Ухвала суду № 54551250, 22.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/3310/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради (далі - Позивач) звернулось до Деснянського районного суду м.Чернігова з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області (далі - Відповідач) про скасування постанови старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про накладення штрафу від 20.03.2015 року у виконавчому провадженні №44812346 за виконавчим листом №2506/2916/12, виданим 25.03.2014 року Деснянським районним судом м.Чернігова.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання Відповідачем копії постанови Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 травня 2015 року.

Апеляційну скаргу надіслано Відповідачем 03 червня 2015 року до суду апеляційної інстанції.

Адміністративна справа до суду апеляційної інстанції надійшла 09 листопада 2015 року.

11 листопада 2015 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Відповідача залишено без руху.

Після усунення недоліків зазначених в ухвалі, 01 грудня 2015 року ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 22 грудня 2015 року.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особисту участь сторін в судовому засіданні не визнано обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області перебуває виконавчий лист №2506/2916/2012, виданий 25 березня 2014 року Деснянським районним судом м.Чернігова, про зобов'язання Позивача здійснити ОСОБА_2 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відповідно ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2011 рік та провести відповідні доплати з врахуванням виплачених сум.

18 вересня 2014 року головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом та надано боржнику строк для самостійного виконання судового рішення до 24 вересня 2014 року.

Постановою від 25 лютого 2015 року ВП №44812346 старшим державним виконавцем за невиконання судового рішення без поважних причин на Позивача накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

20 березня 2015 року старшим державним виконавцем прийнято постанову ВП №44812346 про накладення штрафу у подвійному розмірі 1 360,00 грн.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно ч.1 ст.27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч.2 ст.75 Закону у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону. у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Колегія суддів звертає увагу, що Позивачем на виконання постанови державного виконавця управління ДВС направлено лист від 25 вересня 2014 року №12-07/13690, яким боржник повідомив Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про виконання судового рішення в частині перерахунку ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення. Зазначив, що виконати судове рішення в частині здійснення відповідних виплат не має можливості, оскільки управління є бюджетною установою та фінансується згідно поточних державних програм соціального захисту населення, а тому виплата коштів згідно проведеного Позивачем на підставі судового рішення перерахунку вищевказаної допомоги буде здійснена після виділення з Державного бюджету додаткових коштів на забезпечення виконання судових рішень за бюджетними програмами соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ст.ст.23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Законом України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. За рахунок інших джерел фінансування цих витрат не здійснюється.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що невиконання судового рішення Позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19 травня 2015 року №667/4594/14-а, від 24 березня 2015 року у справі №21-66а/15, від 29 вересня 2015 року №751/7739/14.

Згідно ч.1 ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій Відповідача при прийнятті постанови про накладення штрафу від 20.03.2015 року ВП №44812346, а тому оскаржувана постанова суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 23 грудня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.