Рішення № 54578744, 08.12.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2015 р.Справа № 921/1043/15-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Агрон", с.В.Гаї Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача приватного підприємства "Оліяр", с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області

про визнання недійсним договору поставки

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 17.09.2015р.; ОСОБА_2 довіреність б/н від 02.01.2015 р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 07.09.2015р.,

В судовому засіданні представникам сторін розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового засідання 08.12.2015 року технічними засобами не здійснювалася у звязку з відсутністю відповідних клопотань сторін.

Водночас, відповідно до ухвали господарського суду від 27.10.2015 року задоволено клопотання відповідача б/н від 22.10.2015 року, та в порядку ст. 74-1 ГПК України судові засідання 05.11.2015 року та 19.11.2015р. проводились в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено господарському суду Львівської області.

Приватне підприємство "Агрон", м. Тернопіль, звернулося 12.10.2015р. (згідно штампу вхідної кореспонденції №1088 від 12.10.2015р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Оліяр", с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області, про визнання недійсним договору № 05-01/230615 про поставку майбутнього врожаю 2015 від 23 червня 2015 р. з підстав, передбачених ст.ст. 215, 229 ЦК України.

Позов обґрунтовується наступними документами: копією проекту контракту 05-01/23.06.15 про поставку майбутнього врожаю 2015р.; специфікацією №1 до контракту № 05-01 від 23.06.2015р.; електронною перепискою між сторонами; копією проекту контракту № 05-01/23062015 від 23.06.2015р., підписаного зі сторони позивача; специфікацією №1 до контракту № 05-01 від 23.06.2015р; графіком поставок ріпаку урожаю 2015 року до контракту № 05-01/23062015 від 23.06.2015р.; копіями листів №172 від 01 липня 2015 року та № 174 від 02 липня 2015 року із доказами їх направлення відповідачу у справі (згідно опису вкладення № 4602505876746 від 12.10.2015р.); додатковими поясненнями щодо факту підписання керівником підприємства графіку поставок, іншими документами.

Ухвалою господарського суду від 13 жовтня 2015 року порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи, судове засідання призначено на 27 жовтня 2015 року, а явку сторін визнано обов"язковою.

Сторони в судове засідання 27.10.2015р. не з'явилися, надавши суду клопотання б/н від 27.10.2015 р. (зареєстровано канцелярією суду 27.10.2015 р. за вх. №22681, та клопотання відповідача без номеру від 22.10.2015 р., вх.. номер 22544 від 26.10.2015 р) про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи участю представника ПП "Агрон" в розгляді іншої судової справи у Львівському апеляційному адміністративному суді та неможливістю прибуття в судове засідання представника ПП "Оліяр" по причині віддаленості господарського суду Тернопільської області. Просив здійснювати наступні судові засідання у режимі відео конференції.

В подальшому розгляд справи було двічі відкладено (на 05.11.2015 р. та 19.11.2015 р.); в засіданні 19.11.2015 р. оголошувалася перерва до 08.12.2015 року з метою надання можливості сторонам надати суду додаткові докази та заперечення по суті заявленого позову.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю із підстав, зазначених у позові. Звертає увагу на те, що істотною помилкою при укладенні контракту № 05-01/230615 про поставку майбутнього врожаю від 23.06.2015 р. є відсутність інформації у директора ПП "Агрон" на дату його підписання щодо графіку поставок ріпаку урожаю 2015 р., який було надіслано лише 26.06.2015 р. відповідачем і який є істотною умовою договору поставки.

Даний графік передбачає поставку ріпаку щоденно в кількості по 120 тон. Виробничі потужності ПП "Агрон" не дають змоги зібрати та навантажити в день таку кількість продукції. Стверджує, що у разі надання відповідачем графіку поставок одночасно із проектом контракту, то за даних умов такий би підписано не було. Зазначає, що директор ПП "Агрон" ОСОБА_4 не була ознайомлена із графіком поставки, який є істотною умовою договору поставки і не погоджувала його. Графік поставок ріпаку урожаю 2015 року , що є додатком № 1 до контракту № 05-01/230615 від 23 червня 2015 року, було отримано після підписання договору і 26 червня відправлено із проставленням печатки підприємства, а замість підпису директора встановлене факсиміле підпису ОСОБА_4, тобто було підписано не уповноваженою на це особою.

Відповідач 03.11.2015р. (вх.№23200) надав відзив на позов, згідно якого позов заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому зазначає, що факт укладення контракту є доведеним, оскільки надісланий позивачу проект даного контракту № 05-01/23 про поставку майбутнього врожаю 2015 р. від 23.06.2015 р., тобто надіслана приватним підприємством "Оліяр" оферта укласти договір в розумінні ст. 641 ЦК України та ч. 2 ст. 181 ГК України була прийнята позивачем, про що свідчить факт підписання контракту, проставлення печатки юридичної особи та відправлення двох примірників контракту на адресу відповідача 24.06.2015 р. Щодо відсутності підпису відповідача на оферті, то ПП "Оліяр" звертає увагу суду, що оферта не є правочином, відповідно вимоги щодо обов"язковості її підпису на оферту не поширюються. Листом від 01.07.2015 р. № 172, та № 174 від 02.07.2015 р. позивач фактично здійснив відмову від акцепту, оскільки відкликав свою відповідь про прийняття оферти, пропустивши законодавчо встановлений строк для такої відмови на 7 днів, що є неприпустимим.

Натомість відповідач, в порядку ст. 181 ГК України в двадцятиденний строк погодившись з умовами договору поставки, підписав текст договору та один примірник надіслав 06.07.2015 року на адресу позивача, що не заперечується сторонами.

Укладення даного контракту під впливом помилки вважає не доведеним, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача до правоохоронних органів з приводу недбальства службових осіб; проставлення печатки на графіку поставок, на думку відповідача, свідчить про волевиявлення сторони до настання певних правових наслідків; сторона відповідача не була обізнана про перевищення повноважень особою, якою графік підписано від імені керівника ОСОБА_4 за допомогою факсиміле і зворотнього позивачем не доведено; позивач не скористався правом щодо зміни строків поставок, який передбачено умовами контракту, тим самим не усунув помилку, яку вважає істотною. Наводить інші заперечення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як свідчать матеріли справи, 23 червня 2015 року між приватним підприємством «ОЛІЯР» (надалі за текстом - відповідач) та ПП «АГРОН» було укладено договір шляхом надсилання ПП "Оліяр" в електронному вигляді в двох примірниках проекту Контракту № 05-01/230615 про поставку майбутнього врожаю 2015 від 23 червня 2015 року, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю ріпак урожаю 2015 року (надалі Товар), відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною даного контракту, а покупець зобовязався прийняти цей товар і сплатити за нього визначену Контрактом ціну (п.1.1 Контракту).

Якість, асортимент Товару, одиниця виміру, загальна кількість Товару узгоджується Сторонами та визначається специфікацією, що є додатковою угодою до цього контракту. Орієнтовна кількість товару, що підлягає поставці, становить 1200 тон. Строк поставки визначається згідно графіку поставок додаток №1, що є невід'ємною частиною даного Контракту (п. 1.2 Контракту).

У розділі ІІ контракту сторони визначили, що поставка товару буде здійснюватися в пункт призначення, а саме: с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області окремими партіями шляхом завантаження транспортного засобу Постачальником. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п.п. 2.1-2.3. контракту).

Відповідно до п.3.1. Контракту орієнтовна ціна контракту становить 9 684 000,00 гривень (8070 грн. за 1 тонну ріпаку з ПДВ) та складається із суми вартості кожної партії Товару, визначеної у відповідній додатковій угоді на поставку товару. Остаточна ціна Котракту визначається в залежності від офіційного курсу НБУ долару до гривні, кількості поставленого Товару, результатів прийняття Товару по якості в порядку, визначеному цим контрактом.

У пункті 6.8. Контракту сторони передбачили, що даний контракт укладений за допомогою засобів факсимільного та/або електронного звязку є обовязковим до виконання в повному обсязі і є прирівняний до оригіналу, до моменту обміну оригіналами примірників даного Контракту. Причому факсимільні та/або електронні копії такого Контракту, що знаходяться у кожної зі Сторін мають бути повністю однаковими за змістом (аутентичними), а також повинні мати копії печаток кожної зі Сторін та підписи вповноважених осіб Сторін. Контракт підписаний таким чином буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях.

Предметом даного позову позивачем визначено визнання недійсним Контракту як такого, що вчинений під впливом помилки, яка мала істотне значення і за відсутності якої, такий контракт не було б укладено. Помилка, за твердженням позивача, стосується графіку поставок, який для підписання надіслано відповідачем електронною поштою через три дні після підписання тексту правочину, тобто лише 26 червня 2015 року.

Даний графік поставок, що є додатком №1 до контракту №05-01/230615 від 23.06.2015 року було підписано за допомогою факсиміле підпису директора ПП «Агрон» ОСОБА_4, і проставлено печатку юридичної особи та цього ж дня в електронному вигляді направлено відповідачу.

1 липня 2015 року позивач листом №172 повідомив відповідача про те, що укладати даний контракт підприємство не буде по причині неможливості виконати деякі його умови, а 2 липня 2015 року ПП «Агрон» в листі №174 просив вважати даний контракт недійсним, посилаючись на ч.1. ст. 638 ЦК України, якою передбачено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі дійшли згоди з усіх істотних умов договору.

При цьому вказував, що контракт зі сторони ПП "Оліяр" не підписано, відповідно в письмовій формі правочин не укладено, а тому немає юридичної сили. Такі дії відповідача щодо не підписання тексту контракту та не направлення примірника даного договору позивачу поставили під сумнів наміри ПП "Оліяр" укладати даний правочин взагалі. У зв"язку з цим підприємство позивача повідомило про вихід з переговорного процесу та відмову від укладення контракту. В подальшому жодних дій щодо поставок товару на виконання умов Контракту здійснено не було.

Як свідчать матеріали справи, і це не заперечується сторонами, Контракт та Специфікація №1, до нього, підписані зі сторони ПП "Агрон" директором ОСОБА_4, 23 червня 2015 року, а графік поставок, що є додатком №1 до контракту №05-01/230615 від 23.06.2015 року підписано за допомогою факсиміле 26 червня 2015 року (оригінал графіку поставок оглянуто судом в судовому засіданні 08.12.2015 р.), а зі сторони ПП "Оліяр" Контракт, Специфікація та графік поставок підписано виконуючим обовязки директора ОСОБА_5, що діяв на підставі наказу № 67 від 17.06.2015 року (наказ про відпустку керівника знаходиться в матеріалах справи).

ТТобто, спершу пропозиція укласти договір виходила від відповідача у справі, що підтверджено сторонами та вбачається з тексту Контракту щодо зазначення місця його укладення (с. Ставчани Львівської обл.). Проте така пропозиція (оферта) зі сторони ПП "Оліяр" не була підписана оферентом, відповідно, не підтверджувала волю останнього бути зобов"язаною стороною у разі її прийняття позивачем у справі, що суперечить частині 1 статті 641 ЦК України.

Натомість такі дії були здійснені позивачем, який , підписавши два примірники контракту та додаткової угоди, скріпивши підпис директора ОСОБА_4 печаткою юридичної особи, 23.06.2015 року надіслав їх на адресу відповідача для розгляду та підписання.

В справі містяться два примірники контракту за одним і тим же номером та однією датою, котрі є відмінними за своїм змістом, зокрема щодо ціни договору, порядку вирішення спорів (п.п. 5.1-5.4.).

Таким чином, суд доходить висновку, що пропозиція укласти договір виходила саме від позивача у справі, проте на дещо інших умовах, що узгоджується із нормами ст. 646 ЦК України, відповідно ПП "Оліяр", з огляду на відсутність встановленого сторонами строку для розгляду такої пропозиції, мав право її розглянути в межах строку, визначеного законом, зокрема частиною 3 статті 181 ГК України, що і було дотримано, оскільки договір підписано відповідачем 06.07.2015 року (ч.2 ст. 644 ЦК України).

Між тим, вважаючи, що контракт № 05-01/230615 про поставку майбутнього врожаю 2015 від 23 червня 2015 року був укладений під впливом помилки, позивач звернувся за судовим захистом своїх інтересів, що полягає у визнанні спірного правочину недійсним відповідно до приписів статті 229 ЦК України.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, господарський суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За твердженням позивача спірний договір слід визнати недійсним з підстав не підписання керівником підприємства графіку поставок, що є істотною умовою договору поставки, оскільки підпис на графіку здійснено за допомогою факсиміле, а така форма правочину сторонами не була погоджена.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно частини 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження згоди сторін щодо підписання правочину, його додаткових угод сторонами, шляхом факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного чи іншого копіювання, а також відсутні зразки власноручних підписів повноважних осіб.

Посилання позивача на відсутність волевиявлення сторони на укладення даного правочину суд теж оцінює критично, оскільки як встановлено судом і зазначалося вище, позивач в порядку ст. 646 ЦК України надіслав відповідачу оферту , викладену у формі єдиного документу (контракту), що містила всі істотні умови договору поставки.

Сама по собі оферта за своєю суттю і є волевиявленням сторони, яка бажає укласти договір. Тобто за загальним правилом, надіслання оферти зв'язує особу, яка її надіслала. Це означає, що у разі безумовного акцептування її іншою стороною, оферент стає стороною в договірному зобов'язанні. При цьому оферту може бути відкликано до моменту або в момент її одержання адресатом. Після цього оферент позбавляється права відкликати оферту протягом строку для відповіді, якщо інше не вказано у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких її було зроблено.

Таким чином дії ПП "Агрон" по надісланню оферти щодо укладення договору є власне підтвердженням наміру даної юридичної особи, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття акцептантом. Більше того, дане волевиявлення було виражено шляхом підписання тексту правочину уповноваженою на це особою, директором підприємства ОСОБА_4.

В силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст. 180 ГК України).

Дані положення закону кореспондуються з приписами статті 638 ЦК України.

Господарський суд звертає увагу, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства , якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов"язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається зі змісту спірного контракту, передбачені в ньому умови свідчать про укладення між сторонами саме господарського договору з поставки товару, що випливає з предмету даного договору.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст. 626 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Із змісту цієї статті випливає, що основними ознаками, які виділяють договір поставки з інших видів договору купівлі-продажу є:

- предмет договору поставки (предметом може бути лише такий товар, який призначений для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим таким використанням);

- на відміну від договору купівлі-продажу, істотною умовою договору поставки є строк (або строки поставок окремих партій товару);

- договір поставки може виникати як за згодою сторін, так і ґрунтуватися на адміністративному акті;

- постачальником може бути лише субєкт підприємницької діяльності.

Оцінюючи умови оспорюваного договору від 23.06.2015 року суд доходить висновку, що сторонами погоджено істотні умови договору поставки, які випливають із загальних положень про договір купівлі-продажу, а саме: предмет (п.1.1), кількість, якість (п.1.2), ціну (п.3.1,3.2) та строк (п.8.1). Також сторонами дотримано вимог, які ставляться до договору поставки і випливають із ст. 712 ЦК України, за винятком строку поставок товару.

Згідно приписів ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності домовленості сторін відносно істотної умови договору строку поставки, що випливає з доведеності факту підписання графіку поставок до контракту не керівником підприємства, а іншою службовою особою шляхом проставлення факсиміле, відсутності згоди сторін на його використання та додатково підтверджується листами-повідомленнями № 172 та № 174, котрі по своїй суті є відмовою від оферти. Дана відмова надіслана після її одержання адресатом (відповідачем у справі), що суперечить статті 642 ЦК України.

Також, слід зазначити, що на момент розгляду спору, всупереч вимог п. 6.8. оскаржуваного Контракту у сторін відсутні оригінали примірників даного контракту, що дає підстави вважати, що наявні у сторін електронні копії даного контракту не є одинаковими (аутентичними) за змістом та/або не містять відбитків печаток кожної зі Сторін чи підписи вповноважених осіб Сторін.

Наведені обставини свідчать про існування певних розбіжностей по зазначеним умовам договору та їх неузгодження між сторонами, однак такі на думку суду підлягають усуненню шляхом конкретизації певних умов та їх викладення в додаткових угодах до договору.

Що стосується строку поставки товару, то згідно чинного законодавства виконання зобовязання поставки вважається обумовленим у випадку, коли в договорі відсутні конкретні строки передачі товарів, але визначений строк дії договору. У цьому випадку передача товару може бути здійснена в розумний строк у межах дії договору.

Як вбачається з пункту 8.1. договору, сторони досягли згоди про строк виконання зобовязання по поставці, оскільки обумовили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання взятих сторонами на себе зобовязань.

Суд звертає увагу, що графік поставок, окрім підпису від імені керівника, проставленого за допомогою факсиміле, містить відтиск печатки юридичної особи. З цього приводу суд відзначає таке.

Відповідно до п.64 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998р., яка є обовязковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки (п.65 Інструкції). Облік печаток і штампів ведеться у журналі за формою 11. Печатки зберігаються у сейфах. А згідно п.73 Інструкції у разі порушення правил обліку зберігання і використання печаток, штампів і бланків, спеціально призначена комісія повинна провести службове розслідування, про що скласти відповідний акт, тобто відповідальність за порушення чи зловживання службовим становищем під час використання печатки несе підприємство в особі відповідального працівника.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивачем не було зафіксовано порушень правил обліку, зберігання та використання печатки у 2015 році на підприємстві, про що свідчить відсутність відповідного акту та відсутність наказу про створення комісії щодо проведення службового розслідування по даному факту. Також суду не подано доказів звернення до правоохоронних органів щодо факту використання печатки підприємства в певних цілях.

Як зазначалося вище, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Так, позивач як на правову підставу визнання недійсним контракту посилається на приписи статті 229 ЦК України, стверджуючи, що за умови долучення графіку поставок ріпаку до примірника договору, який направлявся для розгляду та підписання , на вказаних у ньому умовах правочин не було б укладено. В даному випадку вважає, що керівник підприємства діяв під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, тобто обставин, що визначають обов"язки сторони позивача вчинити дії по поставці насіння ріпаку у визначені строки.

Відповідно до частин першої і другої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що обставини щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За змістом листа Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсним» від 24.11.2008 р. воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Відповідно до позиції Верховного Суду України такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати. Найчастіше хибне сприйняття стосується правової природи та предмета правочину, що може виникнути при визначенні тотожності предмета або його якості. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.

Як вбачається з графіку поставок ріпаку урожаю 2015 року товар мав бути поставлений позивачем щоденно впродовж десяти календарних днів (з 28.07.2015 року по 06.08.2015 року) в кількості 120 тон в день.

При цьому, графік поставок ріпаку вміщував норму, якою надавалося сторонам право змінювати дату, строк поставки та кількість тон поставки за добу за умови повідомлення іншої сторони договору про такі зміни за три дні до їх настання. Проте даним правом позивач не скористався.

Таким чином, положеннями Договору було надано сторонам право змінювати умови такого договору в частині строків, кількості поставок та викладати відповідні зміни в листах-повідомленнях, не укладаючи при цьому додатків та додаткових угод на підставі п. 8.2, 8.4. Договору.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного позивачем не доведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість визнання Договору №05-01/230615 про поставку майбутнього врожаю 2015 року від 23.06.2015 р. недійсним, а тому підстави для задоволення позову із викладених у ньому підстав, відсутні.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на позивача у справі.

В судовому засіданні 08.12.2015р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 92, 202, 203, 207, 215, 229, 628, 638, 712 ЦК України, ст.ст.20, 179, 180, 181, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "11" грудня 2015р.

СуддяН.О. Андрусик