Ухвала суду № 54551600, 16.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 р.Справа № 552/5285/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.10.2015р. по справі № 552/5285/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві

про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

04.09.2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, УПФУ Київського району в м. Полтаві), в якому просить суд: скасувати рішення відповідача та зобов`язати призначити йому пенсію відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 10 років з 22.05.2015 року.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 28.10.2015 року по справі №552/5285/15-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві № 49 від 11.08.2015 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтаві призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років, згідно ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10 червня 2015 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.10.2015 року по справі №552/5285/15-а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачу було правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з відсутністю відповідних підтверджуючих документів, які б свідчили про роботу в зоні відчуження. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Надіслав клопотання, в якому просив розглянути справу у відсутність його представника.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів срправи, що 06.03.2014 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням УПФУ Київського району в м. Полтаві № 49 від 11.08.2015 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років з 22 травня 2015 року по 09.06.2015 року суд першої інстанції виходив з того, що призначення пенсії здійснюється з моменту звернення особи, а тому, оскільки із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся 10 червня 2015 року, саме з цього часу його право порушено та підлягає судовому захисту.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 10.06.2015 року, оскільки ним надано достатньо доказів для підтвердження факту перебування його в зоні відчуження по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та призначення йому пенсії на пільгових умовах, а вимоги ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачають зниження пенсійного віку для осіб, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, підставою для відмови в призначенні позивачу на пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слугували висновки пенсійного органу про відсутність документів, підтверджуючих період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів вважає зазначені доводи відповідача хибними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності до ст. 55 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено право на зменшенняпенсійного віку, встановленого для одержання державної пенсії особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення в залежності від терміну проживання або роботи на забруднений територіях. Даним Законом передбачено зниження пенсійного віку на 10 років для учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів.

Зі змісту ст. 55 Закону N 796-XII випливає, що пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, призначаються лише учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи, при цьому, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року пенсія призначається незалежно від кількості робочих днів.

Зазначеній категорії осіб, згідно зі ст. 65 Закону N 796-XII за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС України, Радою Міністрів АРК, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Такі посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом N 796-XII.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом N 796-XII, зокрема призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджена наявною в матеріалах справи копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 13.09.2004 року НОМЕР_1, з якого вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та має право на відповідні пільги.

В п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22- 1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 р. № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту п. 7 вказаного Порядку № 22-1 випливає, що підставою для призначення пенсії, крім довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 N 122, можуть бути інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, призначаючи пенсію на пільгових умовах, необхідно врахувати її вид та особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

Зокрема, особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення для підтвердження періоду роботи можна надавати документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що позивач працював на території радіоактивного забруднення, що, крім посвідчення НОМЕР_1, підтверджується наступними доказами.

Згідно з наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача, з 27.06.1985 року по 11.11.1986 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Радянській армії (а.с.12).

Відповідно до військового квитка серії НУ № 8690948 позивач проходив строкову службу у військовій частині 61511 з 28.06.1985 року по 09.11.1986 року (а.с.9).

Відповідно до архівної довідки Міністерства оборони України архівного штабу південного оперативного командування від 30.06.2004 року №1242-п, згідно наказу командира частини 61511 від 27.06.1986 №136 позивач вважається таким, що прибув 27.06.1986 року з Чорнобиля та приступив до обов`язків наводчика-оператора I МСБ (а.с.16).

Витягом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 26.06.2015 року №8233/01-16 підтверджується, що в наказі командира військової частини 61511, м. Лубни по строковій частині від 27.07.1986 року №136 значиться наступне: вважати прибувшим 27.06.1986 року та приступив до обов`язків рядового ОСОБА_1 наводчика-оператора I МСБ з Чорнобиля.

Крім зазначеного, із вказаної довідки вбачається, в період з 18.06.1986 року по 27.06.1986 року особовий склад військової частини 61511, в якій позивач проходив військову службу, відбував в зону ЧАЕС.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо непідтвепрдження періодів роботи позивача в зоні відчуження, оскільки робота позивача саме у зоні відчуження у період до 01 липня 1986 року є підтвердженою численними доказами, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом Закону України«Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення пільг і компенсацій до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), серед іншого, відносяться особи, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказаними документами повністю підтверджено участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до 1 липня 1986 році, що, відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ є достатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років незалежно від кількості робочих днів.

Однак, зазначені документи не були враховані УПФУ Київського району в м.Полтаві при прийнятті спірного рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку на 10 років.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, правомірність своїх дій щодо відмови в призначенні позивачу пенсії відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ належним чином не довів.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність скасування рішення пенсійного органу № 49 від 11.08.2015 року щодо відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах та зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років, згідно ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10 червня 2015 року.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява була подана до суду 04.09.2015 року і розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, становив 487,20 грн.

Таким чином, враховуючи дату подання апеляційної скарги, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.10.2015 року по справі №552/5285/15-а, становить 535,92 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.10.2015р. по справі № 552/5285/15-а залишити без змін.

Стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 535 грн. 92 коп. (п'ятсот тридцять п'ять гривень дев'яносто дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (вул. Червоноармійська,3, м.Полтава, Полтавська область, 36003, код ЄДРПОУ 22529729) на користь Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2015 р.