Ухвала суду № 54512617, 07.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2015 року м. Київ К/9991/58537/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2011

у справі № 2а-3714/11/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 20.04.2011 № 0001108013.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1197 № 168/97-ВР, ч.ч. 1, 2 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності формування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень-липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2011 № 276/08-3/05441447. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, абз. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1197 № 168/97-ВР.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0001108013 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 252079 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з актом перевірки порушення позивачем вказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1197 № 168/97-ВР полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту та заявленні до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Промекс» продукції виробничо-технічного призначення за договором від 04.11.2009 № 015/1250.

Свої висновки податковий орган обґрунтовує тим, що операції позивача з ТОВ «Промекс», ТОв «Омега-Укр-Інвест» не мали реального характеру. При цьому виходить з таких обставин:

- актом невиїзної документальної перевірки ТОВ «Промекс» за червень 2010 року від 31.12.2010 № 3350/231-30009615 встановлено порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1 ст. 216, ст. 215, 228 Цивільного кодексу України. Вказані порушення, на думку податкового органу, полягали в неправомірному формуванні податкового кредиту за червень 2010 року за правочинами з ТОВ «Омега-Укр-Інвест», які мають ознаки нікчемності та не спрямовані на настання реальних наслідків. Такі висновки податковий орган обґрунтовував тим, що ТОВ «Омега-Укр-Інвест» не задекларувало податкових зобов'язань за операціями з ТОВ «Промекс», має статус платника «визнано банкрутом;

- згідно з даними податкової декларації ТОВ «Промекс» з податку на прибуток за 2010 рік у вказаного контрагента позивача відсутні достатні ресурси та умови для здійснення фінансово-господарської діяльності;

- в акті камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» від 17.09.2010 № 1142/08-3/05441447 зафіксовано обставини щодо завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 252078,75 грн.;

- постановою Господарського суду у Рівненській області від 27.01.2011 у справі № 22/1026 ТОВ «Омега-Укр-Інвест» визнано банкрутом.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з його боку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону при формуванні податкового кредиту, вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Висновок про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обґрунтовуватись лише допущеними постачальником порушеннями, зафіксованими в акті перевірки щодо такого постачальника.

Платник податків (покупець) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником послуг, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за можливу протиправну діяльність контрагента.

Допущені постачальником певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього постачальника та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальника від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Податковий орган в акті перевірки та судам попередніх інстанцій не наводив таких доводів та не надав доказів вищенаведеному.

Порушення провадження у справі про банкрутство контрагента платника податку, відомості щодо реєстрації якого містилися в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та який перебував на обліку в податковому органі платником податку на додану вартість, не є підставою для позбавлення первинних документів правового значення. Платник податків (покупець товарів (послуг)) не може зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування через порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ч. 4. ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Промекс», в результаті чого встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, судами досліджено такі первинні документи: договір поставки товару, рахунки-фактури, специфікації до договору, витяг про рух коштів по розрахунковому рахунку, видаткова накладна, податкова накладна. Товар використано в господарській діяльності позивача - виробництво чавуну та сталі.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального, що передбачають порядок формування податкового кредиту та визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, до встановлених обставин.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун