Ухвала суду № 54597678, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/14624/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Євстратенко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка 2012» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка 2012» (далі - позивач, ТОВ «Ніка 2012») звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000892211 та № 0000902211 від 15.10.2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Державну податкову інспекцію в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт придбання товару, надання послуг, що є підтвердженням реальності спірних операцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування в частині задоволених позовних вимог, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірним. Наявність у позивача податкових накладних та інших документів, за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах, не надають йому право на формування податкового кредиту.

Касаційний розгляд справи у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка 2012» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.09.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 09.07.2013 року № 152/2211/37300745.

У вказаному акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, пп.пп. 138.4, 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп.пп. 139.1.1, 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 326564,00 грн.; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 271273 грн.; пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 року № 637, а саме: несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти у касовій книзі підприємства на суму 53179,40 грн.

На підставі акту перевірки від 09.07.2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 24 липня 2013 року, зокрема, № 0000662211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 408205,00 грн., в тому числі 326564,00 грн. за основним платежем та 81641,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000672211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 339091,25 грн., в тому числі 271273 грн. за основним платежем та 67818,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000692203, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки в розмірі 265897 грн.

За результатами адміністративного оскарження скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.07.2013 року № 0000662211 - в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 251541,00 грн. за основним платежем і 62885,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000672211 - в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 217823,00 грн. за основним платежем і 54456,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000692203 - в повному обсязі.

У зв'язку з цим, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 року на зменшену суму: № 0000892211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93779 грн., в тому числі 75023,00 грн. за основним платежем та 18756,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000902211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66812,25 грн., в тому числі 53450 грн. за основним платежем та 13362,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по господарських операціях з ПП «ТГС-Монтаж», ТОВ «Мега Пром» подано суду копії: договорів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, актів надання послуг, звітів наданих послуг.

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ПП «ТГС-Монтаж», ТОВ «Мега Пром» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанції не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість чи валових витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ПП «ТГС-Монтаж», ТОВ «Мега Пром», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару/послуг/робіт у господарській діяльності позивача. Факт транспортування придбаних товарів підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року у справі № 808/8183/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 22.12.2015 року.