Ухвала суду № 54512579, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2015 р. м. Київ К/800/52402/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, старшого інспектора Державної патрульної служби третього взводу роти спеціального призначення полку Державної патрульної служби управління Державної автомобільної інспекції м. Києва Андрушка Ігоря Михайловича, треті особи Державне підприємство «Розвиток», Товариство з обмеженого відповідальністю «Оллин Плюс» про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання відшкодувати матеріальну шкоду,

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - УДАІ ГУМВС України в м. Києві), старшого інспектора Державної патрульної служби третього взводу роти спеціального призначення полку Державної патрульної служби управління Державної автомобільної інспекції м. Києва Андрушка І.М., треті особи Державне підприємство «Розвиток», Товариство з обмеженого відповідальністю «Оллин Плюс», уточнивши який просив визнати протиправною бездіяльність УДАІ ГУМВС України в м. Києві щодо невнесення до інформаційно-аналітичних систем відомостей про зняття арешту та припинення розшуку належного ОСОБА_4 автомобіля AUDI A4 1.8 T 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції Пащенко Д.В. від 18 червня 2013 року № 38026318 про закінчення виконавчого провадження; визнати протиправними дії інспектора Державної патрульної служби Андрушка І.М. щодо затримання 6 вересня 2013 року вказаного автомобіля та доставлення його на спеціальний майданчик; зобов'язати відповідачів солідарно відшкодувати позивачу нанесену незаконними діями матеріальну шкоду в сумі 1303 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УДАІ ГУМВС України в м. Києві щодо несвоєчасного внесення до інформаційно-аналітичних систем відомостей про зняття арешту та припинення розшуку належного ОСОБА_4 автомобіля AUDI А4 1.8 Т 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції Пащенко Д.В. від 18 червня 2013 року №38026318 про закінчення виконавчого провадження. Зобов'язано УДАІ ГУМВС України в м. Києві відшкодувати ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду у розмірі 1303 грн. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, встановлених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 червня 2013 року старшим державним виконавцем Пащенко Д.В. у виконавчому провадженні № 38026318 з виконання постанови відділу державної автомобільної інспекції Солом'янського району № 136712 від 13 квітня 2013 року винесено постанови про накладення арешту на автотранспортний засіб марки AUDI А4 1.8 Т 2006 року випуску, сірого кольору, д.н.з НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_2 від 20 квітня 2007 року, який належить ОСОБА_4, та про розшук цього автотранспортного засобу.

18 червня 2013 року постановою державного виконавця вказане виконавче провадження закінчено у зв'язку з фактичним виконанням рішення боржником, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано його розшук. Зазначена постанова отримана УДАІ ГУМВС України в м. Києві 27 серпня 2013 року.

6 вересня 2013 року о 10 год. 25 хв. старшим інспектором Державної патрульної служби взводу роти спеціального призначення полку Державної патрульної служби управління Державної автомобільної інспекції м. Києва Андрушком І.М. на стаціонарному посту «Сосновий бір» (19 км по Житомирському шосе) зупинений автомобіль ОСОБА_7, про що складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 6 вересня 2013 року. Належний ОСОБА_4 автотранспортний засіб було затримано, вилучено та поміщено на штрафмайданчик, оскільки за даними інформаційно-аналітичних систем УДАІ ГУМВС України в м. Києві він перебував під арештом та у розшуку. Затриманий автомобіль повернутий позивачу лише після сплати вартості послуг евакуації транспортного засобу у розмірі 798 грн. та 450 грн. витрат на його зберігання.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що УДАІ ГУМВС України в м. Києві допущено протиправну бездіяльність через несвоєчасне внесення до інформаційної системи інформації про скасування арешту та розшуку транспортного засобу позивача, внаслідок чого позивачу завдано матеріальні збитки, які підлягають відшкодуванню за рахунок УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж, не ґрунтуються на законі.

Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

За змістом ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Нормами ст. 60 вказаного Закону передбачено, що копія постанови про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Однак, вирішуючи спір та визнаючи протиправною бездіяльність УДАІ ГУМВС України в м. Києві щодо несвоєчасного внесення до інформаційно-аналітичних систем відомостей про зняття арешту та припинення розшуку належного позивачу автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного не врахували, в порушення вимог ст.ст. 76, 79, 86 КАС України належним чином не перевірили доводів представника УДАІ ГУМВС України в м. Києві про те, що постанова державного виконавця від 18 червня 2013 року про закінчення виконавчого провадження, припинення чинності арешту майна боржника та скасування його розшуку отримана управлінням лише 27 серпня 2013 року, строки внесення відомостей до інформаційної системи щодо арешту та розшуку транспортного засобу жодним нормативним документом не визначено, та не навели у рішеннях мотивів, за яких відхилили ці доводи. В порушення вимог ст. 159 КАС України не з'ясували, ким заподіяна матеріальна шкода ОСОБА_4, та в порушення вимог ст. 52 КАС України не обговорили питання про залучення до участі у справі належного відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанцій в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк