Ухвала суду № 54587801, 11.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1128/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3836/15Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Бондаревської С.М., Буленка О.О.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника позивача ОСОБА_2

відповідачаДяченко А.С.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.07.2007 року ОСОБА_4 09.07.2007 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У звязку з порушеннями зобовязань за кредитним договором ОСОБА_4 станом на 31.05.2015 року має заборгованість 23 725,12 грн., яка складається з наступного: 12 666,69 грн. - заборгованість за кредитом; 9 010,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 442,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8,6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1 105,96 грн. - штраф (процентна складова). Просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказаний розмір заборгованості.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 банк "Приват Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 банк "Приват Банк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.07.2007 року в сумі 23725,12 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 банк "Приват Банк" судовий збір в сумі 243,60 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила відповідач ОСОБА_4, яка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення. Вказала, що суд не витребував та не вручив їй кредитний договір, внаслідок чого вона позбавлена можливості бути освідомленою про розмір кредиту, який явно завищений, суд невірно допустив до участі представника банка, у якого повноваження закінчилися 25.10.2012 р., також суд не взяв до уваги її заяву до банку про відхилення згоди на укладення кредитного договору.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.07.2007 року ОСОБА_4 09.07.2007 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 14).

Відповідачем під час судового засідання для огляду надано кредитну картку №4149605352799704, де на тильній стороні вказано строк її дії, а саме липень місяць 2015 року, про що йдеться й і у заяві на отримання кредиту.

Крім цього, у заяві про отримання кредиту вказано згоду на отримання відповідачем інформування через е-mail або SMS. (а.с.14).

Позивачем 27.09.2007 року було змінено кредит ліміту до 4 200 гривень та повідомлено про це відповідача.

ОСОБА_4 не заперечувала проти зміни ліміту кредиту та 01.10.2007 року зняла із кредитної картки суму 4 200 гривень. При цьому не звернулася до працівників ПАТ КБ « Приват Банк» та не повідомила, що вона не бажає, щоб було змінено кредит лімітування, а мовчазно зняла кошти, тим самим дала згоду на підняття кредиту лімітування.

04.08.2009 року позивачем було змінено кредит ліміту до 4 235 гривень та повідомлено про це відповідача.

ОСОБА_4 не заперечувала проти зміни ліміту кредиту та 04.08.2009 року зняла із кредитної картки суму 322,97 гривень.

06.10.2009 року позивачем було змінено кредит ліміту до 4 200 гривень та повідомлено про це відповідача.

ОСОБА_4 не заперечувала проти зміни ліміту кредиту. 21.04.2011 року позивачем було змінено кредит ліміту до 5 000 гривень та повідомлено про це відповідача.

ОСОБА_4 не заперечувала проти зміни ліміту кредиту і 23.04.2011 року та 11.05.2011 року зняла із кредитної картки загальну суму 460 гривень.

24.05.2011 року позивачем було змінено кредит ліміту до 6 000 гривень та повідомлено про це відповідача.

ОСОБА_4 не заперечувала проти зміни ліміту кредиту та 11.06.2011 року зняла із кредитної картки суму 350 гривень.

20.06.2011 року позивачем було змінено кредит ліміту до 8 000 гривень та повідомлено про це відповідача.

ОСОБА_4 не заперечувала проти зміни ліміту кредиту та 14.07.2011 року зняла із кредитної картки суму 300 гривень.

21.07.2011 року позивачем було змінено кредит ліміту до 10 000 гривень та повідомлено про це відповідача.

ОСОБА_4 не заперечувала проти зміни ліміту кредиту та 15.08.2011 року зняла із кредитної картки суму 1 700 гривень.

20.08.2011 року позивачем було змінено кредит ліміту до 13 000 гривень та повідомлено про це відповідача.

ОСОБА_4 не заперечувала проти зміни ліміту кредиту та з 16.09.2011 року почала знімати із кредитної картки різні суми, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, яку додано до позову, зі сплатою відсотків за користування кредитам у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с. 6-13).

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terras/pages/704 складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додано до позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_4 станом на 31.05.2015 року має заборгованість 23 725,12 грн., яка складається з наступного: 12 666,69 грн. - заборгованість за кредитом; 9 010,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 442,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8,6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1105,96 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 12).

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що платіжна картка на ім»я відповідача має строк дії до 01.08.2015 року, відповідач періодично вносила платежі, але при цьому порушувала графік погашення щомісячних платежів, тому позивач має право на повернення кредиту у повному обсязі до спливу останнього місяця дії картки.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Виходячи із правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 р. (справа №6-14 цс 14) відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погавшення кредиту перебіг строку давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

У суді апеляційної інстанції відповідач визнала факт отримання платіжної картки, визнала факт зняття грошових коштів з неї всього у розмірі 13000 грн., підтвердила факт частково погашення кредиту.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача просив застосувати до спірних правовідносин положення ст. 616 ЦК України, яка передбачає правові наслідки порушення зобов»язання з вини кредитора, але колегія суддів приходить до висновку про те, що представником відповідача неправильно визначена природа спірних првовідносин, тому відсутні правові підстави для застосування вказаної норми права до правовідносин сторін по справі.

Доводи відповідача про те, що місцевий суд, ухвалюючи судове рішення, не витребував та не вручив їй кредитний договір, внаслідок чого вона була позбавлена можливості бути освідомленою про суму кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору, вона, як сторона договору, після його укладення повинна була отримати примірник договору. Вказане не впливає назаконність судового рішення, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази щодо предмету спору. Відповідач не була позбавлена можливості знати про стан свого рахунку, безпосередньо звернувшись до банку з цього питання.

Також не заслуговують на увагу довод відповідача про те, що місцевий суд неправильно допустив до участі по справі представника банку ОСОБА_6, у якого повноваження закінчилися 25.10.2012 р., оскільки даний представник у судовому засідання 28.10.2015 року не брав участь, а брав участь представник ОСОБА_7 на підставі довіреності від 04.03. 2014 року (а.с. 76).

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що суд не взяв до уваги її заяву від 13.08.2013 р. (а.с. 84) на ім»я банку про відхилення згоди на укладення кредитного договору, оскільки вказане не впливає на законність ухваленого судового рішення. Кредитний договір укладено 09.07.2007 р., виконувався сторонами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С У Д Д І :