Ухвала суду № 54528788, 22.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2774/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3961/15Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

За участю секретаря: Фадєйкіної Н.Б.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, прохаючи стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №500966557 від 09 грудня 2014 року у розмірі 77687 грн. 21 коп., посилаючись на невиконання ним умов кредитного договору.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 09 грудня 2014 року №500966557 станом на 10.07.2015 року в розмірі 77687 грн. 21 коп. та судовий збір в розмірі 776 грн. 87 коп.

Із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач ОСОБА_2, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на необґрунтованість ухваленого судом рішення і порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає про те, що вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд послався на неналежні докази, а саме копії кредитного договору та копію виписки по особовим рахункам. Вказав, що попри те, що позивачем не було виконано ухвалу суду про надання для огляду оригіналів документів, суд першої інстанції визнав їх копії належними доказами. Також апелянт вказав, що заперечує обставину отримання ним грошових коштів від банку, вважає її не доведеною.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У матеріалах справи міститься копія кредитного договору №500966557 від 09.12.2014 року, сторонами якого є позивач та відповідач. Згідно з умовами, викладеними у договорі, сума кредиту становить 61175 грн. 47 коп., процентна ставка за користування кредитом становить 15,99 % на рік, договір є строковим датою остаточного повернення кредиту й датою припинення нарахування відсотків та комісій є 10.12.2019 року (а.с. 4-8).

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 10.07.2015 року у відповідача виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 77687,21 грн., яка складається із 61175,47 грн. - заборгованість за кредитом, 4886,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 10424,78 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штраф 1200,00 грн. (а.с. 11).

На доведення обставин виникнення заборгованості по кредитному договору банк надав суду виписку по особовому рахунку відповідача (а.с. 12).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав встановленими та доведеними обставини виникнення у відповідача заборгованості перед кредитором, посилаючись на наданий позивачем розрахунок, виконаний ними на підставі виписки по особовому рахунку та прийшов до висновку, що відповідач не надав доказів неотримання ним грошових коштів за кредитним договором, а тому, на думку суду, позов є доведеним.

У вказаній частині із зазначеним висновком місцевого суду колегія суддів погоджується, оскільки відповідно до п. 2.4 кредитного договору кредит був наданий відповідачеві шляхом безготівкового перерахування для погашення заборгованості за кредитним договором №500453437 від 29.01.2014 року, на рахунок №29095500453437, що відкритий позичальнику у ПАТ «Альфа-Банк», суми грошових коштів в розмірі 42505,05 гривень; погашення заборгованості за кредитним договором № 500476868 від 14.04.2014, на рахунок №29094500476868, що відкритий позичальнику у ПАТ «Альфа-Банк», суми грошових коштів в розмірі 18670,42 гривень.

У зв`язку із викладеним, не заслуговують на увагу доводи апелянта про неотримання ним грошових коштів за кредитним договором, так як, укладаючи кредитний договір, воля позичальника ОСОБА_2 була спрямована на отримання грошових коштів саме шляхом їх безготівкового перерахування з одного банківського рахунку, на інший, що був відкритий у цьому ж банку на його ім`я. Апелянтом не надано жодних доказів пороку його волі при укладенні кредитного договору, розмір заборгованості апелянтом також не спростований.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказана позивачем сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Також з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх вимог позивачем до матеріалів справи було долучено не засвідчену копію кредитного договору з додатками, а також засвідчені розрахунок заборгованості за кредитом у гривні та виписку по особовим рахункам з 09.12.2014 року по 10.07.2015 року.

У судовому засіданні, що відбулось 18.09.2015 року, місцевим судом дійсно було постановлено усну ухвалу про витребування у позивача оригіналів документів, копії яких ним було долучено до матеріалів позову (а.с. 37). Вказана вимога двічі була отримана позивачем (а.с. 40, 47).

Позивач дійсно жодним чином вказану вимогу суду першої інстанції не виконав, оригіналів документів до суду не надав. Попри зазначене, місцевий суд ухвалив у справі рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором за відсутності у тому числі оригіналу кредитного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з нормами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Місцевий суд з врахуванням норми ч. 2 ст. 64 ЦПК України скористався своїм правом та за заявою відповідача витребував у позивача оригінали документів, що були долучені ним до позовної заяви. Проте, позивачем вказані оригінали документів суду надані не були. Попри це місцевий суд оцінив вказаний доказ як належний та допустимий.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.06.2009 року, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Відповідно до п. 28. вищезазначеної постанови, якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).

Так, позивачем було заявлене клопотання про витребування оригіналів документів, бо він має сумніви щодо достовірності кредитного договору, проте, такі сумніви жодним чином не були ним обґрунтовані, жодних доказів, які б спростовували факт укладення ним з банком кредитного договору надані також не були.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.А. Чічіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

ОСОБА_3

З оригіналом згідно: ОСОБА_1