Ухвала суду № 54578955, 14.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 р. Справа № 876/6605/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.

з участю

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. по справі № 813/7406/14 за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, за участі третьої особи Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення страхової суми,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Державної фіскальної служби України, за участі третьої особи Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неукладення договору в 2013 - 2014 роках на страхування посадових осіб контролюючих органів та стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету страхової суми в розмірі 479 548,35 грн. на користь ОСОБА_3.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. по справі № 813/7406/14 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав, з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне зясування всіх обставин справи, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. по справі № 813/7406/14 та прийняти нову постанову, якою задоволити її позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, що відповідно до ч.4 ст, 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 працювала в ДПІ у Радехівському районі Львівської області з 15.06.06 року по 12.03.13 року на посаді Заступника начальника цієї інспекції, що підтверджується довідками № 48/10/05-00 від 07.03.13р. та № 3577/10/05-00 від 24.05.13 року.

Як вбачається з довідки міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК №1 серії 10 ААБ №131409 від 15.02.13р. та серії ЛВА3 №013714 від 18.02.13р., ОСОБА_4 була встановлена ІІ група інвалідності загального захворювання та визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 75%.

Відповідно 06.03.13 року ОСОБА_4 оформила заяву на виплату страхової суми за формою, встановленою додатком №2 Порядку та умов обовязкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, без зазначення назви страхової компанії, та подала таку заяву до ДПІ у Радехівському районі Львівської області.

13 березня 2013 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 I-СГ №309116.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29.09.14р., виданого приватним нотаріусом ОСОБА_6, спадкоємцем майна ОСОБА_4 є ОСОБА_3. Спадщина на яку видано вказане свідоцтво складається з страхової суми з відповідними відсотками та нарахуваннями, що підлягають виплаті особі застрахованій за обовязковим державним особистим страхуванням посадових осіб органів державної податкової служби.

Інформацію щодо страхування спадкодавця містить довідка №2943/040, яка видана Державною податковою інспекцією у Радехівському районі Державної податкової служби Львівської області 25.04.13 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 (ОСОБА_3) ОСОБА_7 зверталась до Міністерства доходів і зборів України з запитом про повідомлення реквізитів страхової компанії, що є страховиком посадових осіб Міндоходів України, для подальшого отримання страхової суми, що належить їй у порядку спадкування.

На вказане звернення, 15 листопада 2013 року Міністерством доходів і зборів України (правонаступником якого є Державна фіскальна служба України) надано відповідь за № 5641/п/99-99-03-05-02-14, з якої слідує, що договір страхування посадових осіб контролюючих органів Міністерство доходів і зборів України з жодною страховою компанією у 2013 році не укладало.

Згідно положень ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 999 Цивільного кодексу України, законом може бути встановлений обов'язок юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Статтею 991 Цивільного кодексу України визначено право страховика відмовитися від здійснення страхової виплати у разі наявності підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавство визначає страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України "Про страхування"). Відносини страхування виникають на підставі укладення учасниками таких відносин договору страхування.

Статтею 981 Цивільного кодексу України встановлена обовязкова письмова форма договору страхування. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 347 Податкового кодексу України, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, посадові особи контролюючих органів підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності). Порядок та умови страхування посадових осіб контролюючих органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п. 5 «Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.94р. № 349, страховик виплачує страхові суми:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов'язків його спадкоємцям - у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав;

б) у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

Ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності, причини і час її настання, професія, з якою пов'язане ушкодження а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, визначаються шляхом проведення медико-соціальної експертизи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами мед-експертної справи ОСОБА_4, зокрема з акту № 229/6 огляду МСЕК встановлено причиною інвалідності ОСОБА_4 загальне захворювання (онкологія).

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано доказів причиннонаслідкового звязку між хворобою ОСОБА_4 та службовими обов'язками, які нею виконувались. Вказане, унеможливлює вирішення питання щодо наявності законних підстав для нарахування та виплати ОСОБА_8 страхової суми на підставі ст. 347 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності твердження позивача про настання з ОСОБА_4 страхового випадку, оскільки законом встановлена обовязкова письмова форма договору страхування, а в даному випадку такий договір не укладався.

Крім цього, судом першої інстанції вірно зазначено, що рішення про виплату чи відмову у виплаті страхових платежів приймається страховиком за договором страхування. Прийняття таких рішень, як і кваліфікація певної події як страхового випадку, не належить до компетенції податкового органу чи суду.

Відповідно до положень ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Правовими нормами статті 1218 Кодексу до складу спадщини віднесено усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 ЦК України визначено права та обовязки особи, які не входять до складу спадщини. Так, зокрема, до складу спадщини не входить права та обовязки, які нерозривно повязані з особою спадкодавця. Зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Однак, наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем за життя. В такому разі ЦК України встановлює, що право вимагати виплати таких сум входить до складу спадщини.

З наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що страхові виплати, які позивач просить стягнути, не були нараховані ОСОБА_4 на момент смерті,а відтак і не належали спадкодавцеві, що свідчить про те, що такі не можуть входити до складу спадщини.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що право працівника податкового органу на обовязкове страхування за рахунок державного бюджету нерозривно повязане з особою такого працівника, а тому, у випадку порушення цього права відповідачем шляхом не укладення договору на страхування посадових осіб контролюючих органів, право захисту такого не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не укладення договору на страхування посадових осіб контролюючих органів, відтак судом першої інстанції в задоволені позову відмовлено правильно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.160 ч.3, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. по справі № 813/7406/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяІ.І. Запотічний

СуддіО.І.Довга

ОСОБА_9

Повний текст ухвали складений 18.12.2015 року.