Рішення № 54555555, 14.12.2015, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/335/15-ц

Провадження № 2/545/388/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Стрюк Л.І.

при секретарі Артеменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на будівництво,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що проживала з ОСОБА_3 однією сімю без реєстрації шлюбу з січня 1987 року до дня його смерті 06.09.2013 року у с. Івашки по вул. Зеленій,7 Полтавського району та області, що підтверджується рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 30.10.2014 року. У цей період вони разом за спільні кошти здійснили добудови та поліпшення житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на земельній ділянці, що належать ОСОБА_2 Посилаючись на ст. 17 ЗК України та ст. 14 Закону України «Про власність», просила стягнути з відповідача на її користь 152 144 грн. витрат на будівництво підсобних будівель та поліпшення нерухомого майна.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Представники відповідача позов не визнали повністю, посилаючись на те, що у 1982 році ОСОБА_3, перебуваючи у шлюбі з першою дружиною, на території домоволодіння ОСОБА_2 побудували новий будинок. У будівництві брали участь як родина ОСОБА_3, так і його дружини ОСОБА_4 Після розірвання шлюбу будівництво продовжували діти ОСОБА_2, у т.ч. і ОСОБА_3, яке вони здійснювали у порядку безоплатної допомоги своїй матері. Вважають вимоги позивача безпідставними, оскільки вона особисто участі у будівництві не приймала, будь-яких коштів не надавала.

Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Встановлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 30.10.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Супрунівської сільської ради, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання частково недійсним дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно задоволені частково; встановлено факт проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу з 23 квітня 1987 року по 06.09.2013 року; у решті позовних вимог відмовлено.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути на її користь вартість проведених у період з 01.01.1987 по 06.09.2013 року витрат на поліпшення житлового будинку №7(літ. А-1), прибудови(літ. А) та витрат на будівництво господарських будівель та споруд: сараю(літ. Д), гаража(літ. Д1), навісів тимчасових(лі. Д,д1), погреба(літ. Д2), гаража тимчасового(літ. Ж), гаража(літ. З) гаража з погребом(літ. Г та літ. г). Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на Закон України "Про власність", який передбачав, що особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.

Закон України «Про власність» набрав чинності 15.04.1991 року та діяв до 20.06.2007 року.

Разом з тим, як зазначає сама позивач і це не заперечується відповідачем та підтверджується технічним паспортом на садибний(індивідуальний) житловий будинок №7 по вул. Зеленій у с. Івашки Полтавського району та області, лише поліпшення житлового будинку №7(літ. А-1) та прибудови(літ. А) здійснені в зазначений період - після 15.04.1991 року, а інші господарські будівлі були збудовані до 1991 року.

Таким чином, положення Закону України "Про власність" можуть бути застосовані лише щодо будівель, збудованих після 1991 року.

Надані позивачем документи на понесення витрат на будівництво( а.с. 128-143) не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами цієї обставини, оскільки одна частина цих документів видана на невизначену особу, а інша на імя померлого ОСОБА_3 Будь-яких інших доказів на понесення безпосередньо ОСОБА_1 таких витрат вона не надала.

Окрім того, позивачем не доведено, що зазначені матеріали були використані саме для будівництва спірних споруд.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи №74 від 18.09.2015 року не може також бути належним доказом понесення лише ОСОБА_1 витрат на будівництво спірних приміщень, оскільки зазначений висновок стосується їх вартості в цілому. Разом з тим, як вбачається з пояснень сторін та свідків, участь у будівництві брали й інші члени родини ОСОБА_2 та вона особисто, тому суд приходить до висновку про відмову в цій частині позову за недоведеністю.

У частині відшкодування позивачу витрат на будівництво господарських будівель та споруд: сараю(літ. Д), гаража(літ. Д1), навісів тимчасових(лі. Д,д1), погреба(літ. Д2), гаража тимчасового(літ. Ж), гаража(літ. З) гаража з погребом(літ. Г та літ. г), суд приходить до висновку про відмову в позові за безпідставністю з огляду на таке.

Судом встановлено, що зазначені споруди збудовані до 1991 року, тому положення Закону України "Про власність" на них не поширюються.

Згідно зі статтею 272 ЦК Української РСР, яка повинна застосовуватись до даних правовідносин, у разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором. Зроблені наймачем без дозволу наймодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені наймачем. Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.

Позивачем не надано доказів отримання дозволу ОСОБА_2 на проведення відповідних поліпшень, тому правові підстави для відшкодування їй витрат згідно з квитанціями №34 та №217 відсутні.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на будівництво відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд протягом 10 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги, а особою, яка не була присутня при проголошенні судового рішення - у той же строк з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_5