Ухвала суду № 54548791, 23.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1572/15-ц 23.12.2015 23.12.2015 23.12.2015

Провадження №22-ц/784/2917/15

Справа №486/1572/15ц

Провадження № 22ц/784/2917/15 Головуючий у 1-ї інстанції Кологрива Т.М.

Категорія 24 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Гордійчук С.С.,

за участю: представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство»

(далі КП «ТВКГ»)

на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року

за позовом

ОСОБА_4

до КП «ТВКГ»

про зобовязання здійснити перерахунок суми наданих послуг

і відшкодувати компенсацію моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до КП «ТВКГ» про порушення його прав як споживача послуг з централізованого опалення у звязку з неналежним визначенням тарифу з їх надання.

Просив зобовязати відповідача перерахувати суму наданих йому послуг за жовтень-грудень 2014 року у відповідності до умов укладеного між сторонами 1 грудня 2003 року договору № 050-07/982 та пункту 77 Постанови НКРЕП від 17 жовтня 2014 року за №146, а також відшкодувати на його користь компенсацію заподіяної моральної шкоди в розмірі 5000 грн. 00 коп..

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015року позов ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалено про зобовязання КП «ТВКГ» здійснити перерахунок наданих ОСОБА_4 послуг з централізованого опалення за період з 20 жовтня по 14 грудня 2014 року включно у відповідності до пункту 77 Постанови НКРЕП від 17 жовтня 2014 року за №146 за тарифом 4,02 грн. за 1кв.м. за місяць. У задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача КП «ТВКГ», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушень ним норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволенні позову і ухвалите нове про їх відмову.

На думку апелянта, суд першої інстанції, не врахував те, що позивачу послуги з централізованого опалення не надаються, так як його внутрішньобудинкові мережі не перебувають на балансі відповідача, а тому він повинен сплачувати за постачання та продаж йому теплової енергії за встановленими тарифами. Умови укладеного між сторонами договору стали нікчемними з часу прийняття Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 12 липня 2005 року за №630, якими було дано визначення послуг з централізованого опалення, що надаються з використанням внутрішньобудинкової системи теплопостачання, які, як вважає апелянт, є тільки у багатоквартирних будинках.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 в частині обовязку здійснити перерахунок за надані послуги з централізованого опалення, суд першої інстанції керувався тим, що за умовами договору, укладеного між сторонами, позивачу постачається не теплова енергія, а надаються послуги з централізованого теплопостачання, а тому підстав для нарахування боргу за надані послуги з урахуванням тарифу з постачання енергії немає.

З такими висновками суду слід погодитися, так як вони відповідають нормам матеріального права та обставинам справи.

Із матеріалів вбачається, що жилої будинок №57-В по вулиці Котовського в місті Южноукраїнську Миколаївської області, опалювальною площею 277кв.м., належить на праві власності позивачу ОСОБА_4, з яким відповідачем КП «ТВКГ» 1 грудня 2003 року укладено договір №050-07/922 на відпуск теплоенергії на опалення.

За умовами договору, викладеними у пунктах 1.1-1.2, 1.2.4, 2.1.3, 3.1, 3.2, 6.2.3, відповідач КП «ТВКГ» надає позивачу послуги з централізованого опалення, за споживання яких останній сплачує ціну із розрахунку за 1кв.м. площі, та виходячи із тарифів, встановлених у відповідності до закону. Про зміну розміру тарифів, виконавець послуг, яким є відповідач, повідомляє позивача через засоби масової інформації.

Умови договору №050-07/922 сторонами не змінювалися, та діяли, у тому числі на час спірного періоду, з жовтня по грудень 2014 року.

Разом з тим, у червні 2015 року відповідачем КП «ТВКГ» на адресу позивача ОСОБА_4 надіслано листа про наявність заборгованості в розмірі 3605грн. 24коп., за період з жовтня по грудень 2014 року, розрахований виконавцем за тарифом на постачання теплової енергії, який складає 158, 56 грн./Гкал.

На вимогу споживача ОСОБА_4 здійснити йому нарахування, виходячи із тарифу 4,02грн. за 1кв.м. площі, як за надану послугу з централізованого теплопостачання споживачу, у якого відсутній засіб обліку, відповідач відмовився, так як вважає, що ОСОБА_4 як власнику приватного будинку у спірній період постачалася теплова енергія, а послуга з централізованого теплопостачання не надавалася.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України зобовязання виникають як з договорів, так і дій осіб, які породжують права і обовязки.

Згідно з правилами статті 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином. Їх невиконання має своїм наслідком відшкодування збитків відповідно до приписів статей 611, 614, 623 ЦК України.

За змістом Правил надання населенню послуг з водо-, теплозабезпечення і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 30 грудня 1997 року за №1497, які діяли на час укладення сторонами договору, передбачено, що централізоване теплозабезпечення це послуга, яка передбачає подачу теплової енергії в кожну квартиру (приватний будинок) для забезпечення опалення приміщень.

У статті 1 Закону України «Про житло-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 12 липня 2005 року за №630 (надалі Правила) до раніше наданого визначення «централізоване теплозабезпечення» додано, що це послуга, спрямована на забезпечення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщення квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Ця послуга надається на підставі укладеного між споживачем та виконавцем послуг договору.

За такого, доводи апелянта щодо можливості надання послуг з централізованого опалення тільки у багатоквартирних будинках з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання є помилковим тлумаченням ним діючого законодавства, яке з часу прийняття перших Правил від 30 грудня 1997 року за №1497, та наступних Правил від 12 липня 2005 року за №630 передбачає надання такого виду послуг на підставі укладеного договору і у приватних будинках (будинках садибного типу), які також мають внутрішньобудинкові системи теплопостачання, та до яких відноситься будинок позивача.

Пунктом 22 Правил від 12 липня 2005 року за №630 зазначено, що точкою розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, у будинках садибного типу є місце підключення мереж будинку до мереж виконавця.

Отже, посилання відповідача на те, що вони постачають теплову енергію по своїм мережам до входу в будинок, що, на їх погляд, не може бути наданням послуг позивачу, суперечить порядку та вищезазначеним Правилам надання послуг з централізованого опалення.

За змістом статті 1 Закону України «Про теплопостачання», пунктів 4, 8 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 3 жовтня 2007 року за №1198, користування тепловою енергією допускається тільки на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем, яким може бути фізична особа власник будинку, якому надано технічні умови на приєднання до системи теплопостачання.

Такого договору між сторонами по справі у спірній період не укладалося, технічні умови відповідачем позивачу на його заявку про приєднання будинку до системи теплопостачання для купівлі теплової енергії, не надавалося.

Тому підстав для нарахування позивачу оплати проданої і поставленої теплової енергії у період дії укладеного між сторонами договору від 2003 року, в тому числі за період з жовтня по грудень 2014 року, немає.

А доводи апеляційної скарги з цих підстав є помилковими та свідчать про невірне тлумачення відповідачем законодавства.

За такого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, з дотриманням принципу диспозитивності дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та дійшов правильного висновку щодо доведеності позивачем факту порушення відповідачем його прав як споживача послуг та обґрунтованості предявленого позову в частині зобовязання здійснити перерахунок.

Оскільки такий висновок відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, то підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення, оскільки не спростовують обґрунтованих висновків суду. За такого, з підстав, передбачених п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди рішення суду не оскаржено, а тому не було предметом апеляційного перегляду.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» відхилити, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді