Ухвала суду № 54522584, 30.12.2010, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-343/10Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 22ц-2640/10 Доповідач - Кузьма Р.М.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2010 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Кузьми Р.М.

суддів - Демкович Ю. Й., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Саланда О.М.

з участю апелянта ОСОБА_1, представника

ПАТ "УкрСиббанк" ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду від 04 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та застави та зобов'язання зарахувати в рахунок погашення кредиту сплачені відсотки в іноземній валюті за курсом НБУ на день укладення договору, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися до суду із позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк» про поновлення строку для подачі позовної заяви, визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та застави та зобов'язання зарахувати в рахунок погашення кредиту сплачені відсотки в іноземній валюті за курсом НБУ на день укладення договору, посилаючись на те, що за кредитним договором № 11113652000 від 01 лютого 2007 року ОСОБА_3 отримала кошти в сумі 15223 євро, що дорівнює еквіваленту 99 585,37 гривень за курсом НБУ. В цей же період часу були укладені договори застави та поруки.

ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом, посилаючись на те, що 01 лютого 2007року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11113652000, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 15 223 євро. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором, між банком та відповідачами 01.02.2007 року були укладені договори застави транспортного засобу та поруки. Станом на 09.12.2009 року ОСОБА_3 має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 141 964,55 грн., тому просить суд стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Гусятинського районного суду від 04 жовтня 2010 року відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та застави та зобов'язання зарахувати в рахунок погашення кредиту сплачені відсотки в іноземній валюті за курсом НБУ на день укладення договору.

Позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, жительки смт. Гусятин, вул. Надозерна, 51 Гусятинського району, ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», р/р 29099000003304, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750 141 964 (сто сорок одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 55 копійок заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1419 (одна тисяча чотириста дев'ятнадцять) грн. 65 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись із апеляційною скаргою, в якій просять рішення суду скасувати.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1вимоги скарги підтримав, зіславшись на доводи викладені у ній.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» вважає рішення суду законним і обгрунтованим .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з двох відповідачів, суд виходив з того, що вони не виконали взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним чим порушили права кредитора, які підлягали судовому захисту.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1. розділу Загальні положення Статуту, внесеного 18.12.2009 року у реєстр за №14801050045005624, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» виступає правонаступником по всіх правах та зобов»язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк".

01 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11113652000, згідно умов якого позивач отримала кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 15 223 євро, що дорівнює еквіваленту 99 585,37 гривень за курсом НБУ на термін по 30.01.2014 року із сплатою 11% річних за користування кредитом.

01 лютого 2007 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 111 13652000. між АКІБ «УкрСиббанк» і майновим поручителем ОСОБА_3 - ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 1.

01 лютого 2007 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитний договором №11113652000, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір застави транспортного засобу, а саме автомобіля 8кос1а Осіауіа 1.61, 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_1.

Із довідки-розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_3 Йосипісни вбачається, що станом на 09.12.2009 року сума боргу становить 141 964,55 гривень.

Правильним є висновок суду, що позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та застави та зобов'язання зарахувати в рахунок погашення кредиту сплачені відсотки в іноземній валюті за курсом НБУ на день укладення договору є безпідставними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст.203 ЦК України. Тобто, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Частиною 3 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі банківської ліценції та дозволів НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Положенням' про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року №275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

28.10.2001 року Національним Банком України видано АКІБ «УкрСиббанк» банківську ліцензію №75 та письмовий дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001 року на право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії, відповідно до яких АКІБ «УкрСиббанк» надано право здійснювати банківські операції, визначені ч.І та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та здійснювати операції з валютними цінностями.

Відносно позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення боргу за кредитом суд вважає, що в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_1, оскільки на час подання позову заборгованість за кредитним договором становила 141 964 (сто сорок одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 55 копійок.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Правовими наслідками порушення основного зобов'язання, забезпеченого порукою, є солідарна або додаткова (субсидіарна) відповідальність, якщо така встановлена договором поруки.

Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основоного зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.

Судом встановлено, що банком вчинялись всі дії, передбачені законом та умовами договорів кредиту і поруки для судового врегулювання спірних правовідносин, проте відповідачі своїх зобов'язань за вказаними договорами не виконали.

Недійсність кредитного договору апелянти обґрунтовують тим, що сплата відсотків у кредитному договорі є засобом платежу за користування кредитом, яка незаконно встановлена в іноземній валюті , оскільки єдиним засобом платежу в Україні є гривня, а для використання як засобу платежу іноземної валюти, сторони повинні мати індивідуальні ліцензії.

Такі доводи апелянти не заслуговують уваги суду виходячи з наступного;

Відповідно до умов кредитного договору та ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним.Таким чином умова про сплату процентів є істотною умовою даного виду договору та грошовим зобовязанням.

Статтею 192 ЦК України визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на території України є грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, ст. 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквавілент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

4.2 ст..524 ЦК дозволяє сторонам визначити грошовий еквівалент зобов'язання у іноземній валюті, тобто зафіксувати ціну договору в доларах США.

Відтак, положення Цивільного Кодексу надають право за домовленістю сторін визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання.

Ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Тобто, у даному випадку, наявність підписаного кредитного договору свідчить про те , що сторони бажали укласти такий договір визначивши грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті

Таким чином вірним є висновок суду, що чинне законодавство не містить приписів, які забороняли банком надавати кредити в іноземній валюті, або регламентувати умови кредитування в іноземній валюті.

За таких обставин рішення суду є законним і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Гусятинського районного суду від 04 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5