Ухвала суду № 54569785, 23.12.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Єрмаков Ю.В.

Справа № 420/1580/14-ц

Провадження № 22ц/782/746/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Єрмакова Ю.В.,

суддів Борисова Є.А., Яресько А.В.,

за участю секретаря Ткаченко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 19 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення депозитного внеску та нарахованих відсотків,

ВСТАНОВИЛА :

В грудні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» (далі - КС «Імперіал ЛТД») суму внеску з нарахованими відсотками за договором №49 нп від 11.07.2013 року (зі змінами відповідно до додаткових договорів) у сумі 45 500грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 11.07.2013 року він уклав договір №49 нп про залучення внеску ( вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок відповідача в сумі 9000тис. грн..Договір укладено на період до 31.10.2014 року з виплатою 35% річних.

08.04.2014 року він уклав додатковий договір до договору №49 нп про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок КС «Імперіал ЛТД», яким внесено зміни до п.1.1 договору №49 нп, та відповідно до цих змін внесок становить 36000 грн. на строк з 08.04.2014 року до 31.10.2014 року.

Додатковим договором від 28.04.2014 року сума внеску збільшена ще раз до 40 300 грн.. За період дії вказаних договорів відповідач нараховував йому відсотки за вказаними договорами у розмірі 35% річних.

07.11.2014 року по закінченню строку дії договору №49 нп від 11.07.2013 року йому було частково повернуто суму внеску у розмірі 3500грн., а залишок у розмірі 45500грн. відповідач відмовляється повертати, у звязку з чим позивач просив задовольнити позов.

Повторним заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 19 червня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з КС «Імперіал ЛТД» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором №49 нп про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 11.07.2013 року (зі змінами відповідно до додаткових договорів) у сумі 45500 грн.. Стянуто з КС «Імперіал ЛТД» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 455грн.

Не погодившись з рішенням суду, КС «Імперіал ЛТД», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, звернулися з апеляційною скаргою, просили скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Доводами апеляційної скарги є посилання на ст. 617 ЦК України згідно з якою, особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили. Апелянт вважає, що підставою для звільнення його від відповідальності повернути позивачу депозит з нарахованими процентами є наступні обставини: девальвація національної грошової одиниці - гривні; військовий конфлікт, який відбувається на території Луганської області та загроза розповсюдження військового конфлікту на територію м.Старобільска Луганської області, блокадами, військовим ембарго, актами тероризму, диверсіями та інше, що унеможливлює виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договором вкладу.

Сторони в судове засідання не зявились, належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник знаходиться у відписці, проте, судова колегія вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити, оскільки апелянт є юридичною особою та має можливість вирішити питання щодо організації представництва своїх інтересів в судовому засіданні іншими представниками, у звязку з чим справа розглядається за відсутності вказаних осіб відповідно до ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст.214 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Такі вимоги закону судом першої інстанції були виконані.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на ст.ст.526, ч.1ст.1058, ч.2 ст.1060 ЦК України та виходив з того, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача вклад та нараховані проценти по вкладу як невиконане належним чином зобовязання за договором, а тому дійшов висновку про обгрунтованість вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи, а також нормам матеріального права, при цьому судом дотримані норми процесуального права.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про кредитні спілки» встановлено, що кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки зі своїм найменуванням, власну символіку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ч. 2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем КС «Імперіал ЛТД» 11.07.2013 року було укладено договір №49 нп про залучення внеску (вкладу) відповідача в сумі 9000тис. грн..Договір укладено на період до 31.10.2014 року з виплатою 35% річних.

08.04.2014 року укладено додатковий договір до договору №49 нп про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок КС «Імперіал ЛТД», яким внесено зміни до п.1.1 договору №49 нп, та відповідно до цих змін внесок становить 36000 грн. на строк з 08.04.2014 року до 31.10.2014 року.

Додатковим договором від 28.04.2014 року сума внеску збільшена ще раз до 40 300 грн.. За період дії вказаних договорів відповідачем нараховані відсотки за вказаними договорами у розмірі 35% річних.

07.11.2014 року по закінченню строку дії договору №49 нп від 11.07.2013 року йому було частково повернуто суму внеску у розмірі 3500грн., а залишок у розмірі 45500грн. відповідач не повернув.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобовязання за договором про залучення внеску (вкладу), у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом щодо захисту свого порушеного права, при цьому, сам факт невиконання зобовязань за вказаним договором, як і сума боргу, відповідачем не оспорюється.

Так, згідно ст. ст. 2, 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і п. 1 ст. 46 Конвенції рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Судова колегія звертає увагу що поняття «майно» яке міститься у статті 1 Першого Протоколу Європейської Конвенції, є значно ширшим, ніж закріплено у ст.41 Конституції України та чинному ЦК України. Так до майна в контексті Європейської Конвенції належать і боргові вимоги відповідно до яких, заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування власністю, зазначене положення висвітлено в рішенні «Гайдук та інші проти України» (ухвала щодо прийнятності від 02 липня 2002 року).

Отже, керуючись принципом restitutio in integrum, що полягає у відновленні настільки, наскільки це можливо, попереднього стану, який позивач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї відносно нього, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, виходячи з наступного.

Договором сторони не передбачили обставини, за яких сторона звільняється від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань.

За змістом ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, застосування цієї норми передбачає існування лише випадку або непереборної сили, до яких не відноситься девальвація грошової одиниці та проведення антитерористичної операції в окремих районах Луганської та Донецької областей, тобто підставою застосування цього закону є інші обставини ніж ті, що зазначив апелянт.

Більш того, в ст.617 ЦК України прямо зазначено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, виходячи зі змісту апеляційної скарги та наведених у ній доводів, є підстави вважати, що ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, містять у собі субєктивне тлумачення обставин справи та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обємі зясував права та обовязки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями позивача.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» відхилити.

Рішення Новопсковського районного Луганської області від 19 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Луганської області набирає чинності негайно, може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий Ю.В. Єрмаков

Судді: Є.А. Борисов

ОСОБА_3