Ухвала суду № 54512396, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/12618/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014

у справі № 814/3943/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка транс груп"

до Держаної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 30.08.2013 № 0001522203 та № 0001532203.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Маслоград» та ТОВ «Квентін» в період з 01.04.2013 по 30.04.2013, складено акт 16.08.2013 № 402/14-04-22-03/36622412, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп.134.1 ст.134, п.138.1 п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2012 рік в сумі 303 001,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2012 року в сумі 303 001,00 грн.; п.198.3 п.198.6 ст.198, п.220.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 382 771,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року в сумі 94 301,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 45 724,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 14 848,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 94 198,00 грн.

На підставі акта перевірки, 30.08.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001522203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 454 501,00 грн. (303 001,00 грн. за основним платежем та 151 500,50 грн. за штрафними санкціями) та № 0001532203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 574 156,50 грн. (382 771,00 грн. за основним платежем та 191 385,00 грн. за штрафними санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Маслоград» та ТОВ «Квентін», на виконання умов договорів надання послуг, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт, актами надання послуг, платіжними документами.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Маслоград» і ТОВ «Квентін», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача вірно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Слід зазначити, що ТОВ «Маслоград» та ТОВ «Квентін» мають податковий стан « 0», тобто, є діючими. Види господарської діяльності, відповідно до відомостей з ЄДР, співпадають з послугами, що були надані позивачу.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 № 0001522203 та № 0001532203.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль