Рішення № 54518545, 16.12.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10284/15-ц

пр. № 2/759/4577/15

16 грудня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Куркіній І.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Соната 777» про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про звільнення, зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В процесі судового розгляду справи розмір позовних вимог був збільшений. Обґрунтовує позов посилаючись не те, що наказом № 17-к від 04.03.2015 року він був прийнятий на роботу в ТОВ «Саната 777» на посаду заступника директора з комерційних питань. Наказом № 35-к від 05.07.2015 року позивач був звільнений з роботи за прогули. Ознайомлення позивача з даним наказом, наказом про накладення дисциплінарного стягнення № 34-к та повернення трудової книжки відбулося лише 02.06.2015 року. Попередньо 10.03.2015 року позивачем була написана заява про звільнення за власним бажанням, яка була проігнорована ТОВ «Саната 777». Вважає дії відповідача такими, що порушують його трудові права та просить скасувати наступні накази ТОВ «Саната 777»: № 34-к про накладення дисциплінарного стягнення, № 35-к про звільнення за прогул; звільнити його за власним бажанням з ТОВ «Саната 777»; стягнути з останнього на його користь середню заробітну плату за час затримки видачі трудової книжки з 11.03.2015 року по 02.06.2015 року в сумі 34608,75 грн. , судові витрати покласти на відповідача та допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки. Справу просить вирішити на підставі ст. 38, 40, 43, 142, 147, 149, 235 КЗпП України.

ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник ТОВ «Саната 777» у судовому засіданні проти позову заперечував. Зазначив, що відповідач не отримував від позивача заяву про звільнення за власним бажанням з 10.03.2015 р. датовану 10.03.2015 р. Також зазначив, що навіть якщо припустити подачу позивачем заяви 10.03.2015 року, то після цієї дати він продовжував працювати, отримувати заробітну плату, а тому у відповідності до вимог ч.2 ст. 38 КЗпП України відповідач не вправі звільнити його на підставі такої заяви. Крім того зазначив, що навіть якщо припустити подачу позивачем заяви 10.03.2015 року чинному на той час керівнику ОСОБА_3, останній не зміг її прийняти та накласти резолюцію, оскільки був відсутнім на роботі з моменту подання ним заяви 06.03.2015 року про своє звільнення з 10.03.2015 року.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, покази свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі заяви від 04.03.2015 року (а.с.32) ОСОБА_1 згідно наказу № 17-к від 04.03.2015 року був прийнятий на роботу в ТОВ «Саната 777» на посаду заступника директора з комерційних питань з 05.03.2105 року (а.с.33).

Також судом встановлено, що директором ТОВ «Саната 777» з 05.02.2015 року на той час був ОСОБА_3, про що свідчить його заява та наказ № 10-к про те що він приступив роботи (а.с.37,38).

Позивач посилається на обставину подачі ним 10.03.2015 р. до відповідача своєї заяви про звільнення в цей же день з візуванням ОСОБА_3 цієї заяви (а.с.4).

Слід зазначити, що у випадку подання позивачем заяви 10.03.2015 року вона повинна була бути прийнята директором ОСОБА_5 Проте даного не могло бути апріорі з огляду на наступне.

06.03.2015 року ОСОБА_3 подав заяву про звільнення із 10.03.2015 року (а.с.39). 10.03.2015 року відповідачем видано наказ № 18-к про його звільнення (а.с.40). Із моменту подання заяви про звільнення 06.03.2015 року по 10.03.2015 року ОСОБА_3 не зявлявся на роботі, що підтверджується табелем обліку робочого часу за березень 2015 року (а.с.29). Обставина відсутності ОСОБА_3 на роботі з 06.03.2015 року по 10.03.2015 року також підтверджується відомостями з яких вбачається відсутність нарахування йому заробітної плати (а.с.44).Суд критично ставиться до факту належної подачі про звільнення, оскільки, як встановлено судом, в день 10.03.2015 р. ОСОБА_3 вже не перебував на посаді директора.

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона працює на підприємстві начальником відділу кадрів і тільки вона виготовляє накази, пов»язані з прийняттям працівників та звільненням працівників з роботи. Свідчила про відсутність у неї на виконанні заяви позивача про його звільнення датованої 10.03.2015 р.

Отже твердження позивача про те, що заява про його звільнення була подана 10.03.2015 року і отримана відповідачем не підтверджується жодними доказами.

Судом достовірно встановлено, що позивач працював в ТОВ «Саната 777» після 10.03.2015 року.

Крім того, згідно табелю обліку робочого часу за березень 2015 року позивач відпрацював всі робочі дні (а.с.29). Ним була отримана заробітна плата за повний місяць (починаючи з 05.03.2015 року), що підтверджується видатковим касовим ордером № 78 від 17.04.2015 року (а.с.34).

З зазначених доказів вбачається, що позивач не залишив місце роботи 11.03. 2015 року, не залишив місце роботи і через два тижні, а продовжував працювати і надалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не праві звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце роботи запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Таким чином, якщо навіть припустити факт подачі позивачем заяви про звільнення 10.03.2015 року, то у відповідності із вимогами ч.2 ст. 38 КЗпП України відповідач не вправі був звільнити його із займаної посади на підставі такої заяви.

Позиція про неможливість звільнення за зазначених вище обставин підтверджується ч.3 ст. 12 ПП ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року № 9».

Починаючи з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року позивач не зявлявся на роботі без поважних на те причин. 05.05.2015 року відповідач направив йому лист з вимогою дати пояснення про причини відсутності на роботі (а.с.21), який був направлений йому рекомендованим листом (а.с.22), після цього 13.05.2015 року відповідач направив йому ще один лист з вимогою про надання пояснень про причини відсутності на роботі в період 05.05.2015 року-08.05.2015 року, 12.05.2015 року, 13.05.2015 року (а.с.23), який також було направлено рекомендованим листом (а.с.24).

20.05.2015 року ТОВ «Саната 777» був виданий наказ № 34-к про накладення дисциплінарного стягнення на заступника директора з комерційних питань ОСОБА_1 в звязку з тим, що починаючи з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року ОСОБА_1 був відсутнім на робочому місці в робочий час без поважних причин (а.с.26), який він отримав по пошті особисто (а.с.27).

Таким чином, викладені в позовній заяві обставини не знайшли свого підтвердження при перевірці судом доказів цих обставин, а тому суд вважає, що позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10,11, 57, 60, 179, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Соната 777» про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про звільнення, зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: