Рішення № 54595959, 21.12.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2015 Справа № 920/1765/15

За позовом Приватного підприємства «Род», м. Дніпропетровськ,

до - Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс», м. Суми,

про стягення 26514 грн.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 01.11.2015 б/н,

від відповідача - не зявився.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Т.Д. Бублик.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 25920 грн. боргу, 233 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 270 грн. 55 коп. 3% річних, 90 грн. 17 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 01.04.2013 року договору поставки № 2.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заяву про відмову від позову в частині 90 грн. 17 коп. пені.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не подав, про порушення провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав і враховуючи, що явка в судове засідання та можливість подання доказів є правом, а не обов'язком сторони, то справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК).

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між сторонами було укладено договір поставки № 2 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобовязується передати у власність відповідача товар (меблі), а відповідач зобовязується прийняти товар і сплатити за нього.

Найменування, асортимент, кількість, ціна, номенклатура товару визначається сторонами у специфікаціях (видаткових накладних), які є невідємною частиною данного договору.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 287785 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними та відповідними довіреностями (а.с. 15-24).

Відповідач повернув позивачу товар на суму 186730 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками накладними на повернення (а.с. 25-38).

Згідно до п. 6.3 Договору вартість кожної окремої поставленої партії товару повинна бути оплачена відповідачем не пізніше 180 днів після дати поставки.

Поставки позивачем були здійснені 05.04.2013, 08.08.2013, 19.09.2013, 10.02.2014, 03.03.2014,18.03.2014, 24.03.2014, 22.04.2014, 17.11.2014, 29.12.2014.

Як вбачається з наданих позивачем виписок по особистому рахунку відповідача, відповідач частково сплачував заборгованість за товар, а сааме сплатив 56002 грн. (а.с.39-48).

Крім того, між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків (період з 01.01.2015 по 31.03.2015), в якому сторонни визначили розмір заборгованості відповідача перед позивачем - 49653 грн.

24.06.2015 було між сторонами було підписано два договори про відступлення права вимоги № 230620152 і № 23062015, згідно до яких право грошових вимог з компанії ТОВ «Ливарно-промислова компанія» на загальну суму 16707 грн. та ТОВ «Ласкер» на загальну суму 2426 грн. від ТОВ «Технополіс» перейшло до ПП «Род» (а.с. 52-53).

Крім того, 01.07.2015 між сторонами було складено акт зарахування зустрічних вимог (а.с. 50).

Згідно вищезазначеного акту, з урахуванням договорів про відступлення права вимоги, заборгованість склала 30520 грн.

31.07.2015 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату 30520 грн. боргу.

17.09.2015 відповідач сплатив 4600 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 176 (а.с. 49).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на 30.09.2015 не сплатив позивачу 25920 грн. боргу та змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведена заборгованість відповідача в розмірі 25920 грн., заборгованість підтверджується матеріалами справи, відповідач належних та допустимих доказів сплати боргу або аргументованих заперечень не надав, в судове засідання не зявився, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 233 грн. 28 коп.

Верховний Суд України у своєму листі від 01.07.2014 року «ОСОБА_1 практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві» зазначив, що підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, суди повинні при застосуванні індексу інфляції мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат позивачем, позивач фактично розраховує сукупний індекс інфляції за період з 27.06.2015 по 30.09.2015 (а.с. 6).

Суд здійснив перерахунок індексу інфляції, за загальний період з 27.06.2015 по 30.09.2015 та прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню 120 грн. 99 коп., оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат за вищезазначений період була допущена арифметична помилка.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 270 грн. 55 коп., за період з 27.06.2015 року по 31.10.2015 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобовязань, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 270 грн. 55 коп., за період з 27.06.2015 року по 31.10.2015 року є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні позивач подав заяву, де зазначає, що відмовляється від 90 грн. 17 коп. пені.

Оскільки відповідач відмовився від позову в частині стягнення пені в розмірі 90 грн. 17 коп., відмова прийнята судом, то суд припиняє провадження у справі в цій частині, відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» (вул. Харківська, 9, м. Суми, 40024, код ЄДРПОУ 23293269) на користь Приватного підприємства «Род» (вул. Фурманова, 15, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 33668255) 25920 грн. боргу, 120 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 270 грн. 55 коп. 3% річних, 1208 грн. 70 коп. судового збору.

3. В частині стягнення пені в розмірі 90 грн. 17 коп. - провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.12.2015 року.

Суддя ОСОБА_2