Ухвала суду № 54546308, 22.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Пікуль А.А., Соколової В.В.

при секретарі - Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати бездіяльність Міністерства оборони України щодо не виконання чинного законодавства про забезпечення його постійним житлом, та зобов'язати Міністерство оборони України зробити бюджетний запит на купівлю трикімнатної квартири у м. Києві згідно чинного законодавства.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що він, підполковник юстиції у запасі 31.08.2006 р. отримав ордер № 00585 на право зайняття службового приміщення, звільнений з лав Збройних сил України наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 14.12.2007 р. № 552 за пунктом 63 підпункту г (у зв'язку зі скороченням штатів), з 26.12.2007 р. виключений зі списків особового складу частини та зарахований на військовий облік до Шевченківського районного у м. Києві військового комісаріату, з 12.06.1995 р. зарахований на квартирний облік на отримання постійного житла.

Посилаючись на те, що в порушення вимог п.7 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (в редакції, що діяла на момент проходження служби, звільнення із лав Збройних сил України, та виходу на пенсію) Міністерство оборони України не забезпечило його постійним житлом, просив задовольнити його вимоги.

Справа № 760/18297/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/15695/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Л.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07.10.2015 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для виправлення недоліків в термін 3 дні з моменту отримання ухвали, з посиланням на те, що його вимоги носять нечіткий характер, зокрема: «визнати бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиконання чинного законодавства про забезпечення його постійним житлом згідно чинного законодавства», та «зобов'язати Міністерство оборони України зробити бюджетний запит на купівлю трикімнатної квартири у м. Києві згідно чинного законодавства» та, що позивач не надав докази щодо сплати судового збору.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15.10.2015 р. позовну заяву визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 з посиланням на те, що ним не усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 07.10.2015 р.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив зазначену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки в новій редакції позовної заяви він усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 07.10.2015 р. та, що суд неправильно застосував положення п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ст.6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

В судовому засіданні ОСОБА_1просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник Міністерства оборони України просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали суду є безпідставними, оскільки позивач не сплатив судовий збір, від сплати якого він відповідно до Закону України «Про судовий збір» не звільнений.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суддя виходив з того, що позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 07.10.2015 р., зокрема: не сплатив судовий збір за подання позовної заяви, а його посилання на те, що він є звільнений від сплати судового збору з підстав передбачених п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» є безпідставними, оскільки предмет спору не пов'язаний з виконанням ним військового обов'язку.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

З позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 є підполковником юстиції у запасі, з 26.12.2007 р. виключений зі списків особового складу частини та зарахований на військовий облік до Шевченківського районного у м. Києві військового комісаріату.

Як на підставу звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 посилався на ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.

За змістом ч.8 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Доказів на підтвердження того, що він призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, ОСОБА_1 не надав, крім того предмет спору не пов'язаний з виконанням ним військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.

Зважаючи на викладене, суд першої дійшов правильного висновку, що п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» на спірні правовідносини та на позивача не розповсюджується, а оскільки він не виконав вимоги ухвали суду від 07.10.2015 р. в частині сплати судового збору, обґрунтовано визнав його позовну заяву неподаною та повернув її позивачеві.

Оскільки ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 11.12.2015 р. ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за його апеляційною скаргою, з нього на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 243,60 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 р. залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн. за подання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: