Рішення № 54578779, 21.12.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2015 р.Справа № 921/1052/15-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З.

при секретарі Сиротюк К.В.

розглянув справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Підгороднє, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача: ОСОБА_2 підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в розмірі 30 967,18 грн.

В судове засідання з"явились:

від позивача: ОСОБА_3 представник, довіреність №1-10/10 від 10.10.2015р.

від відповідача: ОСОБА_4 представник, довіреність №06-4/503 від 24.03.2015р.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст.81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Тернопільської області Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 подано позов до відповідача ОСОБА_2 підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про cтягнення заборгованості в розмірі 30 967,18 грн.

Ухвалою суду від 16.10.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.11.2015 р.

В судовому засіданні 04.11.2015р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 04.11.2015р. підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Також через канцелярію суду частково подав документи, які витребовувались ухвалою суду від 16.10.2015р. (вх.№23347).

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2015р. не зявився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки не повідомив, в зв"язку з чим розгляд справи відкладено на 25.11.2015р.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду та продовжувався строк її розгляду на 15 днів в порядку ст.69 ГПК україни.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2015р. підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.12.2015р. не заперечив щодо факту підписання договору №09 від 01.08.2012р. з ФОП ОСОБА_1, згідно якого виникла основна сума боргу та визнав позовні вимоги повністю в розмірі 30 967,18 грн. (вх. №26539).

В судовому засіданні 21.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01 серпня 2012 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі Виконавець) та Філією "Деренівський асфальтобетонний завод" ДП "Тернопільський райавтодор" (надалі Замовник) укладено договір про надання транспортних послуг №09, відповідно до умов якого Виконавець зобов"язується виконати, а Замовник прийняти та оплатити послуги по перевезенню вантажів (п.1.1 Договору).

Згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору вартість послуг за 1 т/км перевезеного вантажу становить 0,85 грн в т.ч. ПДВ з урахуванням вартості пального та вказується в акті виконаних робіт. Оплата за надані послуги проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата проводиться протягом 5 днів з дня виставлення рахунку. Факт надання послуг, вартість одного кілометра та маршрути оформляються актами виконаних робіт, вартість 1т/км може бути змінена і узгоджена сторонами.

На виконання умов договору про надання транспортних послуг №09 від 01.08.2012р. позивач надав послуги, про що свідчить рахунок №11 від 01.11.2012р. на суму 17 625,60 грн. та податкові накладні №7 від 01.08.2012р., №2 від 01.09.2012р., №8 від 11.10.2012р. (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Факт виконання позивачем та отримання відповідачем послуг підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг) на суму 17 625,60 грн., підписані повноважними представниками сторін та завірені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, відповідач порушив умови договору щодо оплати за надані послуги, заборгувавши станом на час звернення з позовом до суду 17 625,60 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 1 550,09 грн та інфляційні втрати в розмірі 11 791,49 грн, які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобовязань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору про надання транспортних послуг №09 від 01.08.2012р. (відповідно до умов якого Виконавець зобов"язується виконати, а Замовник прийняти та оплатити послуги по перевезенню вантажів (п.1.1 Договору), позивач надав послуги, що підтверджується рахунком №11 від 01.11.2012р. на суму 17 625,60 грн. та податковими накладними №7 від 01.08.2012р., №2 від 01.09.2012р., №8 від 11.10.2012р. (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору вартість послуг за 1 т/км перевезеного вантажу становить 0,85 грн в т.ч. ПДВ з урахуванням вартості пального та вказується в акті виконаних робіт. Оплата за надані послуги проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата проводиться протягом 5 днів з дня виставлення рахунку. Факт надання послуг, вартість одного кілометра та маршрути оформляються актами виконаних робіт, вартість 1т/км може бути змінена і узгоджена сторонами.

Факт виконання позивачем та отримання відповідачем послуг підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг) від 01.08.2012р., 01.09.2012р., 01.10.2012р. на суму 17 625,60 грн., підписані повноважними представниками сторін та завірені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи).

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач свої зобовязання щодо оплати за виконані послуги не виконав, заборгувавши позивачу 17 625,60 грн.

Позивачем надіслано відповідачу претензію №1 від 13.03.2015р., на яку останнім надано відповідь №06-3/531 від 30.03.2015р., що після надходження коштів та розблокування рахунків ДП "Тернопільський облавтодор" дана заборгованість буде погашена. Крім того, відповідач в судовому засіданні визнав заборгованість в розмірі 30 967,18 грн.

Отже, станом на момент розгляду справи, основний борг відповідача перед позивачем становить 17 625,60 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобовязань позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 1 550,09 грн та інфляційні втрати в розмірі 11 791,49 грн., які підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1218 грн.

Крім того, суд зазначає наступне:

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Так, пунктом 1 ст. 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (редакція чинна з 01.09.2015 р.).

Згідно зі ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн 00 коп.

Предметом судового розгляду у справі №921/1052/15-г/15 є вимога майнового характеру: стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 30 967,18 грн, за яку належить до сплати 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1218,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 827,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №8\13 від 19.08.15р. Таким чином, сума зайво сплаченого судового збору становить 609,00 грн.

Згідно п. 7 Закону України "Про судовий збір", в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Представник позивача разом з позовними вимогами заявив клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 609,00 грн.

Враховуючи викладене, суд повертає позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 609,00 грн. на підставі п.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в звязку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом .

Керуючись ст.ст. 3, 4, 41, 42, 43,44, 45,46,12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Тернопіль, вул. Кульчицької, 8, код ЄДРПОУ 31995099) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (с. Підгороднє, вул. Вербицького, 57, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 17 625 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять п"ять) грн. 60 коп. основного боргу, 11 791 (одинадцять тисяч сімсот дев"яносто одну) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 1 550 (одну тисячу п"ятсот п"ятдесят) грн. 09 коп. 3 % річних, 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Повернути Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (с. Підгороднє, вул. Вербицького, 57, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України 609 (шістсот дев"ять) грн. 00 коп. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №8\13 від 19.08.2015р.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.12.2015 р.

СуддяГаламай О.З.