Ухвала суду № 54551644, 16.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 р.Справа № 820/10334/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Старосуда М.І.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2015р. по справі № 820/10334/15

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

28.09.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати заробітної плати з 28.03.2015 року відповідно до ч. 1 ст. 147 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та зобов'язати відповідача здійснити таке нарахування та виплату.

Позовні вимоги вмотивовані порушеннями відповідачем його конституційного права на отримання оплати праці в законодавчо встановленому розмірі. Позивач акцентує увагу, що відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року в задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та прийняти нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

08.12.2015 року ОСОБА_1 заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 820/10334/15 до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та примітки до Додатку № 47 до постанови Кабінету Міністрів України № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органі прокуратури, судів та інших органів» Конституції України та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.

При цьому ОСОБА_1 запропоновано суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту.

Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1, перевіривши доводи клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правого акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта (ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 3, ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 154 Закону № 2453-VI (ч.ч. 1, 3 ст. 151 цього Закону в редакції, що була чинною до 29.03.2015 року) у кожного судді суду загальної юрисдикції є помічник, статус і умови діяльності якого визначаються Законом № 2453-VI, Законом України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

Частинами 7 та 8 Закону № 3723-XII встановлено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Умови оплати праці працівників судів визначені постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року N 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» - Додаток № 47.

Законом України від 12.02.2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) частина 1 ст. 147 Закону № 2453-VI викладена в наступній редакції:

«Розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».

Пунктом 13 розділу П «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання Законом чинності привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Таким чином, Законом № 192-VIII передбачений алгоритм розрахунку розміру посадового окладу працівника апарату суду і одночасно уряд зобов'язаний привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти.

Отже за змістом Законів № 3723-XII та № 2453-VI (нова редакція якого встановлена Законом № 192-VIII) умови оплати праці працівників суду визначаються урядовим актом, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року N 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року N 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», що набрала чинності 09.09.2015 року, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року N 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», у тому числі до додатка N 47 у відповідності до Закону N 192-VII.

Зазначеним додатком встановлено, що місячний посадовий оклад (коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду) дорівнює 0,4. Окремою приміткою визначено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення, інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.

Аналіз зазначених норм права дає підстави колегії суддів дійти висновку про хибність доводів ОСОБА_1 про те, що розмір посадових окладів працівників суду в супереч положень Конституції України у період з 28.03.2015 року по 09.09.2015 року визначався відповідачем з урахуванням положеннями Закону України від 28.12.2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (зі змінами внесеними Законом від 02.03.2015 року N 217-VIII, які набули чинності 13.03.2015 року).

Колегія суддів зазначає, що попередні зміни до Додатку 47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року N 268 (тобто до змін у редакції постанови від 02.09.2015 року N 644) вносились постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 року № 215 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України з питань оплати праці працівників апарату судів», а із змісту постанови Кабінету Міністрів від 02.09.2015 року N 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» не убачається, що цей акт прийнятий на виконання повноважень делегованих уряду Законом України від 28.12.2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік».

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Закон про Державний бюджет України діє у період з 01 січня по 31 грудня поточного року. Не можливо передбачити, чи використає уряд у 2015 році надані йому повноваження Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» і ще раз розгляне питання визначення розміру посадових окладів працівників суду, у тому числі, помічників голів суду. Разом з тим, у суду відсутні підстави для надання оцінки майбутнім рішенням.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування їх положень судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (ст. 94).

Неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України є різне застосування одних і тих самих норм цих правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин (Ухвала Конституційного Суду України від 12.05.2010 року N 31-у/2010).

Аналіз клопотання ОСОБА_1 не підтверджує наявності неоднозначного застосування судами України, іншими органами державної влади положень примітки до Додатку 47 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року N 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» в редакції постанови Кабінету Міністрів від 02.09.2015 року N 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України».

Зміст клопотання зводиться до суб'єктивної думки скаржника щодо невідповідності зазначеної примітки положенням ч. 3 ст. 22 Конституції України. Судові рішення, на які посилався заявник у засіданні суду апеляційної інстанції як на одні з підстав обґрунтованості позовних вимог та клопотання, фактично за аналогічних обставин справ, прийняті на користь позивачів.

За правовою позицією Конституційного Суду України, якщо надані суб'єктом права на конституційне звернення матеріали свідчать про те, що відповідні положення Конституції або законів України у судових рішеннях не застосовувалися, то вони не можуть бути розглянуті Конституційним Судом України як такі, що підтверджують неоднозначне застосування цих положень судами України, іншими органами державної влади (ухвали від 26 жовтня 2011 року N 54-у/2011, від 24 листопада 2011 року N 59-у/2011).

Окрім того, колегія суддів зазначає, що встановлене положеннями ч. 5 ст. 9 КАС України є правом, а не обов'язком суду.

Наведене є підставою для відмови у задоволені клопотання ОСОБА_1

На підставі наведеного, керуючись ст. 195, 196, ч. 5 ст. 9, ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судді, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі 820/10334/15 відмовити.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В.Судді Бартош Н.С. Старосуд М.І.

Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2015 р.