Рішення № 5457774, 30.03.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2009 р.Справа № 20/215 за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Одеса

до приватного підприємства ім. Г. І. Ткачука, с. Кремінна Городоцького району Хмельницької області

про стягнення 246325,52 грн. Суддя Гладій С. В.

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Одеса

до приватного підприємства ім. Г. І. Ткачука, с. Кремінна Городоцького району Хмельницької області

про стягнення 246325,52 грн. Суддя Гладій С. В.

Представники сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Козенко М. М. за дорученням № 51 від 23.10.2008 р.

Рішення приймається 30.03.2009 р., оскільки в судовому засіданні 10.03.2009 р. оголошувалась перерва.

Суть спору:

Відповідно до прийнятої судом заяви позивача про уточнення суми позовних вимог від 25.02.2009 р., позивач - приватний підприємець ОСОБА_1, м. Одеса просить суд стягнути з відповідача - приватного підприємства ім. Г. І. Ткачука, с. Кремінна Городоцького району Хмельницької області 246325,52 грн. заборгованості, а саме: 187000,00 грн. основного боргу, 23385,45 грн. інфляційних, 3713,33 грн. трьох відсотки річних, 29706,74 грн. пені та 2520,00 грн. штрафу. Дана заборгованість, як вказує позивач, виникла внаслідок невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг з обробки ґрунту згідно укладеного між сторонами 24.07.2008 р. договору про надання послуг.

Представник відповідача у засіданнях суду та відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилається на те, що договір з приватним підприємцем ОСОБА_1 м. Одеса ним не укладався. Крім того, зазначає, що сума заборгованості, яку просить стягнути позивач не відповідає фактичним обставинам, так як відповідачем, крім перерахування коштів через установу банку, видавались також кошти готівкою через касу підприємства згідно видаткових касових ордерів за №/№ 782, 781, 774, 771 на суму 36000 грн. Просить в позові відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

24.07.2008 р. між приватним підприємством ім. Г. І. Ткачука, с. Кремінна Городоцького району Хмельницької області (замовник), та приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Одеса (виконавець), укладено договір про надання послуг, за яким виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з збирання врожаю (пшениця, ячмінь), тюкування соломи (пшеничної, ячмінної), в порядку та на умовах визначених цим договором. Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги. Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом трьох днів з моменту підписання акту (пункти 1-3 договору).

Згідно договору виконавець зобов'язався своєчасно та якісно надати визначені договором послуги, складати та передавати замовнику акти про надані послуги, у свою чергу замовник зобов'язався приймати від виконавця вказані послуги, після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, підписувати ці акти в триденний термін з моменту одержання, оплачувати послуги у визначеному договором порядку (пункт 4 договору).

Сторони домовились, що за одноразову необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 1 % від суми невиконаних зобов'язань. За недотримання визначених договором строків сплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1 % від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення (підпункти 5.4., 5.5. договору).

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт від 19.08.2008 р. позивачем (виконавцем), на виконання взятих на себе за договором зобов'язань, надано відповідачу (замовнику) послуги із збирання зернових на площі 600 га загальною вартістю 252000,00 грн., відповідач претензій до наданих послуг не має.

Відповідачем вказані послуги прийнято, зокрема підписано акт прийому-передачі виконаних робіт, проте зазначену в акті суму у встановлений договором триденний термін з дня підписання акту позивачу не перераховано. Так, з 252000,00 грн., основного боргу відповідачем 25.12.2008 р. сплачено позивачу 15000,00 грн. та 06.02.2009 р. - ще 50000,00 грн. (платіжні доручення відповідно № 461 та № 23).

Оскільки у добровільному порядку оплату наданих послуг відповідачем у повному об'ємі здійснено не було, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 187000,00 грн. (252000,00 грн. - 15000,00 грн. - 50000,00 грн.) основного боргу, 23385,45 грн. інфляційних, 3713,33 грн. трьох відсотків річних, 29706,74 грн. пені та 2520,00 грн. штрафу.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 р. (ЦКУ) є договори або інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст. 611 ЦКУ). Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629).

Згідно статті 509 ЦКУ зобовязання виникають з договору. Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник повинна вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦКУ).

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) ст. 610 ЦКУ визначає як порушення зобовязання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦКУ).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦКУ).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими (виникли з господарського договору) і відповідно до ст. 1 ГКУ є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 ГКУ суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним сином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобовязання відповідно до укладеного між сторонами договору про надання послуг від 24.07.2008 р., зокрема виконав роботи з обробки ґрунту на загальну суму 252000,00 грн., про що складено акт прийому-передачі виконаних робіт від 19.08.2008 р., у свою чергу відповідачем вказані послуги (роботи) прийнято, акт підписано, проте у повному обсязі оплату послуг у встановлений договором триденний термін з дня підписання акту не здійснено, у зв'язку з чим станом на 25.02.2009 р. (згідно уточнення позовних вимог) заборгованість відповідача за договором склала 246325,52 грн., де 187000,00 грн. - основний борг, 23385,45 грн. - інфляційні, 3713,33 грн. - три відсотки річних, 29706,74 грн. - пеня та 2520,00 грн. - штраф.

Доказів повної сплати заборгованості відповідачем суду не подано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 187000,00 грн. основного боргу та 2520,00 грн. штрафу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і належними доказами та підлягають задоволенню.

При цьому, відповідно до проведеного судом розрахунку (за період з 22.08.2008 р. по 25.02.2009 р.) інфляційні склали 20899,00 грн., три відсотки річних - 2868,66 грн., пеня - 22949,30 грн.

З огляду на викладене, в частині стягнення 20899,00 грн. інфляційних, 2868,66 грн. трьох відсотків річних та 22949,30 грн. пені позов підлягає задоволенню, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2486,45 грн. інфляційних, 844,67 грн. трьох відсотків річних та 6757,44 грн. пені належить відмовити.

Щодо заперечень відповідача проти позову, а саме, стосовно того, що договір між позивачем та відповідачем не укладався та те, що коштів позивачу було перераховано більше ніж стверджує позивач, суд зазначає

Відповідно до ст. ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, факт укладення та виконання договору між сторонами підтверджується, як самим договором (Договір від 24.07.2008 року) так і актом прийому-здачі виконаних робіт № 1 від 19.09.2008 року, при цьому, на виконання взятих на себе зобовязань, відповідачем згідно платіжних доручень № 23 від 05.02.2009 року та № 486 від 25.02.2009 року перераховано на рахунок позивача 65000 грн. з призначенням платежу оплата за збирання зернових згідно договору № б/н від 24.07.2008 року. Відповідно, посилання відповідача на те, що договір ним з позивачем не укладався та на те, що приватний підприємець не виконував даного договору судом не приймається.

Не приймаються до уваги і надані в судове засідання відповідачем видаткові касові ордери № 782 від 28.10.2008 року на суму 6000 грн., № 781 від 27.10.2008 року на суму 10000 грн., № 774 від 24.10.2008 року на суму 10000 грн., № 771 від 25.10.2008 року на суму 10000 грн., оскільки жодного підтвердження того, що за даними видатковими касовими ордерами позивачем отримувались кошти відповідачем не надано, крім того, позивач в судовому засіданні не підтверджує отримання коштів від відповідача через касу підприємства.

Із зазначених підстав, залишається без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та надіслання матеріалів справи в правоохоронні органи щодо вирішення питання про присвоєння 36000 грн. за невиконані послуги ОСОБА_1, оскільки видача відповідачем коштів через касу підприємства згідно видаткових касових ордерів невідомій особі не стосується предмету даного спору (між п/п ОСОБА_1 м. Одеса та ПП ім. Г. І. Ткачука, с. Кремінна, Городоцького району).

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємця ОСОБА_1, м. Одеса до приватного підприємства ім. Г. І. Ткачука, с. Кремінна Городоцького району Хмельницької області про стягнення 246325,52 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства ім. Г. І. Ткачука (с. Кремінна Городоцького району Хмельницької області, код 04864401) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 187000,00 грн. (сто вісімдесят сім тисяч гривень 00 копійок) основного боргу, 20899,00 грн. (двадцять тисяч вісімсот девяносто девять гривень 00 копійок) інфляційних, 2868,66 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім гривень 66 копійок) трьох відсотків річних, 22949,30 грн. (двадцять дві тисячі девятсот сорок девять гривень 30 копійок) пені, 2520,00 грн. (дві тисячі пятсот двадцять гривень 00 копійок) штрафу, 2362,37 грн. (дві тисячі триста шістдесят дві гривні 37 копійок) витрат по оплаті державного мита, 113,17 грн. (сто тринадцять гривень 17 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 2486,45 грн. інфляційних, 844,67 грн. трьох відсотків річних, 6757,44 грн. пені відмовити.

СуддяС.В. Гладій

Віддрук. 3 прим.:

1 до справи,

2 позивачу,

3 відповідачу.