Рішення № 5459176, 13.02.2008, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-05-65

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2008 р. Справа 13/4-08

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя С. Тісецький

Секретар судового засідання В. Гриневич

Представники :

позивача : ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача: Максаєв Ю.В.

Місце розгляду справи: приміщення суду, кімн. №1115.

розглянувши справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і/номер НОМЕР_1, адреса представника: АДРЕСА_2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвітло" (Юридична адреса: 21021, вул. Порика, 7, м. Вінниця, код 25495741, Фактична адреса: м Вінниця, провулок Щорса, 14 б) про стягнення 21362,2 грн. заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Посилаючись на умови договору купівлі-продажу №2/04 від 02.04.07 та документи, що свідчать про виконання позивачем своїх зобовязань, останній просить стягнути з відповідача 21362,20 грн., в тому рахунку 6040 грн. боргу, 8372,70 грн. пені, 45,30 грн. 3% річних, 210,18 грн. упущеної вигоди, 154,02 грн. інфляційних втрат та 500 грн. моральної шкоди.

При підрахунку всіх складових заявленої до стягнення суми судом виявлено арифметичну помилку, а саме у вступній частині позовної заяви ціна позову зазначена в розмірі 21362,2 грн., тоді як фактично позивач вимагає стягнути з відповідача 15322,22 грн. Таким чином, у відповідності з ч.2 ст. 55 ГПК України суд визначає ціну позову в розмірі 15322,22 грн.

В процесі розгляду справи відповідач розрахувався з позивачем в частині основного боргу в сумі 6040 грн., у зв'язку з чим заявою від 11.01.08 позивач відмовився від стягнення основного боргу.

В подальшому, заявою від 18.01.08 позивач збільшив до 244,62 грн. розмір позовних вимог в частині упущеної вигоди та заявою від 12.02.02 - зменшив до 5632 грн. позовні вимоги в частині пені, фактично відмовившись від стягнення 2740,7 грн. пені.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, однак представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення 5632 грн. пені, 45,30 грн. 3% річних та 154,02 грн. інфляційних втрат, визнав. При цьому відповідач заперечував проти стягнення 244,62 грн. упущеної вигоди та 500 грн. моральної шкоди, посилаючись на безпідставність заявлених сум.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до укладеного сторонами договору №2/04 від 02.04.07, позивач (постачальник) продає, а відповідач (покупець) купує автохімію, автомасла, автокосметику (далі "Товар"), кількість та асортимент яких узгоджується сторонами та зазначаються в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. Згідно п.2.3 Договору оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту його фактичної передачі та надання всіх необхідних документів (видаткової накладної, податкової накладної та інших необхідних документів).

Позивач свої зобовязання згідно договору виконав повністю, що підтверджується видатковими накладними на 8 аркушах (а.с. 21-28), відповідно до яких позивач поставив, а відповідач отримав товарно-матеріальні цінності на суму 23194,73 грн.

Відповідач свої зобовязання згідно договору, виконав частково провівши розрахунок з позивачем на суму 17154,73 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 29-38).

Таким чином, станом на момент порушення провадження у справі заборгованість відповідача складала 6040 грн.

Наявність у відповідача вказаної заборгованості в сумі 6040 грн. також підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків стоном на 02.10.07 від 02.40.07.

Однак, після порушення провадження у справі відповідачем погашено основний борг на суму 6040 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.12.07, а тому провадження у справі в частині стягнення 6040 грн. слід припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно п. 5.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання умов даного договору, вина сторона несе відповідальність передбачену даним договором та чинним законодавством України, а в силу п. 2.3 Договору процентна ставка пені, за неоплату у вказаний період, складає 0,5% від вартості відпущеного товару за кожний день прострочки, що починає нараховуватись з тридцять першого дня після прийняття товару покупцем.

З огляду на наведене, а також беручи до уваги визнання відповідачем позову в частині пені, позовні вимоги в частині стягнення 5632 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, як зазначено вище, позивач заявою від 12.02.02 зменшив позовні вимоги в частині пені до 5632 грн., фактично відмовившись від стягнення 2740,7 грн. пені.

Часткова відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству та не порушує будь-чиї інтереси та охоронювані законом права, у звязку з чим часткова відмова підлягає прийняттю, а провадження у справі в частині стягнення 2740,7 грн. пені слід припинити по п. 4 ст. 80 ГПК України.

Крім того, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення, 45,30 грн. 3% річних та 154,02 грн. інфляційних втрат.

Так, відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, вимоги позивача в частині стягнення 45,30 грн. 3% річних та 154,02 грн. інфляційних втрат, заявлені правомірно.

В той же час, позовні вимоги в частині стягнення 244,62 грн. упущеної вигоди та 500 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, а згідно ч. 2 вказаної статті розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обґрунтовуючи упущену вигоду позивач послався на договір №002510/FDD31-07 від 26.11.07 про строковий банківський вклад, відповідно до якого банк нараховує та виплачує вкладнику 16,22% річних від суми вкладу.

Однак, позивачем не надано доказів того, що залишок непогашеного відповідачем боргу в сумі 6040 грн. останнім спрямувався б саме на депозитний рахунок, а отже, позивачем не доведено належними засобами доказування, наявності у відповідача упущеної вигоди в сумі 244,62 грн.

Стосовно заявленої моральної шкоди в сумі 500 грн., то позивачем не доведено, як факту її спричинення, так і безпосереднього і необхідного причинно-наслідкового звязку між неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором та завданням моральної шкоди.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 5831,32 грн., в тому рахунку 5632 грн. пені, 45,30 грн. 3% річних та 154,02 грн. інфляційних втрат.

Заявлені позивачем судові витрати, пов'язані з оплатою витрат на правову допомогу, відшкодуванню не підлягають, оскільки в силу ст. 44 ГПК України до складу судових витрат включаються витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката, тоді як представник позивача ОСОБА_2 приймав участь у справі в якості СПД, про що свідчить розрахункова квитанція від 27.11.07 видана СПД ОСОБА_2 про сплату останньому 1000 грн. авансу згідно договору від 27.11.07. Крім того, зазначеного у квитанції договору від 27.11.07, а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордера адвоката на ведення справи, позивачем не надано.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82-84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвітло" (Юридична адреса: 21021, вул. Порика, 7, м. Вінниця, код 25495741, Фактична адреса: м Вінниця, провулок Щорса, 14 б) 5632 грн. (п'ять тисяч шістсот тридцять дві грн.) пені, 45,30 грн. (сорок п'ять грн.. тридцять коп.) 3% річних, 154,02 грн. (сто п'ятдесят чотири грн. дві коп.) інфляційних втрат, 58,31 грн. (п'тдесят вісім грн. тридцять одна коп.) витрат на державне мито, 44,91 грн. (сорок чотири грн. дев'яносто одна коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і/номер НОМЕР_1, адреса представника: АДРЕСА_2).

3. Провадження у справі в частині стягнення 6040 грн. боргу та 2740,7 грн. пені., припинити.

4. У задоволенні позову в частині стягнення 244,62 грн. упущеної вигоди та 500 грн. моральної шкоди, відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і/номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого державного мита в розмірі 72,74 грн. (сімдесят дві грн. сімдесят чотири коп.), перерахованого квитанцією №44799 від 07.12.07, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

7. Рішення направити сторонам.

Дане рішення суду, завірене печаткою суду, є підставою фінансовим органам для повернення держмита з Державного бюджету України.

Суддя С. Тісецький

Резолютивну частину рішення оголошено 13.02.2008 р.

Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 18.02.2008 р.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 лютого 2008 р.