Рішення № 54514925, 09.12.2015, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/65/2015

Справа №359/6786/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого суддіЧирки С.С.,

при секретарях судового засідання Компанець О.В., Гомолі О.А, ОСОБА_1

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про встановлення факту та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

До суду із даним позовом звернулася ОСОБА_3 Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона та ОСОБА_14 з 2004 року по 2014 рік спільно проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу між собою у органі реєстрації актів цивільного стану, були повязані спільним побутом та вели спільне господарство, утримували один одного та взяли на себе зобовязання подружжя, виконували їх та проживали спільно як одна сімя, тобто існували усталені між ними стосунки притаманні подружжю, що на його думку підтверджується фактичними даними, які одержані судом під час допиту її рідних, близьких, знайомих та колег по роботі як свідків, а також містяться на фотокартках та в інших письмових доказах. Під час проживання позивача з ОСОБА_14 однією сімєю без реєстрації шлюбу, ними 4 жовтня 2009 року був придбаний у власність транспортний засіб Honda CR-V 2354, випуску 2007 року, чорного кольору, право на якій був оформлений за ОСОБА_14, а тому на підставі ст. 74 ЦК України вважає, що таке майно є їх обєктом права спільної сумісної власності, оскільки набуте за час їх спільно проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу між собою в період з 2004 року по 2014 рік за рахунок їх спільних коштів. Однак, при неодноразових спробах позивача добровільно врегулювати з відповідачами спірні питання щодо обсягу прав на транспортний засіб, останні заперечували щодо набуття позивачем прав на транспортний засіб. За наведених вище обставин, позивач просить суду встановити юридичний факт його проживання з ОСОБА_14 однією сімєю без реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану в період з 2004 року по 2014 рік, а також визнати за нею право власності на 1/2 частку транспортного засобу Honda CR-V, випуску 2007 року, державний номерний знак АА 5307ІМ.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали повністю та просили суд встановити юридичний факт її проживання з ОСОБА_14 однією сімєю без реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану в період з 2004 року по 2014 рік та визнати за позивачем право власності на 1/2 частку транспортного засобу Honda CR-V, випуску 2007 року, державний номерний знак АА 5307ІМ за обставин, які були встановлені під час судового розгляду та на думку позивача є доведеними.

Представники відповідача, ОСОБА_4, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, пояснивши суду, що позивачем не були надані письмові докази, які б у їх сукупності свідчили про проживання однією сімєю ОСОБА_3 та ОСОБА_14 в період з 2004 року по 2014 рік, а тому такі обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, в той час як показання свідків з боку позивача, допитаних під час судового розгляду, на їх думку є суперечливими, в той час як покази допитаних в судовому засіданні свідків, викликаних судом за їх клопотанням, спростовують доводи позивача про проживання її однією сімєю з ОСОБА_14 в період 2004 2014 років, оскільки на думку ОСОБА_4, ОСОБА_14 постійно проживав однією сімєю з її матірю ОСОБА_15 починаючи з 1991 року по день смерті ОСОБА_14, який припадає на 22 січня 2014 року, а тому транспортний засіб Honda CR-V, державний номерний знак АА 5307ІМ був набутий ними у власність за час спільного їх проживання однією сімєю.

В судовому засіданні представник відповідача, ОСОБА_11, заперечував проти задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_14 однією сімєю без реєстрацію шлюбу в період з 2004 року по 2014 рік з тих підстав, що позивачем не було доведено обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог про встановлення такого юридичного факту та як наслідок набуття транспортного засобу у спільну сумісному власність позивача та ОСОБА_14 Більш того, позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що автомобіль купувався за спільні кошти ОСОБА_3, розміру її вкладу у придбання автомобіля, а тому правові підстави для визнання за нею права власності на частку транспортного засобу, вважає представник відповідача, - відсутні.

Відповідач, ОСОБА_4 та її неповнолітня дочка - ОСОБА_12, в судові засідання жодного разу не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини незявлення в судове засідання суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, письмового заперечення проти позову чи письмових пояснень у справі ними до суду не подавалися.

При таких обставинах, суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, ОСОБА_4, представника відповідача, ОСОБА_11, показання свідків, дослідивши повно, обєктивно та неупереджено інші докази у справі та надавши їм належну правову оцінку як окремо так і в їх сукупності, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 2004 року позивач та ОСОБА_14 почали спільно проживати однією сімєю спочатку у тимчасовому помешканні, а потім у збудованому ними житловому будинку, розташованих на земельній ділянці № 273, по вул. Острівна, яка знаходиться на землях Садового товариства «Блакитна затока» на острові Водників у м. Києві, та перебувала у користуванні ОСОБА_14

Такі фактичні шлюбні відносини між позивачем та ОСОБА_14 тривали до 22 січня 2014 року, до поки останній не помер від серцевого захворювання, про що свідчить свідоцтво про його смерть серія І-БК № 289927, виданого 25 січня 2014 року відділом реєстрації смерті у м. Києві.

З часу спільного проживання однією сімєю, не ОСОБА_3 не ОСОБА_14 у зареєстрованому шлюбі з іншими особами не перебували.

Обставини, які свідчать про юридичний факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_14 однією сімєю без реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану, та були встановлені судом під час судового розгляду полягають в тому, що ОСОБА_3 та ОСОБА_14 спільно проживали в будинку, розташованого на земельній ділянці № 273, по вул. Острівна, яка знаходиться на землях Садового товариства «Блакитна затока» на острові Водників у м. Києві, були повязані спільним побутом та вели спільне господарство, що зокрема проявилося в тому, що одержаний ними дохід складав їх єдиний сімейний бюджет, який витрачався як на будівництво цього будинку, так і на придбання майна, у тому числі речей домашнього вжитку, транспортного засобу, житлового будинку, який знаходиться в с. Мигалки та їх щоденні потреби, ОСОБА_3 та ОСОБА_14 увесь час проводи разом, утримували та доглядали один одного, їздили спільно на відпочинок, відвідували рідних, близьких, друзів, а також знайомих по роботі.

Такі фактичні дані були встановлені судом з показань свідка, ОСОБА_16, який в судовому засіданні пояснив суду, що він постійно проживає в будинку, який знаходиться в по вул. Острівна, яка знаходиться в Садовому товаристві «Блакитна затока» на острові Водників у м. Києві з 1996 року, окрім проміжку чвсу з кінця листопада по лютий місяць кожного року. Його будинок знаходиться по сусідству з будинком, що належав ОСОБА_14, якого він знає з 2005 року і підтримував з ним дружні стосунки. З цього часу, свідок постійно бачив як ОСОБА_3 постійно була з ОСОБА_14, неодноразово спостерігав як ОСОБА_14 разом з ОСОБА_3 їхали автомобілем, періодично вони були у свідка в будинку, а свідок неодноразово був у помешканні ОСОБА_14, де він постійно бачив ОСОБА_3, яка була в домашньому одязі, готувала їжу, в будинку речі ОСОБА_14 були випрані та прогладжені. Був свідком як ОСОБА_3 та ОСОБА_14 вони купували спільно речі, встановлювали душову кабінку. Відомо свідку від ОСОБА_14 як він та ОСОБА_3 спільно придбавали телевізор. Як показав свідок, він знає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_14 спільно проживали та вели спільне господарство з 2004 року по день його смерті в 2014 році, і їх відносини були притаманні як чоловіку та дружині. Бідь-яких інших жінок, які б проживали в цьому будинку в період з 2004 по 2014 роки свідок не бачив.

Допитаний в судовому засіданні як свідок, ОСОБА_17 показав суду, що він та ОСОБА_14 працювали разом на роботі з 2010 року та виконували зварювальні роботи на катері. В цей період часу ОСОБА_14 неодноразово приїздив на роботу разом з ОСОБА_3, яка в свою чергу час від часу сама приїздила на роботу до ОСОБА_18 та привозила йому їжу, доглядала за ним, надавала йому медичну допомогу. Як показав свідок, він разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_3 неодноразово відпочивали на базі відпочинку. Зі слів ОСОБА_14, свідку відомо про те, що ОСОБА_14 та ОСОБА_3 постійно проживали однією сімєю та вели спільне господарство в будинку на острові Водників з 2004 року.

Свідок ОСОБА_19 під час судового розгляду повідомила суд про те, що в 2000 році під час святкування в кафе її дня народження, де також була запрошена ОСОБА_3, позивач вперше познайомився з ОСОБА_14, який знаходився в іншій компанії та запросив ОСОБА_3 на танок. Однак, вже з 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_14 почили спільно проживати однією сімєю в маленькому будиночку на острові Водників, а потім поступово почали будівництво нового будинку. Крім того, свідок показав суду, що декілька разів на місяць ОСОБА_3 та ОСОБА_14 були в неї вдома, а свідок неодноразово був у будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_14, який знаходиться на острові Водників у м. Києві. Як повідомив свідок, ОСОБА_3 та ОСОБА_14 вели спільне господарство, спільно купували речі, у тому числі пральну машину, кухонну мебель, разом утримували будинок, спільно проводили увесь час, їздили разом на відпочинок в санаторії та вели спільний побут. Таким чином, свідок показав суду, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 тривали сімейні стосунки в період з 2004 року по 2014 рік. Будь-яких інших осіб, які б спільно проживали з ОСОБА_14 однією сімєю, свідку не було відомо.

В судовому засіданні, допитаний в якості свідка ОСОБА_20 показав суду, що він разом з ОСОБА_14 працювали на одній роботі з 2003 року по 2006 рік, а потім з 2008 року по 2014 рік. В 2003 році ОСОБА_14 познайомив свідка з ОСОБА_3, представивши її своєю подругою. Проте, як показав свідок, зі слів ОСОБА_14 йому стало відомо проте, що з 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_14 почали спільно проживати однією сімєю в будинку на острові Водників в м. Києві, який свідок з 2004 року постійно відвідував та дійсно бачив, що в ньому спільно проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_14 однією сімєю. Свідок неодноразово допомагав ОСОБА_14 у перевезенні різних речей до будинку на острові Водників, у тому числі будівельних матеріалів, де майже кожного разу він бачив ОСОБА_3 Крім того, свідок пояснив суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_14 також неодноразово відвідували житло де проживає свідок. Також, ОСОБА_3 регулярно відвідувала ОСОБА_14 на роботі. Пізніше, як повідомив свідок, ними був придбаний будиночок в с. Мигалки. Такі відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 тривали до 2014 року до поки ОСОБА_14 не помер. Будь-яких інших жінок в житловому будинку, який знаходиться на острові Водників, свідок не бачив та йому не було відомо, щоб ОСОБА_14 підтримував стосунки з іншою жінкою, окрім проживання однією сімєю з ОСОБА_3 Крім того, свідок впізнав себе на одній із фотокарток, на якій зображений він разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_21, які в той час знаходилися на теплоході.

Під час судового розгляду, свідок ОСОБА_22 надала суду покази про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_14 почали спільно проживати однією сімєю з 2004-2005 років. До цього декілька років вони зустрічалися. З ОСОБА_3 товаришує близько 25 років. До 2004 року ОСОБА_3 проживала в квартирі, яка знаходилася в м. Києві, по вул. Корчуватого. Однак, після того як ОСОБА_3 та ОСОБА_14 прийняли рішення проживати разом однією сімєю, вони тимчасово переїхали до вагончику, який знаходився на острові Водників у м. Києві і одночасно розпочали будівництво будинку. Як пояснив свідок, таке їх спільне рішення було повязане з тим, що в квартирі, яка знаходиться в м. Києві по вул. Корчуватого було недостатньо місця для проживання всіх осіб, оскільки окрім ОСОБА_3 та ОСОБА_14, в квартирі залишились проживати мати, батько, сестра та син ОСОБА_3 Як показав свідок, він постійно відвідував ОСОБА_3 та ОСОБА_14 в будинку, який знаходиться на острові Водників, спільно святкували свята, дні народження, неодноразово надавала в позику кошти для будівництва ними будинку, їздили разом на відпочинок на природу. При цьому свідок зазначив, що в будинку вона бачила спільні речі ОСОБА_3 та ОСОБА_14, мала можливість спостерігати як ОСОБА_3 хазяйнує в будинку та біля нього, пере одяг, прибирає в будинку та доглядає за присадибною ділянкою. Свідок знає від ОСОБА_3 та ОСОБА_14 про те, що ними був придбаний будинок в с. Мигалки. Неодноразово приїздили ОСОБА_3 та ОСОБА_14 до свідка до дому, спільно відпочивали на природі, на дні народженнях. Знає свідок про те, що ними спільно купувався транспортний засіб. Також повідомив свідок суду, що ОСОБА_3 допомагала ОСОБА_14 у лікуванні, постійно доглядала та утримувала його коли він тяжко хворів. Спільні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 тривали по день його смерті 22 січня 2014 року. Свідок показала, що будь-яких інших жінок, окрім ОСОБА_3 з якими б ОСОБА_14 в період з 2004 по 2014 роки проживав однією сімєю він не мав.

В своїх показаннях, допитаної в судовому засіданні як свідка, ОСОБА_23 вона пояснила суду, що працювала разом з ОСОБА_3 в лікарській установі з 2004 року. Знає, що з цього часу ОСОБА_3 та ОСОБА_14 спільно проживали однією сімєю по день смерті ОСОБА_14, мали спільний побут та вели спільне господарство. У відносинах зі свідком, ОСОБА_3 представляла ОСОБА_14 як свого фактичного чоловіка. Неодноразово на рік ОСОБА_3 та ОСОБА_14 приїжджали до неї до дому, у тому числі залишалися на декілька днів. Повідомила суд про те, що між ними існували саме відносини, притаманні подружжю. Свідок мав можливість спостерігати, за тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_14 увесь свій вільний час проводять разом. Час від часу свідок разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_14 їздили на відпочинок в будинок, який був куплений ними в с. Мигалки. Повідомила суду, про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_14 за спільні кошти був придбаний транспортний засіб. Надавала свідок ОСОБА_3 та ОСОБА_14 в позику грошові кошти для будівництва житлового будинку.

Викликаний та допитаний в судовому засіданні свідок з боку відповідача, ОСОБА_24, показала суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_14 в період з 2004 по 2014 роки спільно однією сімєю не проживали, оскільки в цей період часу ОСОБА_14 постійно проживав з ОСОБА_15 та своєю дочкою ОСОБА_25 в квартирі за № 63, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Рилєєва, 7/11. Знає ОСОБА_14 з 1991 року. Повідомила суду, що транспортний засіб Honda CR-V та будинок, який знаходиться в с. Мигалки, був куплений за кошти сімї ОСОБА_14 та ОСОБА_15 Приймав свідок неодноразову участь у святкуванні днів народжень ОСОБА_14 та ОСОБА_15 В присутності свідка, ОСОБА_14 висловив свою позицію про те, що відносини, які були з ОСОБА_3 були прикрою випадковістю. Крім того, як повідомив свідок, він періодично відвідував дачу ОСОБА_14, яка знаходиться на острові Водників, де в переважній більшості він був сам, а також квартиру № 63, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Рилєєва де проживав ОСОБА_14 та ОСОБА_15 В свою чергу, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 неодноразово відвідували жито та дачу, які належать свідкові та його родині.

Проте, свідок ОСОБА_24 під час надання суду своїх показань у судовому засіданні, яке відбулося 28 вересня 2015 року, неодноразово проявляла свою неповагу до позивача, висловлюючись в її бік такими словами як «ця особа» та «охотнічий трофей», систематично не виконувала розпорядження головуючого щодо додержання в судовому засіданні встановленого порядку, утриматися від дій, які свідомо направлені на неповагу до позивача, як учасника судового розгляду, додержання встановлених правил та не проявляти явну зневагу до суду. Суд неодноразово попереджав свідка ОСОБА_26 про неприпустимість такої неправомірної поведінки та можливість видалення її із зали судових засідань за такі дії. В наступному судовому засіданні, яке відбулося 27 листопада 2015 року, в судове засідання зявився допитаний судом свідок ОСОБА_26, яка перебувала в залі судових засідань. Головуючий у судовому засіданні знову зробив декілька зауважень за порушення нею встановленого порядку, які полягали в тому, що ОСОБА_26 постійно підказувала свідкові ОСОБА_27, який допитувався судом. За таку неправомірну поведінку та порушення порядку присутніми в судовому засіданні, судом було видалено ОСОБА_26 із зали судових засідань. Не зважаючи на вчинені ОСОБА_26А порушення встановленого порядку та видалення її із зали судових засідань, остання не реагуючи на подальші зауваження головуючого, вчинила явний прояв неповаги до суду, що виразилося в прямій неодноразовій нецензурній образі позивача. Таким чином, дії ОСОБА_26, які мали місце під час її допиту як свідка та в подальшому під час її присутності в залі судових засідань, свідчать про явні та очевидні неприязні стосунки позивача та ОСОБА_26, а тому суд має достатньо обґрунтованих підстав сумніватися у правдивості та достовірності показань ОСОБА_26, наданих нею як свідком. За таких умов, суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_26 та оцінює їх критично.

Свідок ОСОБА_28, допитана в судовому засіданні за клопотанням відповідача, показала суду, що знайома з ОСОБА_14 з 1980 року. З 2004 року по 2014 рік ОСОБА_14 постійно проживав однією сімєю з ОСОБА_15 та дочкою ОСОБА_29 в квартирі № 63, яка знаходиться в м. Києві, по вул. Рилєєва. Товаришували сімями, ходили один до одного на дні народження. Як повідомив свідок, який є з його слів медичним працівником, неодноразово надавав ОСОБА_14 допомогу консультативного характеру з медичних питань щодо проведення його лікування, а також надавала невідкладну первинну медичну допомогу, у випадку такої необхідності. Позичала кошти на придбання автомобілів та прогулянкового судна. Знає, що ОСОБА_14 вів будівництво житлового будинку на земельній ділянці, що знаходиться на острові Водників у м. Києві. Проте, в житловому будинку жодного разу не була. Кожні три місяці ставила ОСОБА_14 капельниці в квартирі, яка знаходиться в м. Києві по вул. Рилєєва. Як показав свідок, ОСОБА_3 йому знайома за обставин, що не повязані проживанням однією сімєю ОСОБА_14 та ОСОБА_3

В той час, показання свідка ОСОБА_28 повністю спростовуються наданими в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_30, ОСОБА_23, ОСОБА_31, в показах яких суд не знайшов розбіжностей, які могли б свідчити про їх суперечливість, а тому є послідовними та правдивими.

Крім того, представник відповідача, ОСОБА_4, та представник відповідача, ОСОБА_11, під час судового розгляду добровільно відмовились від подальшого виклику та допиту як свідків, раніше заявлених ними осіб, щодо виклику та допиту яких судом було задоволено клопотання, на підтвердження спростування обставин, на які посилається позивач у своєму позові щодо проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_14 в період з 2004 2014 років.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідачів на ту обставину, що оскільки ОСОБА_3, відповідно до довідки Ф-3 постійно зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, вона не могла фактично проживати в будинку, який розташований на земельній ділянці № 273, по вул. Острівна, яка знаходиться на землях Садового товариства «Блакитна затока» на острові Водників у м. Києві. Такі висновки суду повязані з тим, що реєстрація місця проживання не позбавляє таку особу можливості проживати в іншому місці, а факт реєстрації місця проживання безспірно не свідчить про те, що особа за такою адресою дійсно постійно проживала. Зареєстроване місце проживання та фактичне місце проживання особи може бути як одним і тим так і різним, про те такі фактичні дані на створюють перебудови для набуття особою прав та не обмежують її у реалізації своїх прав та обовязків.

Крім того, у сукупності із показаннями свідків ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_30, ОСОБА_23, ОСОБА_31, допитаних під час розгляду справи, суд вважає, що додані до позовної заяви фотокартки, які містять зображення позивача та ОСОБА_14, обєктивно підтверджують юридичний факт проживання позивача та ОСОБА_14 однією сімєю без реєстрації шлюбу з 2004 року по 2014 рік.

Крім того, як випливає зі змісту письмової відповіді Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Голосіївського району м. Києва від 20 лютого 2015 року за № 170, наданого на запит адвоката ОСОБА_2, за інформацією наданою дільничним терапевтом, мали місце періодичні звернення гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_14 в 2012-2013 роках.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

В силу вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. В той час, як ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами можуть бути, поміж іншого показання свідків та письмові докази.

Процесуальними чи матеріальними нормами не обмежено сторін у праві підтверджувати чи спростовувати юридичний факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу шляхом надання суду будь-яких фактичних даних, передбачених ч.2 ст. 57 ЦПК України, у тому числі показання свідків та письмові докази, яким суд надає відповідну правову оцінку.

Таким чином, суд зясувавши обставини у справі та надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що містять фактичні дані, які такі обставини у справі підтверджують, дійшов висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_14 з 2004 року по 2014 рік спільно проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу між собою у органі реєстрації актів цивільного стану, були повязані спільним побутом та вели спільне господарство, утримували один одного та взяли на себе зобовязання подружжя, виконували їх та проживали спільно як одна сімя, тобто існували усталені між ними стосунки притаманні подружжю, а тому є всі достатні фактичні дані які в сукупності підтверджують юридичний факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_14 однією сімєю без реєстрації шлюбу у період з 2004 року по 2014 рік.

Крім того, 4 жовтня 2009 року між ОСОБА_32 та ОСОБА_14 була укладена угода купівлі-продажу, зареєстрованої на Універсальній товарній біржі «Украгропром», на підставі якої, ОСОБА_14 придбав у власність транспортний засіб Honda CR-V 2354, випуску 2007 року, чорного кольору, номер кузова: JHLRE48357C408729, на якій йому в подальшому ВРЕВ №4 м. Києва було видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС735307 від 24 березня 2010 року, про що свідчить письмова відповідь УДАІ ГУ МВС України в м. Києві про надання інформації щодо реєстрації транспортного засобу від 17 червня 2014 року за № 10/288аз.

У відповідності до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11, розяснив судам, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69СК, ч. 3 ст.368ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Таким чином, суд вважає, що оскільки ОСОБА_14 на підставі біржової угоди був придбаний транспортний засіб Honda CR-V, державний номерний знак АА 5307ІМ, в 2009 році, з підстав передбачених ст. ст. 60, 74 СК України таке майно є обєктом права спільної сумісної власності як ОСОБА_3 так і ОСОБА_14, як таке, що було набуте ними за час їх спільно проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу між собою в період з 2004 року по 2014 рік, коли всі їх доходи, прибутки та інше майно набуте в цей проміжок часу були спільною сумісною власністю, якщо один із них не доведе, що те чи інше майно належить йому, з підстав передбачених законом, на праві особистої приватної власності. Тобто, в період з 2004 року по 2014 рік, коли позивач та ОСОБА_14 проживали однією сімєю, право спільної сумісної власності презюмується відповідно до вимог ст. ст. 60, 74 СК України.

Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11, розяснив судам, що при застосуванні ст.74СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, Верховний суд України в п. 1 розділу «Спори, що виникають із сімейних правовідносин», що містяться у Висновках Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за друге півріччя 2012 року, розяснив, що при застосуванні ст.74СК Українислід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74СК Українисуд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно

Оскільки суд дійшов висновку про те, що транспортний засіб Honda CR-V, державний номерний знак АА 5307ІМ, з підстав передбачених ст. ст. 60, 61, 74 СК України, є обєктами права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_14, частка ОСОБА_3 та ОСОБА_14 в цьому транспортному засобі є рівними і складають по 1/2 від вартості цього майна.

В той час, в наданій до суду спадковій справі містяться заяви ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про прийняття ними спадщини, поданих до Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори як спадкоємцями першої черги права спадкування за законом в шестимісячний строк, а тому відповідно до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Зважаючи на зміст положення ч.5 ст. 1268 ЦК України, яке передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, до відповідачів, які прийняли спадщину, перейшли всі права та обовязки, які належали ОСОБА_14 на момент відкриття спадщини, у тому числі право на частку транспортного засобу Honda CR-V, державний номерний знак АА 5307ІМ, з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 37 Постанови Пленуму «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року за № 5, який розяснив судам, що з урахуванням положень частини першої статті15та статті392ЦКвласник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Отже, враховуючи те, що відповідачі не визнають право позивача на автомобіль, право на який не підтверджено відповідними правовстановлюючими документами, а випливає зі зміст положення ст. 60, 74 СК України, оскільки набуте позивачем за час спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_14 в період з 2004 по 2014 рік, за позивачем, на підставі ст. 392 ЦК України, необхідно визнати право власності на 1/2 частку транспортного засобу Honda CR-V, державний номерний знак АА 5307ІМ.

При таких обставинах, на підставі ст. ст. 4, 10, 60, 88, 175, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про встановлення факту та визнання права власності задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_14 однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з 2004 року по 2014 рік.

Визнати за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на ? частину транспортного засобу Honda CRV , 2007 року випуску , чорного кольору, номер кузова : JHLRE48357C408729, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого ВРЕВ №4 м.Києва 24 березня 2010 року.

Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_13 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1604 грн. в рівних частинах

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.С. Чирка