Ухвала суду № 54593960, 22.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Хилюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и л а :

Справа № 759/8240/14-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/14521/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Миколаєць І.Ю.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.у травні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило стягнути з останніх солідарно заборгованість у розмірі 1 398 024,60 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом 25 340,02 доларів США, що еквівалентно 528 007,46 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом 6 562, 23 доларів США, що еквівалентно 136 736,53 грн., комісії у розмірі 5 091,84 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків та комісії у розмірі 728 188,77 грн. посилаючись на те, що відповідачі не виконують належним чином зобов'язання за кредитним договором та договором поруки.

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит», в якому просила визнати недійсним кредитний договір № 23-54/08-А від 22.09.2008 року, укладений між нею та ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит», посилаючись на те, що банком порушено істотну умову договору, що стосується його предмету, оскільки кредит видано у національній валюті. Крім того, банк не надав жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надано інформацію про вірогідність і наслідок такого подорожчання, що спричинило придбання продукції (кредиту), яка не має потрібних властивостей, а саме стійкої вартості оплати за кредит.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2015 року позов ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 769 835,83 грн., а саме: 25 340,02 доларів США (528 007,46 грн.) заборгованість за основним боргом, 6 562, 23 доларів США (136 736,53 грн.) заборгованість по відсотках за користування кредитом, 5 091,84 грн. заборгованості по комісії, 100 000 грн. пені. та 3 654 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не встановив належними доказами факт видачі кредитних коштів у валюті кредиту, а саме 32 497 доларів США, а не їх гривневий еквівалент та не застосував до спірних правовідносин ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України. Крім того, у нього є сумніви щодо підписання договору кредиту та договору поруки боржником та поручителем, а тому вважає необхідним витребувати оригінали договорів та провести судову почеркознавчу експертизу.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» Семенчук В.Ю. просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомила, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у її відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.09.2008 року між ВАТ «Фінанси і Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір № 23-54/08-А, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 32 497 доларів США на придбання автомобіля НОМЕР_1, 2008 року випуску, з відсотковою ставкою 12,5 % річних, строком погашення до 21.09.2015 року. Погашення кредиту передбачено шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до графіку зниження розміру заборгованості.

Пунктом 4.7. цього договору передбачено щомісячно у строк з 01 по 10 число кожного місяця сплату комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 299,52 грн.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання між ВАТ «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_1 та ОСОБА_7 22.09.2008 року укладено договір поруки, за яким ОСОБА_1 зобов`язався відповідати у повному обсязі перед кредитором за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Цього ж дня між ВАТ «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір застави, за умовами якого в заставу банку передано автомобіль НОМЕР_1.

02.10.2012 року сторони кредитного договору уклали додаткову угоду щодо реструктуризації боргу та зміну ануїтетного платежу до рівня 607,91 доларів США. Відповідні зміни цього ж дня внесено до договору поруки.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Фінанси і Кредит», суд першої інстанції, виходив з того, що банк виконав свої зобов'язання за договором, а відповідачі порушили умови кредитного договору та договору поруки щодо своєчасного погашення заборгованості, сплати відсотків за користування кредитом та комісії. Зменшуючи розмір пені з 728 188,77 грн. до 100 000 грн. суд виходив з положень ч. 3 ст. 551 ЦК України. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, виходив з того, позичальник погодилася на обсяг інформації щодо кредиту та на укладення кредиту у іноземній валюті.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 цього ж Кодексу якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

А тому доводи апеляційної скарги про те, що банк не має права робити розрахунки у іноземній валюті суперечать вимогам вищезазначених норм.

При цьому незалежно від видачі безпосередньо коштів у іноземній валюті чи укладення кредитного договору із визначенням у зобов`язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, відповідно до ст. 533 ЦК України визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов`язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції керуючись вимогами вищезазначених норм та умовами договору дійшов правильних висновків про підставність позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, комісії та пені з урахуванням зменшення її розміру.

Розмір заборгованості та обставини щодо невиконання умов договору щодо своєчасного погашення кредиту відповідачем не оскаржуються.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги про те, що кредитний договір не підписувався позичальником, а договір поруки - поручителем, оскільки при розгляді справи у суді першої інстанції таких заперечень сторони не подавали. Зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору заявлено з інших підстав, а не з підстав не укладення чи не підписання такого договору. Відносно визнання недійсним договору поруки вимог не заявлялося. 02.10.2012 року сторони кредитного договору та договору поруки уклали додаткові угоди та позичальник частково сплачувала кошти на погашення кредиту. До того ж у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказав, що у період шлюбу з ОСОБА_2 було придбано автомобіль Тойота Камрі, 2008 року випуску за кредитні кошти, отримані ОСОБА_2

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або у дослідженні яких неправомірно було відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Оскільки при розгляді справи у суді першої інстанції не заявлялося вимог про визнання договору недійсним з тих підстав, що він не підписувався однією із сторін договору, та заперечення щодо основного позову зводилися лише до того, що кредит надавався у національній валюті, а не з підстав не підписання договору чи не отримання кредитних коштів взагалі вимоги про проведення почеркознавчої експертизи знаходяться поза межами розгляду у даній справі, а відтак задоволенню не підлягають.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не знав про розгляд справи, не подав клопотання про відкладення справи та апеляційну скаргу на ухвалу суду, оскільки таке клопотання та апеляційна скарга знаходяться у матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням, витребувати такі докази. Заявивши таке клопотання особа має долучити до клопотання відомості про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

ОСОБА_1 будь - яких відомостей про неможливість ознайомитися з кредитною справою, у тому числі з договором поруки, додатковими угодами до нього, нотаріально посвідченою згодою на передачу автомобіля у заставу банку (про що вказувала представник позивача у судовому засіданні) та отримати необхідні документи не надав, при цьому зазначив, що він і не звертався до банку з питання отримання цих документів.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не підписував договір поруки викладені як припущення. Так, у апеляційній скарзі зазначено: «… враховуючи твердження боржника про його сумнів у достовірності підпису боржника на кредитному договорі, я заявляю також свій сумнів про достовірність мого підпису на кредитному договорі та договорі поруки…».

Разом з тим, позичальник кредитний договір з тих підстав, що він підписаний іншою особою не оспорювала, факт придбання автомобіля за кредитні кошти, надані позивачем визнавала. Як зазначалося вище ОСОБА_1 також не заперечував факт придбання автомобіля Тойота Камрі, 2008 року за кредитні кошти, надані позивачем за основним позовом.

Відтак колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно встановив обставини справи на основі об'єктивної оцінки доказів, наданих сторонами та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді