Постанова № 54592865, 16.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 р.

м.Одеса

Справа № 815/3945/15

Категорія: 10.3.4

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Мамедової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу селянського господарства «Вікторія» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі за позовною заявою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до селянського господарства «Вікторія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2015 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до селянського господарства «Вікторія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 18222,22грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1530,48грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно зі звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2014 рік, чисельність штатних працівників за 2014 рік у СГ «Вікторія» склала 18 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не створив жодного. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце відповідачем становить 18222,22грн. Станом на 08 липня 2015 року відповідач, крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів повинен сплатити й пеню у розмірі 1530,48грн., які не були сплачені у добровільному порядку, тому позивач просить стягнути її на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року позовна заява задоволена.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма №10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників у СГ «Вікторія» у 2014 році склала 18 осіб, та відповідачем у відповідності до вимог законодавства створене 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. /а.с.6/

Листом від 06 квітня 2015 року №1176 Великомихайлівський районний центр зайнятості повідомив, що СГ «Вікторія» подало в 2014 році звіт за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» в рахунок працевлаштування 1 інваліда. На протязі 2014 року в районному центрі зайнятості осіб з інвалідністю які проживають на території Великомихайлівської сільської ради зареєстровано не було.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з підстав того, що позивач хоч і створив робоче місце для працевлаштування інваліда, але звіт за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» в рахунок працевлаштування інвалідів подав до центру зайнятості лише один раз - 11 квітня 2014 року, тому позивач не виконав обов’язку щодо належного повідомлення центру зайнятості про наявність вакансії і повинен сплатити суму адміністративно-господарських санкцій та пені.

Судова колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ) та п.п.3,5,14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ч.3 ст.19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону №875-ХІІ виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно ч.9 ст.19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.10 ст.19 Закону №875-ХІІ керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, повинно перераховувати до відділення ФУСЗІ штрафні санкції на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі середньомісячної заробітної плати за кожне не створене місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, закон зобов'язує відповідача виділяти та створювати відповідно до 4% нормативу робочих місць для інвалідів, інформувати центри зайнятості, та звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів.

Пунктами 1.1, 2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013р. №316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013р. за №988/23520 визначено, що форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" заповнюється роботодавцями. Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Пунктом 2.1 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007р. №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007р. за №117/13384 передбачено, що звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно з матеріалами справи відповідач виконав свої обов’язки по створенню робочого місця для працевлаштування інваліда та належним чином проінформував про наявність вакансії центр занятості та відзвітував про це перед Фондом соціального захисту інвалідів. /а.с.6, 20-21/

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягаючими задоволенню.

На підставі викладеного, оскільки при вирішені справи суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального закону, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу селянського господарства «Вікторія» задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до селянського господарства «Вікторія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 18222,22грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1530,48грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь селянського господарства «Вікторія» судові витрати в сумі 913,50грн.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький