Ухвала суду № 54512314, 18.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2015 р. м. Київ К/800/35092/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування розпорядження, державного акту та запису у книзі записів реєстрації державних актів, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Комінтернівська РДА), Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області, (далі - Управління), за участю третьої особи - ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження Комінтернівської РДА № 1918/А-2011 від 01 грудня 2011 року;

- визнати незаконним та скасувати Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, за адресою: с. Фонтанка, Комінтернівський р-н, Одеська обл., виданий ОСОБА_2;

- скасувати запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 512270001003634.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням сесії XXIV скликання Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 80-XXIV від 14 серпня 2003 року позивачу передано у приватну власність земельні ділянки, площею 0,0751 га та 0,0425 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що підтверджується відповідними державними актами на право власності на земельні ділянки, серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3.

Однак, 01 грудня 2011 року Комінтернівською РДА сформовано розпорядження № 1918/А-2011, згідно з яким безоплатно передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1200 га, пасовищ для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в запасі на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Позивач вказує, що земельна ділянка, площею 0,0751 га, яка належить їй на праві приватної власності опинилась у замкнутому просторі без проходу на вулицю, що свідчить про порушення її законних прав як землевласника.

Вважаючи відсутність підстав та відповідних повноважень у Комінтернівської РДА стосовно передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,1200 га, а відтак незаконної видачі Державного акту серії НОМЕР_1, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про скасування розпорядження № 1918/А-2011 від 01 грудня 2011 року, Державного акту серії НОМЕР_1 та запису у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 512270001003634.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 грудня 2011 року Комінтернівською РДА сформовано розпорядження № 1918/А-2011 від, згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність громадянина ОСОБА_2 земельної ділянки для садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1200 га, пасовищ для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в запасі на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Разом з цим, доручено Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області внести відповідні зміни до земельно-кадастрової інформації.

Так, на підставі оскаржуваного розпорядження видано Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, у відповідності до якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,1200 га, у межах згідно з планом, розташованої на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), цільове призначення якої ведення садівництва.

Вказаний Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 512270001003634.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження Комінтернівська РДА діяла в межах повноважень, наданих чинним законодавством та у відповідності до наявних у матеріалах справи технічної документації та проекту землеустрою, що слугували підставою для видачі оскаржуваного Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Зазначена позиція була підтримана і Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Положеннями пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у вищевказаній процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 Земельного кодексу України обумовлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

З аналізу правовідносин, які склалися між сторонами, Комінтернівська РДА як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому чинним законодавством, при цьому орган місцевого самоврядування не здійснював владних управлінських функцій.

На переконання колегії суддів Вищого адміністративного суду України спірні відносини склалися стосовно прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації та подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки які, у свою чергу, регулюються цивільним законодавством.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 29 вересня та 04 листопада 2015 року (справи №№21-345а15, 21-3296а15 відповідно).

Враховуючи те, що фактично у цій справі існує спір про право, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що питання правомірності дій Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області та Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області і дотримання ними процедурних питань під час передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,1200 га, та видачі Державного акту серії НОМЕР_1, що заявлені ОСОБА_1 у позовних вимогах, повинні бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 222, 223, 228, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у цій справі скасувати.

Провадження по справі відкрите в порядку адміністративного судочинства з а к р и т и.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко