до п. 11.3 Договору оренди зміни та доповнення до даного договору вносяться сторонами шляхом укладення окремого додаткового договору до договору, який(і) є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу, якщо вони укладені у тій самій формі, що й договір.

Згідно з актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 02.01.2014 до договору № К-11/13 Орендодавець згідно з Договором оренди передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 7131,43 м2. На момент передачі сторони дійшли згоди, що частина приміщення потребує капітального ремонту, який Орендар виконує за власний рахунок; при цьому вартість капітального ремонту Орендодавцем не відшкодовується.

15.09.2014 між сторонами укладено додатковий договір до Договору оренди (далі Додатковий договір), відповідно до якого на підставі п. 11.3 Договору оренди сторони погодили викласти договір оренди в іншій редакції.

Зокрема, п. 1.6. Договору оренди в редакції Додаткового договору передбачено, що цим договором Орендар отримав дозвіл Орендодавця на здійснення покращень обєкту в тому числі, але не виключно: на його капітальний ремонт, переобладнання, реконструкцію, добудову обєкту, іншого пристосування для власних потреб.

Пунктом 7.2.4. Договору оренди в редакції Додаткового договору передбачено право Орендаря на здійснення покращення об'єкта оренди.

Згідно п. 1.6.1. Договору оренди в редакції Додаткового договору на підставі ст. 778 ЦК України, ст. 627 ЦК України сторони погодились, що покращення обєкту оренди, в результаті яких здійснена реконструкція та/або створено новий обєкт, має наслідком право Орендаря на спільну з Орендодавцем власність на обєкт. Частка у власності визначається пропорційно сумарній вартості понесених Орендарем затрат до балансової вартості обєкту, яка існувала на момент прийняття його в оренду. Для визначення відсоткового співвідношення часток у обєкті, після проведення його покращень та реконструкції, сторони залучають атестованого(их) субєкта(ів), що уповноважені проводити технічну інвентаризацію майна та визначати розмір частки кожної сторони. Остаточний розгляд часток, визначених ними за правилами цього пункту, є підставою для реєстрації права часткової власності на обєкт.

Відповідно до п. 1.6.2. Договору оренди в редакції Додаткового договору на розсуд та за рішенням Орендаря він може вимагати від Орендодавця сплати/відшкодування (компенсації) вартості фактично здійснених покращень та/або реконструкцій обєкта (необхідних витрат), або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати. Розмір такої компенсації визначається на підставі та у сумі фактично понесених Орендарем витрат. Орендодавець зобовязаний сплатити грошову суму на підставі вимоги Орендаря в строки, що встановлені останнім, або здійснити зарахування таких витрат в рахунок орендної плати.

Компенсація, передбачена п. 1.6., може бути здійснена у формі заліку (за заявою Орендаря) зустрічного грошового зобовязання, зокрема, по зобовязанням щодо сплати орендної плати, згідно п. 5 договору (п. 1.6.3. Договору оренди в редакції Додаткового договору).

Окрім цього, у п. 5.5 Договору оренди в редакції Додаткового договору сторони визначили, що відповідно до п. 1.6.2 та п. 5.3 цього договору орендар має право на зарахування в рахунок орендної плати понесених ним витрат на поліпшення/реконструкцію/капітальний ремонт обєкта у розмірі, що не перевищує 90% від розміру орендної плати. При цьому Орендар направляє Орендодавцю акт про зарахування понесених витрат в рахунок орендної плати, форма якого встановлена в додатку № 1 до цього договору.

Також сторонами складений акт обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до Договору оренди, яким вони за наслідками огляду встановили, що Орендарем здійснено реконструкцію об'єкта оренди (його частини) площею 3937,1 м2 у період з 20.09.2014 до 09.11.2014 на загальну суму 96535880 грн.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції на момент звернення з позовом) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті; уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; але у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

В силу п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка передбачає заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Згідно з положеннями ст.ст. 759, 760, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ст.ст. 776, 778 ЦК України за загальним правилом поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, а капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу положень ч. 4 ст. 778 ЦК України вбачається, що передбачене нею правило діє саме тоді, коли в результаті поліпшень створюється нова річ, тобто річ, яка має істотно інші ознаки у порівняні із попереднім об'єктом найму. При цьому по суті відбувається припинення права власності наймодавця на переданий ним у найм об'єкт та виникнення у нього права спільної часткової власності на новий об'єкт. Оскільки частка наймача у праві власності, зазвичай, відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, то для визначення часток необхідно виявити співвідношення вартості орендованого майна до зроблених поліпшень, та вартість витрат, зроблених наймачем.

Разом з тим, внесеними Додатковим договором зміни до п. 1.6.1. передбачають право орендаря на спільну з орендодавцем власність на об'єкт оренди не лише в разі створення нового об'єкту, але й в разі здійснення його реконструкції. Водночас сторони передбачили визначення частки у власності пропорційно сумарній вартості понесених Орендарем затрат до балансової вартості об'єкту, яка існувала на момент прийняття його в оренду.

Отже, сторони у Додатковому договорі погодили можливе припинення в майбутньому права власності Орендодавця на переданий ним в оренду об'єкт за його балансовою вартістю станом на момент передання в оренду; та набуття, натомість, частки у спільній власності, пропорційній саме балансовій вартості об'єкту та вартості понесених Орендарем затрат, розмір яких сторонами не погоджувався. При цьому за умовами Додаткового договору можливість настання вказаних обставин у майбутньому залежить виключно від волевиявлення Орендаря, яке є обов'язковим для Орендодавця.

Судом взято до уваги доводи позивача щодо невідповідності у Додатковому договорі загальної площі орендованого майна сумі площ окремо вказаних нежитлових орендованих приміщень, з врахуванням положення ст. 760 ЦК України, згідно з якою предметом договору найму є річ, визначена індивідуальними ознаками.

Судом встановлено, що додатковий договір від 15.09.2014 року до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013 року та акт обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 року до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013 року суперечать приписам постанови правління НБУ № 531/БТ від 03.10.2014, якою встановлено заборону банку здійснювати будь-яке відчуження будівель та споруд без погодження з ОСОБА_1 банком України.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин вимоги позивача щодо визнання нікчемним додаткового договору від 15.09.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013 та визнання нікчемним акту обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013, є обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 України, про визнання нікчемним додаткового договору від 15.09.2014 року до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013 року та визнання нікчемним акту обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 року до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013 задовольнити.

Визнати нікчемним додатковий договір від 15.09.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013 укладений між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД".

Визнати нікчемним акт обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013 укладений між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", вул. Промислова, 29/20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, (ідентифікаційний код 32605152), в дохід Державного бюджету (номер рахунку 31219206783002, одержувач УДКСУ в м. Івано-Франківську, МФО 836014, ЄДРПОУ одержувача 37952250, код класифікації доходів 22030001, назва коду класифікації доходів судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду господарський суд Івано-Франківської області), 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.15

Суддя Деделюк Б.В.