Ухвала суду № 54597677, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/11578/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» (далі - позивач, ПАТ «Запоріжкокс») звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ), від 04.01.2012 року № 0000020808 та № 0000030808.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Наявність у позивача виписаних ТОВ «Укртехнометиз» податкових накладних та інших документів, за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах не надає позивачу право на формування податкового кредиту.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що ним подані всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентом.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 01.12.2011 року по 12.12.2011 року посадовими особами СДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжкокс» з питань дотримання законодавства по господарським відносинам з контрагентом ТОВ «Укртехнометиз» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, за результатом якої складено акт №261/08-08/00191224 від 19.12.2011 року.

У зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.21 п. 5.2, абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ПАТ «Запоріжкокс» занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 252156,01 грн.; п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за січень 2011 на суму 193815 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого ПАТ «Запоріжкокс» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 7909.81 грн.; пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 декларації за березень 2011 року) на суму 7909.81 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0000020808 від 04.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 193815 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 грн.

- № 0000030808 від 04.01.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 7909,81 грн. за лютий 2011 року та на суму 7909,81 грн. за березень 2011 року.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаного у контрагента товару (пипериленова фракція), судовим інстанціям слід було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальників виконати обумовлені договорами роботи, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, можливість виконати роботи самостійно.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем доведено відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом з огляду на наступне.

21.12.2009 року між ВАТ «Запоріжкокс», правонаступником якого є позивач (покупець), та ТОВ «Укртехнометиз» (постачальник) укладено договір поставки № 2503. Згідно пп. 1.1, п. 1 зазначеного договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець - на умовах даного договору прийняти та оплатити товар - пипериленову фракцію (ТУ 2411-085-16810126-2005). Термін дії договору з 21.12.2009 року по 31.12.2010 року.

Поставку спірної партії товару було здійснено на підставі накладних, ВМД та рахунків імпортом з території Російської Федерації.

На підтвердження реальності вчинених господарських операцій, та відповідно правомірності формування податкового кредиту за даними відносинами, позивачем надані первинні документи: копії залізничних накладних АК 783249, АК 783264, АК 783273, ВМД № 807010508/2011/818928, № 807010508/2011/819525, № 807010508/2011/819762 та рахунків № 1102СК101 від 04.02.2011 року, № 1102СК108 від 08.02.2011року, № 1101СК084 від 28.01.2011 року., договору, специфікації до укладеного договору поставки, платіжних доручень.

Відповідно до наданих рахунків товар передається від ВАТ «Синтез-Каучук» до ВАТ «Запоріжкокс». Продавцем товару вказано ВАТ «Стерлитаманський Нафтохімічний завод», а покупцем зазначено «Gellior Limited», за контрактом № 05742686 СК/30-08 від 05.02.2008 року.

Крім того, у наведених залізничних накладних, у графах 2 і 6, які заповнюються відправником та не обов'язкові для залізниці, визначено контракт за яким здійснюється поставка між експортером та імпортером № 05742686 СК/30-08 від 05.02.2008 року.

Таким чином, вказані первинні документи, які засвідчують певні юридичні факти, не містять підтвердження реальності господарської операції між Позивачем та ТОВ «Укртехнометиз».

Крім того, зазначені обставини також підтверджені постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року у справі № 0870/4453/12, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 року.

Відповідачем належним чином підтверджено, що контрагент позивача по господарським операціям не мав можливості забезпечити виконання робіт відповідними фахівцями та з використанням спеціальних обладнання, пристроїв, механізмів та техніки.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ «Укртехнометиз» не мало фізичної та технічної можливості виконати роботи за укладеними з позивачем договором, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.01.2012 року № 0000020808 та № 0000030808 винесено правомірно.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі № 0870/4463/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко