Постанова № 54579780, 22.12.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р.Справа № 915/1438/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Гладишевої Т.Я., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енетеп

на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015р.

по справі № 915/1438/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Енетеп

про стягнення 116 209,08 грн.

Встановила:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Енетеп, в якій просило стягнути з останнього суму заборгованість у розмірі 116 209,08 грн., з яких: 66 821,24 грн. - основний борг, 3 673,18 грн. - 7 % штрафу, 37 828,00 грн. - збитки від інфляції, 4 138,04 грн. пеня та 3 748,62 грн. - 3% річних.

Позов мотивований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Енетеп не виконало свої зобов'язання за укладеним Договором купівлі-продажу природного газу № 12/539-ТЕ-22 від 28 серпня 2012 року в частині оплати за поставлений природний газ, що є підставою для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на положення ст.ст. 526, 610-612, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015р. (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Енетеп" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості в сумі 101 502,25 грн., з яких: 52 473,94 грн. - основний борг, 3 673,18 грн. - 7 % штрафу, 3 698,45 грн. - 3 % річних, 37 769,49 грн. - збитки від інфляції, 3 887,19 грн. - пеня, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2 030,04 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення сум мотивоване неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами, в частині строків оплати отриманого природного газу.

В частині часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд першої інстанції послався на помилковість розрахунку зробленого позивачем.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Енетеп звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на те, що позивачем не надано до позову додатку з розрахунком заборгованості споживача та не додержано порядку досудового врегулювання спору.

На думку скаржника, позивачем не доведений належними та допустимими доказами обсяг отриманого відповідачем у позивача в межах договору природного газу.

Також апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції в порушення ст. 69 ГПК України порушені строки розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників в судове засідання не направили. Про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

При цьому апеляційною інстанцією враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енетеп" укладено Договір № 12/539-ТЕ-22 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Положеннями пункту 3.1 договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ.

За умовами п.3.4 договору не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, Покупець зобовязався надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязався повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, що підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмові формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно умов викладених у розділі 6 договору сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків, згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 -го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 вересня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у частинах 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу природний газ протягом жовтня - грудня 2012 року, в обсязі 106,992 тис. куб. м., на загальну суму 140 073 грн. 94 коп., що підтверджується витягом з реєстрів реалізації природного газу, фактично спожитих теплопостачальними підприємствами у жовтні - грудні 2012 року з боку яких непідписані акти приймання-передачі газу у відповідності до вимог методики до наказу Мінпаливенерго № 288 та самими реєстрами, а також технічними актами про обсяги спожитого (про транспортованого) природного газу за жовтень - грудень 2012 року, які підписані Відповідачем, ( а.с.21-27).

На виконання умов п. 6.1 Договору Відповідачем фактично перераховано на рахунок Позивача грошові кошти в сумі 87 600 грн., що підтверджуються сальдом ТОВ "Енетеп" з 01.08.2012р. по 30.04.2015р., операціями по підприємству ТОВ "Енетеп" з 01.08.2012р. по 30.04.2015р. та розрахунком боргу ТОВ "Енетеп" за Договором станом на 19.05.2015 (а.с. 11-14).

В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені строки. Несплаченою залишилась сума заборгованості у розмірі 52 473,94 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахований основний борг за поставлений природний газ за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року в сумі 66 821,24 грн.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанцій про часткове задоволення суми основного боргу відповідача в сумі 52 473,94 грн., у зв'язку з помилковим зазначенням суми основного боргу за грудень 2012 року (розрахунок боргу ТОВ "Енетеп" за Договором станом 19.05.2015р.(а.с. 11-12).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

У звязку з тим, що в порушення п. 6.1 Договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені строки, у звязку з чим згідно з п.7.2 Договору позивачем здійснено нарахування штрафних та фінансових санкцій на підставі пункту 7.2 Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу позивач нарахував пеню в загальному розмірі 4 138,04 грн. та 7 % штрафу у розмірі 3 673,18 грн.

Судова колегія перевіривши розрахунки позивача, погоджується з висновком першої інстанції щодо часткового задоволення вимоги в цій частині та стягнення з відповідача пені в сумі 3 887,19 грн. (в зв'язку з помилковим зазначенням суми боргу в розрахунку)

Нараховані позивачем 7 % штрафу у розмірі 3 673,18 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки суду першої інстанції інфляційних витрат та 3 % річних як обґрунтовані та такі, що здійснені згідно з вимогами діючого законодавства. Таким чином, за вказаними розрахунками з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 37 769,49 грн. та 3 698,45 грн. - 3 % річних.

Отже, оскільки позивач помилився із зазначенням суми боргу в розрахунках, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта стосовно того, що позивачем не застосовано досудове врегулювання господарського спору передбачене п. 9.1 Договору з огляду на наступне.

Пунктом 9.1 Договору зазначено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобовязується вирішувати їх шляхом переговорів та консультацій.

Крім того, пунктом 9.2 визначено, що у разі недосягнення Сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Тлумачення пункту 9.1 Договору як такого, що обмежує право сторони на звернення до суду необхідністю попереднього досудового врегулювання є хибним, адже позбавлення особи права на судовий захист у звязку із тим, що така особа не здійснила певні дії (наприклад, не направила претензію, документально не оформила переговори) порушує конституційне право особи на судовий захист, передбачене ч.2 ст.8, ч.4 ст. 13, ст. 55 Конституції України.

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача проти задоволення позову позивача, що позивачем не доведений належними та допустимими доказами обсяг отриманого відповідачем у позивача в межах договору природного газу, оскільки ці заперечення повністю спростовуються технічними актами про обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу наявних в матеріалах справи.

Доводи апелянта відносно порушення судом першої інстанції строку розгляду справи спростовується наявним в матеріалах справи клопотанням про продовження строку розгляду справи заявленим позивачем 30 вересня 2015 року у судовому засідані. Більш того, на зазначеному клопотанні наявний підпис представника відповідача ОСОБА_1 із записом «Підтримую». (а.с. 84)

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Отже, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 85,99,101, 103 п.1, 105 ГПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енетеп залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015р. по справі № 915/1438/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 24.12.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Т.Я. Гладишева

СуддяН.В. Ліпчанська