Ухвала суду № 54510620, 16.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 р.Справа № 816/2385/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2015р. по справі № 816/2385/15

за позовом Приватного підприємства "Центр незалежної оцінки та експертизи"

до Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство " Центр незалежної оцінки та експертизи", звернувся до суду з позовною заявою, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.08.2015 /а.с. 124-129/, до Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції (надалі по тексту - відповідач, ВДВС Карлівського РУЮ) про визнання протиправною бездіяльність ВДВС Карлівського РУЮ, що полягає у не наданні публічної інформації на запит про інформацію № 110 від 04.06.2015 в частині надання інформації щодо: кількості отриманих Відділом звітів з незалежної оцінки арештованого майна за період з 01.01.2012 до 31.12.2014, складених ПП "Центр виконання судових рішень"; кількості отриманих Відділом договорів на надання послуг з проведення оцінки арештованого майна, яку ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» направило за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 для підписання Замовником робіт до ВДВС Карлівського РУЮ; загальної вартості послуг з проведення оцінки арештованого майна, яку у відповідності до цих договорів Платник (Головне територіальне управління юстиції) повинно було сплатити Виконавцю (ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи); визнання протиправною бездіяльність ВДВС Карлівського РУЮ, що полягає у не направленні запиту про інформацію № 110 від 04.06.2015 (в частині надання відповіді про розмір загальної суми перерахованих коштів за договорами про надання послуг з проведення оцінки арештованого майна) належному розпоряднику публічної інформації - Головному територіальному управлінню юстиції у Полтавській області; зобов'язання ВДВС Карлівського РУЮ повторно розглянути запит позивача від 04 червня 2015 року № 110 на отримання публічної інформації, відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та надати відповідь у повному обсязі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відділ державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області, як на підставу для скасування судового рішення посилається на його незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність, а також вважає, що судом неповно з'ясовано не всі обставини, що мають значення для вирішення справи і порушені норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" звернулось до ВДВС Карлівського РУЮ із запитом на інформацію від 04.06.2015 № 110 в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" /а.с. 17-18/, у якому вимагав надати публічну інформацію про:

- кількість складених ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" та наданих Відділу звітів з незалежної оцінки арештованого майна за період з 01.01.2012 до 31.12.2014;

- кількість договорів на надання послуг з проведення оцінки арештованого майна, яку ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" направило за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 для підписання Замовником робіт до ВДВС Карлівського РУЮ;

- загальну вартість послуг з проведення оцінки арештованого майна, яку у відповідності до цих договорів Платник (Головне управління юстиції) повинно було сплатити виконавцю ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи";

- загальну суму перерахованих Виконавцю коштів за цими договорами.

У зв'язку з неотриманням відповіді на запит , позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем оскаржено ненадання відповіді на інформаційний запит від 04 червня 2015 року, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності в цьому випадку та наявність підстав для зобов'язання розглянути запит в порядку, визначеному законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями статті 1 та частини другої статті 4 Закону України "Про інформацію" (надалі Закон № 2657-XII) передбачено, що об'єктом інформаційних відносин є інформація, тобто будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 5 Закону № 2657-XII передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про інформацію" передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

У відповідності до частини 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Положеннями статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлені вимоги до оформлення запитів на інформацію, зокрема, передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно положень статті 22 вищезазначеного Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

У відповідності до вимог статті 7 Закону України Про виконавче провадження учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Керуючись статтею 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Таким чином, розпорядник інформації зобов'язаний надати запитувачу інформації письмову відповідь на запит про інформацію у строк, встановлений статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", яка може містити запитувану інформацію, відмову в задоволенні інформаційного запиту або повідомлення про направлення інформаційного запиту належному розпоряднику.

Стаття 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначає, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;3) ненадання відповіді на запит на інформацію;4) надання недостовірної або неповної інформації;5) несвоєчасне надання інформації;6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлені обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги свідчать про те, що ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" звернулось до ВДВС Карлівського РУЮ із запитом на інформацію від 04.06.2015 № 110 в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" /а.с. 17-18/

В ході судового розгляду справи не встановлено, що запитувана позивачем інформація віднесена до інформації з обмеженим доступом, як і не встановлено будь-яких інших обмежень для надання запитуваної інформації.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги доводи відповідача про недотримання позивачем встановленої форми для подання запиту на отримання публічної інформації від юридичної особи в письмовому вигляді, оскільки пунктом 4 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що письмовий запит подається в довільній формі.

При цьому, особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника, з метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію.

Суд апеляційної інстанції не може розцінити як надання відповіді на запит позивача лист Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області від 19.06.2015 № 6704 з посилання на Закон України "Про звернення громадян" , оскільки дія цього Закону України не поширюється на спірні правовідносини.

Крім того, відповідачем не надано суду належних доказів надіслання (вручення) ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" листа від 19.06.2015 № 6704.

Викладене вище свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності в цьому випадку та наявність підстав для зобов'язання розглянути запит в порядку, визначеному законодавством.

Як свідчать обставини справи, відповідач не є розпорядником коштів, у зв'язку із чим відповідно до статті 22 Закону "Про доступ до публічної інформації" зобов'язаний надіслати запит позивача в частині надання відповіді про розмір загальної суми перерахованих коштів за договорами про надання послуг з проведення оцінки арештованого майна належному розпоряднику - Головному територіальному управлінню юстиції у Полтавській області.

Доказів направлення запиту у вказаній частині до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відповідачем не надано.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, заперечуючи проти позову, відповідач не надав належних доказів отримання позивачем відповіді на його запит від 04.06.2015 р. про надання публічної інформації, а також доказів направлення до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області запиту в частині надання відповіді про розмір загальної суми перерахованих коштів за договорами про надання послуг з проведення оцінки арештованого майна належному розпоряднику .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи».

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2015р. по справі № 816/2385/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2015 р.