Рішення № 54523073, 23.12.2015, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/20449/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2015 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Стефанишина С.Л.

при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В., за участю учасників процесу

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування на ? частину квартири АДРЕСА_1 укладеного 21 лютого 2012 року та зареєстрованого в реєстрі за №4-203 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та договору дарування посвідченого 20 серпня 2015 року зареєстрованого за №2373 на ? частину зазначеної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаючись на те, що зазначенні угоди вчиненні під впливом помилки та порушують законні права та інтереси позивача.

В судовому засіданні позивач та його представник зявилися, позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог. Позивач пояснила суду, що договір дарування на ОСОБА_2 укладений внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення а саме, даруючи свою частку внучці вважала, що зможе вільно проживати та користуватись квартирою проте, остання подарувала свою частку батькові ОСОБА_3 який чинить перешкоди у проживанні, погрожує висилити.

Відповідачі та представник у судове засідання з'явилися, заперечили проти позовних вимог. Вважають, що позивачем та представником не доведено факт помилки чи обману, оскільки останні крім власних пояснень ніяких доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, суду не надали також, не надано доказів, що дії відповідачів перешкоджають позивачу вільно проживати та користуватись квартирою.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 29 грудня 2000 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 були співвласниками у рівних частках по 1/3 частині на квартиру АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 будучи спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_4, який помер 10 липня 2003 року прийняли спадщину на 1/3 частину зазначеної вище квартири, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, виданого 16 квітня 2007 року Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою .

З даних реєстру права власності на нерухоме майно від 10 лютого 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частках по 1/2.

Згідно договору дарування від 21 лютого 2012 року позивач ОСОБА_1 подарувала ? частину квартири своїй внучці ОСОБА_2 яка в свою чергу, подарувала частку 20 серпня 2015 року на підставі договору дарування батькові ОСОБА_3 який на даний час є власником зазначеної вище квартири.

У договорах дарування визначено, що дарувальники здійснюють дарування без будь-якого примусу чи насильства, як фізичного так і морального крім цього, договір сторонами прочитано особисто, його зміст зрозумілий, відповідає їх волі та підписано особисто ними.

Позивач ОСОБА_1 на даний час зареєстрована та проживає у зазначеній квартирі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вимогами ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання вказаного положення, а також пп. 2,3,5,6 ст. 203 ЦК України є підставою для недійсності правочину (ст.215 ЦК України).

Загалом, відповідно до ст. 215 ЦКУ, виділяється дві групи підстав визнання договору не щодо істотних обчинним: 1) нікчемність - недійсність, яка прямо передбачена законом; 2) оспорюваність - виникає у випадках, коли недійсність договору прямо не передбачена законом, але одна з його сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. У такому випадку рішення про визнання правочину недійсним виноситься судом.

Відповідно до ст.. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін. Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються, якщо вона має істотне значення. Такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета. Обставини, щодо яких помилялась сторона правочину, мають існувати, або, навпаки, бути відсутніми, саме на момент вчинення правочину.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Таким чином обов'язок доказування в даному випадку покладений на позивачів.

Позивачем та представником не доведено суду факт помилки чи обману, оскільки останні крім власних пояснень ніяких доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, суду не надали також, не надано доказів, що дії відповідачів перешкоджають позивачу вільно проживати та користуватись квартирою.

Суд неодноразово роз'яснював позивачу та представнику з їх сторони наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, крім того роз'яснював їх обов'язок надати докази на обґрунтування своєї правової позиції. Останні належних та переконливих доказів суду не надали.

Відповідачі та їх представник у судовому засіданні надали докази відсутності помилки та обману з їх сторони, усвідомленості в діях позивача під час укладання договору дарування та в діях ОСОБА_2, бажання останньої подарувати свою частку квартири батькові ОСОБА_3, що також підтверджується дослідженими документами, що знаходяться в матеріалах нотаріальних справ щодо посвідчення договору дарування квартири 21 лютого 2012 року за №4-203 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідченого договору дарування 20 серпня 2015 року за №2373 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Крім того, законом передбачено обов'язок нотаріуса перевірити дієздатність осіб та усвідомленість останніх щодо здійснення правочинів які посвідчує нотаріус, також нотаріус зобов'язаний роз'яснити наслідки вчинення правочину. В даному випадку позивачем та представником не доведено належними доказами наявність порушень в діях нотаріуса.

Відповідачами в свою чергу спростовано позовні вимоги письмовими доказами, та доведено усвідомленість, бажання позивача подарувати квартиру відповідачу ОСОБА_2 та усвідомленість, бажання останньої подарувати свою частку квартири батькові ОСОБА_3

Враховуючи докази надані сторонами судом не встановлено факту помилки щодо обставин, що мають істотне значення чи обману під час укладання договору дарування, та вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В силу ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що позивачем та його представником не доведено у судовому засіданні та не представлено доказів які б вказували на порушення законних інтересів ОСОБА_1 також, зазначених порушень не встановлено судом тому суд вважає, що заявлений позов є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3, підлягають до скасування.

Керуючись ст.ст. 214-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування - відмовити.

Заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 скасувати та зняти арешт.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду 23 грудня 2015 року.

Суддя С. Стефанишин