Постанова № 54519549, 16.12.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7850/15-а

Провадження №2-а/265/280/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Мельник І.Г., за участю секретаря Ждановій І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області (надалі за текстом УПФУ в Орджонікідзевському районі) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

З травня 1993 року позивач працював на посаді судді Апеляційного суду Донецької області. З 26.12.2012 року він у звязку з досягнення пенсійного віку отримував пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка за розясненнями співробітників виплачувалася позивачу відповідно до абз.3 ч.1 ст.47 вказаного Закону, оскільки позивач займав посаду, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Оскільки до 01.06.2015 року Закон щодо призначення спеціальних пенсій не прийнятий, то з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року йому повинні були виплачувати пенсію в розмірі 90 відсотків призначеного розміру, як це передбачено абз.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Однак, пенсію він не отримує, вирішити спір в позасудовому порядку відповідач не бажає.

Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права і інтереси оскільки пенсія йому була призначена на загальних підставах в 2012 році згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року, чинного на час призначення та відповідно до положень статей 22, 24 Конституції України, які є нормами прямої дії, права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів та не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, то виплата йому пенсії не повинна бути призупинена новим законом від 2 березня 2015 року. На підставі викладеного просить суд визнати протиправними дії УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя щодо призупинення виплати пенсії за віком з 01.06.2015 року та зобовязати УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя поновити виплату позивачу пенсії за віком з 01.06.2015 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, просив позов розглянути без його участі (а.с.3).

Представник відповідача УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя в судове засідання не з'явився, був повідомлений своєчасно та належним чином, надав через канцелярію суду заперечення, в якому зазначив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в УПФУ Орджонікідзевського району м. Маріуполя, як отримувач пенсії за віком, відповідно до норм Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року було внесено зміни до ст. 47 Закону «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Так, відповідно до зазначеної норми (в новій редакції), тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну Службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Тобто, визначено, що підставою для припинення виплати пенсії є саме факт роботи особи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно зазначеним законам, при цьому в даному випадку не має значення чи набула особа таке право (тобто чи наявні підстави визначені законом для її призначення вік, інвалідність, тощо) чи ні. Отже, позивач, займаючи посаду судді Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі, працює на державній службі, а отже має право (з урахуванням відповідних вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів») на призначення пенсії відповідно до спеціального закону, а тому в даній ситуації на нього розповсюджується дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-У111 від 02.03.2015 року.

Аналогічна позиція викладена ВАСУ в Інформаційній довідці за березень 2015 року «Про нові законодавчі та інші нормативно-правові акти України».

За таких обставин, враховуючи зміни в законодавстві, якими врегульовано відносини в сфері пенсійного забезпечення, з 01 квітня 2015 року виплата пенсії позивачу відповідачем припинена правомірно. Підстави для подальшої виплати позивачу пенсії з квітня 2015 року тимчасово відсутні з огляду на норму пункту 5 Закону від 02 березня 2015 року № 213-У111.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 6 КАC України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 11 КАС України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст.ст. 69, 71 КАС України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, як отримувач пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 01.11.2014, що підтверджується копією протоколу № 77733 від 11.10.2014 року про прийняття пенсійної справи на облік.

З 01.04.2015 року управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя припинило позивачу виплату пенсії за віком , посилаючись на норми Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Позивач ОСОБА_1 станом на 01.04.2015 року працював на посаді судді апеляційного суду Донецької області, що підтверджується записами в його трудовій книжці.

Суд вважає дії управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо невиплати позивачу пенсії за віком з 01.06.2015 року протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Згідно абз. 4 ч.1 ст. 47 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Станом на 1 квітня 2015 року посада судді, на якій працює позивач, дійсно давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» або Законом України "Про державну службу", тобто існували обставини, з якими Закон України № 213 пов'язував припинення виплати пенсії позивачу, у зв'язку з чим відповідачем виплату пенсії позивачу було припинено правомірно.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», « Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

До 01 червня 2015 року відповідний Закон, вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах прийнятий не був.

За таких обставин, суд доходить висновку, що з 01 червня 2015 року втратили чинність норми законів, якими було передбачено право певного кола осіб, зокрема суддів, на призначення так званих спеціальних пенсій, а тому неможливо вважати, що позивач з вказаної дати працює на посаді, яка дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про прокуратуру», ; «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, суд вважає, що з 01 червня 2015 року відпали обставини, які в силу абз. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перешкоджали ОСОБА_1 отримувати пенсію за віком.

З огляду на вказане суд вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю зазначених у абз. 2 ч.1 ст. 47 вказаного Закону підстав для її невиплати. При цьому суд зауважує, що поновити права та інтереси позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії, неможливо.

Керуючись ст.159-163,186 КАС України, ст. 8, 22, 55, 95, 64, 124, 152 Конституції України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.06.2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя відновити з 1 червня 2015 року виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до абз.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя І.Г.Мельник