Постанова № 54593737, 22.12.2015, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/9378/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2015 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Радченко Г.А.,

за участі секретаря Рушелюк О.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про скасування розпорядження та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила: скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні в частині визначення їй відсотка розрахунку утримання від заробітку; зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні призначити їй щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, у розмірі 76 відсотків від суми грошового утримання судді (18270 грн.), який працював на відповідній посаді, починаючи з 01.01.2015 року, з урахуванням фактично сплаченого щомісячного довічного грошового утримання; зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні виплатити заборговану частину щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2015 року, з урахуванням раніше проведених у цей період виплат.

В обґрунтування позову посилалася на те, що 02.09.1991 року вона працювала на посаді судді господарського суду Херсонської області безстроково. Постановою Верховної ради України від 25.12.2014 року № 59-VІІІ «Про звільнення суддів» її звільнено з посади судді господарського суду Херсонської області у звязку з поданням заяви про відставку. Наказом голови господарського суду Херсонської області від 26 грудня 2014 року, відповідно до постанови Верховної ради України від 25 грудня 2014 року № 59-VІІІ, п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, п. 24 ст. 24 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» її звільнено з посади судді господарського суду Херсонської області 31.12.2014 року у звязку з поданням заяви про відставку. В січні 2015 року вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні з заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці. УПФ України в м. Херсоні їй призначено з 01.01.2015 року довічне грошове утримання у розмірі 10962 грн., що становить 60% від її заробітку в сумі 18270 гривень. 30 жовтня 2015 року вона звернулася до відповідача з заявою в якій просила визначити розмір довічного грошового утримання відповідно до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла на момент її звільнення. Відповідач листом № 302/Є-1 від 25.11.2015 року відмовив у задоволенні її заяви з посиланням на те, що щомісячне грошове утримання призначено їй відповідно до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 28.12.2014 року. Проте, вона звільнена 25.12.2014 року, а отже до неї має бути застосована статті 138 вказаного Закону в редакції від 27.03.2014 року.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з заявлених у позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Пояснив, що порушення прав позивача в частині призначення та виплати пенсії відбувалося періодично кожного місяця при отриманні нею суми пенсії, починаючи з 01.01.2015 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії позивач була обізнана про розмір нарахованої їй пенсії та мала змогу звернутися до суду за захистом своїх прав. Згідно ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення її прав. Таким чином, позивачкою вказаний строк було пропущено, що є підставою для відмови у задоволенні її позову, відповідно до вимог ст. 100 КАС України. Крім того, з 01.01.2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Херсоні та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. З заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці позивачка звернулася 14.01.2015 року. До заяви були надані такі документи: копія постанови Верховної Ради України від 25.12.2014 № 59-VІІІ "Про звільнення суддів"; копія наказу господарського суду Херсонської області від 26.12.2015 року № 01.02.-02/9 про звільнення з посади судді господарського суду Херсонської області Ємленінової З.І. 31.12.2014 року у зв'язку з поданням заяви про відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 25.12.2014 року № 59-УІІІ; копія трудової книжки із записом про звільнення 31.12.2014 року з посади судді господарського суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (наказ від 26.12.2014 № 01.02-02/9); довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.01,2015 року № 0101-16/4/15, видана господарським судом Херсонської області, про заробітну плату станом на 31.12.2014 року. З зазначених документів вбачається, що днем звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Херсонської області є 31.12.2014 року. Відповідно до п. 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.03.2008 за № 2000/14891, щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день приймання органом, що призначає щомісячне довічне утримання, письмової заяви та документів, перелік яких наведених у розділі II цього Порядку, а в разі пересилання заяви і документів поштою дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Оскільки Позивач була звільнена з посади судді господарського суду Херсонської області 31.12.2014 року, тому довічне грошове утримання призначено з 01.01.2015 року (наступний день після звільнення), як передбачено Порядком.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно постанови Верховної Ради України № 59 VIII від 25 грудня 2014 року «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 була звільнена з посади судді господарського суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови господарського суду Херсонської області від 26.12.2014 року, відповідно до постанови Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року № 59 VIII, п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, п. 4 ст. 24 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», позивачку звільнено з посади судді господарського суду Херсонської області 31.12.2014 року у звязку з поданням заяви про відставку.

Згідно довідки від 03.11.2015 року, що долучена до матеріалів справи, заробітна плата позивачки, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання становить 18270 грн.

Як вбачається з наданого суду розрахунку стажу судді, тривалість стажу роботи позивачки на посаді судді складає 23 роки 3 місяці та 29 днів.

На час звільнення ОСОБА_1 з посади судді, ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" діяла в редакції Закону України від 27.03.2014 року.

14.01.2015 року позивачка звернулася до Управління ПФУ в м. Херсоні з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вказане утримання їй було призначено з 01 січня 2015 року у розмірі згідно зі ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла з 01.01.2015р. в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який працює на відповідній посаді, що підтверджується протоколом 401 від 27.01.2015 року.

30.10.2015 року позивач звернувся до Відповідача з заявою про здійснення перерахунку, виходячи із 70 відсотків грошового утримання працюючого судді, яке має бути збільшене на 6 відсотків, враховуючи її стаж на посаді судді понад 23 роки, що було передбачено за законом на момент звільнення у відставку та відповідно набуття права на призначення довічного грошового утримання.

Згідно листа Відповідача № 302/Є-1 від 25.11.2015 року в проведенні зазначеного перерахунку позивачу було відмовлено, з посиланням на те, що на час подачі заяви про призначення грошового забезпечення судді у відставці діяла норма закону, яка передбачала грошове утримання судді у відставці в розмірі 60 відсотків.

Так, згідно з п. 4 ст. 109 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до п. 6 ст. 111 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» повноваження судді припиняються з дня набрання чинності Постановою Верховної Ради України.

Тобто законодавець не пов'язує звільнення судді з виданням наказу голови суду про відрахування того чи іншого судді зі штату суду, навпаки - основоположним є виключно Постанова Верховної Ради України про звільнення судді.

Постанова Верховної Ради України № 59 - VIII від 25 грудня 2014 року «Про звільнення суддів» була підписана головою Верховної Ради України вже 26 грудня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній станом на 26.12.2014р., тобто на момент підписання постанови Верховної Ради України № 59 VIII від 25 грудня 2014 року "Про звільнення суддів», у тому числі й ОСОБА_1 ) судді, який вийшов у відставку, щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячної довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді.

З 01.01.2015 року до ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" були внесені зміни на підставі Закону України № 76-VІІІ від 28.12.2014 року, і з цього часу розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, який вийшов у відставку був зменшений до 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, який працює на відповідній посаді.

Аналіз наведених норм законів свідчить про те, що станом на 26.12.2014 року на момент виходу у відставку та набуття в зв'язку з цим у позивачки права на отримання довічного грошового утримання судді у відставці розмір належної їй виплати був передбачений законом на рівні 70 відсотків грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді плюс 6 відсотків за три повні роки роботи понад 20 років на посаді судді, оскільки позивачка пропрацювала на посаді судді понад 23 повні роки, що підтверджується розрахунком стажу судді, долученим до матеріалів справи.

Зміни законодавства 01.01.2015 року не можуть впливати на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, який був передбачений законом на момент виходу у відставку, адже відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують відповідальність.

Таким чином, відсотковий розмір довічного грошового утримання, який було визначено суддям (залежно від суддівського стажу) на момент їх звільнення з посади, не може змінюватись, тому і перерахунок такого утримання має проводитись, виходячи з цього розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року № 21-371а14. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційне обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання представника відповідача на пропуск позивачкою строків, встановлених для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, необгрунтовані, оскільки доказів того, що позивачка з 01.01.2015 року знала про рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про призначення їй довічного грошового утримання в розмірі 60% від її заробітку суду не надано. І навпаки суд бере до уваги пояснення позивача, що їй стало достовірно відомо про незаконне рішення УПФ з їх листа від 25.11.2015 року. Таким чином, строк звернення до суду для відновлення порушених прав позивачем не порушено.

Керуючись ст.ст.11,69,86,159-162 КАС України, ст. ст. 109, 111, 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 58 Конституції України, суд -

П о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про скасування розпорядження та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні - протокол № 401 від 27.01.2015 року, в частині визначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 60 відсотків від суми грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, як у судді у відставці, у розмірі 76 відсотків від суми грошового утримання судді (18270 грн.), який працював на відповідній посаді, починаючи з 01.01.2015 року, з урахуванням фактично сплаченого щомісячного довічного грошового утримання.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні виплатити ОСОБА_1 заборговану частину щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2015 року, з урахуванням раніше проведених у цей період виплат.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя