Ухвала суду № 54511867, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/19615/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014

у справі № 804/6016/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трубремонт”

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 07.12.2012 №0001272302 та №0001312302.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2012, складено акт № 4000/22-2/35191596 від 08.11.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 4.1.1, пп. 4.1.6, п. 1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1 086 983 грн.; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 577 319,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 07.12.2012 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001272302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 288 961,25 грн., з яких 1 086 982,78 грн. - основний платіж та 201 978, 47 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001312302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 721 648, 20 грн., з яких 577 318, 56 грн. - основний платіж та 144 329, 64 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ЗАТ «Укртрансгаз», на виконання умов договору купівлі-продажу, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, податковими та видатковими накладними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22.11.2010 між Акціонерним товариством фірмою «Укргазбуд», як перевізником, та позивачем, як замовником, укладено договір № 86 про надання транспортних послуг, де замовник замовляє, а Перевізник зобов'язується надати транспортні послуги з перевезення вантажу, визначеного Замовником.

Факт виконання умов зазначеного договору підтверджується, зокрема, актом прийому-передачі наданих послуг та товарно-транспортними накладними.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання умов договору від 23.11.2010 №91, укладеного з АТФ «Укргазбуд», був реалізований товар (клапани прецензійні та розпилювачі), що підтверджується податковими та видатковими накладними.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати у періоді, що перевірявся.

Крім того, згідно акта перевірки, «ТОВ «Трубремонт» (комісіонер) складено договір комісії № 83/К від 03.11.2010 з АТФ «Укргазбуд», як Комітентом, та за цим договором доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок Комітента придбати матеріали. Комісіонер зобов'язаний виконати доручення Комітента протягом 3-х місяців з моменту набрання чинності цим договором.

В рахунок наведеного договору, ТОВ «Трубремонт» отримало від АТФ «Укргазбуд» передплату в розмірі 35 040 000,00 грн. Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі.

На час проведення перевірки, умови договору підприємством виконані не були, ТОВ «Трубремонт» не здійснювалося придбання матеріалів. Станом на 30.06.2012, рахується кредиторська заборгованість в сумі 10 475 500,00 грн. та заборгованість за договором комісії набуває статусу безповоротної фінансової допомоги.

Однак, матеріали справи свідчать, що строк дії договору № 83/к від 03.11.2010 додатковими угодами № 1 від 20.01.2011 та № 2 від 16.01.2012 продовжено, на момент проведення перевірки він не закінчився, а платіжні доручення АТФ «Укргазбуд», де зазначено призначення платежу - оплата за матеріали згідно договору № 83/К від 03.11.2010, підтверджують факт виконання договору № 83/к від 03.11.2010.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 № 0001272302 та № 0001312302.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

(підпис)

О.А. Моторний

Судді

(підпис)

І.В. Борисенко

(підпис)

В.В. Кошіль