Постанова № 54551225, 17.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа № 922/4841/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Хачатрян В.С., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю прокурора - Кондратюк Н.А. (посвідчення №023324 від 03.12.2013 року); Размєтаєв А.С. (посвідчення №009193 від 13.10.2012 року);

та представників сторін:

позивача - Антонюк В.М. (довіреність №03 від 12.01.2015 року),

ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд" - не з'явився,

1-го відповідача- Бондаренко О.О. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №767641, керівник юридичної особи),

2-го відповідача - Фатій Н.І. (довіреність №3 від 22.09.2015 року),

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - особисто,

Харківської міської ради - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу першого відповідача (вх.5325Х/1-38) та апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№5355Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2015 року

за позовом Прокурора Московського району міста Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство "Трест "Південзахіденергобуд", с.Безлюдівка,

до 1.Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б", м.Харків,

2. Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м.Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1.Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м.Харків

2.Харківська міська рада, м.Харків

про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Московського району міста Харкова, який діє в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить визнати незаконними дії Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б" щодо проведення перенумерації кімнат у житловому будинку по АДРЕСА_1; визнати незаконними дії Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" по виготовленню 10.11.2009 року технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_1; зобов'язати КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" провести повторні обміри і виготовити новий технічний паспорт на будинок по АДРЕСА_1 відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за № 582/5773.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.2015 року у справі № 922/4841/15 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено.

Перший відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Харківська міська рада з рішенням місцевого господарського суду також не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 року апеляційні скарги 1-го відповідача та Харківської міської ради об'єднано в одне апеляційне провадження.

В судові засідання 08.12.2015 року, 17.12.2015 року представник ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд" не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 року про прийняття апеляційної скарги до провадження, якою розгляд справи призначався на 08.12.2015 року направлялась на адресу ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд", однак повернулась підприємством зв'язку з довідкою про невручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с.93 т.4).

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд" в судове засідання також 17.12.2015 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам, що є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Представник Харківської міської ради в судове засідання 17.12.2015 року не з'явився, однак надав суду клопотання (вх.№16984) про відкладення розгляду апеляційної скарги, посилаючись на його хворобу та неможливість прибуття в дане судове засідання.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що заявником не доведено неможливість заміни представника та не зазначено, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином неявка представника відповідача унеможливить розгляд даної справи.

На підставі викладеного та враховуючи, що Харківська міська рада є апелянтом у справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладені доводи, з яких вона не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, а також те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, слухання даної справи в апеляційній інстанції вже відкладалося, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про наступне відкладення розгляду справи, оскільки відсутність апелянта в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Харківська міська рада надала суду клопотання (вх.16983), в якому, на підставі статті 22 ГПК України, просить суд зобов'язати прокурора, позивача надати суду для огляду в судовому засіданні наступні документи (оригінали):

- витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності про реєстрацію права державної власності на житловий будинок АДРЕСА_1;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права державної власності на житловий будинок АДРЕСА_1;

- рішення органу місцевого самоврядування про присвоєння номерів кімнатам у житловому будинку АДРЕСА_1;

-документи технічної інвентаризації (технічні паспорти) на кімнати у житловому будинку АДРЕСА_1;

-рішення органу місцевого самоврядування, адміністрації підприємства, установи, організації про видачу громадянам спеціальних ордерів для вселення на жилу площу у цьому будинку;

-договори найму житлового приміщення (кімнат) на користування житловими кімнатами у цьому будинку;

- оригінали ордерів для вселення на жилу площу у цьому будинку.

Перший відповідач також надав суду аналогічне клопотання (вх.16986) про витребування доказів, в якому просить суд зобов'язати прокурора, позивача надати суду для огляду в судовому засідання оригінали вищевказаних документів. Клопотання вказаних сторін є ідентичними.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Крім того, звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції (п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18» Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Колегія суддів приймає до уваги, що під час розгляду справи в суді першої інстанції 1-й відповідач вже звертався до суду з аналогічним клопотанням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2015 року клопотання 1-го відповідача задоволено та зобов'язано прокурора та позивача надати суду відповідні документи (а.с.138 т.2).

На виконання вимог ухвали суду від 12.10.2015 року, прокурором разом із письмовими поясненнями надано суду рішення Московського райвиконкому про визнання громадян наймачами квартир, рішення Московського районного суду м.Харкова від 28.08.2009 року у справі №2-7294, протоколи спільних засідань адміністрації та профкому тресту «Південзахіденргобуд» та ордери на житлову площу у гуртожитку, договори найму від 01.07.2005 року, технічний паспорт від 10.11.2009 року, паспорт гуртожитку станом на 01.10.1981 року, акт прийомки в експлуатацію державної приймальної комісії завершеної будівництвом будівлі житлового-громадьского призначення від 28.12.1978 року, відповідь ВАТ «Трест-Південзахіденергобуд» від 21.10.2015 року №39, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 06.04.2015 року у справі №643/20120/13-ц, лист Державної реєстраційної служби від 14.01.2013 року №08-06-15-13 (а.с.9-138 т.3).

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності громадян на окремі приміщення будинку додано прокурором до позовної заяви.

Витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності про реєстрацію права державної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 надано прокурором разом із письмовими пояснення суду апеляційної інстанції (вх.№16985). Неможливість подання вказаного доказу суду першої інстанції обумовлено тим, що на запит прокурора від 13.10.2015 року, Фондом державного майна направлено лист від 01.12.2015 року разом із вказаним витягом, який надійшов на адресу прокуратури лише 08.12.2015 року, про що свідчить вхідний штамп канцелярії.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання 1-го відповідача та Харківської міської ради про витребування документів.

Враховуючи, що ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд" та Харківська міська рада належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, трест "Південзахіденергобуд" з 1985 року використовував будівлю по АДРЕСА_1, як гуртожиток для проживання малих сімей (відповідно до постанови від 22.07.1985 № 273 президії обласної ради профспілок та виконавчого комітету міської ради народних депутатів).

Відповідно до Плану приватизації цілісного майнового комплексу треста «Південзахіденергобуд», затвердженого розпорядженням регіонального відділення ФДМУ по Харківській області від 08.09.1995 року № 353-Р, гуртожиток, що розташований по АДРЕСА_1 перебуває і на балансі державного підприємства, підлягає передачі в комунальну власність, як об'єкт державної власності (а.с.67 т.2).

За результатами приватизації державного підприємства «Трест «Південзахіденергобуд» у 1995 році до статутного фонду створеного на його базі відкритого акціонерного товариства «Трест Південзахіденергобуд» не увійшли окремі об'єкти, які не підлягали приватизації та залишились у державній власності.

До складу майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Трест Південзахіденергобуд» та залишилось у державній власності, були віднесені окремі об'єкти житлової та соціальної сфери, у тому числі гуртожиток по АДРЕСА_1. При цьому, вказане державне майно було поставлене на баланс зазначеного товариства і перебувало на його утриманні та зберіганні.

Після ліквідації у 1995 році шляхом приватизації державного підприємства «Трест Південзахіденергобуд», на балансі у якого знаходилась будівля відомчого гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, фактично утворилось декілька самостійних юридичних осіб, одними з яких були КП ЖКГ «Південзахіденергобуд»та ВАТ «Трест Південзахіденергобуд».

При цьому, будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 не увійшла ні до одного зі статутних фондів знов створених підприємств, проте, в порушеня плану приватизації була передана на баланс КП ЖКГ «Південзахіденергобуд».

В ході проведення регіональним відділенням фонду Державного майна України у Харківській області перевірок збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Трест «Південзахіденергобуд» в процесі приватизації, але перебуває на його балансі, було встановлено відсутність на балансі ВАТ «Трест «Південзахіденергобуд» гуртожитку по АДРЕСА_1 та з'ясовано, що на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Трест «Південзахіденергобуд» від 25.03.1998 року були прийняті зміни до статуту в новій редакції стосовно виходу зі складу даного товариства структурного підрозділу №16 «Житлово-комунальний відділ» і створення на його базі колективного підприємства житлово-комунального господарства «Південзахіденергобуд» та правом оперативного управління гуртожитком.

Наказом Регіонального відділення фонду Державного майна України у Харківській області від 30.12.2004 №1474-П ВАТ «Трест «Південзахіденергобуд» було зобов'язане відновити на своєму балансі гуртожиток по АДРЕСА_1 та розпочати його підготовку до передачі в комунальну власність м. Харкова.

Листом від 10.03.2005р. № 31 ВАТ «Трест «Південзахіденергобуд» повідомило регіональне відділення про те, що гуртожиток по АДРЕСА_1 відновлено на його балансі.

Вказані вище обставини встановлені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 року у справі №К-38144/10 за позовом Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б" до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області про визнання незаконними дій так скасуванню наказу (а.с.65 т.1).

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 1278 від 19 грудня 2007 року будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі звернення балансоутримувача - ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд" був виключений з числа гуртожитків.

На виконання ч. 1 ст. 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", Регіональним відділенням Фонду державного майна України видано наказ від 20.03.2012 № 481-п «Про прийняття рішення щодо передачі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до комунальної власності м. Харкова», а також наказ від 22.11.2012 № 2517-П "Про створення комісії по визначенню технічного стану та систем енергопостачання житлового будинку (колишній гуртожиток), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд" (а.с.27,30 т.1).

Рішенням Харківської міської ради від 22.02.2012 року № 635/12 за результатами розгляду звернень балансоутримувача - ВАТ "Трест Південзахіденергобуд" надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Харкова житлового будинку за вищевказаною адресою (а.с.29 т.1).

Регіональне відділення Фонду державного майна України вважає, що оскільки до комунальної власності спірний будинок гуртожитку не передано, органом управління цим майном залишається Регіональне відділення Фонду державного майна України (лист від 25.08.2015 року за № 03 - 3787 до прокуратури Московського району м.Харкова, а.с.68 т.1).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом зазначає, що, вказаний будинок є державною власністю, державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Трест Південзахіденергобуд", але перебуває на його балансі.

Однак, на думку прокурора, відповідачі у даній справі здійснили дії, які перешкоджають Регіональному відділенню Фонду державного майна України виконувати належним чином функції управителя майном, а саме: передати будинок у комунальну власність з метою подальшої приватизації його мешканцями, що дає підстави органам прокуратури для здійснення представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Вказані обставини прокурор обґрунтовує наступним.

Рішенням Московської районної в місті Харкові ради від 23 жовтня 2008 року було створено Орган самоорганізації населення - Будинковий комітет "Вулиця Гвардійців Широнінців, 39Б" (1-й відповідач).

29 жовтня 2008 року між Будинковим комітетом "Вулиця Гвардійців Широнінців, 39Б" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір про співпрацю, предметом якого є співпраця в сфері житлово-комунальних послуг.

Як зазначає прокурор, у 2009 році 1-м відповідачем проведено загальні збори мешканців будинку та прийнято рішення від 18.02.2009 року, про зміну нумерації кімнат на 254 квартири у будинку АДРЕСА_1 та складено список мешканців, де навпроти номерів кімнат зазначено номери квартир.

Вказані списки зі зміненою нумерацією, далі доводить прокурор, були передані до підприємств, які надають житлово-комунальні послуги, для оформлення особових рахунків.

Так, в листі ПАТ "Харківміськгаз" від 17.03.2014 за № 35/715 зазначено, що у липні 2009 року на підставі заяви та списку мешканців, наданого керуючою житловим будинком ОСОБА_4 було внесено зміни у нумерацію квартир та кількість зареєстрованих осіб. Особові рахунки при цьому не змінювались. Зміна адрес мешканців з кімнат на квартири відбулася на підставі рішення від 18.02.2009 року загальних зборів органу самоорганізації населення (Будинковий комітет "Вулиця Гвардійців Широнінців, 39Б") (а.с.57 т.1).

Крім того, до позовної заяви прокурором надано житлові ордери на ім'я ОСОБА_5 від 26.11.2002 (кімната № НОМЕР_1), ОСОБА_6 від 03.01.2001 (кімнати №№ НОМЕР_2,НОМЕР_3), ОСОБА_7 від 03.01.2001 (кімнати №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5), ОСОБА_10. і ОСОБА_8 від 05.10.2011 (кімнати №№ НОМЕР_6, НОМЕР_7), які свідчать, що відповідні житлові приміщення надавались цим мешканцям саме на кімнати (а.с.53-56 т.1).

На думку прокурора, проведена у 2009 році самовільна перенумерація кімнат у квартири у спірному будинку, яка здійснена шляхом прийняття відповідного рішення Органом самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б" від 18.02.2009 року, та подальше виготовлення КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" технічного паспорту від 10.11.2009 року є незаконними, оскільки проведені всупереч вимогам статтей 14, 15 ЗУ «Про органи самоорганізації населення», статті 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», п.3.1 та п.8 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року.

Крім того, прокурор зазначає, що самовільна зміна нумерації кімнат гуртожитку суперечить інтересам держави як власника майна , оскільки створює перешкоди для належної передачі гуртожитку з державної до комунальної власності.

Відповідачі проти позову заперечують та зазначають, що при проведенні технічної інвентаризації, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» самостійно не присвоював номера квартир, оскільки їх нумерація відображається за даними власника або балансоутримувача будинку, а отже, на їх думку, порушень при проведенні технічної інвентаризації спірного будинку допущено не було. Також відповідачі зазначають про відсутність в матеріалах справи ордерів на заселення у кімнати гуртожитку, рішення про видачу таких ордерів, договори найму кімнат, у зв'язку з чим вважають позовні вимоги прокурора необґрунтованими.

Колегія суддів приймає до уваги, що при проведенні приватизації державного підприємства «Південзахіденергобуд», із вартості цілісного майнового комплексу було вилучено вартість державного майна, до складу якого входили житлові будинки та гуртожиток по АДРЕСА_1.

До складу майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Трест Південзахіденергобуд» та залишилось у державній власності, були віднесені окремі обєкти житлової та соціальної сфери, у тому числі гуртожиток по АДРЕСА_1. При цьому, вказане державне майно було поставлене на баланс зазначеного товариства і перебувало на його утриманні та зберіганні.

Вказані обставини встановлені також в рішенні Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 року у справі №К-38144/10 (а.с.65 т.1).

Факт перебування будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у державній власності та на балансі ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд" підтверджується витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, який є додатком до листа Фонду державного майна України від 01.12.2015 року №10-15-21676.

З огляду на викладене, із матеріалів справи вбачається, що спірний будинок є державною власністю, перебуває на балансі ВАТ «Трест Південзахіденергобуд», у зв'язку з чим його правовий статус регулюється ЗУ «Про управління об'єктами державної власності», Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68.

Згідно статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Суб'єктом управління об'єктами державної власності, відповідно до статті 4 вказаного вище Закону, є, зокрема, Фонд державного майна України.

Відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції Закону від 09.04.1994) державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Згідно п. 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68 - одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Відповідно до статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», Фонд державного майна України, за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

В статті 2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» визначено, що об'єктами передачі згідно цього Закону є об'єкти житлового фонду, гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації.

Відповідно до ч.4-1 вказаного Закону, рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном.

Передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії (стаття 6 вказаного вище Закону).

Згідно з п. 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 за № 891, передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитки.

На виконання вказаних вимог Закону, Регіональним відділенням Фонду державного майна України видано наказ від 20.03.2012 № 481-п «Про прийняття рішення щодо передачі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до комунальної власності м. Харкова».

ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд", як балансоутримувач спірного будинку, та Регіональне відділення Фонду державного майна України, як орган управління спірним майном, звернулись до Харківської міської ради, а останньою прийнято рішення від 12.02.2012 року №635/12 про згоду на прийняття цього державного майна в комунальну власність територіальної громади м. Харкова.

Проте, жодних дій сторонами, які повинні прийняти та передати державне майно, здійснено не було. Матеріали справи не містять акту прийому-передачі державного майна до комунальної власності, як це передбачено статтею 6 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», а також відомостей щодо створення спеціальної комісії для передачі майна у комунальну власність.

При цьому, враховуючи, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі спірного будинку до комунальної власності, органом управління цим майном, відповідно до ЗУ «Про управління об'єктами державної власності», ЗУ «Про Фонд державного майна України», Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, яке уповноважене приймати управлінські рішення стосовно нього.

Таким чином, до повноважень Регіонального відділення фонду Державного майна України у Харківській області віднесене вирішення всіх питань щодо вибору та забезпечення способу та умов подальшого використання державного майна гуртожитку по АДРЕСА_1, у тому числі щодо подальшої передачі до комунальної власності.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що органом самоорганізації населення - "Будинковим комітетом "Вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б" проведено загальні збори мешканців будинку та прийнято рішення від 18.02.2009 року, яким була змінена нумерація кімнат на 254 квартири у будинку АДРЕСА_1. Списки із зміненою нумерацією були передані до підприємств, що надають житлово-комунальні послуги.

КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» у 2009 році було виготовлено технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий будинок) житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.26. т.3), в якому у технічних характеристиках будинку зазначено про наявність у ньому 159 квартир, кількість житлових кімнат - 254.

Зміна нумерації кімнат гуртожитку на квартири підтверджується також наступним.

ПАТ "Харківміськгаз" в листі від 17.03.2014 за № 35/715 зазначає, що у липні 2009 року на підставі заяви та списку мешканців, наданого керуючою житловим будинком ОСОБА_4 було внесено зміни у нумерацію квартир та кількість зареєстрованих осіб. Особові рахунки при цьому не змінювались. А зміна адрес мешканців з кімнат на квартири відбулася за рішенням від 18.02.2009 року загальних зборів органу самоорганізації населення (Будинковий комітет "Вулиця Гвардійців Широнінців, 39Б") (а.с.57 т.1).

Про вказані обставини зазначено також в листі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради №П-5-10060/0/1-10.08-39-3882/0/129-10, в якому повідомлено, що в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 до 2008 року нумерація квартир здійснювалась по блоках та поверхах. В житловому будинку створено орган самоорганізації населення і на підставі рішення загальних зборів цього органу було змінено нумерацію квартир і кімнат на 254 квартири (а.с.140 т.1).

В матеріалах справи містяться житлові ордер, які свідчать, що відповідні житлові приміщення надавались мешканцям саме на кімнати (а.с.53-56 т.1).

Також з акту прийомки в експлуатацію державної приймальної комісії завершеної будівництвом будівлі житлово-громадського призначення від 28.12.1978 року та паспорту гуртожитку станом на 01.10.1978 року вбачається, що 9-ти поверхова 4-секційна будівля гуртожитку розрахована на 640 місць (житлових кімнат) (а.с.16,21 т.3).

Як зазначає ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд" в листі №39 від 21.10.2015 року, з 1978 року облік мешканців гуртожитку здійснювався покімнатно, заселення в гуртожиток здійснювалось на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету та видавався ордер. Реєстрація в Бюро технічної інвентаризації законом не була передбачена, у зв'язку з чим технічний паспорт був виготовлений на весь гуртожиток (а.с.15 т.3).

Крім того, в матеріалах справи містяться договори найму житлових приміщень №46, №99, №106 від 01.07.2005 року, відповідно до яких громадянам передано в користування кімнати у спірному будинку (а.с.136-138 т.3).

Колегія суддів приймає до уваги, що станом на 2009 рік порядок проведення перенумерації квартир у багатоповерхових будинках регламентувався Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, в редакції від 11.03.2006 року.

Згідно з пунктом 8 даної Інструкції, на планах поверхів, складених під час технічної інвентаризації, потрібно проставляти номери квартир( кімнат в даному випадку). Номери квартир повинні точно відповідати нумерації квартир на місцях.

Таким чином, дані, вказані КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» в технічному паспорті, який виготовлено у 2009 році, не відповідають первісним технічним характеристикам гуртожитку ( а саме по кімнатній нумерації житлових приміщень гуртожитку у кількості 640 місць), які містяться в акті прийомки в експлуатацію державної приймальної комісії завершеної будівництвом будівлі житлово-громадського призначення від 28.12.1978 року та паспорті гуртожитку станом на 01.10.1978 року, що суперечить положенням п.8 вищенаведеної Інструкції.

Крім того, відповідно до пункту 3.1. Інструкції (в редакції від 11.03.2006) роботи з інвентаризації повинні здійснюватися за обов'язковою участю власника (власників) будинків, у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов'язковим підписанням цих документів власником (власниками).

Таким чином, враховуючи, що спірна житлова будівля є державним майном, роботи з інвентеризації повинні були здійснюватись за участю ВАТ "Трест "Південзахіденергобуд", як балансоутримувача спірного будинку, та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, як органу управління спірним майном.

Однак, всупереч вказаного положення Інструкції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, як уповноважена особа власника (держави), участі в проведенні інвентаризації будинку не приймало, технічний паспорт не замовляло та не підписувало.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада підтверджує вказані обставини та зазначає, що виготовлення технічного паспорту від 10.11.2009 року відбувалось на замовлення КП «Жилкомсервіс».

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що Орган саморганізації населення «Будинковий комітет "Вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б" фактично прийняв управлінське рішення щодо розпорядження державним майном (проведення у 2009 році перенумерації кімнат у квартири в спірному будинку) та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" виготовило технічний паспорт без участі власника майна, на підставі зміненої нумерації, що суперечить положенням ст. 7 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності», ст.5 ЗУ «Про Фонд державного майна України», а отже порушує права держави, як власника спірного майна та інтереси Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, як органу управління державним майном, на розпорядження ним.

Колегія суддів зазначає, що позов прокурора фактично є вимогами відповідно ст. 391 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позову прокурора.

Під час розгляд справи в суді першої інстанції, в запереченнях на позовну заяву (а.с.153 т.3) 2-й відповідач просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити в позові, обґрунтовуючи заяву тим, що позивач станом на 2011 рік був обізнаний про наявність технічного паспорту на спірний житловий будинок.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється в три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор (п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 р.).

Як зазначає прокурор, про факт безпідставної перенумерації кімнат у квартири у спірному будинку та виготовлення на цій підставі технічного паспорту від 10.11.2009 року Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області стало відомо під час розгляду Московським районним судом м.Харкова справи №643/19798/13-ц за позовом ОСОБА_9 до Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б" про визнання незаконними дій, тобто у 2015 році. Як вбачається з рішення суду у вказаній справі, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області було залучено до участі в розгляді вказаної справи в якості третьої особи (а.с.63 т.1).

Враховуючи наведене, прокурор Московського району м.Харкова звернувся до суду з позовом у даній справі в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області в межах строку позовної давності.

В апеляційних скаргах 1-й відповідач та Харківська міська рада зазначають, що судом першої інстанції під час розгляду справи, в порушення статті 27 ГПК України, не залучено до участі в справі власників квартир спірного будинку, за якими визнано право власності на відповідні квартири рішеннями Московського районного суду м.Харкова від 02.06.2011 року у справі №2-4060/11 та від 01.12.2011 року у справі №2-6920/11.

Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України, якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Колегія суддів приймає до уваги, що підставою позову у даній справі є порушення права держави та інтересів Фонду держмайна України щодо розпорядження спірним майном. Оспорюване рішення суду не наділяє та не покладає на осіб, за якими визнано право власності на квартири у спірному будинку, нових прав та обов'язків, а також не обмежує їх права.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада також зазначає про недоведеність факту перебування спірного будинку у державній власності, у зв'язку з відсутністю доказів державної реєстрації цього права.

Колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи прокурором під час апеляційного провадження у даній справі надано витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, який підтверджує факт перебування будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у державній власності(вх.№16985).

Крім того, відповідно до ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі

відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

З огляду на викладене та враховуючи, що на момент введення спірного будинку в експлуатацію (1978 рік) законодавство не передбачало обов'язкової державної реєстрації права власності, доводи апелянта є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

В апеляційних скаргах апелянти також зазначають про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів громадянина або держави у даній справі, відповідно до ст.23 ЗУ «Про прокуратуру».

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Як зазначає прокурор, керуючись п.2 ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», ним 20.08.2015 року направлено на адресу позивача у даній справі повідомлення про пред'явлення позову в інтересах держави.

Регіональне відділення фонду державного майна України проти подання позову не заперечувало, та в листі №03-3787 від 25.08.2015 року зазначило про порушення її прав та інтересів відповідаччами у даній справі.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено порушення відповідачами прав держави, як власника спірного майна та інтересів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, як органу управління державним майном, на розпорядження ним, а також перешкоджання в реалізації управлінського рішення позивача щодо передачі будинку до комунальної власності, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави відповідно до статті 23 ЗУ «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, доводи апелянтів не приймаються колегією суддів, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

В апеляційних скаргах апелянти також зазначають про відсутність порушень законодавства при проведенні 2-м відповідачем технічної інвентаризації у 2009 році, а також про відсутність відомостей щодо первинної нумерації квартир в матеріалах справи. Також апелянти зазначають про відсутність порушень прав та інтересів позивача у даній справі.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянтів безпідставними, з мотивів наведених в постанові суду вище, а також з огляду на наявність в матеріалах справи, зокрема, акту прийомки в експлуатацію державної приймальної комісії завершеної будівництвом будівлі житлово-громадського призначення від 28.12.1978 року та паспорту гуртожитку станом на 01.10.1978 року (а.с.16, 21 т.3) та інших доказів, що досліджувались судом та спростовують твердження апелянтів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2015 року у справі № 922/4841/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційні скарги 1-го відповідача та Харківської міської ради не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги першого відповідача та Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2015 року у справі №922/4841/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі №922/4841/15 підписано 22.12.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Шепітько І.І.