Вирок № 54556613, 21.12.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/27789/14-к

В И Р О К

іменем України

"21" грудня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

при секретарях Гаєвському О.С., Куса Л.І., Рудь Р.Г.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Батрака А.Г., Вигівського М.І.,

Йовенка С.П., Пономаренка Я.В.,

потерпілого ОСОБА_3,

представника

потерпілого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві об'єднане кримінальне провадження унесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2014 року за № 12014100040006906 та 19.09.2014 року за № 42014100040000232 за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця Львівської області, працюючого на посаді гірника підземника ДП «Львів вугілля» шахта «Степова», з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого 15.10.2014 року Залізничним районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, громадянина України, директора ТОВ «Борн Трейд», з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утримані двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при невстановлених слідством обставинах, вступили в попередню змову, з метою залякування та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3.

Продовжуючи свої злочинні наміри, спрямовані на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, та керуючись єдиним злочинним умислом ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 вивчили розпорядок способу життя потерпілого, а саме: час повернення ОСОБА_3 після роботи додому за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2.

В подальшому, керуючись єдиним злочинним умислом, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_6, виконуючи поставлені невстановленою особою цілі по залякуванню та спричиненню тілесних ушкоджень ОСОБА_3 05.06.2014 року, приблизно о 17 год. 00 хв., підійшли до дверей ліфту розташованого на четвертому поверсі 1 під'їзду будинку АДРЕСА_2, де чекали потерпілого.

Реалізовуючи свої злочинні наміри та передбачаючи настання тяжких наслідків у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 в той час, коли потерпілий намагався вийти з кабіни ліфту, розпочали наносити руками та ногами цілеспрямовані, потужні, численні удари в область обличчя та тулубу ОСОБА_3, чим спричинили останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1234/Е від 16.07.2014 року, тяжкі тілесні ушкодження.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, допитаний, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 пояснив суду, що вину визнає частково, а саме в частині нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, однак вважає їх ступніть тяжкості не доведеним, оскільки нанесені ним удари останньому не могли привести до тяжких тілесних ушкоджень у нього.

Зокрема останній зауважив, що десь, в травні-червні 2014 року, приблизно за два - три тижні до викладених в акті подій, познайомився на рибалці з ОСОБА_7 та з того часу вони стали товаришувати.

За декілька днів до події, що мала місце, він прогулювався зі своєю дівчиною по набережній, неподалік від будинку потерпілого, назвати ПІБ останньої в суді відмовився мотивуючи переживаннями за її життя та здоров'я. В якийсь момент його дівчина, коли побачила чоловіка за кермом проїжджаючого автомобіля, стала схвильованою, почала вмовляти іти звідти, тож вони пішли геть. Надалі він став розпитувати її, що сталося і через деякий час вона розповіла йому, що водієм того автомобіля був потерпілий ОСОБА_3, вона з ним зустрічалася, він обіцяв їй прекрасне майбутнє разом, однак згодом вона дізналася, що він одружений, зустрічається з нею заради розваги, тож вони розійшлися. Розповіла, що останній її фактично використовував в своїх цілях, відносився зневажливо, тож у нього виник умисел спрямований на те, щоб провчити ОСОБА_3, заради своєї дівчини та аби він в майбутньому не відносився настільки зневажливо до осіб жіночої статті.

Зокрема, 05.06.2014 року він зустрівся зі своїм другом ОСОБА_7 та якийсь момент попросив його піти з ним допомогти в одній справі, останній погодився, тож вони, приблизно о 17 год. 00 хв., пішли до будинку потерпілого, де настали чекати його на балконі четвертого поверху. Побачивши потерпілого, підійшли до дверей ліфту розташованого на четвертому поверсі 1 під'їзду будинку АДРЕСА_2, де чекали потерпілого. Близько 17 год. 30 хв., в той час, коли потерпілий намагався вийти з кабіни ліфту, він розпочав наносити йому удари в область обличчя та тулубу, ОСОБА_7 стояв ближче до дверей, які ведуть до загального балкону на четвертому поверсі і наглядав за тим, аби їх не помітили стороні особи, а потім коли потерпілий намагався кликати на допомогу затулив йому рота, однак особисто його не бив. Загалом він наніс декілька ударів потерпілому, однак однозначно останні не були такої потужності, щоб спричинити тяжке тілесне ушкодження.

Даний злочин вчиняв, щоб помститися за свою дівчину (ПІБ назвати відмовся в цілях безпеки останньої) та дати зрозуміти потерпілому, що до жінок так відноситися не можна.

В свою чергу, допитаний, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 пояснив суду, що вину визначає частково, а саме в частині того, що він був на місці події, спостерігав за тим, як потерпілому були нанесені тілесні ушкодженні, однак особисто будь-яких ушкоджень ОСОБА_3 він не наносив.

Також зазначив, що нанесені ОСОБА_6 удари потерпілому не могли привести до тяжких тілесних ушкоджень.

Зокрема останній зауважив, що приблизно за два - три тижні до викладених в акті подій, познайомився на рибалці з ОСОБА_6 та з того часу вони стали товаришувати.

Зокрема, 05.06.2014 року він зустрівся зі своїм другом ОСОБА_6 та останній під час розмови попросив його піти з ним допомогти в одній справі, він погодився та вони, приблизно о 17 год. 00 хв., пішли до будинку потерпілого, де стали чекати його на балконі четвертого поверху. Побачивши потерпілого, підійшли до дверей ліфту розташованого на четвертому поверсі 1 під'їзду будинку АДРЕСА_2, де чекали зі слів ОСОБА_6 його знайомого. Близько 17 год. 30 хв., в той час, коли потерпілий намагався вийти з кабіни ліфту, ОСОБА_6 розпочав наносити йому удари в область обличчя та тулубу, він же стояв ближче до дверей, які ведуть до загального балкону на четвертому поверсі і розгубившись спостерігав що відбувається, а потім коли потерпілий намагався кликати на допомогу, затулив йому рота, однак особисто його не бив. Чому став затуляти останньому рота, однозначно пояснити не зміг, більш за все перебував у стані афекту та шоку.

Загалом, ОСОБА_6 наніс декілька ударів потерпілому, однак однозначно останні не були такої потужності, щоб спричинити тяжке тілесне ушкодження.

Також вказав на те, що версія слідства про те, що вказані дії були вчинені на замовлення третіх осіб не відповідає дійсності. Більше того, він являється особою з нормальним соціальним статусом, має сім»ю, пристойну зарплатню, на не має будь-яких підстав вчинити такі дії на чиєсь замовлення.

В свою чергу, обвинувачені, кожен окремо, зауважили, що висновок судово-медичної експертизи № 1234/Е від 16.07.2014 року про наявність у потерпілого тяжких тілесних ушкоджень ґрунтується на основі даних його медичної карти, що сформовані лікарями ТОВ «БОРИС», де потерпілий є фінансовим директором, у зв'язку з чим медики даної установи є в прямій залежності від нього, тож у світлі положень ст. 62 Конституції України та норм КПК України такий доказ, як висновок експерта про ступінь ушкоджень, є не належним та не допустимим, тим паче, що на цей час, місце знаходження оригіналів медичної картки ОСОБА_3, не відомо через, що їх вина у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.

Вказані показання обвинувачених щодо часу та місця, де відбували події суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України, щодо показань в частині перебігу подій, які мали місце, у тому числі наявності, або ж відсутності у них умислу на спричинення тяжкого тілесного ушкодження, підстави та способу його вчинення, то суд вважає за необхідне надати їм оцінку після аналізу усіх доказів у провадженні в сукупності.

Зокрема, будучи допитаним з дотриманням правил, передбачених частиною другою, третьою, п'ятою-чотирнадцятою статті 352 КПК України, у судовому засіданні та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання потерпілий ОСОБА_3 надав суду показання в яких підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення в частині його часу, місця, способу вчинення та зокрема зазначив, що 05.06.2014 року близько 08:00 годин на своєму транспортному засобі марки «Ауді» чорного кольору поїхав на роботу до офісу «Ломбард Україна» за адресою: м. Київ, бул. Чоколовський, 19-а, де знаходився практично цілий день. Приблизно о 14:30 годин приїхав до лікарні «Борис» розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бажана, 12а. Десь о 16 годині 30 хвилин виїхав з вищевказаного місця роботи, додому. По дорозі заїхав до торгового центру «Сильвер Бриз», який розташований по Дніпровський набережній біля мосту «Патона», де придбав, десь за 10 хвилин, певні необхідні йому речі, та поїхав додому за місцем мешкання.

Біля 17:30 годин під'їхав до будинку за адресою: АДРЕСА_2, сів в ліфт при цьому у нього в руках знаходилась коробка з пилососом. Піднявшись на четвертий поверх та знаходячись в кабіні ліфту, під час того як відчинились двері ліфту, нахилився щоб підняти коробку із пилососом, в цей час, невідомий йому на той час, ОСОБА_6 почав наносити йому удари ногами в область обличчя, наніс приблизно 4-5 ударів (точно пояснити не може) від завданих ударів почув гостру біль в області обличчя від якої почав кричати та привернути увагу людей. Після того як вже знаходився за межами кабіни ліфту, та знаходячись в положенні навколішки, ОСОБА_6 продовжував наносити йому удари ногами, то в цей час також почав наносити удари ногами в область обличчя, невідомий йому на той час, ОСОБА_7, який до цього часу знаходився з правої сторони від виходу із кабіни ліфту, а саме наніс приблизно 2-3 удари. Після чого ОСОБА_7 ззаду схопив його передпліччям за шию та почав здавлювати, на що він почав відчувати помутніння, та втрату свідомості. Після чого пояснити більш детально обставини не може. Згодом все закінчилось та невідомі особи зникли, а він побачив поряд свою дружину, яка викликала працівників міліції та медичну допомогу. Пояснити скільки приблизно тривала вказана подія не може так як знаходився в стані шоку та хвилювався за своє життя та не звертав уваги на час.

При цьому потерпілий переконливо зауважив, що обвинувачені разом по черзі наносили руками та ногами цілеспрямовані, потужні, численні удари в область обличчя та тулубу, чим спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження, а саме йому дійсно були нанесені травми вказані у висновку судово-медичної експертизи № 1234/Е від 16.07.2014 року, як-то (дані висновку): закрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку, переломи обох кісток носа, комірок решітчастого лабіринту, нижньої стінки правої орбіти нижньої, внутрішньої та верхньої (передня черепна ямка основи черепа) лівої орбіти, перелом передньої стінки лівої верхньої пазухи з явищами гемосинуситу (наявність геморагічного вмісту в обох верхньощелепних, клиновидній пазухах та комірках решітчастого лабіринту), емфізема м'яких тканин обох орбіт, рвано-забійні рани носа, лівої брови, верхніх і нижніх повік з обох сторін, верхньої і нижньої губи справа, гематоми по повіках обох очей та субкон'юктивальні крововиливи, розрив кон'юктиви лівого ока, які були у нього на момент звернення за медичною допомогою 05.06.2014 року. Завдані ушкодження були настільки тяжкими та загрозливими для його життя, що він добу знаходився в реанімаційній палаті та протягом 22 діб перебував на стаціонарному лікуванні у клініці ТОВ «Борис», йому було проведено 2 операції для стабілізації стану здоров'я та відновлення зору.

Вказані показання потерпілого суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується час, місце та спосіб вчинення даного кримінального правопорушення.

Крім того, будучи допитаною, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_9 зазначила суду, що в 2012 році, більш точної дати не пам'ятає, офіційно була працевлаштована ПО «Ломбард Україна» на посаду спеціаліста приймальника золотих виробів. Працювала на вказаній роботі близько 3 місяців (два місяці навчалась, один місяць офіційно була працевлаштована). Допоміг їй працевлаштуватись її матері знайомий ОСОБА_10, так як він знав директора ломбарду ОСОБА_3. Коли працевлаштовувалась на вказану посаду, то познайомилась особисто з директором ПО «Ломбард Україна» ОСОБА_3, з яким у неї почалися інтимні відносини та роман під час того, як вона навчалась на спеціаліста приймальника золотих виробів. З ОСОБА_3 їздила відпочивати на курорти. Крім цього знала з самого початку, що у нього є дружина та дві дитини (син та дочка), але це її не спинило. Такі відносини влаштовували, як її, так і потерпілого. Стосунки тривали трохи більше одного року, після чого ОСОБА_3 повідомив, що він вже не хоче з нею ніяких стосунків, бо, як вона вважає, про їхні стосунки дізналася його жінка, але її це не зупиняло, так як в неї з'явились до нього почуття. На її неодноразові дзвінки ОСОБА_3 не реагував. Також вона неодноразово відправляла йому на його мобільний телефон повідомлення любовного характеру, а інколи нецензурного характеру, коли він не реагував та не відповідав на дзвінки та повідомлення. З ОСОБА_3 останній раз бачилась приблизно один рік тому, більше з ним до теперішнього часу не бачилась. В період 03.06.2014 року - 05.06.2014 року неодноразово телефонувала ОСОБА_3 на його мобільний телефон (НОМЕР_1), але він на її дзвінки не відповідав, іноді трубку скидав, інколи взагалі не брав. Та коли саме точно сказати не може, приблизно вищевказаний період часу, телефонувала ОСОБА_3 з чужого номеру мобільного телефону, але він скинув трубку та вимкнув мобільний телефон, потім ще раз декілька разів телефонувала йому, але з іншого номеру мобільного телефону своєї матері, але в нього не було зв'язку. Телефонувала йому тому, що хотіла почути його голос так як в неї до нього є почуття, та він їй не байдужий. З обвинуваченими вона не знайома. Обставини вчинення кримінального правопорушення їй не відомі.

Тож суд, аналізуючи зміст показань вказаного свідка, визнає їх допустимими, оскільки вони отриманні у порядку встановленому КПК України, однак вважає не належними повністю, оскільки вони безпосередньо самих обставин кримінального правопорушення ні прямо, ні не прямо не стосуються, зокрема не підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для даного кримінального провадження, не забезпечують виконання завдань кримінального провадження (встановлення винних осіб в нанесені тілесних ушкоджень особі та їх покарання у межах їх вини), апріорі, останні фактично спрямовані на дискредитацію потерпілого, а тому не можуть бути прийняті судом, як належні.

Більше того, з якою метою сторона обвинувачення вважала за необхідне допитати цього свідка є не зрозумілим враховуючи, що приватне життя потерпілого та його сексуальні відносини жодним чином не підтверджують обставини передбачені ст. 91 КПК України, та є прямим втручання сторони обвинуваченням в його приватне життя, що є неприпустимим у світлі положень КПК України, зокрема ст. 15 цього Кодексу, яка регламентує, що під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя; ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом; інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, будучи допитаними у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, кожен окремо, зазначили суду, що 05.06.2014 року разом із інспекторами БПС Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_13, ОСОБА_14, несли службу на АП - 42. Приблизно о 17:32 год. від чергового Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві було отримано виклик, що по АДРЕСА_2 першому під'їзді між другим та третім поверхом бійка. Прибувши за даною адресою в складі вищевказаних працівників, піднявшись на четвертий поверх біля ліфтів лежав невідомий чоловік, з явними ознаками невнесених йому тілесних ушкоджень, його обличчя було в крові, та поряд з ним було також багато крові на стінах, полу. Після чого були встановлені анкетні дані потерпілої особи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючий: АДРЕСА_4. Коли вони знаходились за вказаною адресою ОСОБА_3 знаходився в притомному стані, та пояснив, що його побили двоє невідомих осіб, під час того як він вийшов з ліфту. Також ОСОБА_3 пояснив, що під час того як невідомі особи йому спричинювали тілесні ушкодження, то він почав кликати на допомогу, та невідомі особи через деякий час припинили йому спричинювати тілесні ушкодження та зникли в невідомому йому напрямку. На що ними одразу з метою розкриття злочину по гарячим слідами було обстежено під'їзд будинку, де в ході обстеження було виявлено в вентиляційній шахті ліфту невідому особу, яка потрапила до шахти через дванадцятий поверх. На неодноразове прохання вилізти із даної шахти, невідома особа відмовлялася нічого не пояснюючи. Крім цього невідома особа перебігала по вентиляційній шахті з поверху на поверх даного будинку та під'їзду, намагаючись уникнути, зустрічі з працівниками міліції. В подальшому невідома особа ними була затримана, та було встановлено її анкетні дані - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Після чого було викликано СОГ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві для документування даного факту. Під час огляду ОСОБА_6 на одній із його ніг було виявлено сліди бурого кольору, які зовні нагадували сліди крові, крім цього у ньоги при зовнішньому огляді кісток правого та лівого кулаків рук було виявлено сліди характерні побоям, даними кулаками рук. Після чого ОСОБА_6 був доставлений до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Вказані показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

При цьому, суд, аналізуючи зміст показань свідків в частині повідомлення про спосіб вчинення злочину зі слів іншої особи (потерпілого), враховуючи, що вони кореспондуються, у даному випадку, з показаннями особи, на яку здійснюється посилання - ОСОБА_3 та невстановленістю обставин визначених ч. 7 ст. 97 КПК України, вважає за можливе визнати їх допустимими та належними.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується орієнтовний час, місце та спосіб вчинення даного кримінального правопорушення.

В свою чергу, будучи допитаною у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_15 зазначила суду, що працює на посаді заступника директора з організаційних питань в Повному товаристві «Ломбард Україна», за адресою: м. Київ, бул. Чокавський, 19-а, близько 12 років. З ОСОБА_3 лише робочі відносини, конфліктних ситуацій з ним не виникало. З ОСОБА_7, її та її чоловіка познайомив його близький родич ОСОБА_16 Знає ОСОБА_7 на протязі 20 років. Дружні стосунки з ОСОБА_7 на даний час не підтримує, він просто є знайомим. ЇЇ чоловік ОСОБА_17 з ОСОБА_7 підтримує товариські відносини та інколи з ним зустрічається. Особисто вона бачила ОСОБА_7 приблизно у лютому місяці 2014 року, біля автовокзалу м. Києва, де йому допомагала за допомогою свого автомобіля завести його автомобіль марки «БМВ 525», а останній раз телефонувала йому приблизно в квітні місяці так, як хотіли з чоловіком, щоб він їх відвіз до Борисполя.

Крім цього свідок зауважила, що чоловік їй розповідав, що до нього приблизно в травні місяці заїжджав ОСОБА_7 та просив, позичити гроші на бензин, але чоловік відмовив йому. ОСОБА_7 може охарактеризувати, як порядну людину, яка любить своїх дітей, та іноді буває дуже потайним.

Тож суд, аналізуючи зміст показань вказаного свідка, визнає їх допустимими, оскільки вони отриманні у порядку встановленому КПК України, однак вважає не належними, окрім як в частині хакактеристики обвинуваченого ОСОБА_7, як особистості, оскільки вони безпосередньо самих обставин кримінального правопорушення ні прямо, ні не прямо не стосуються, зокрема не підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для даного кримінального провадження, не забезпечують виконання завдань кримінального провадження (встановлення винних осіб в нанесенні тілесних ушкоджень особі та їх покарання у межах їх вини), а тому не можуть бути прийняті судом, як належні.

При цьому, те що цей свідок спілкувалася у своєму приватному житті, як з потерпілим, так і з обвинуваченим ОСОБА_7 жодним чином не підтверджує обставини регламентовані ст. 91 КПК України, апріорі, права громадян на їх вільне приватне спілкування з іншими громадянами гарантоване Конституції України.

Також, свідок ОСОБА_18, будучи допитаною у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, зазначила суду, що є дільничним лікарем в КМП Центр ПМСД «Русанівка». 05.06.2014 року приблизно біля 17:00 годин (більш точний час не пам'ятає) знаходилась по виклику за адресою АДРЕСА_2 в першому під'їзді на четвертому поверсі. Оглянувши хворого, склала відповідну довідку, після чого вийшла із квартири та направилась до ліфтової площадки, де розташовано два ліфта: грузо-пасажирський та пасажирський і підходячи до ліфтів в цей момент почула, а потім і побачила, як з місця, де розташовані ліфти невідома особа швидко забіг до балконного переходу вищевказаного будинку, який розташований на 4 поверсі, ця невідома особа чоловічої статі була одягнута в жовту футболку. Даний факт здався їй дуже дивним, але вона не звертаючи уваги викликала пасажирський ліфт після чого спустилась на перший поверх, та вийшовши з під'їзду почула сильний крик та глухі удари, на що почала кричати і в цей момент побачила, що на четвертому поверсі із вікна виглядає дитина, на що попросила, щоб вона викликала міліцію. В цей момент вже із під'їзду повиходило дуже багато сусідів та стороні особи які також чули дані крики на 4 поверсі та спостерігали за цим фактом. Приблизно через кілька хвилин крики зупинились, та вона побачила, як на четвертому поверсі, через балконний перехід напівприсядки перебігають невідомі їй особи, та один з них притримує головний убір рукою, яка була закривавленою. Також двірник почав притримувати двері, щоб ніхто не зміг їх відкрити з середини під'їзду. Після чого приїхали працівники міліції та швидкої допомоги, та вона побачила як на носилках виносять особу у якої все лице та одяг закривавлене. Також від співробітників міліції стало відомо, що в під'їзді було затримано двох осіб чоловічої статі за підозрою у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Вказані показання свідка суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується орієнтовний час, місце та інші обставини вчинення даного кримінального правопорушення.

Серед іншого, будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_19 зазначив суду, що працює на посаді дільничного інспектора Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві. 05.06.2014 року приблизно о 21:30 годин під час відпрацювання 1 під'їзду, будинку АДРЕСА_2, по встановленню свідків та інших осіб, які була причетні до вчинення кримінального правопорушення, а саме: побиття ОСОБА_3, на четвертому поверсі даного будинку, ним на дванадцятому поверсі в вентиляційній шахті ліфту було виявлено невідому особу, яка потрапила до шахти через дванадцятий поверх. На прохання вилізти з даної шахти останній погодився. В подальшому невідома особа була ним затримана, та було встановлено анкетні дані особи - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Також ОСОБА_7 пояснив, що він разом із ОСОБА_6 спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_3 Після того, як ОСОБА_3 почав кликати на допомогу вони злякались та сховались в шахті ліфту. ОСОБА_6 було першого затримано працівниками міліції, а його на той час працівники міліції в шахті не виявили, тож він залишився чекати в шахті ліфту, поки з під'їзду не підуть працівники міліції. Також він пояснив, що ОСОБА_6 обіцяв заплатити 1000 доларів США, за те що останній допоможе йому в побитті ОСОБА_3 Після чого ним було викликано СОГ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві для документування даного факту. Під час огляду в під'їзді працівниками міліції було виявлено та вилучено мокрий одяг ОСОБА_7, рюкзак з його особистими речами, скоч, хомути. Надалі ОСОБА_7 був доставлений до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Вказані показання свідка в частині, що не стосується посилань на показання обвинуваченого ОСОБА_7 про оплату послуг обвинуваченого ОСОБА_6 у сумі 1000 доларів США, суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

При цьому, суд, аналізуючи зміст показань свідка в частині повідомлення про спосіб вчинення злочину зі слів іншої особи (ОСОБА_7), а саме шляхом побиття потерпілого ОСОБА_3, враховуючи, що вони кореспондуються, у даному випадку, з показаннями особи, на яку здійснюється посилання - ОСОБА_7, який не заперечує факту побиття потерпілого, а лише не погоджується зі ступенем тяжкості нанесених тілесних ушкоджень та метою їх нанесення, та невстановленістю обставин визначених ч. 7 ст. 97 КПК України, вважає за можливе визнати їх допустимими та належними.

Однак, показання даного свідка в частині того, що ОСОБА_7 обіцяв ОСОБА_6 заплатити 1000 доларів США, за те що останній допоможе йому в побитті ОСОБА_3 зі слів іншої особи (ОСОБА_7), виходячи з положень ч. 7 ст. 97 КПК України, не визнає допустимими, оскільки вони здійснені з чужих слів співробітником оперативного підрозділу під час здійсненням ним кримінального провадження та не кореспондуються з показаннями самої особи на яку здійснюється посилання.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, в частині яка визнана належним та допустимим доказом, підтверджується місце та інші обставини вчинення даного кримінального правопорушення, зокрема участь у цьому злочині ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_20, будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, зазначив суду, що працює на посаді старшого о/у ВКР Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві. 05.06.2014 року біля 18:00 годин, знаходився на своєму робочому місці, куди інспекторами БПС Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, був доставлений ОСОБА_6 за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, а саме: нанесені тілесних ушкоджень ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_2. 05.06.2014 року в службовому кабінеті №106 в Дніпровському РУ, без застосувань, будь-яких фізичних, психологічних і моральних впливів, він відібрав у ОСОБА_6 пояснення за фактом його перебування в вентиляційній шахті ліфту розташованій в першому під'їзді будинку АДРЕСА_2 та з приводу нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 якого було виявлено з тілесними ушкодженнями на 4 поверху даного будинку. Дані показання були надруковані у вигляді пояснення, за допомогою комп'ютерної техніки та друкувалися під його диктовку, з його слів. Розповідав він добровільно без застосування до нього, будь-яких не дозволених заходів впливу. В ході опитування ОСОБА_6 розповів про скоєний ним разом із ОСОБА_7 злочин, а саме те, що 05.06.2014 року, приблизно біля 17:30 годин він разом із ОСОБА_7 знаходились на 4 поверсі в першому під'їзді, будинку АДРЕСА_2 біля входу до ліфту, де чекали коли по ліфту піднімися ОСОБА_3 Після того як потерпілий піднявся по ліфту на четвертий поверх ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 в двох почали наносити ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Як пояснив ОСОБА_6, після того, як ОСОБА_3 почав кликати на допомогу, він разом із ОСОБА_7 намагалися уникнути зустрічі з працівниками міліції та він сховався в вентиляційній шахті ліфту, ОСОБА_7 він з поля зору втратив.

Крім цього свідок зауважив, що 05.06.2014 року приблизно о 22:00 дільничним інспектором Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, був доставлений ОСОБА_7 за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, а саме: нанесені тілесних ушкоджень ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_2. Так 05.06.2014 року в службовому кабінеті №106 в Дніпровському РУ, без застосувань будь-яких фізичних, психологічних і моральних впливів, відібрав у ОСОБА_7 пояснення за фактом його перебування в першому під'їзді будинку АДРЕСА_2 та з приводу нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, якого було виявлено з тілесними ушкодженнями на 4 поверху даного будинку та останній розповідав, що 05.06.2014 року, приблизно біля 17:30 годин він разом із ОСОБА_22 знаходились на 4 поверсі в першому під'їзді, будинку АДРЕСА_2 біля входу до ліфту, де чекали коли по ліфту піднімися ОСОБА_3 Після того як потерпілий піднявся по ліфту на четвертий поверх він та ОСОБА_22 почали вдвох наносити ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Як пояснив ОСОБА_7, удари вони наносили вдвох, хаотичні один одному. Після того, як ОСОБА_3 почав кричати він разом із ОСОБА_6 намагалися уникнути зустрічі з працівниками міліції. У зв'язку з чим він в подальшому був затриманий працівниками міліції за вищевказаною адресою.

Вказані показання свідка в частині, що не стосується посилань на показання обвинувачених про нанесення ударів разом, суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

При цьому, суд, аналізуючи зміст показань свідка в частині повідомлення про спосіб вчинення злочину зі слів іншої особи (обвинуваченого ОСОБА_6.), а саме шляхом побиття потерпілого ОСОБА_3 ним особисто, враховуючи, що вони кореспондуються, у даному випадку, з показаннями особи, на яку здійснюється посилання - ОСОБА_23, який не заперечує факту побиття потерпілого, а лише не погоджується зі ступенем тяжкості нанесених тілесних ушкоджень, та невстановленістю обставин визначених ч. 7 ст. 97 КПК України, вважає за можливе визнати їх допустимими та належними.

Однак, показання даного свідка в частині того, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 також наносив тілесні ушкодження потерпілому зі слів інших осіб (ОСОБА_7, ОСОБА_6.), виходячи з положень ч. 7 ст. 97 КПК України, не визнає допустимими, оскільки вони здійснені з чужих слів співробітником оперативного підрозділу під час здійсненням ним кримінального провадження та не кореспондуються з показаннями самих осіб на яких здійснюється посилання, що були надані ними у судовому засіданні.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, в частині яка визнана належним та допустимим доказом, підтверджується місце та інші обставини вчинення даного кримінального правопорушення, зокрема участь у цьому злочині обвинувачених та безпосереднє нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, тобто його спосіб вчинення.

Крім того, будучи допитаним, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень § 3 Глави 28 КПК України, Платок Т.М. зазначив суду, що як слідчий Дніпровського РУ в м. Києві приймав участь при проведені процесуальних дій у рамках даного провадження, та здійснював останнє безпосередньо. Обставини кримінального правопорушення та достеменно усього комплексу проведених слідчих (розшукових) дій проведених у провадженні не пам'ятає, у зв'язку з великим часовим проміжком.

Зокрема, ним, як слідчим проводився тимчасовий доступ до речей і документів, а саме медичної картки хворого - потерпілого ОСОБА_3 у ТОВ клініка «Борис», зокрема ним було вилучені дані документи та на їх підставі було призначено судово-медичну експертизу, висновком якої у потерпілого встановлено тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких.

При цьому, він переконливо зазначив суду, що будь-якого фізичного чи психологічного впливу до обвинувачених чи свідків він не застосовував та в його присутності до останіх нічого подібного не застосовувалось і йому про це нічого не відомо.

Таким чином, суд, аналізуючи зміст показань останнього, в частині відомостей про перебіг та порядок допиту свідків та обвинувачених отримання медичної документації потерпілого шляхом застосування заходів забезпечення кримінального провадження через тимчасовий доступ до речей і документів враховує, що дані показання отримані у порядку, встановленому КПК України, а відтак, на думку суду, з точки зору допустимості є прийнятними та належними. В іншій частині ці показання безпосередньо самих обставин кримінального правопорушення ні прямо, ні не прямо не підтверджують, як і існування чи відсутність обставин, які мають значення для даного кримінального провадження, а тому не можуть бути прийняті судом, як належні.

При цьому, обставин регламентованих ст. 87, ч. 7 ст. 97 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було та сторонами не доведено.

Даних передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх в ході судового розгляду встановлено не було.

Також, допитана у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 356 КПК України, експерт ОСОБА_25, зазначила суду, що працюючи лікарем судово-медичним експертом, і будучи ознайомленою з правами та обов'язками експерта, та попередженою про кримінальну відповідальність згідно положень ст.ст. 384, 385, 387 КК України, маючи стаж роботи 14 років, здійснювала з 04.07.2014 року по 16.07.2014 року, на підставі постанови слідчого від 03.07.2014 року судово-медичну експертизу за матеріалами кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 12014100040006906. Експертизу було здійснено у відповідності до положень законодавства України. Зроблені висновки цілком і повністю відповідають дійсності, тобто за своєю суттю є правдивими. Зокрема при проведенні експертизи були враховані „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджені Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України. Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчить про те, що воно утворилось від травматичної дії тупого(их) предмету(ів), характерні властивості якого(их), за давністю може відповідати 05.06.2014 року. Експертиза була проведена саме на підставі оригіналу медичної картки та наявної у ній інформації було достатньо для проведення експертизи, аби здійснити докладний опис проведених досліджень та зроблений за їх результатами висновок, зокрема надати обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які б ґрунтувалися на відомостях, які сприймалися безпосередньо та, які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Інші обставини пов'язані з проведенням висновку, не пам'ятає, у зв'язку з великим часовим проміжком.

Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.

Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Тож, суд, аналізуючи зміст пояснень експерта ОСОБА_25, визнає їх належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

В свою чергу, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

Протоколом огляду місця події, а саме коридору четвертого поверху будинку АДРЕСА_2 з долученою фототаблицею, на якій зафіксовано місце вчинення злочину та ознаки по яким можна його ідентифікувати від 05.06.2014 року складеного слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Клевчук Д.І. в присутності понятих та за участі експерта ОСОБА_27 підтверджується місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення (а.п. 236-239 том № ІІ).

Зокрема у цьому протоколі зафіксовано, що виявлені сліди бурого кольору на стінах та підлозі на четвертому поверсі АДРЕСА_2, місце вчиненого злочину, сліди та предмети виявлені на місці вчинення злочину, а саме: 1 змив бурої речовині виявлений на підлозі 4 поверху даного будинку та з правої ноги ОСОБА_6, наявність плям бурого кольору виявлених в коридорі четвертого поверху вказаного будинку, один слід папілярного узору з дзвінка квартири НОМЕР_2 розташованого на другому поверсі вказаного будинку, на четверному поверсі вказаного будинку в ліфтовій зоні виявлено навушник білого кольору із синіми вставками зі слідами бурого кольору, та інші), зауваження відсутні.

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 234, 237, 223 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

З протоколу огляду місця події, а саме частини коридору біля мусоропроводу, що знаходиться на 12 поверсі будинку АДРЕСА_2 з долученою фототаблицею, які пояснюють його зміст від 05.06.2014 року здійсненого слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Чуднова Ю.О. в присутності понятих ОСОБА_29 та ОСОБА_30, в період часу з 23 год. 00 хв. по 23 год. 30 хв., слідує, що в ході проведення даної слідчої дії було виявлено сумку чорного кольору з речами, як-то: джгути, скотч, поліетиленовий пакет, катушка рибацька, перекис водню, мобільний телефон «Нокіа 1280» ІМЕІ НОМЕР_3, сім-карта оператора «Київстар», а з сумки темно-зеленого кольору та поліетиленового пакету синього кольору було вилучено залишки речовини бурого кольору, тобто підтверджується спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення (а.п.240-242 том № ІІ).

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 234, 237, 223 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.06.2014 року вбачається прийняття старшим лейтенантом міліції Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_31 о 07 год. 50 хв. від ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, з безпосереднім його попередженням про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, заяви, що 05.06.2015 року після 17 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_2 у будинку невстановленими особами було нанесено тілесні ушкодження, тобто підтверджується час, місце та інші обставини вчинення злочину (а.п. 243, 244 том № І).

При цьому, суд враховує, що показання потерпілого, як 06.06.2014 року та і у ході судового розгляду є послідовні, логічні та кореспондуються між собою щодо часу, способу та місця вчинення злочину.

З довідки клініки «Борис» від 05.06.2014 року убачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, поступив в клініку 05.06.2014 року та йому було встановлено попередній діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Перелом кісток лицевого черепа. Множинні забійні рани м'яких тканин (а.п. 246 том № І).

Згідно протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання складеного слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Платок Т.М. 28.06.2014 року в період часу з 12 год. 00 хв. по 12 год. 15 хв. в присутності понятих, слідує, що ОСОБА_3 для впізнання було надано 4 фотознімки, та попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, внаслідок чого останній вказав, що на фотознімку під № 1 він впізнає особу, яка разом з іншою особою 05.06.2014 року знаходячись на 4 поверсі під'їзду №1 біля ліфту та в самому ліфті будинку АДРЕСА_2 наніс йому побої. Вказану особу впізнав за виразом обличчя та у зв'язку з тим, що у під'їзді було дуже добре освітлення, тож йому вдалося добре запам'ятати вирази облич осіб, які наносили йому тілесні ушкодження. Так, дана особа першою почала наносити удари в область обличчя нанісши близько 6-7 ударів.

У даному випадку на фотознімку № 1 міститься фотознімок ОСОБА_6

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 231 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останнім підтверджуються обставини вчинення злочину, а саме особа одного з обвинувачених (а.п. 22 том № ІІІ).

Згідно протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання складеного слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Платок Т.М. 28.06.2014 року в період часу з 12 год. 25 хв. по 12 год. 40 хв. в присутності понятих, слідує, що ОСОБА_3 для впізнання було надано 4 фотознімки, та попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, внаслідок чого останній вказав, що на фотознімку під № 4 він впізнає особу яка разом іншою особою 05.06.2014 року знаходячись на 4 поверсі під'їзду №1 біля ліфту та в самому ліфті будинку АДРЕСА_2 наносили йому ушкодження. Вказану особу впізнав за виразом обличчя та у зв'язку з тим, що у під'їзді було дуже добре освітлення, тож йому вдалося добре запам'ятати вирази облич осіб, які наносили йому тілесні ушкодження.

У даному випадку на фотознімку № 4 міститься фотознімок ОСОБА_7

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 231 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останнім підверджуються обставини вчинення злочину, а саме особа одного з обвинувачених (а.п. 23 том № ІІІ).

З протоколу проведення слідчого експерименту та з долученого до нього відеозапису від 15.09.2014 року здійсненого старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Платок Т.М. в період часу з 17 год. 57 хв. по 18 год. 20 хв. в присутності понятих та потерпілого, та який був переглянутий в судовому засіданні у відповідності до положень ст. 359 КПК України випливає факт існування та перебігу самої події кримінального правопорушення, його місце, спосіб та інші обставини вчинення, дані про розташування учасників події в період її настання, та певні її наслідки (а.п. 24-26 том № ІІІ).

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 228, 231, 240 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

З протоколу одночасного допиту осіб від 21.08.2014 року здійсненого слідчим Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Платок Т.М. в період часу з 14 год. 45 хв. по 15 год. 25 хв. в присутності захисника, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_3 убачається, що показання потерпілого є послідовними та логічними, узгоджуються з показаннями наданими у судовому засіданні та показаннями свідків, що були досліджені судом, надати будь-яку оцінку показанням обвинуваченого не має можливості враховуючи його відмову від їх надання у порядку ст. 63 Конституції України (а.п. 29-31 том № ІІІ).

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 224 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

З протоколу проведення слідчого експерименту та з долученого до нього відеозапису від 27.10.2014 року здійсненого старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Платок Т.М. в період часу з 14 год. 11 хв. по 15 год. 00 хв. в присутності понятих, захисника та ОСОБА_6, та який був переглянутий в судовому засіданні у відповідності до положень ст. 359 КПК України, випливає факт існування та перебігу самої події кримінального правопорушення, його місце, спосіб, механізм спричинення тілесних ушкоджень, дані про розташування учасників події в період її настання, та інші обставини вчинення (а.п. 48-50, 77 том № ІІІ).

При цьому, від сторони захисту будь-яких зауважень за наслідками проведеного слідчого експерименту не надійшло.

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 240 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

При цьому, з досліджених судом, у порядку § 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судовим слідством встановлено наступне.

Згідно висновку експерта № 274 від 28.08.2014 - 03.09.2014 року та додатку до «висновку експерта» № 274 таблиці результатів виявлення групових факторів системи АВО в слідах на речових доказах та в зразках крові осіб, що проходять по справі убачається, що згідно даних завіреної ксерокопії медичної карти стаціонарного хворого №1977 клінік «Борис» від 05.06.2014 р. кров ОСОБА_3 відноситься до групи О(І). На наданих на дослідження навушнику (об.№№1,2), паперовій серветці зі змивом з ноги ОСОБА_6 (об №3), паперовій серветці зі змивом з підлоги 4-го поверху (об.№6), вилучених по АДРЕСА_2, виявлена кров людини. При визначенні групової належності виявлений антиген НҐ що не виключає можливості походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_3 З наданих на дослідження двох марлевих тампонів зі змивами з синього пакета (об.№4) та з сумки (об.№5), вилучених по АДРЕСА_2, кров методом висхідної тонкошарової хроматографії не виявлена (а.с. 2-6 том № ІІІ).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1234/Е від 04.07.2014 - 16.07.2014 року слідує, що «дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 05.06.2014 року, у нього мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку, переломи обох кісток носа, комірок решітчастого лабіринту, нижньої стінки правої орбіти нижньої, внутрішньої та верхньої (передня черепна ямка основи черепа) лівої орбіти, перелом передньої стінки лівої верхньої пазухи з явищами гемосинуситу (наявність геморагічного вмісту в обох верхньощелепних, клиновидній пазухах та комірках решітчастого лабіринту), емфізема мяких тканин обох орбіт, рвано-забійні рани носа, лівої брови, верхніх і нижніх повік з обох сторін, верхньої і нижньої губи справа, гематоми по повіках обох очей та субкон»юктивальні крововиливи, розрив конюктиви лівого ока. Необхідно загострити увагу на наступному: п.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України (далі по тексту «Правила» надано наступне визначення терміну ушкодження - «з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникає внаслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психологічних»; п. 4.6 «Правил» визначає таке: «судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілісності тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із зазначених термінів». Відповідно п.п. 4.6 та 2.1.3 «б» «Правил», вказане тілесне ушкодження, за ступенем тяжкості, відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Характер та морфлолгія виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилось від травматичної дії тупого(их) предмету(ів), характерні властивості якого(их), за давністю може відповідати вказаному терміну, тобто 05.06.2014. З'ясування обставин спричинення тілесних ушкоджень є виключно компетенцією судово-слідчих органів» (а.с. 247-250 том № ІІ).

Вказаний висновок було проведено експертом на підставі оригіналів медичної документації на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 а самі документи у ТОВ клініка «Борис» були вилучені слідчим у відповідності до положень Глави 15 КПК України шляхом тимчасового доступу до них з можливістю їх вилучення на підставі ухвали слідчого судді, тобто у спосіб прямо передбачений КПК України.

При цьому, наявні у провадженні постанови слідчих про призначення експертиз свідчать про те, що останні були призначені у відповідності до Кримінального процесуального Кодексу України.

Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.

Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Те, що слідчому Платок Т.М., на цей час, достовірно не відоме місце знаходження оригіналів медичної картки, не свідчить про неправдивість/неналежність/недопустимість висновку судово-медичної експертизи № 1234/Е від 04.07.2014 - 16.07.2014 року, оскільки на момент проведення, згідно його даних та пояснень експерта, яка була допитана у суді будучи попередженою про кримінальну відповідальність, сама експертиза була проведена саме на підставі оригіналу медичної картки, та наявної у ній інформації було достатньо для проведення експертизи, аби здійснити докладний опис проведених досліджень та зробити за їх результатами висновок, зокрема надати обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які б ґрунтувалися на відомостях, які сприймалися безпосередньо та, які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження через що, імовірна, та не встановлена на цей час, висновком службової перевірки або вироком суду втрата такої документації, може лише слугувати підставою дисциплінарної відповідальності слідчого у разі доведення факту його вини, однак жодним чином не спростовує факту того, що потерпілим ОСОБА_3 було отримано тяжке тілесне ушкодження, характер і морфологія якого за давністю можуть відповідати терміну - 05.06.2014 року.

Таким чином, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні містять в собі докладні описи проведених досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися безпосередньо та, які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, тобто в повній мірі відповідають вимогам КПК України, у зв'язку з чим вважає висловлені з цього питання доводи сторони захисту про їх невідповідність КПК України надуманими та такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України , кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом . Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про відмову від допиту свідків ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, яке ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 371 та ч. 2 ст. 372 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, а саме з боку обвинувачення та захисту, з урахуванням положень ст.ст. 22, 26 КПК України, задоволено.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Тож суд, враховуючи вищевикладені докази, які були надані суду у ході розгляду провадження та визнанні належними і допустимими, вважає висловлені стороною захисту доводи та докази в частині перебігу подій, а саме не нанесення ушкоджень потерпілому ОСОБА_7, враховуючи зокрема надані показання потерпілим у суді та дані протоколу одночасного допиту, як і підставу вчинення злочину - захист честі не ідентифікованої дівчини обвинуваченого ОСОБА_6, беручи до уваги показання свідків, характер та спосіб вчинення злочину, зокрема наявності у обвинувачених заздалегідь підготовлених необхідних засобів для вчинення злочину, як-то: скоч, джгути, поліетиленові пакети, які в своїй сукупності не свідчать про те, що вони лише хотіли провчити потерпілого, аби він зрозумів, що вчиняти з жінками так не можна, апріорі, такі дії свідчать саме про їх спланованість та підготовку, тобто попередню змову обвинувачених з метою залякування та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 за вказівками невстановленої особи, сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, тобто такі показання за своєю суттю в цій частині є сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При цьому, суд в черговий раз наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин, встановлених судом.

Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб.

В свою чергу, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставин, що пом'якшують або ж обятжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.

Підстав для визнання пом'якшуючою обставиною для ОСОБА_6 наявність щирого каяття, як про те вказано в обвинувальному акту, суд не убачає, оскільки щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав частково, надав показання про підстави, мету та спосіб вчинення злочину, які в ході судвого слідства не підтвердилися, та визнані такими, що не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, у вчиненому він щиро не розкаявся, в ході судового розгляду вибачення у потерпілого не просив, критично свої дії не оцінив, апріорі, в судових дебатах, засудив потерпілого, як особу, яка зневажливо ставиться до осіб жіночої статті, що в своїй сукупності свідчить про те, що він не розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро не кається, дійсно не бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, стан здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (до обрання запобіжного заходу працював гірником, раніше судимий, не одружений), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає не належні соціальні зв'язки; позицію потерпілого у справі, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; роль серед співучасників, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 121 КК України у виді позбавлення волі та враховуючи, що останній 15.10.2014 року був засуджений вироком Залізничного районного суду м. Львова за ч. 2 ст. 186 КК України (злочин вчинено - 23.07.2014 року) до 4 років позбавлення волі (а.п. 164-165 том № ІІ) з застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України.

В свою чергу, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 є наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей відносно яких останній батьківських прав не позбавлений.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, позитивну характеристику за місцем проживання, стан здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (працює на посаді директора ТОВ «Борн Трейд», раніше не судимий, одружений, має середню спеціальну освіту), наявність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім (двоє неповнолітніх дітей, дружина), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію потерпілого у справі, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; роль серед співучасників, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 121 КК України у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинувачених, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, фактичного обґрунтовування стороною захисту застосування цих статтею обставинами, які відповідно до норм КК України є не припустимим, оскільки не дають підстав для звільнення цих осіб від відбування покарання або ж його призначення із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, характер вчинення злочину, його спосіб, позицію потерпілого, які вказують в своїй сукупності, у даному конкретному випадку, на те, що тяжкість вчиненого ними злочину та їх особи з іншими вищезазначеними обставинами встановленими у цьому провадженні не свідчать про можливість виправлення останніх без відбування покарання чи за допомогою призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом враховуючи відсутність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, є достатньою для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 в кінцевій редакції від 17.10.2014 року (а.п. 119-121 том № І) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином) (надалі - позов - 1, відповідач - 1), та цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 від 08.12.2014 року (а.п. 24-26 том № ІІ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином) (надалі - позов - 2, відповідач - 2), суд виходить з наступного.

Цивільний позивач ОСОБА_34, як позов - 1, так і позов - 2, у судовому засіданні, обґрунтував пережитими ним стражданнями та вартістю свого лікування через, що просив стягнути, як з відповідача - 1, так і з відповідача - 2 матеріальну шкоду 138969, 44 грн. та моральну у сумі 140000 грн., з кожного окремо.

Представник цивільного позивача за позовами 1 та 2 ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що позов слід задовольнити враховуючи вчинення відповідачами відносно позивача даного злочину з урахуванням обставин та мотивів викладених в позовних заявах.

Зокрема з позовних заяв позивача (а.п. 119-121 том № І, а.п. 24-26 том № ІІ) слідує, що 05 червня 2014 року, приблизно о 17 годині, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, біля квартири НОМЕР_6 за адресою - АДРЕСА_2, вчинили напад на ОСОБА_3, завдавши йому тяжких тілесних ушкоджень, а саме: закрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку, переломи обох кісток носа, комірок решітчастого лабіринту, нижньої стінки правої орбіти нижньої, внутрішньої та верхньої (передня черепна ямка основи черепа) лівої орбіти, перелом передньої стінки лівої верхньої пазухи з явищами гемосинуситу (наявність геморагічного вмісту в обох верхньощелепних, клиновидній пазухах та комірках решітчастого лабіринту), емфізема мяких тканин обох орбіт, рвано-забійні рани носа, лівої брови, верхніх і нижніх повік з обох сторін, верхньої і нижньої губи справа, гематоми по повіках обох очей та субкон»юктивальні крововиливи, розрив конюктиви лівого ока. Завдані тілесні ушкодження були настільки тяжкими та загрозливими для життя ОСОБА_3, що ОСОБА_3 добу знаходився в реанімаційній палаті та на протязі всього 22 діб знаходився на стаціонарному лікуванні в клініці ТОВ «Боріс», йому було проведено дві операції для стабілізації його стану здоров'я та збереження зору. З 05.06.2014 року по 27.06.2014 року та 01.07.2014 року ОСОБА_35 знаходився на стаціонарному лікуванню в клініці ТОВ «Боріс», загальна вартість його лікування в клініці ТОВ «Боріс» становить 138 969,44 грн. Також, ОСОБА_3 переніс значні та тривалі фізичні страждання як під час самого побиття, коли йому було нанесені такі значні тілесні ушкодження так і після проходження лікування. Внаслідок травми голови, забою головного мозгу, у ОСОБА_3 регулярно виникають головні болі, які до отримання травм не виникали, а також порушений зір. Фізичні страждання ОСОБА_3 продовжуються з 05.06.2014р. - моменту його побиття і по теперішній час, так як у нього регулярно виникають запаморочення та болі в голові.

ОСОБА_3 переніс також значні моральні переживання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, так як його дружина та неповнолітній син стали свідками його побиття, а також через отримані від травм порушені його нормальні життєві зв'язки, він не може вести звичний для нього стиль життя, нормально спілкуватися з оточуючими його людьми, друзями, рідними, не може займатися спортом та активним громадським життям.

Відшкодування моральної шкоди за фізичні страждання та порушені нормальні життєві зв'язки ОСОБА_3 оцінюються в 140 000 грн., які він просить стягнути у вказаній сумі з кожного з відповідачів окремо.

Цивільний відповідач - 1 та його захисник ОСОБА_5 заявлений цивільний позов визнали частково щодо суму моральної шкоди, а саме тільки у міру своє вини, у зв'язку з чим вважає, враховуючи конкретні обставини, що склалися в даній ситуації, моральні страждання цивільного позивача у сумі 140 000 гривень перебільшеними, тобто такими, що не випливають з його дій. Матеріальну шкоду не визнає так, як особисто потерпілому тілесні ушкодження не наносив, тобто в цій частині, у розумінні ст. 1166, 1177 ЦК України, не є належним відповідачем у справі.

Цивільний відповідач - 2 у судовому засіданні заявлений цивільний позов визнав частково, а саме в частині матеріальної шкоди, щодо моральної шкоди, то останній зауважив, що виїзнає її тільки у міру своє вини, у зв'язку з чим вважає, враховуючи конкретні обставини в даній ситуації, моральні страждання цивільного позивачу у сумі 140 000 гривень перебільшеними, тобто такими, що не випливають з його дій.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має прав пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, що кореспондується з нормами ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У судовому засіданні цивільним позивачем, як у позові -1, так і позові - 2 було надано у розумінні ст. 60 ЦПК України, належні та допустимі докази понесеної ним матеріальної шкоди у сумі 138 969, 44 грн. в цілому, а саме копії рахунків та актів про надання медичних послуг та квитанцій про оплату послуг (а.п. 122-150 том № І, а.п. 27-55 том № ІІ).

За таких умов, суд враховує, що потерпілому матеріальну шкоду було завдано у наслідок вчинення даного злочину групою осіб за їх попередньою змовою, тобто у співучасті, тобто здійснена особами, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, та діями з єдністю наміру, у зв'язку з чим вони повинні нести солідарну відповідальність перед потерпілим через, що позов-1 та позов-2 в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають до часткового задоволення шляхом солідарного стягнення з відповідача - 1 та відповідача - 2 матеріальної шкоди у сумі 138 969, 44 грн., однак суд не убачає підстав для стягнення з відповідачів з кожного окремо по 138 969, 44 грн., тобто фактично 277938, 88 грн..

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини кожного з заподіювачів, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

Зокрема, статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За таких обставин суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості й вважає за необхідне стягнути з обвинувачених/цивільних відповідачів 1 та 2 на користь потерпілого/цивільного позивача солідарно 50 000 гривень.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді утримання під вартою, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, та даних про його особу слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді застави, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, та даних про його особу слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, однак є доречним покласти на нього обов'язки передбачені п.п. 2-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також, після набрання вироком законної сили та у разі виконанням ОСОБА_7 до такого набрання покладених на нього обов'язків передбачених п.п. 2-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, заставу у сумі 243 600 гривень, згідно положень ч. 11 ст. 182 КПК України, слід повернути заставодавцю ОСОБА_36 за наявності відповідної заяви заставодавця поданої на адресу суду.

На підставі ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання кожному обвинуваченому термін його попереднього ув'язнення, а саме ОСОБА_6 з 21.08.2014 року по 20.12.2015 року включно та ОСОБА_7 з 21.08.2014 року по 07.05.2015 року включно.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного вироком Залізничного районного суду м. Львова за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі більш суворим за цим вироком та остаточно визначити покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 відраховувати з 21.12.2015 року зарахувавши в нього термін попереднього ув'язнення з 21.08.2014 року по 20.12.2015 включно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з дня приведення вироку до виконання зарахувавши в нього термін попереднього ув'язнення з 21.08.2014 року по 07.05.2015 року включно.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у вигляді застави відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити без змін до набрання вироком законної сили та поряд з цим до набрання вироком законної сили покласти на нього наступні обов'язки з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, як-то: не відлучатися із м. Києва без дозволу або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином) - задовольнити частково.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином) - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, 138 969 (сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 44 грн. матеріальної шкоди, та 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 188 969 (сто вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 44 грн.

Речові докази: навушники білого кольору з синіми вставками на яких виявлено сліди бурого кольору, які запаковані в експертний пакет № 0845296 на якому виконано пояснювальний напис «Дніпровський РУ АДРЕСА_2 навушники з слідами бурого кольору, підпис понятих, № 274 2014» та скріплені печаткою відділення судово-медичної імунології, які виявлені та вилучені на четвертому поверсі в районі ліфтової зони; один змив речовини бурого кольору з ноги ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який запакований в паперовий конверт на якому виконано пояснювальний напис (вил. 1 змив бурої речовини з ноги гр.. ОСОБА_6) та опечатаний печаткою «Для пакетів Дніпровського РУ» та скріплено печаткою відділення судово-медичної імунології № 274-2014; один змив речовини бурого кольору з підлоги 4-го поверху, який запакований в паперовий конверт на якому виконано пояснювальний напис (Вил 1 змив бурої речовини з підлоги 4-го поверху та опечатаний печаткою «Для пакетів Дніпровського РУ» та скріплено печаткою відділення судово-медичної імунології №274-2014; один змив речовини бурого кольору із поліетиленового пакету синього кольору виявленого біля сміттєвого проводу, який знаходиться на 12 поверсі; один змив речовини бурого кольору із сумки темного кольору виявленого біля сміттєвого проводу, який знаходиться на 12 поверсі, - знищити; сумку чорного кольору, рибацький вобмер у формі риби, пластмасову затяжку в кількості 3 штуки, курточку темного кольору із капюшоном на момент огляду волога та знаходиться в прілому стані, два пакети синього кольору, спальний мішок темно коричневого кольору, який на момент огляду вологий та знаходиться в прілому стані, футболку сірого кольору із слідами темного кольору в нижній частині, яка на момент огляду волога та знаходиться в прілому стані, пластмасову пляшку коричневого кольору із написом «перекис водню», всередині якого знаходиться рідина прозорого кольору, запах якої схожий на спирт, одну пару шкарпеток в смужку на момент огляду волога та знаходиться у прілому стані, - знищити; сім карту оператора «Київстар» НОМЕР_4, мобільний телефон чорного кольору марки «Нокіа» model 1280 при відкритті задньої кришки телефону там знаходиться батарея, та наступні дані ІМЕ:НОМЕР_5, - повернути власнику (володільцю), згідно даних постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Платка Т.М. від 10.06.2014 року у провадженні унесеному до ЄРДР за 12014100040006906 від 06.06.2014 року;

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я: О.В. Бірса