Ухвала суду № 54593449, 23.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/10616/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права власності та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року,

встановила:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнив, та просив усунути перешкоди в здійсненні права власності та виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, а саме з кімнати, площею 21,8 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Зазначив, що він є власником квартири 79/1000 частин житлової квартири АДРЕСА_2, яка складається з однієї житлової кімнати площею 21,8 кв.м., загальною площею 30,40 кв.м.

Впродовж 2014 року позивач не має можливості користуватися своєю власністю та проживати у вищезазначеній квартирі, оскільки відповідач без законних підстав займає належну на праві власності позивачу кімнату площею 21,8 кв.м., добровільно залишити квартиру відмовляється.

Позивач здійснює оплату комунальних послуг по квартирі, як власник житла. У звязку з порушеним правом позивач несе матеріальні збитки. Позивач звертався до правоохоронних органів зі скаргою на дії відповідача, яка була залишена без належного реагування, тому виникла необхідність звернутися до суду з відповідним позовом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 було задоволено.

Зобовязано ОСОБА_4 усунути перешкоди в здійсненні права власності, шляхом виселення його з квартири АДРЕСА_1, а саме з кімнати, площею 21,8 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_4 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового, про відмову позивачу у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 є власником 79/1000 частин квартири № 6, розташованої в будинку № 10 по вул. Софіївській в м. Одесі, що підтверджується копією договору дарування від 29.04.2014 року.

29.04.2014 року ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на 79/1000 частин квартири № 6, розташованої в будинку № 10 по вул. Софіївській в м. Одесі, що підтверджується копією ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21091656, тому доводи представника апелянта про відсутність в матеріалах справи ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності спірної квартири є безпідставними.

Відповідач ОСОБА_4 не є членом сімї власника ОСОБА_3

Згідно довідки № 4050, виданої 06.04.2015 року КП ЖКС «Порто-Франківський» ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.03.2014 року по 16.05.2014 року.

Відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сімї та реєстрації), виданої 02.04.2015 року за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрованих осіб не значиться.

Факт проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_4, підтверджується висновком з розгляду матеріалів ЖЕД № 23181 від 06.06.2014 року, згідно яких встановлено, що 06.06.2014 року в Портофранківський ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області надійшла заява ОСОБА_3 з проханням прийняти заходи до ОСОБА_4, який відмовляється виселятися з належної йому квартири № 6 у буд.№ 10 по вул. Софіївській в м. Одесі.

Матеріалами перевірки було встановлено, що факти, зазначені в заяві ОСОБА_3 підтвердилися частково, а саме, що ОСОБА_4 дійсно проживає за вищезазначеною адресою.

Таким чином, факт проживання відповідача ОСОБА_4 в квартирі, яка є власністю позивача ОСОБА_3 спричиняє останньому перешкоди для здійснення права володіння, користування та розпоряджання своїм майном власника, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, обєктом захисту є порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у спосіб обраний позивачем для захисту свого права власності. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді Н.В.Ісаєва

ОСОБА_2